Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Тіт Андронік Переклад Бориса Тена та Віктора Гуменюка
Вільям Шекспір Тіт Андронік Переклад Бориса Тена та Віктора Гуменюка
© William Shakespeare, Titus Andronicus, 1590-1593 (p. 1594)
© Б.Тен та В.Гуменюк (переклад з англійської), 1986
Джерело: Вільям Шекспір. Зібрання творів у 6-ти томах. Том 1. К.: Дніпро, 1986. 536 с. - С.: 425-498.
Сканування: SK, Aerius (ae-lib.org.ua), 2004.
Зміст
ДІЙОВІ ОСОБИ Сатурній, син померлого імператора Риму, згодом імператор. Бассіан, брат Сатурніна, закоханий у Лавінію. Тіт Андронік, знатний римлянин, полководець у війні проти готів. Марк Андронік, народний трибун, брат Тіта. Луцій Квінт ) сини Тіта Андроніка. Марцій Муцій Малий Луцій, син Луція. Публій, син трибуна Марка. Семпроній Кай ) родичі Тіта Андроніка. Валентин Емілій, знатний римлянин. Аларб Деметріп ) сини Тамори. Хірон Арон, мавр, коханець Тамори. Воєначальник. Гонець. Блазень. Тамора, цариця готів, Лавінія, дочка Тіта Андроніка. Мамка і чорне дитя. Римляни, готи, сенатори, трибуни, служителі правосуддя, воє- начальники, воїни, слуги. Місце дії - Рим та його околиці. ДІЯ ПЕРША СЦЕНА 1 Рим. Перед Капітолієм. Видніє гробниця Андроніків. Фанфари. Угорі входять трибуни й сенато- р и. Внизу, з барабанами й знаменами, входять, з одного боку, Сатурній зі своїми прихильниками та Бассіан зі своїми прихильниками - з другого. Сатурній Патриції поважні, прав моїх Захисники,- пильнуйте їх належно. Прихильники, теж не шкодуйте зброї Й мене як спадкоємця бороніть: Адже я перший син того, хто був Увінчаний короною у Римі. Тож велич батька хай живе в мені, Ніщо хай не затьмарює її. Бассіан Шановні оборонці прав моїх,- Як Бассіан, син цезаря, весь час В очах державних Риму славним був,^ Цей вхід у Капітолій стережіть. Жаске безчестя хай не осквернить Високого, уславленого трону, Освяченого цнотами всіма. Хай лиш заслуги обрання осяє, За вільний вибір, римляни, боріться! Вгорі входить з короною Марк Андронік. Марк Виборюєте, принци, владу й сан, Шукаючи прибічників і друзів, Та знайте: римляни усі, яких Ми представляєм тут, одноголосно За доблесні заслуги перед Римом Обрали імператором своїм Дндроніка, котрий ще зветься Пій: Шляхетний муж, відважний войовник, Таких, як він, немає більше в місті. Сенат його відкликав до столиці З виснажливих боїв супроти готів; З синами спільно, ворогам страшний, Приборкав плем'я дуже, войовниче. Вже проминуло десять літ відтоді, Як вперше, він піднявсь на захист Риму І недругів скарав. І п'ять разів Вертався, весь скривавлений, із битви, У трунах везучи синів хоробрих. І ось тепер з трофеями до Риму Знов повернувсь уславлений Андронік, Звитяжець Тіт. Тож я благаю вас - Шануючи ім'я того, чий сан Наступництвом зміцнить волієм гідним, Та право Капітолію й сенату (Ви присягалися на вірність їм),- Вгамуйте суперечки, відпустіть Прихильників своїх, в чеснотах ваших Змагайтесь мирно, як в суді годиться. Сатурнін Як цей трибун думки мої утішив! Бассіан Марку Андроніку! Так покладаюсь На чесність я твою, на прямоту, Люблю й шаную так тебе, і Тіта Достойного, і всіх його синів, І ту, яка мене заполонила,- Лавінію, ясну окрасу Риму,- Що друзів любих відпускаю вмить І долі та прихильності народу Я доручаю обрання своє. Прихильники Бассіана виходять. Сатурній О друзі, віддані мені й завзяті! Всім дякую і всіх вас відпускаю. Лиш на любов та ласку батьківщини Я покладатись буду відтепер. Прихильники Сатурніна виходять. Ласкавим, справедливим, Риме, будь, Моєї відданості не забудь. Відкрийте браму, пропустіть мене. Бассіан Й мене, трибуни,- скромного змагальця. Сатурнін і Бассіан ідуть до Капітодію. СЦЕНА 2 Там Же. Входить воєначальник. Воєначальник Шлях, римляни, звільніть. Андронік славний, Поборник честі, Риму оборонець, Незмінний переможець, повернувся В пошані та хвалі. Мечем своїм Він подолав, прогнав за наші межі, Узяв у рабство лютих ворогів. Лунають сурми й барабани. Входять Му цій та М а р ц і й, за ними двоє, що несуть труну, накриту чорним; потім Квінт і Л у ц і й. За ними - Тіт Анд- ронік, а даліТамора, Аларб, 'Хірон, Деметрій, мавр Арон та інші бранці. Потім ідуть воїни, народ. Труну ставлять долі. Тіт Привіт, мій Риме, і в жалобі славний! Мов корабель, що, вантажу тяжкого Позбувшися, зі скарбом дорогим Вертається назад у рідну гавань, Прибув Андронік, лаврами повитий, Вітати дорогу вітчизну слізьми, Повернення щасливими слізьми. Дозволь же, Капітолію хранитель, Звершить обряди. З двадцяти п'ятьох . Синів одважних (це лиш половина Того числа, що владар мав Пріам) Лишились рештки жалюгідні нам'! Та й серед них - мерці. Даруй же, Риме, Любов живим, а тих, кого в останню Везу домівку, прихисти між предків... У піхви готи вкласти меч дали. Чого ж примушує недбалий Тіт Синів, ще не похованих, блукати По жаховійних Стіксу берегах! Нехай лежать серед своїх бра.