Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
ГАНЬБИТЕЛЬКА ШЛЮБУ, або ПОДРУЖНЄ ЖИТТЯ
Евлалія. Ксантіппа(1).
Евлалія . Здрастуй, премила Ксантіппо!
Ксантіппа. Здрастуй і ти, дорога Евлаліє! Як ти незвичайно погарнішала!
Евлалія. Ось так відразу ж при зустрічі не стримуєшся від глузування?
Ксантіппа. Боронь Боже, я щиро кажу.
Евлалія. Може, нова сукня додає мені краси?
Ксантіппа. Так воно і є. Давно не бачила я нічого елегантнішого. Тканина, певне, англійська.
Евлалія. Вовна англійська, фарбована в Венеції.
Ксантіппа. Тонша від вісону! А який приємний пурпуровий колір! Від кого в тебе такий чудовий подарунок?
Евлалія. Від кого ж личить заміжній жінці приймати подарунок, як не від власного чоловіка?
Ксантіппа. Щасливиця ти! Золото - не чоловік! А мені краще було б вийти заміж за несусвітнього йолопа, ніж за мого Миколая.
Евлалія. Що ти плетеш? Так швидко ви не поладнали між собою?
Ксантіппа. І ніколи не буде між нами злагоди. Дивись, яке на мені лахміття, а йому байдуже, як я ходжу. їй-богу, часто соромно вийти на вулицю, коли бачу, як одягнені інші жінки, чоловіки яких набагато бідніші від мого.
Евлалія. Заміжніх жінок, знай, прикрашає не сукня, а інше вбрання, як учить апостол Петро(2) (таке я чула недавно під час проповіді священика), - чеснота і скромна поведінка, себто духовні прикраси. Тільки блудниці [142] причепурюються для того, щоб багато на них дивилися. А ми досить гарні, якщо подобаємось тільки своїм чоловікам.
(1) Імена Евлалія і Ксантіппа підібрані за смислом: Евлалія - по-грецьки дослівно «добромовна», Ксантіппа - тезка дружини Сократа, яка стала синонімом сварливої жінки.
(2) Перше соборне послання св. апостола Петра, З, З.
Ксантіппа. Але ж цей добрий чоловік, скупий для дружини, заповзятливо мій посаг розтринькує, а взяв він за мною чималий посаг.
Евлалія. На що розтринькує?
Ксантіппа. На що завгодно - на вино, повій, гру в кості.
Евлалія. Жах!
Ксантіппа. На жаль, так воно і є. Я чекаю його, діждатись не можу, а він вертається пізно вночі, захмелілий, хропе всю ніч, а не раз і на постіль блює - аж гидко!
Евлалія. Тс-с! Перестань! Бо ти сама себе знеславлюєш, коли викриваєш чоловіка.
Ксантіппа. Бодай мені зійти зі світу, я воліла б спати із свинею, ніж з таким чоловіком!
Евлалія. І ти, певне, зустрічаєш тоді його брудною лайкою?
Ксантіппа. Так. Бо він цього заслуговує. Хай знає, що я не німа.
Евлалія. А що він тобі у відповідь?
Ксантіппа. Спочатку він здорово відлаювався, думаючи, що залякає мене своїми скаженими криками.
Евлалія. І бувало, що під час сварки доходило й до побоїв?
Ксантіппа. Одного разу ми обоє так розійшлися, що мало не побили одне одного.
Евлалія. Що я чую!
Ксантіппа. Він розмахував палицею, дико верещав, сипав лютими погрозами.
Евлалія. І ти не злякалася?
Ксантіппа. Навпаки! Я схопила табуретку, і якби він хоч пальцем мене торкнув, відчув би, що я не безрука.
Евлалія. Небачений різновид щита! Тобі не вистачало тільки веретена замість списа.
Ксантіппа. Відчув би, що має справу з амазонкою.
Евлалія. Ой, дорога Ксантіппо! Так не годиться.
Ксантіппа. А як годиться? Якщо він не вважає мене своєю жінкою, я не буду вважати його своїм чоловіком. [143]
Евлалія. Але ж апостол Павло(1) вчить, що жінки повинні смиренно підкорятися своїм чоловікам. Та й апостол Петро ставив нам на приклад Сару, яка свого чоловіка, Авраама, називала «паном»(2).
Ксантіппа. Чула таке. Але цей же апостол Павло вчить, щоб чоловіки любили своїх жінок, як Христос полюбив свою наречену - Церкву(3). Хай чоловік пам'ятає про свої обов'язки - а я не забуду про свої.
