Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
У ПОШУКАХ ПРИБУТКОВОЇ ПАРАФІЇ
Памфаг. Кокліт.
Памфаг. Або мені ввижається, або я справді бачу Кокліта, давнього свого товариша по чарці.
Кокліт. Ні, очі тебе не обманюють: перед тобою твій щирий друг. Усі вже втратили надію на твоє повернення, бо стільки літ тебе не було і ніхто до пуття не знав, у яких ти краях перебуваєш. Але звідки ти тепер з'явився? Скажи, дуже прошу.
Памфаг. Від антиподів.
Кокліт. Імовірніше, мені думається, з Островів Блаженних(1).
(1) Острови Блаженних - за уявленням стародавніх греків і римлян, група островів у далекому океані з розкішною природою і м'яким кліматом.
Памфаг. Радий, що ти впізнав свого друга. А я вже боявся, щоб моє повернення не було схоже на повернення Одіссея.
Кокліт. А як повернувся цей Одіссей?
Памфаг. Рідна дружина і та його не впізнала. Лише собака, вже дуже старий, упізнав свого хазяїна і крутив хвостом.
Кокліт. Скільки років Одіссей був поза домом?
Памфаг. Двадцять.
Кокліт. А ти ще більше, а все ж твоє лице відразу здалось мені знайомим. Проте хто розповідає таке про Одіссея?
Памфаг. Гомер.
Кокліт. Ага! Це отой горезвісний батько усіляких казочок. А може, за цей час його дружина подбала про іншого бика і тому не впізнала свого Одіссея?
Памфаг. Навпаки. Цнотливішої жінки світ не знав. Річ у тім, що Паллада зробила Одіссея старішим, щоб його не можна було упізнати.
Кокліт. Як урешті-решт його впізнали?
Памфаг. Упізнали по горбику на пальці ноги. А [112] впізнала його няня, вже дуже старенька, коли мила йому ноги(1).
Кокліт. Що й казати, справжня ламія. А ти дивуєшся, що я упізнав тебе по твоєму примітному носі.
Памфаг. Я своїм носом цілком задоволений.
Коколіт. Як тут не бути задоволеним таким корисним органом, що може стати в пригоді у будь-якому випадку!
Памфаг. У якому, наприклад?
Кокліт. По-перше, ним можна гасити свічки, немов рогом(2).
(1) У Гомера («Одіссея», XIX, 393) Евріклея впізнала Одіссея по шраму на нозі, а не по горбику на пальці ноги, як говорить персонаж Еразма.
(2) ...немов рогом... - гасильником для свічок здебільшого служив порожнистий ріг.
Памфаг. Продовжуй.
Кокліт. Далі. Якщо треба вичерпати воду з глибокої ями, він буде для тебе хоботом.
Памфаг. Ось тобі на!
Кокліт. Якщо руки будуть зайняті, можеш спертись на нього, немов на палицю.
Памфаг. І це все?
Кокліт. Ні. Знадобиться роздувати жаровню, якщо не буде напохваті міхів.
Памфаг. Чудово розповідаєш. Іще що?
Кокліт. Якщо сонце заважатиме тобі писати, ніс замінить тобі парасолю.
Памфаг. Ха-ха-ха! Тобі вже нічого додати?
Кокліт. У морському бою послужить гаком.
Памфаг. А в сухопутньому?
Кокліт. Щитом.
Памфаг. Що ще?
Кокліт. Слугуватиме клином при колінні дров.
Памфаг. Чудово!
Кокліт. Якщо станеш окличником, то твій ніс буде трубою, якщо станеш горністом - він буде горном, якщо ти станеш землекопом - він буде заступом, якщо ти станеш женцем - він буде серпом, якщо ти станеш мореплавцем - він буде якорем. На кухні він буде виделкою, на риболовлі - гачком.
Памфаг. Який я щасливчик! їй-богу, я й не знав, що ношу з собою господарський прилад, придатний на всі випадки життя. [113]
Кокліт. Усе-таки скажи, який куточок землі тебе прихистив?
Памфаг. Рим.
Кокліт. Як так: ти був у всіх на очах, і ніхто не знав, що ти живий! Як таке могло трапитися?
Памфаг. Саме у всіх на очах і пропадають чесні люди, так що часто серед білого дня на велелюдному майдані нікого не побачиш(1).
Кокліт. Значить, вертаєшся до нас обтяжений парафіями?
Памфаг . Я полював на парафії якомога наполегливіше, але Діана виявилась не дуже ласкавою. А все через те, що там переважно рибу ловлять, як кажуть, золотим гачком.
Кокліт. Недоречний спосіб ловити рибу.
Памфаг. Однак у декого виходить це прекрасно, але, звичайно, не всім у цій грі щастить.
