Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
РИЦАР БЕЗ КОНЯ, або САМОЗВАНА ЗНАТНІСТЬ
Гарпсии Несторій.
Гарпал. Чи не можеш ти мені допомогти порадою? Переконаєшся, що я не забуваю добра і вмію бути вдячним.
Несторій. Гаразд, дам тобі надійну пораду, щоб ти став тим, чим хочеш бути.
Гарпал. Але народитися знатним - не від нас залежить.
Несторій. Якщо ти не знатний, постарайся добрими вчинками заслужити того, щоб знатність узяла початок від тебе.
Гарпал. Це надто довга справа.
Несторій. Тоді її дешево продасть тобі імператор.
Гарпал. З купленої знатності сміються люди.
Несторій. Якщо немає нічого смішного від фальшивої знатності, чому ж ти так настирливо рвешся до звання рицаря?
Гарпал. Є причини, причому немаловажні; я їх тобі охоче виявлю, якщо ти спершу вкажеш на засоби, з допомогою яких можна здобути в юрби славу знатного.
Несторій. Здобути тільки назву без змісту?
Гарпал. Якщо немає самого змісту, то багато важить поголос про нього. Але, будь добрий, Несторію, порадь мені, коли дізнаєшся про причини, сам визнаєш, що заради звання знатної людини варто потрудитися.
Несторій. Раз так наполягаєш, то скажу, що думаю. По-перше, подайся якнайдалі від батьківщини,
Гарпал. Запам'ятаю.
Несторій. Увійди в спілкування з молодими людьми знатного походження.
Гарпал. Зрозуміло.
Несторій. Звідси піде припущення, що ти сам такий, як ті, з ким спілкуєшся.
Гарпал. Правильно.
Несторій. Старайся, щоб на тобі не було нічого простонародного. [261]
Гарпал. Чого саме?
Несторій. Я маю на увазі одяг. Не носи ні в якому разі вовняного одягу, а лише шовковий, або, якщо не маєш його за що купити, - бавовняний; хай буде навіть з полотна, аби тільки не з сукна.
Гарпал. Ясно.
Несторій. Дивися, щоб на тобі не було нічого цілого, а все пошкоджене в боях: всюди зроби прорізи - на капелюсі, камзолі, черевиках і навіть на нігтях, якщо зможеш. Говори лише на високі теми. Якщо, приміром, приїде хтось із Іспанії, запитай, чи вже владналися непорозуміння між імператором і папою римським, як поживає твій свояк граф Нассау, як поживають інші товариші по чарці.
Гарпал. Буде виконано.
Несторій. На твоєму пальці хай видніє перстень з дорогоцінним каменем як печатка.
Гарпал. Якщо гаманець мені дозволить.
Несторій. Але ж мідний позолочений перстень з підробним каменем коштує небагато. Крім того, подбай про щит з гербом.
Гарпал. Який герб радиш мені вибрати?
Несторій. Дві дійниці, якщо воля, і пивний кухоль.
Гарпал. Жартуєш, скажи серйозно.
Несторій. На війні ти ніколи не був?
Гарпал. Навіть її не бачив ніколи.
Несторій. Але селянським гусям і каплунам, певне, голову відтинав?
Гарпал. Дуже часто, до того ж відважно.
Несторій. Тоді візьми срібний тесак, ніж і три золоті гусячі голови.
Гарпал. А на якому полі?
Несторій. На якому, як не на пурпуровому, як доказ відважно пролитої крові.
Гарпал. Чому б ні? Гусяча кров так само червона, як і людська. Але продовжуй, прошу тебе.
Несторій. Цей щит з гербом постарайся прибити біля воріт усіх заїздів, де ти коли-небудь зупинявся.
Гарпал. Який вибрати шолом?
Несторій. Слушно нагадуєш. У забралі хай будуть прорізи.
Гарпал. Навіщо?
Несторій. Щоб ти міг дихати, а також щоб шолом [262] відповідав одягу. А що буде прикріплено на вершечку шолома?
Гарпал. Чекаю на твою пропозицію.
Несторій. Собача голова з опущеними вухами.
Гарпал. Це дуже розповсюджене.
Несторій. Додай два роги - це рідкість.
Гарпал. Хай буде так. Але які тварини будуть тримати щит?
Несторій. Оленів, псів, драконів, грифонів присвоїли собі князі. Ти вибери двох гарпій.
Гарпал. Прекрасна порада.
Несторій. Залишається твоє ім'я. Тут, передусім, треба остерігатися, щоб тебе не називали на простонародний лад Гарпалом Комським, а Гарпалом з Комо: перше личить нужденним богословам, друге - знаті.
Гарпал. Так, я запам'ятав.