(1) Послання св. апостола Павла до ефесян, 5, 22.
(2) У Першому соборному посланні святого апостола Петра, 3, 1-6, йдеться про те, що жони повинні коритися своїм чоловікам, як Сара корилась Авраамові і паном своїм його величала.
(3) Послання св. апостола Павла до ефесян, 5, 25.
Евлалія. Коли, однак, вже дійшло до того, що комусь із двох треба поступитися - найсправедливіше, щоб жінка поступилася чоловікові.
Ксантіппа. Якщо тільки має право називатися чоловіком той, хто ставиться до мене, як до служниці.
Евлалія. Все ж скажи, дорога Ксантіппо, після того випадку він перестав тобі погрожувати побоями?
Ксантіппа. Перестав і трохи порозумнішав, у противному випадку дістав би по заслузі.
Евлалія. А ти сваритися з ним не перестала?
Ксантіппа. І не перестану.
Евлалія. Ну, а як він тепер поводиться?
Ксантіппа. Як поводиться? То спить, сплюх непробудний, то регоче безугавно, то схопить лютню триструнну і бринькає до незмога, заглушуючи мої крики.
Евлалія. А тебе це дратує?
Ксантіппа. До того, що й висловити годі. Іноді аж руки сверблять, щоб його почастувати стусанами.
Евлалія. Мила Ксантіппо, дозволь поговорити з тобою відверто.
Ксантіппа. Дозволяю.
Евлалія. Та й ти вияви, будь ласка, таку ж відвертість. Цього вимагає наша дружба, яка супроводжує нас ледь чи не від самої колиски.
Ксантіппа. Свята правда! Ніколи жодна подруга не була мені дорожчою за тебе.
Евлалія. Яким би не був твій чоловік, зваж на те, що перемінити його на іншого вже неможливо. Колись крайнім засобом проти невиліковних чвар було розлучення. [144] Сьогодні цей засіб перестав існувати. Твій чоловік повинен ним залишитись до останнього дня життя, а ти - його дружиною.
Ксантіппа. Хай буде проклятий той, хто відняв у нас право на розлучення!
Евлалія. Заспокойся! Така воля Ісуса Христа(1)!
(1) В Євангелії від Матвія, 19, 8-9, Христос ганить розлучення, які здійснюються з малоповажних причин.
Ксантіппа. Не можу повірити.
Евлалія. Все ж так воно є. Тепер не залишається в нас нічого іншого, як домагатися згоди, мирячись із звичками і вдачею одне одного.
Ксантіппа. А хіба я можу переробити свого чоловіка?
Евлалія. Не мало залежить від дружини, яким є її чоловік.
Ксантіппа. А як склалися стосунки між тобою і твоїм чоловіком?
Евлалія. Тепер повний спокій.
Ксантіппа. Виходить, спочатку мали місце деякі непорозуміння?
Евлалія. Гроз ніколи не бувало. Але, як це звичайно у людей буває, з'являлися хмаринки, які могли б знятись буревієм, якби не вдалось запобігти йому поступливістю і вибачливістю. В кожного свій звичай, у кожного свій погляд на речі, і якщо говорити навпростець, то і в кожного є свої вади. Де-де, але особливо в подружньому житті треба їх викривати, зокрема, не допускаючи ненависті.
Ксантіппа. Це правильна порада.
Евлалія. Все ж є часті випадки, що взаємна доброзичливість між чоловіком і дружиною пропадає ще до того, як вони встигли хоч трохи пізнати одне одного. Цього слід оберігатись якнайретельніше. Досить ворожнечі раз спалахнути, щоб важко стало дружбу відновити, і доходить до грубіянської лайки. Якщо те, що тільки-но скріплено клеєм, після цього зразу струснути, то склеєні частини легко розпадаються, але коли клей засохне і ці частини щільно пристануть одна до одної, то немає нічого тривкішого. Тим-то на самому початку слід зробити все для того, щоб між дружиною й чоловіком утвердилась і зміцніла взаємна прихильність. А досягається це, [145] головним чином, покірністю і взаємною поступливістю. Адже якщо прихильність з-проміж подружжя спирається тільки на зовнішню принадність, то вона завжди скороминуща.
Ксантіппа. Розкажи мені, будь добра, якими хитрощами ти прихилила до себе свого чоловіка і зуміла пристосувати його до своїх звичаїв і норовів.
Евлалія. Розповім, але за умови, що ти підеш за моїм прикладом.
Ксантіппа. Якщо тільки зможу.