Кокліт. Хіба не заплішені дурні ті, що золото промінюють на свинець?(2)
(1) ...серед білого дня... нікого не побачиш. - Натяк на відомий анекдот про кінічного філософа Діогена, який удень прогулювався по місту з запаленим ліхтарем і на запитання, що він робить, відповідав: «Шукаю людину».
(2) ...промінюють на свинець? - прислів'я, яке має виражати нерівний обмін - поміняти краще на гірше.
Памфаг. Ти не розумієш, що в освяченому свинці приховані золоті жили.
Кокліт. Як-то, ти вернувся до нас тим же Памфагом-Ненажерою?
Памфаг. Ні.
Кокліт. А ким?
Памфаг . Голодним вовком, з роззявленою даремно пащею.
Кокліт. Краще вернутись ослом, знесиленим від тягаря парафій. Але чому ти парафії віддаєш перевагу перед одруженням?
Памфаг. Тому що мені милий спокій, до вподоби епікурейське життя.
Кокліт. На мій погляд, приємніше живеться тому, в кого вдома гарненька жіночка, і він може обіймати її, коли захоче.
Памфаг . Лише додай: буває, що вона не захоче. А мені до душі насолода постійна. Хто одружується, той [114] лише один місяць буває щасливий, а кому дістається багата парафія, той втішається нею все життя.
Кокліт. Як не говори, самотність сумна! Навіть Адамові в раю жилося б не солодко, якби панбіг не з'єднав його з Євою.
Памфаг. Єва завжди знайдеться, аби тільки парафія була багатою.
Кокліт. Але насолода перестає бути насолодою, якщо вона супроводжується поганою славою й нечистою совістю.
Памфаг. Твоя правда, тому я маю намір проганяти сум самотності розмовою з книгами.
Кокліт. Згоден, нічого приємнішого від цих друзів немає. Але чи ти вернешся до своєї риболовлі?
Памфаг. Вернусь, якщо вдасться роздобути нову наживку.
Кокліт. Золоту чи срібну?
Памфаг. Будь-яку з цих двох.
Кокліт. Будь спокійний: батько дасть тобі все, що треба.
Памфаг. Немає від нього жахливішого скнари. До того ж він не довірить мені вдруге гроші, коли дізнається, що я проциндрив його гроші попередні.
Кокліт. Такі вже правила гри.
Памфаг. Так, але він не захоплюється цією грою.
Кокліт. Якщо він відмовить тобі в грошах, я скажу, звідки можна взяти стільки грошей, скільки сам забажаєш.
Памфаг. Невимовно радий дізнатися! Вкажи скоріше, в мене вже серце від радості аж гопки скаче.
Кокліт. Вони вже до твоїх послуг.
Памфаг. Ти що, знайшов скарб?
Кокліт. Якби я знайшов, то для себе, а не для тебе.
Памфаг. Якби я міг наскребти хоч сотню дукатів, ожили б мої надії.
Кокліт. Я тобі покажу, де зможеш узяти хоч сто тисяч.
Памфаг. Чому ж ти мене не ощасливив? Не муч далі! Скажи де?
Кокліт. В «Ассі» Будея. Там знайдеш незліченні міріади, хочеш - у золотій, хочеш - у срібній монеті.
Памфаг. Іди до біса зі своїми жартами! А з тої скарбниці я заплачу тобі все, що позичу в тебе. [115]
Кокліт. Заплатиш, але рівно стільки, скільки я тобі з неї відрахую.
Памфаг. Тепер я переконався, що ти гострий на язик.
Кокліт. Що ж, у кого міцний ніс, у кого - язик.
Памфаг. Ось тепер мені стало ясно, що ти жартівник хоч куди.
Кокліт. Але порівняно з тобою я - ніщо.
Памфаг. Навпаки, немає більшого дотепника від тебе. Ти - просто уособлення дотепності.
Кокліт. Жартуєш у поважній справі. Тут доречніше скреготати зубами, аніж кепкувати. Справа надто поважна, щоб нам було до сміху. Якби ти був на моєму місці, ти б не жартував. А ти з мене робиш посміховисько.
Памфаг. Ой, ти насміхаєшся з мене, обертаєш у жарт те, що я всерйоз кажу.
Кокліт. Мені не до жартів, я говорив від щирого серця.
Памфаг. Ти завжди одне думаєш, а інше говориш. Але мені пора йти додому, щоб дізнатись, що там робиться.
Кокліт. Застанеш там багато нового.
Памфаг. Це ясно. Важливо, щоб усе було гаразд.
Кокліт. Бажати кожному дозволено, але нікому не судилося здійснити свої бажання.
Памфаг. А ось іще користь принесе кожному з нас подорож за кордон. Тепер рідний дім стане приємнішим.
Кокліт. Не впевнений. Я бачу, як люди їздять у Рим і по сім раз. Досить цій сверблячці раз на кого напасти, так свербить і свербить без кінця.
Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