Несторій. Немає в тебе часом клаптика землі, щоб ти міг називатись землевласником?
Гарпал. Навіть хліва не маю.
Несторій. Ти народився у великому місті?
Гарпал. Ні, в глухому селі. Не годиться говорити неправду тому, в кого просиш ліків.
Несторій. Ти правий. А чи є поблизу твого села якась гора?
Гарпал. Є.
Несторій. А гора має з якого-небудь боку урвище?
Гарпал. Має.
Несторій. Отже, будь Гарпалом, рицарем Золотого Урвища.
Гарпал. У вельможів прийнято, щоб кожний мав свій чіткий девіз. Так, наприклад, девіз Максиміліяна звучав: «Знай міру!», Філіппа - «Хто забажає!», Кар-ла - «Все вперед!», як і в інших.
Несторій. А ти обери собі: «До останньої карти!»
Гарпал. Далебі, це чудовий девіз!
Несторій. Для того, щоб утвердилася серед людей думка про тебе як знатного рицаря, пиши вигадані листи, нібито послані тобі високопоставленими особами, рясно пересипані звертаннями такого роду: «Найсвітліший рицарю» і згадками про твої подвиги, про ленні володіння, про замки, про тисячі флоренів, про високі посади, про багате одруження. Постарайся, щоб такі листи, начебто випадково загублені або забуті, потрапляли до чужих рук. [263]
Гарпал. Зробити це буде мені не важко: пишу я вправно і завдяки тривалому досвідові набув здатність підробляти будь-який почерк.
Несторій. Вклади інколи в одяг або залишай у гаманці дрібняки, а потім віддай одяг полатати, і майстри знайдуть їх. Вони мовчати не будуть, а ти, як тільки про це дізнаєшся, удай гнів і збентеження, немов ти невдово-лений випадковим недоглядом.
Гарпал. У цьому я вже раніше вправлявся: можу міняти вираз обличчя так легко, як машкару.
Несторій. Таким чином, ніхто не запідозрить обману, і чутка буде сприйматись як достовірна істина.
Гарпал. Про все я ревно потурбуюся.
Несторій. Потім треба добрати собі декількох приятелів або слуг, щоб вони всюди уступали тобі місце й величали «йонхером»(1). Немає потреби боятися витрат: є дуже багато молодих людей, які задарма ладні розіграти цю комедію. До того ж у цьому краї роєм рояться малоосвічені юнаки, одержимі дивовижною пристрастю - щоб не сказати сверблячкою - писати. Вдосталь також голодних друкарів, готових на все, якщо блисне надія на заробіток. Підкупи декількох із них, щоб вони у своїх книжках оголосили тебе «окрасою батьківщини» і не раз, причому великими буквами, надрукували. Ось так навіть у Чехії(2) тебе славитимуть, величаючи «окрасою батьківщини». Адже книжки розходяться і швидше, і далі, ніж чутки або розмови найбільш балакучих слуг.
(1) ...величали «йонхером» - тобто молодим паном (голл. jonkher, нім. Junker).
(2) Чехія була в той час найбільш віддаленою частиною Німецької імперії.
Гарпал. І цей засіб мені подобається. Але ж слуг треба утримувати.
Несторій. Треба. Але ти не тримай слуг безруких і через те некорисних. Розсилай їх туди-сюди, а вони що-небудь і знайдуть. Сам знаєш, що зручних нагод хоч греблю гати.
Гарпал. Досить! Усе зрозуміло.
Несторій. Залишається обговорити, чим ти будеш займатися.
Гарпал. Прагну дізнатися.
Несторій. Якщо будеш добрим гравцем у кості, [264] відмінним картярем, безчесним спокусником, невиправним п'яницею, нестримним марнотратом, розтринькувачем чужих грошей, якщо не будеш розписаний галльською коростою, ледве хто вважатиме, що ти рицар!
Гарпал. На цьому я давно набив собі руку. Все добре, але де взяти гроші на витрати?
Несторій. Підожди-но, маю це на увазі. Чи в тебе є якесь майно, успадковане від батька?
Гарпал. Мізерне.
Несторій. Після того, як у багатьох утвердиться переконання про твоє знатне походження, то ти легко знайдеш дурнів, які позичать тобі гроші; дехто навіть посоромиться відмовити, дехто побоїться. А щоб водити за ніс позикодавців, є на це тисяча способів.
Гарпал. І в цьому я не новачок. Але прийде врешті-решт час, коли люди переконаються, що, крім пустих слів, у мене нічого немає.
Несторій. Навпаки, немає певнішої дороги до рицарства, як мати якнайбільше боргів.
Гарпал. Чому так?