Евлалія. Це буде легко, аби ти тільки захотіла: адже ще не пізно. Він ще молодий, а ти взагалі дівчина, та й від часу вашого весілля, по-моєму, не пройшло ще й року.
Ксантіппа. Правду кажеш.
Евлалія. Отже, я розповім. Але ти нікому анічичирк.
Ксантіппа. Буду тримати язик за зубами.
Евлалія. Найпершою моєю турботою було приносити чоловікові радість і не завдавати йому прикрощів. Я зважала на його уподобання і погляди, на його забаганки, вивчила, що його заспокоює, а що дратує, подібно до того, як роблять ті, хто приручає слонів, левів та інших диких звірів, яких силою ні до чого не примусиш.
Ксантіппа. Саме такий звір у мене вдома.
Евлалія. Ті, що доглядають слонів, не одягають білого одягу, ті, що доглядають биків, уникають червоного кольору, бо ці кольори, як перевірено, вкидають їх у шаленство. Подібно до того, як звуки бубнів викликають у тигрів таку лють, що вони ладні розтерзати самих себе. Хто ходить коло коней, ласкаво гукає на них, поплескує їх, гладить ніжно і взагалі всілякими способами стримує їх дикість. Наскільки важливіше для нас застосовувати ці прийоми до наших чоловіків! Бо, хоч-не-хоч, доводиться нам жити з ними до кінця життя під однією покрівлею й ділити ліжко.
Ксантіппа. Веди далі.
Евлалія. Взявши до уваги всі нахили і звички чоловіка, я пристосовувалась до нього і старалась не давати найменшого приводу до незадоволення.
Ксантіппа. І як же ти зуміла домогтися цього?
Евлалія. Насамперед я повністю присвятила себе домашньому господарству - ділянці, в якій жінка незамінна, - стараючись нічого не занедбати і робити все відповідно до смаків чоловіка до найменших дрібниць, [146]
Ксантіппа. До яких дрібниць?
Евлалія. Наприклад, догодити чоловікові, якщо йому особливо смакує якась їжа або коли любить він приготовлену в той чи інший спосіб, чи постеливши постіль якось особливо гарно...
Ксантіппа. Але як пристосуватись до того, хто вдома не буває або якщо появиться, то охмелілий?
Евлалія. Підожди, про це ще я скажу. Коли чоловік бував у пригніченому стані, а запитати про це було б незручно, я ніколи собі не дозволяла сміятись і не пустувала, як це деякі жінки в таких випадках чинять, але сама набувала вигляду стурбованої і засмученої. Як добре дзеркало достовірно відбиває зовнішність того, хто в нього дивиться, так жінці личить узгоджувати свої настрої з настроями чоловіка, щоб не радіти, коли він сумовитий, не веселитись, коли він роздратований. Якщо він виходить з рівноваги, то я або намагаюсь пом'якшити його гнів ласкавими словами, або мовчки чекаю, покіль остигне його гнів і буде можна або прогнати досаду зовсім, або вгамувати переконливими доводами. Те саме я робила, коли він вертався додому напідпитку: я говорила йому всілякі приємні речі і пестливими словами заманювала в ліжко.
Ксантіппа. Нещасна все-таки доля жінок, які так догоджають розгніваним, налиганим, свавільним чоловікам.
Евлалія. Так, але тут маємо справу з обопільним догоджанням! Бо й чоловіки змушені миритися з багатьма рисами нашого характеру. А бувають такі хвилини, коли жінці личить повчати чоловіка у справі особливо важливого значення, а на маловажні справи краще дивитись крізь пальці.
Ксантіппа. Що це за хвилини такі?
Евлалія. Коли чоловік у доброму настрої, не озлоблений, не стурбований, не п'яний, тоді без свідків ласкаво порадь йому або, точніше, попроси, щоб він ретельніше виконував свій обов'язок у тому чи іншому випадку або щоб дбав про своє добре ім'я чи здоров'я. Саму ж настанову старайся приправити жартами й дотепами. Інколи я заздалегідь домагаюсь від чоловіка обіцянки, що він не розсердиться на мене, якщо я, дурна жінка, підкажу йому пораду, яка вийде на користь його честі, здоров'ю або благополуччю. Тільки-но пораджу, що хотіла, відразу уриваю розмову й повертаю її на щось [147] інше, більш приємне. Адже це наша загальна вада, дорога Ксантіппо, що як заторочимо про одне, то зупинитись ніяк не можемо.
Ксантіппа. Так кажуть.
