Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова

(1) Федр - по-грецьки «сяючий», «радісний».

Авл. Боже безсмертний, який поважний вигляд у нашого Федра! Весь час глядить на небо. Підійду до нього і вступлю з ним у розмову. Що нового, Федре?

Федр. Чому про це питаєш, Авл є?

Авл. А тому, що ти, як мені бачиться, з Федра перетворився в Катона, така суворість розлилася по твоєму обличчю.

Федр. Нічого дивного, друже, я тільки що був на сповіді.

Авл. Ну, тоді я не дивуюсь. А втім, скажи чесно, чи ти у всіх своїх гріхах висповідався?

Федр. Згадав усі геть чисто, окрім одного.

Авл. Чому ж ти приховав цей гріх?

Федр. Бо він не переставав мені подобатися.

Авл. Видно, приємний був цей грішок?

Федр. Взагалі-то я й не впевнений, чи це гріх. Зрештою, послухай сам, якщо маєш час.

Авл. Охоче послухаю.

Федр. Ти, либонь, знаєш, які шахраї ті, що продають коней або здають їх напрокат.

Авл. Надто добре знаю. Не раз вони мене обдурили.

Федр. Так ось нещодавно мені довелось податися в дорогу, доволі далеку, та й у невідкладній справі. Іду я до одного з тих торговців, який вважався найчеснішим серед людей такої породи, до того ж навіть трохи приятеля мого. Розповідаю йому, що мене привела до нього потреба: мені до зарізу потрібен верховий кінь, витривалий і швидкий. Прошу, щоб тепер довів на ділі свою дружбу і чесність, про що він мене завжди запевняв. Торговець обіцяв, що зробить для мене все, як для рідного брата.

Авл. Певне, він не від того, щоб і брата обдурити?

Федр. Веде він мене в конюшню й дозволяє вибрати [203] собі коня, якого я забажаю. Один особливо впав мені в око. Торговець похвалив мій вибір і запевнив, що кінь добірний, його різні люди хотіли купити, але він волів приберегти його для доброго друга, а незнайомим віддавати не хотів. Домовились ми про ціну; відразу ж я розплачуюсь, сідаю на коня. Попервах кінь ішов напрочуд жваво, можна було й подумати, що це мало об'їжджений жеребець - до того був гладенький і гарний на вигляд. Але через півтори години я відчуваю, що кінь зовсім вибився з сил, і навіть остроги нічого не могли вдіяти. Я чув раніше, що є дурисвіти, які тримають на продаж таких коней, які на перший погляд роблять враження чудових, але не мають ніякої витривалості. «Ой, ускочив же я в халепу, - подумалось мені, - але підожди-но: як тільки вернусь, відплачу тобі, шахраю, по заслузі».

Авл. І що ти придумав, вершнику без коня?

Федр. Зробив те, що підказувало становище: збочив у найближче село. Тут тайкома поставив коня в одного знайомого, взяв напрокат іншого коня і поїхав туди, куди треба було. Приїжджаю назад, повертаю позиченого коня, забираю свого коня-мудрагеля, який за цей час добре-таки відпочив і був такий гладкий, як раніше. Вертаюсь на ньому до торговця кіньми і прошу, щоб він погодився потримати мого коня в своїй конюшні декілька днів, поки не заберу назад. Той почав мене розпитувати, чи добре мені на ньому їхалося. «Клянусь усіма святими, що ніколи в житті мені не доводилось сидіти на спині кращого коня: він радше летів, аніж біг, протягом довгої дороги ні разу не втомився і від великого труду нітрохи не схуд». Торговець повірив моїм словам, не заперечував і подумав, що, певне, кінь виявився іншим, ніж він припускав. І ось, коли я вже мав виходити, він запитав мене, чи не продав би я цього коня. Спочатку я відмовив, пояснюючи, що, на випадок нової подорожі, другого такого коня придбати мені буде нелегко, зрештою, зауважу, немає в мене нічого такого, що я не продав би, якщо мені добре заплатять - навіть якби хтось захотів купити мене самого.

Авл. Найшла коса на камінь!