Несторій. Передусім позикодавець оберігає тебе так ретельно, немовби він був зобов'язаний тобі великим добродійством, він боїться, як би не дати приводу втратити свої гроші. Навіть раби не так залежні від свого хазяїна, як позикодавці від боржника. А якщо коли-небудь трішки повернеш, то заслужиш більшої вдячності, ніж якби ти підніс їм подарунок.
Гарпал. Я це спостерігав.
Несторій. Тільки бережись мати справу з дрібними позикодавцями. Вони через мізерну суму ладні вчинити велику трагедію. Більш поблажливі багаті позикодавці: їх стримує сором, тішить надія, лякає страх; вони знають, на що здатні рицарі. Нарешті, коли надмір боргів почне тебе заливати, переберись під вигаданим приводом в інше місце, а звідти - в іще інше. І соромитись цього немає найменшої потреби. Хто в боргах по вуха, як не знать? Якщо який-небудь неотеса зважиться наполягати на поверненні боргу, удай із себе ображеного такою зухвалістю. Час від часу дещо повертай, але не все і не всім. Одне завжди май на увазі, щоб ніхто не здогадався, що в тебе порожній гаманець. Завжди показуй його.
Гарпал. Чим хвалитись тому, хто нічого не має?
Несторій. Якщо приятель залишить у тебе що-небудь [265] на зберігання, хвались немов своїм, але ніби випадково, ненароком. З цією метою інколи бери гроші в позику на короткий час і повертай своєчасно. З гаманця вщерть заповненого мідною монетою добувай для показу два золотих, схованих серед мідяків. Про інше зметикуй сам.
Гарпал. Розумію. Але кінець кінцем борги все одно мене погублять.
Несторій. Тобі добре відомо, скільки в нас дозволено рицарям.
Гарпал. Усе, що завгодно, до того ж безкарно.
Несторій. Далі. Слуг тримай не млявих і не несміливих, а краще близьких родичів, яких все одно доводиться утримувати. Зустрінеться в дорозі купець - вони його пограбують. Знайдуть дещо без догляду в заїздах, у домах, на кораблях. Ти зметикував? Хай знають, що не дарма дані людині пальці.
Гарпал. Ти ба! Це небезпечно.
Несторій. Старайся одягати їх по змозі якнайкраще; обов'язково хай мають на одязі герби. Вручай їм вигадані листи до найвидатніших осіб у державі. Якщо вони що-небудь крадькома поцуплять, ніхто не насмілиться їх звинувачувати, а якщо й виникнуть підозри, ніхто не вкаже на них, бо буде боятись рицаря, їхнього пана. Якщо ж і силоміць вони захоплять те чи те, це буде називатись «воєнною» здобиччю. Такі вправи - це підготовка до війни.
Гарпал. Яка цінна порада!
Несторій. І ще такий рицарський закон повсякчасно треба додержувати: рицар має повне.право випорожнювати гаманець подорожнього з простого люду. Справді, хіба не обурливо, щоб нікчемний купець мав удосталь грошви, у той час як рицареві нічим заплатити повії або нічим платити в грі в кості? Завжди тримайся поблизу вельмож або, точніше, втирайся в їхнє товариство. Позбудься будь-якого сорому, особливо не церемонься з чужоземцями. Добре проводити час у людних місцях, наприклад, у лазнях, у заїздах, де повсякчас буває багато люду.
Гарпал. До такого висновку я й сам дійшов.
Несторій. Там доля часто-густо може підкинути тобі здобич.
Гарпал. Яким чином? Скажи, будь ласка.
Несторій. Допустимо, що хтось забуде капшук або [266] залишить ключ від дверей комори. Що далі робити - здогадаєшся.
Гарпал. Все ж...
Несторій. Чого боїшся? Хто посміє запідозрювати такого пишно одягненого, красномовного рицаря Золотого Урвища? Навіть якщо такий негідник знайдеться, то чи набереться він зухвалості звинуватити тебе у крадіжці? Тим часом підозра впаде на когось із постояльців, який виїхав раніше. Твої слуги зайдуть у сварку з хазяїном заїзду, а ти вдавай незворушний спокій. Якщо жертвою крадіжок стане людина скромна й розсудлива, то вона буде мовчати, щоб разом із шкодою не зазнати ганьби через те, що не вміє берегти своє добро.
Гарпал. Доречно говориш. Графа з гербом «Біла шуліка», очевидно, знаєш.
Несторій. Авжеж.
Гарпал. Гостював у нього (таке я чув) один іспанець вельми благородного вигляду й вишуканої поведінки. Він украв у графа шістсот флоренів, але той не наважився скаржитися. Стільки було у графа шляхетності.
Несторій. Ось тобі і приклад. Вряди-годи відправляй когось із своїх слуг на війну. Той, пограбувавши церкви або монастирі, повернеться, обтяжений воєнною здобиччю.