Евлалія. Я завжди старалась не карати чоловіка при людях, не вносити нарікань за поріг хати. Будь-яке непорозуміння між двома легко владнати. А коли станеться щось таке, що вже стерпіти годі, та й умовляння ніскілечки не помагають, краще буде, якщо жінка поскаржиться батькам і родичам чоловіка, а не своїм. До того ж скаргу треба так пом'якшити, щоб видно було, що вона гнівається не стільки на чоловіка, скільки на його вади. Та й зайве базікати не годиться, щоб чоловік схильний був визнати свою помилку і віддати належне делікатності дружини.
Ксантіппа. Ого! То треба бути жінкою-філософом, щоб дотримуватися таких правил.
Евлалія. Але такою поведінкою ми й чоловіків заохочуємо до взаємної чемності.
Ксантіппа. Є чоловіки, яких ніякою чемністю не виправиш.
Евлалія. Не думаю. Допустимо навіть, що воно так! Передусім зваж на те, що чоловіка треба терпіти, яким би він не був. Отже, краще терпіти такого, до якого ти вже звикла, такого, що хоч трішки став покладливішим завдяки нашій чуйності, ніж такого, що з кожним днем стає дедалі лютішим. Що скажеш на те, якщо я вкажу тобі чоловіків, які своєю уважністю виправляли своїх жінок? Наскільки більше личить діяти таким чином нам, жінкам!
Ксантіппа. Отже, це буде зразок, зовсім не схожий на мого чоловіка.
Евлалія. Так ось послухай. Я знайома з одним чоловіком, знатним, освіченим і надзвичайно порядним(1). Він одружився з сімнадцятирічною дівчиною, вихованою на селі в батьківській хаті. Річ у тім, що знатні люди полюбляють жити на селі заради полювання на звірів, і птахів. Він узяв собі дівчину молоду й невчену, так легше виховати її за своїм образом і подобою. Почав він [148] учити її грамоти і музики, привчав повторювати те, що вона почує на проповіді священика, і взагалі навчав її багато дечого, що могло б їй згодом знадобитися. Усе це було незвичне для дівчини, яка в батьківському домі нічого не робила й нічого не чула, окрім балачок і жартів слуг, і скоро відчула нехіть до навчання, не хотіла слухатись чоловіка, а оскільки він наполягав на своєму, вона безугавно плакала, бувало, падала долу, билася потилицею об підлогу, немов бажаючи заподіяти собі смерть. Коли цим вибрикам не видно було кінця-краю, чоловік, приховуючи невдоволення, запропонував дружині поїхати разом на село до її батьків, щоб розважитись трохи. Вона радо на це пристала. Коли вони прибули до села, чоловік залишив дружину з її матір'ю і сестрами, а сам з тестем вирушив на полювання. Там у розмові без свідків розповів тестеві, що сподівався мати життєрадісну дружину, а вона весь час плаче, мучить себе і його, на всі умовляння глуха. Закінчив просьбою, щоб тесть допоміг вилікувати її. Той відповів, що віддав дочку в його розпорядження і якщо вона не слухається його слів, хай вживе своє право і виправить її батогом. На це зять відповів: «Своє право то я знаю, але раніше, ніж вдатись до крайнього засобу, я волів би, щоб ти вилікував її своїм умінням або повагою». Тесть пообіцяв це зробити. Через день чи два він вибирає місце і час, щоб залишитися з дочкою сам на сам і, грізно насупившись, починає дочці дорікати, що вона не гарна на вроду, яка в неї паскудна вдача і як він сам часто боявся, що вона взагалі не вийде заміж. «Я ледве, - говорив він, - підшукав тобі чоловіка, дружиною якого бути пишалася б будь-яка красуня, і почувалася б вона щасливою. А ти не тільки не цінуєш того, що я зробив для тебе, не тільки не усвідомлюєш того, що в тебе такий чоловік, якому ти мало не годилася б у служниці, якби не його надзвичайна люб'язність, а ти ще з ним воюєш!» Одне слово, батько з таким гнівом говорив, що мало не пустив у хід кулаки. Справді-бо вельми хитрий той, хто вміє без машкари розігрівати будь-яку комедію! Тут у молодої жінки озвався і страх, і совість: вона припала до батькових ніг і благала, щоб він забув про те, що було, клялась-божилась, що в майбутньому буде пам'ятати про свої обов'язки. Батько пробачив їй, пообіцявши, що буде найчуйнішим з батьків, якщо вона виконає свою обіцянку. [149]
(1) Припускають, що в наведеній нижче розповіді йдеться про Джейн Коулі, першу дружину Томаса Мора, яка померла в 1511 p., проживши з Мором щасливих шість років.