Федр. Одне слово, він не хотів мене ніяк відпустити, поки я не назначу ціни коневі. А назвав я набагато вищу ціну, ніж за якою купив. Попрощавшися з ним, я мерщій подаюсь до знайомого, який мав зіграти в [204] наміченій мною комедії роль підставної особи. Пояснюю йому докладно, що він повинен робити. Він іде до торговця, кличе його й каже, що йому потрібен хороший і дуже витривалий кінь. Той показує йому чимало коней, надмірно розхвалює найгірших, не хвалить тільки того, якого недавно продав мені, очевидно, повіривши моїй високій оцінці. А мій знайомий запитав, показуючи, чи й той кінь продається (я описав йому, як кінь виглядає і де стоїть). Попервах торговець промовчав і далі розхвалював інших коней. Але той, не звертаючи уваги на ці похвали, не переставав вести розмову про цього одно.о коня. Як наслідок, торговець подумки сказав: «Я явно недооцінив цього коня, коли навіть чужа людина відразу вирізнила його серед інших». Коли покупець далі стояв на своєму, торговець нарешті сказав: «Він продається, але ціна, певне, тебе відстрашить від купівлі». На це покупець: «Немає страшнішої ціни надто високої, якщо товар цього вартий. Скажи, скільки хочеш за коня». Торговець оцінив значно більше, ніж я запропонував, бажаючи таким чином заробити. Кінець кінцем, вони домовилися щодо ціни, покупець дає завдаток, до того ж досить великий, ба аж одного дуката, щоб не викликати підозри, що купівля удавана; потім просить нагодувати коня, тицьнувши драхму в руку й конюху, каже, що скоро вернеться і тоді забере коня. Як тільки я дізнався, що угода укладена і не можна її розірвати, знову взуваю чоботи з острогами, вертаюсь до торговця і, задиханий, кличу його. Він з'являється й питає, чого мені треба. «Негайно, - кажу, - осідлай мого коня. Через хвилину мені треба вирушати в дорогу в дуже важливій справі». - «Але ж ти тільки що просив, щоб я його декілька днів годував у моїй конюшні», - відповідає торговець. «Так, це правда, - кажу я, - але неждано-негадано дали мені виконати завдання, до того ж королівське, яке не терпить зволікання». Тоді торговець мовить: «Вибери собі, якого хочеш, а твого дати тобі не можу». Питаю, чому. «Тому, що він проданий!» А я, вдаючи сильне обурення: «Що ти кажеш? Борони Боже! Тепер, коли мені треба вирушати в дорогу, я не продав би коня, навіть якби мені за нього й давали вчетверо більше». Починаю лаятися, кричу, що я пропав. Нарешті й торговець упав у лють. «Навіщо нам сперечатись? - каже. - Ти виставив коня на продаж, я його продав. Заплачу тобі готівкою, і йди собі геть! Не маєш права [205] вимагати в мене коня!» Довго я кричав, вимагаючи, щоб він показав мені або мого коня, або покупця, і, врешті-решт, той, виведений з рівноваги, виплачує всю суму. Я купив у нього коня за п'ятнадцять дукатів, а тепер оцінив на двадцять шість. Торговець домовився з удаваним покупцем у тридцять два дукати і прикинув собі, що краще задовольнитися прибутком у шість дукатів, аніж повертати коня. Навіть після одержання грошей я ледь успокоююсь і відходжу начебто незадоволений. Торговець просить мене не гніватись і обіцяє виправити цю неприємність в інших випадках. Ось так я обманув обманщика. У нього в конюшні залишається кінь, який ламаного гроша не вартий, а торговець чекає, коли прийде той, хто дав завдаток і заплатить усю домовлену ціну. Але ніхто не з'являється і шкоди не прийде.

Авл. І торговець не нарікав на тебе?

Федр. На якій підстав!? Такого нахабства не набрався. Щоправда, приходив він раз-другий, скаржився на нечесність покупця, але я сам ганив поведінку торговця, доводячи, що дістав по заслузі, бо своїм поспішним продажем позбавив мене чудового коня. Отакий мій гріх, настільки ншравдаяай, що не можу схилити душу до покаянна.

Авл. А я вимагав би, щоб мені поставили пам'ятник, якби вчинив щось подібне. 1, ясна річ, не думав би висповідатись у ньому.

Федр. Не знаю, чи ти говориш щиро, але у всякому разі заспокоюєш мене і заохочуєш давати відсіч подібним шахраям.

Додати в закладки

  
Переклад Translate