Гарпал. Це найнадійніший засіб збагачення.
Несторій. Є ще інший спосіб дістати гроші.
Гарпал. Розкажи, дуже тебе прошу.
Несторій. Вигадай які-небудь приводи, щоб упасти в гнів на людей грошовитих, зокрема на ченців або священиків, яких тепер усі сильно ненавидять. Той, мовляв, насміхався з твого герба або плював на нього, той говорив про тебе з недостатньою повагою, той знову написав щось таке, що можна тлумачити як наклеп. Таким людям оголоси через своїх феціалів непримиренну війну. Не щади їм страшних погроз, віщуй їм руїни, спустошення, повну загибель. Нажахані, вони прийдуть до тебе з проханням уладнати суперечку. Тоді ти високо оціни свою честь, тобто вимагай надмірно, щоб одержати в міру. Якщо заправиш три тисячі, дати менше двохсот золотих буде їм соромно.
Гарпал. А іншим погрожуватиму законами.
Несторій. Такі дії властиві сикофантам; хоч і це частково корисне. Ага! Ось що, Гарпале, я ледь не забув [267] про головне: треба тобі заманити в шлюбні сіті якусь відданицю з багатим приданим. У тебе самого є чари: ти молодий, вродливий, милий у розмові, вмієш приємно усміхатися. Розпусти чутку, нібито тебе запрошують на двір імператора і обіцяють золоті гори. Дівчата охоче виходять заміж за високих намісників.
Гарпал. Я знаю людей, яким це чудово вдавалось. Але що робити, якщо кінець кінцем обман вийде на світло денне і звідусіль накинуться на мене гуртом позикодавці? І висміють люди мене, удаваного рицаря! Адже в очах людей самозванство ганебніше від святотатства.
Несторій. Тут треба пам'ятати, яку вагу має безсоромність і головне те, що ніколи ще нахабство не брало так гору над мудрістю, як у наш час. Спочатку треба придумати що-небудь на своє виправдання. Потім не забракне простодушних, які повірять у твою казку, може, дехто й розпізнає ошуканство, але з чемності вони мовчатимуть... вдаючи, що не зрозуміли обману. Нарешті, якщо не залишиться нічого іншого, доведеться шукати порятунку у війні або заколоті. Подібно до того, як море змиває всі гріхи людей, так і війна прощає всі злочини. Хто не пройшов такої підготовки, того сьогодні добрим воєначальником не вважають. Це буде тобі останнім притулком, якщо вже все інше підведе. Але спершу треба все випробувати, щоб до таких крайнощів не дійшло. Гляди, щоб безтурботність тебе не погубила. Уникай малих містечок, де навіть пискнути не можна без того, щоб увесь народ про це не дізнався. У великих і багатолюдних містах свободи куди більше, якщо, зрозуміло, не рахувати таких, які схожі на Массілію. Тишком-нишком розвідай, що про тебе говорять. Коли помітиш, що почастішали розмови такого роду: «Чим він займається? Чому вже стільки років у нас проживає? Чому не вертається на батьківщину? Чому не турбується про свої замки? Хто він такий, від кого веде своє походження? Звідки засоби для такого марнотратства?» Коли, повторюю, такі розмови починають усе настирливіше звучати, то настала пора тобі подумати про зміну місця проживання. Однак, хай це буде втеча левина, а не заяча. Вдавай, начебто тебе запрошують до імператорського двору у важливих справах і скоро з'явишся з військом. Ті, кому є що втрачати, і писнути не посміють за твою відсутність. Але особливо, як вогню, слід остерігатись поетів, бо це народ капосний і колючий. Якщо їм щось [268] не до мислі, хапаються за папір і черкають бозна-що, і ця базгранина вмить розлітається по світу.
Гарпал. Далебі, я з захопленням слухав твої поради. Доведу тобі, що ти знайшов у мені тямкого і вдячного учня. Як тільки я впіймаю на пасовищі породистого скакуна, відразу ж пошлю його тобі в подарунок.
Несторій. Тепер ти, у свою чергу, виконай свою обіцянку. Чому ти так гаряче прагнеш до звання знатного?
Гарпал. З однієї причини: знатним усе дозволяється, і все їм сходить безкарно. Хіба це не важлива причина, на твою думку?
Несторій. Хоч би це й дуже погано закінчилось, все одно людина раз умирає, хоч би й жила вона в самому Шартрезі, їй смерті не уникнути. І краще померти на колесах, аніж від жовчних каменів, подагри або паралічу. Це військовому властиво вірити, що після смерті від людини не залишається нічого, крім трупа.
Гарпал. І я так думаю.
Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