Ксантіппа. Що сталося далі?
Евлалія. Після розмови з батьком вона пішла в свою кімнату і застала там чоловіка одного, кинулась до його колін зі словами: «Мій милий! Досі я не знала ні тебе, ні себе саму, але тепер ти побачиш, що я стала іншою, лише забудь про те, що було раніше!» На ці слова чоловік відповів поцілунком і сказав, що ладен все зробити, аби тільки вона не відступила від свого похвального наміру.
Ксантіппа. І що? Не відступила?
Евлалія. Ні. Аж до самої смерті вона була зразковою дружиною: будь-яку роботу, навіть гидку, виконувала жваво і радо, якщо цього бажав чоловік. Ось яка велика любов зародилася між ними і як по-справжньому зміцніла. Згодом через декілька років ця жінка з гордістю казала, що на її долю випало велике щастя - вийти заміж за прекрасного чоловіка. «Якби сталось інакше, - твердила вона, - я була б найбезталаннішою жінкою в світі!»
Ксантіппа. Такі чоловіки трапляються так само рідко, як білі ворони.
Евлалія. Якщо тобі не набридло слухати мене, то я розповім тобі іншу історію (мала вона місце в нашому місті) про чоловіка, який став на добру дорогу завдяки чутливості дружини(1).
(1) Далі йде розповідь - новела, популярна в той час, уміщена в збірці новел Маргарити Наваррської «Гептамерои» (новела 38).
Ксантіппа. Мені нічого робити, а порозмовляти з тобою - велика насолода.
Евлалія. Живе тут, у нашому місті, один чоловік, досить знатного походження. Як це водиться у знаті, він часто полював. Одного разу в селі зустрів дівчину, дочку дуже бідної селянки, і до нестями закохався в неї, хоча був уже літньою людиною. З того часу частенько не ночував у себе вдома. Приводом служило полювання. Його дружина, жінка винятково порядна, підозрювала бозна-що і нарешті вистежила витівки чоловіка. І коли він поїхав, подалася слідом за ним у село, знайшла ту хатину, дізналася про все якнайдетальніше - де спить чоловік, з чого п'є, як там приймають його, що подають на стіл; зрештою там не було нічого - такі неймовірні були злидні. Дружина вернулась додому, але скоро появилася [150] там знову. Вона привезла з собою зручне ліжко з постіллю, срібний посуд і таке інше. На додаток дала грошей і попросила, щоб приймали його якнайпристойніше, причому приховала, хто вона така, - видавала себе за його сестру. Через декілька днів туди приїжджає її чоловік. Побачивши багате начиння й дорогоцінний посуд, він питає, звідкіля взялася ця незвичайна розкіш. Йому кажуть, що все це привезла якась вельможна жінка, його родичка, і наказала, щоб його в майбутньому приймали пристойніше, ніж досі. Тут же в ньому зародилась підозра, що це робота його дружини. Повернувшись додому, він прямо питає її, чи не побувала вона в тому селі. Дружина не заперечує. Тоді він питає, з якою метою вона вислала туди посуд та інші речі. «Мій дорогий, ти звик до вигод, - відказала вона. - Я побачила, що там усе надто грубе, тому вважала своїм обов'язком зробити так, щоб ти мав більше вигод, раз тобі там приємно бувати».
Ксантіппа. Надмірна доброта в цієї жінки! Я б радше не постіль йому постелила, а кропиву й колюче терня.
Евлалія. Але ж дослухай до кінця. Чоловік усвідомив всю доброту й лагідність своєї дружини і раз назавжди відмовився від потаємних любощів і надалі знаходив насолоду у спілкуванні зі своєю дружиною... До речі, тобі, гадаю, знайомий голландець Гільберт. Ксантіппа. Так, звичайно.
Евлалія. Він, як тобі відомо, будучи в розквіті сил, одружився з жінкою, вже підстаркуватою.
Ксантіппа. З приданим, ясна річ, одружився, а не з жінкою.
Евлалія. Це правда. До дружини він відчував відразу, а полюбив одну молодичку, з якою весело гаяв час. Рідко коли снідав або обідав удома. Що ти зробила б у такому випадку?
Ксантіппа. Що я зробила б? Схопила б за патли ту його коханку, а чоловіка, коли він збирався б до неї на побачення, облила б сечею, щоб отак напахчений він сидів за обідом.
Евлалія. Наскільки розумніше вчинила дружина Гільберта. Вона запрошувала цю молодичку до себе додому й люб'язно її приймала. Так приохотила до дому й чоловіка, до того ж без будь-яких чарів. А якщо, бувало, він обідав з тою поза домом, дружина посилала йому туди вишукану їжу з побажанням доброго апетиту. [151]
Ксантіппа. Щодо мене, то я воліла б померти, ніж бути звідницею для свого чоловіка.
Евлалія. Але ти вникни в саму суть справи. Невже не значно краще саме так чинити, аніж відштовхувати від себе чоловіка навіженою нестриманістю і жити у чварах і ворожнечі?
Ксантіппа. Згодна, що в цьому менша біда, але я особисто не змогла б вести себе так.
Евлалія. Наведу ще один приклад, і на цьому поставлю крапку. Наш сусід, людина чесна і добра, але трохи запальна, одного разу відлупцював свою дружину, жінку вельми похвального поводження. Вона забилася в глуху кімнату і ридма ридала, стараючись перебороти образу. Трохи перегодя, чоловік випадково зайшов туди й застав жінку в сльозах. Він запитав: «Ти що тут ридаєш, немов дівчинка?» На це вона розсудливо відповіла: «Хіба не краще мені виплакати своє горе отут, аніж голосити на вулиці, як це у звичаї інших жінок?» Ці слова дружини до глибини зворушили чоловіка, і він побожився більше не піднімати руки на неї і дотримав свого слова.
Ксантіппа. Того самого я вимагала від свого чоловіка, тільки зовсім іншими засобами.
Евлалія. Зате тепер між вами йде безперервна війна.
Ксантіппа. То що ж мені робити?
Евлалія. Насамперед треба мовчки терпіти всі образи чоловіка, прихилити його до себе всілякими послугами, ввічливістю, ласкою. Або ти переможеш нарешті, або принаймні тобі стане з ним набагато легше, ніж є тепер.
Ксантіппа. Мій чоловік надто лютий, щоб можна було його задобрити якими-небудь послугами.
Евлалія. Ет, не кажи так! Немає звіра, настільки дикого, якого не можна було б ласкою приручити. Не впадай у відчай! Протягом кількох місяців чини так, як я тобі раджу, і ти переконаєшся, що я дала тобі непогану пораду. Бувають такі вади, на які не слід звертати увагу... А в першу чергу бережись (так мені думається) вступати в суперечки у спальні або в ліжку: там усе повинно бути приємне і радісне. Бо це місце призначене не для припинення всілякого ворогування і злостивості, а для утвердження сімейної злагоди. Якщо воно оскверняється сваркою або злобою - це доказ, що зник останній засіб відновити взаєморозуміння і доброзичливість. [152] Є деякі жінки настільки вередливої вдачі, що, навіть влягаючись, не перестають бурчати й нарікати і через те зводять нанівець розкоші від тілесного зближення, яке виганяє з душі чоловіків будь-яку прикрість, і псують ті ліки, з допомогою яких вони могли б вилікувати всі непорозуміння.
Ксантіппа. Зі мною це трапляється часто.
Евлалія. Далі, дружина повинна постійно остерігатися, щоб не набридати чим-небудь чоловікові, а особливо повинна потурбуватися про те, щоб, перебуваючи з чоловіком у ліжку, виявитись ніжною і принадною.
Ксантіппа. Це з чоловіком! А я маю справу з потворою.
Евлалія. Перестань говорити про нього погано! Бо ж чоловіки бувають поганими значною мірою з нашої вини. Однак вернімось до справи. Люди, обізнані зі стародавніми притчами поетів, розповідають, що у Венери (її зображують богинею шлюбу) був пояс, майстерно виготовлений Вулканом, в який були ввіткані всі любовні чари(1). Цей пояс вона надівала кожного разу, коли збиралась лягати з чоловіком.
(1) Мається на увазі чарівний пояс, здатний викликати кохання. Його позичила в Афродіти Гера, щоб прихилити до себе Зевса (Гомер. «Одіссея», VIII, 270).
Ксантіппа. Це ж притча!
Евлалія. Звичайно. Але послухай, який смисл цієї притчі.
Ксантіппа. Який?
Евлалія. Вчить він, що дружина повинна побиватися, щоб дати чоловікові насолоду в подружньому ліжку, бо через те чоловікова любов розпалюється і відновлюється, а всяке невдоволення і байдужість минають безслідно.
Ксантіппа. А звідки взяти такий пояс?
Евлалія. Непотрібно ні приворотного коріння, ні заклинання. Немає надійнішого заклинання, як скромність, поєднана з ввічливістю.
Ксантіппа. Я такому чоловікові, як мій, догоджати не можу.
Евлалія. Все ж від тебе залежить, щоб він перестав бути «таким». Якби ти з допомогою чарів Цірцеї могла перетворити свого чоловіка в свиню або в ведмедя, чи зробила б ти це? [153]
Ксантіппа. Не знаю.
Евлалія. Не знаєш? То як: ти воліла б мати за мужа свиню, а не людину?
Ксантіппа. Ясна річ, людину.
Евлалія. Ну ось бачиш! Якби ти чарами Цірцеї могла з п'янюги зробити непитущого, з марнотрата - ощадливого, з тюхтія - меткого мужчину, - невже ти не зробила б цього?
Ксантіппа. Звичайно, зробила б. Але де дістати такі чари?
Евлалія. Оці чари в тебе самої - треба тільки захотіти їх вжити. Хоч-не-хоч, він же твій чоловік! Чим кращим ти його зробиш, тим краще потурбуєшся про себе саму. Ти лише втупила очі в його вади, і це розпалює в тобі ненависть. Ти схопила його за те руків'я, за яке триматись неможливо. Радше дивись на те, що в ньому хорошого, хапай за друге руків'я, за яке легко і зручно триматися. До того ж, перш ніж вийти заміж, був у тебе час подумати, які в нього вади. Бо слід було вибирати чоловіка не тільки очима, а й вухами. А тепер пора не звинувачувати, а лікувати.
Ксантіппа. Яка жінка будь-коли здобувала собі чоловіка вухами?
Евлалія. Очима здобуває та, яка дивиться лише на зовнішню красу, вухами - та, яка уважно помічає, що говорить про майбутнього чоловіка поголос.
Ксантіппа. Блискуче ти повчаєш, але запізно.
Евлалія. Все-таки намагатись виправити чоловіка ніяк не пізно. Цьому посприяє, якщо ти породиш йому дитину - запоруку подружнього життя.
Ксантіппа. Уже породила.
Евлалія. Коли?
Ксантіппа. Та вже давно.
Евлалія. Скільки місяців тому?
Ксантіппа. Майже сім.
Евлалія. Що я чую? Ти повторюєш жарт про тримісячне потомство(1). [154]
(1) Такий жарт наводить римський історик Гай Светоній Транквілл (І-II ст. н.е.) у життєписі імператора Клавдія. Бабка Клавдія Лівія вийшла заміж за імператора Октавіана Августа, бувши вагітною, після розлучення з Тіберієм Клавдієм Нероном, і вже через три місяці після одруження народила дитину; після цього хтось ущипливо висловився: щасливі родять на третьому місяці.
Ксантіппа. Зовсім ні.
Евлалія. Але таке виходить, якщо взяти до уваги час від весілля.
Ксантіппа. У мене була з ним розмова ще до весілля.
Евлалія. Хіба від розмови родяться діти?
Ксантіппа. Раз якось він застав мене одну, почав до мене залицятися, лоскотав під пахвами і з боків, щоб я сміялася. Оскільки я не переношу лоскоту, я захихотала і впала навзнак на ліжко, він навалився на мене і давай цілувати! Що він там далі творив, я достоту не знаю, але через деякий час мій живіт почав рости.
Евлалія. Піди-но подивись презирливо на чоловіка. Якщо він граючись зачинає дітей, то що буде, якщо він буде діяти не на жарт?
Ксантіппа. Боюся, що знову завагітнію.
Евлалія. Хай щастить тобі! Врожайному полю - добрий врожай!
Ксантіппа. Так, тут він запопадливий - хоч куди!
Евлалія. До цієї твоєї скарги тільки нечисленні жінки приєднаються... Але ви вже були заручені, хіба не так?
Ксантіппа. Були.
Евлалія. Тоді гріх не такий уже великий. А хто родився?
Ксантіппа. Хлопчик.
Евлалія. Він вас і помирить. Якщо хоч трішки постараєшся пристосуватись. А що кажуть про твого чоловіка інші люди - його приятелі, ділові знайомі?
Ксантіппа. За їхніми словами, він найдобріший з людей, ввічливий, щедрий, товариський.
Евлалія. Це також вселяє надію, що він буде таким, яким ми хочемо його мати.
Ксантіппа. Тільки зі мною він не такий.
Евлалія. Перш за все стався до нього так, як я тобі сказала, і потім можеш звати мене не Евлалією, а Псевдолалією(1), себто Пустомелею, якщо він не стане з тобою таким, як з іншими. До того ж зваж, що він ще дуже і дуже молодий - йому, гадаю, двадцять чотири роки, не більше, і він не зрозумів, що значить бути батьком сім'ї. А про розлучення і мови бути не може. [155]
(1) Псевдолалія - по-грецьки дослівно «брехлива».
Ксантіппа. Я часто думала про це.
Евлалія. Якщо обсядуть ще коли-небудь твою голову такі дурні думки, то візьми до уваги, що жінка, розлучена з чоловіком, нічого не варта. Найвища хвала заміжньої жінки полягає в тому, щоб підкорятися своєму чоловікові. Так розпорядилася сама природа, так велів Господь Бог, щоб жінка у всьому була залежна від чоловіка. Ти тільки подумай, яке твоє становище: він твій чоловік, іншого не будеш мати. Далі згадай про малятко - спільну вашу дитину. Що з ним зробиш? Візьмеш із собою? Тоді позбавиш чоловіка його законної власності. Залишиш йому - тоді забереш у себе найдорогоцінніше добро. І, нарешті, скажи мені, чи є в тебе недоброзичливці?
Ксантіппа. Є мачуха, є свекруха, капля в каплю схожа на мачуху.
Евлалія. Невже вони тебе так сильно ненавидять?
Ксантіппа. Хотіли б, щоб я віддала Богові душу!
Евлалія. І їх візьми до уваги. Чи ти зможеш порадувати їх більше, як не тим, коли побачать, що ти пішла від чоловіка, що ти вдова, більш того - гірше від вдови? Адже вдовам дозволяється виходити заміж удруге.
Ксантіппа. Твоя порада мені до душі, але довгі труди не по мислі.
Евлалія. Подумай-но, скільки труду пішло в тебе на те, поки ти навчила свою папугу вимовляти пару слів людської мови.
Ксантіппа. Багацько, звичайно.
Евлалія. І ти лінуєшся потрудитися для перевиховання свого чоловіка, щоб потім до кінця жити щасливо? Скільки треба людям натрудитися, щоб привчити коня для їзди? А нам ліньки докласти зусиль, щоб мати чоловіків чутливіших?
Ксантіппа. То що ж мені робити?
Евлалія. Я вже тобі сказала. Дбай, щоб удома все виблискувало, шоб ніщо не дратувало, не виганяло його з дому. Будь з ним ввічлива, завжди пам'ятай про пошану, яку заміжні жінки повинні виявляти своїм чоловікам. Геть похмурість, геть і задирливість; не будь марудою, не будь і пустункою. Хай вдома панує зразкова чистота. Ти знаєш смаки чоловіка: що йому найбільше подобається, те й вари. І з тими, з ким він дружить, будь ласкава і привітна. Запрошуй їх частенько на обід, старайся, щоб гості були задоволені і в доброму настрої. І, нарешті, [156] якщо він коли-небудь від випитого розвеселиться і візьметься бринькати на своїй лютні, ти підспівуй йому. Цим привчиш чоловіка сидіти вдома, що зменшить його витрати. Рано чи пізно він скаже тобі: «Який я несусвітенний дурень, що зв'язався з продажною повією, витрачав на неї гроші, не шанував свого доброго імені, в той час як удома є дружина, куди миліша й відданіша, яка вміє приймати гостей куди пристойніше і вишуканіше».
Ксантіппа. І ти гадаєш, вийде що-небудь, якщо я попробую з ним мирити?
Евлалія. Подивись на мене. Запевняю, що вийде. А тим часом я побалакаю з твоїм чоловіком - нагадаю і йому про його обов'язки.
Ксантіппа. Гаразд. Тільки гляди, щоб він нічого не запідозрив: він тоді небо з землею змішає.
Евлалія. Не бійся. Я так спритно поведу розмову, що він сам мені розповість, чому ви між собою не ладнаєте. Після цього я підійду до нього на свій лад - ласкаво та обережно, і, сподіваюсь, передам тобі його чуйнішим. А що стосується тебе, то при нагоді збрешу йому, з якою любов'ю ти про нього говориш.
Ксантіппа. Хай Христос поблагословить наше починання!
Евлалія. Христос поможе - аби тільки ти сама собі не нашкодила.
Книга: Дезідерій Еразм Роттердамський Домашні бесіди (Вибрані) Переклад Йосипа Кобова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