тів. Відкривають гробницю. Вітайтесь мовчки там, як мертвим личить, І спіть спокійно, краю оборонці! Священний сховку радостей моїх, Затишний прихистку чеснот високих! Спочили у тобі мої сини - Ніколи вже не вернуться вони. Луцій Віддай нам найдостойнішого з готів, Щоб порубали й принесли його Ad manes fratrum * в жертву ми отут, Перед земним притулком їх останків. Хай тіні мертвих не шугають гнівно І, невідомщені, нас не тривожать. Тіт Беріте! Найзначніший в'язень - ось: Найстарший син печальної цариці. Тамора Спиніться, браття римляни, благаю! Згляньсь, Тіте, благородний переможцю, На сльози матері, що так страждає За сина! Він для мене дорогий, Як кожен із твоїх синів - для тебе. Хіба не досить, що до Рима нас, Невільників, ув'язнених тобою, Пригнали окрашати твій тріумф? Чого ж синів моїх убити мають За доблесть, за любов до батьківщини? Синів своїх шануючи геройство, Знай, що мої пошани гідні теж. Андроніку, не треба домовини Плямити кров'ю. Прагнучи з богами Зрівнятися,- таким же милостивим Будь, як вони. Ознака честі - милість. Шляхетний Тіте, сина пощади! Тіт Вгамуйсь, високородна, і пробач. Ви, готи, їхніх бачили братів Живих і мертвих; за братів забитих Вони побожно просять жертви. Нею Повинен син твій стати: він помре, Й утихне стогін тіней потойбічних. Луцій Візьміть його, багаття розпаліть, Мечами над вогнем його рубайте, Аж поки тіло попелом не стане. Луцій, Квінт, Марцій та Муцій з Аларбом виходять. * Тіням братів (лат.). Тамора Страшне, богопротивне благочестя! Хірон Таких жахіть і в Скіфії нема. Деметрій Як з Римом гордим Скіфію рівняти? Аларб заснув навік, лишились ми Під поглядом Андроніка тремтіти. Стійкою, мати, будь, жени зневіру, І ті боги, які цариці Трої Дали нагоду люто відплатити Фракійському тирану,- допоможуть Цариці готів. Поки готи ми, Таморо, ти володарка, і мусиш За злочини криваві розквитатись. Вертаються із закривавленими мечами Луцій, Квінт, Марцій та Муцій. Лицій Глянь, батьку владний, як наш римський звичай Ми справили: порубаний Аларб, І спопелив його вогонь жертовний, Як фіміам, здійнявсь у небо дим. Лишилось поховать братів і гучно Вітати їхній поворот до Рима. Тіт Хай буде так. Андроніку, прощайсп Із душами синів твоїх загиблих. Сурми. Труни кладуть у гробницю. Спочиньте в честі й мирі тут, сини! Спіть у спокої, Риму оборонці, Далекі від усіх земних марнот, Невдач і прикростей. Вже не страшні Ні зрада вам, ні заздрість; жодна буря Сну вічного і тиші не збентежить. Спочиньте в честі й мирі тут, сини! Входить Л а в і н і я. Лавінія Нехай живе у честі й мирі Тіт! Поважний батьку мій, живи у славі! Над домовиною братів ллю сльози - Данина це сестринська. А тебе Вітаю щиро радості сльозами З поверненням до Риму -і схиляюсь До ніг твоїх. Благослови мене Звитяжною рукою, славний батьку! Тіт Мій Риме, бережеш ласкаво ти Лавінію, старого серця втіху. Живи, дитя! Переживи мене. Твоєї цноти слава не мине! Входять Марк Андронік, Сатурні н, Бассіан та і я ні і. Марк Нехай живе мій брат, величний Тіт, Улюбленець всіх римлян, тріумфатор! Тіт Спасибі, Марку, брате мій, трибуне. Марк Вітаю вас, племінники-звитяжці,-- , Тих, що живі, і тих, що сплять: у славі. Мечі здійнявши в битві за вітчизну, Всі в доблесті зрівнялись. Та тріумф Цього погребу - все ж певніший; це - Над випадком тріумф на ложі честі, Він до Солонового щастя ближчий. Тіте Андроніку, народ весь римський, Чиїм ти ревним другом завжди був, Мені довірив, щоб тобі вручив я Цей чистий білий плащ. Він означає: Ти названий у виборах на трон З синами вмерлого державця разом Достойним candidatus,- одягни І стань в безглавім Римі головою. Тіт Потрібна Риму краща голова, Ніж ця, що вже від старості трясеться. Чи мушу одягать знаменний плащ І марно вас бентежити? Щоб гучно Сьогодні бути обраним, а завтра Померти й вам нових турбот завдати? Твій, Риме, був солдат я сорок літ І втратив двадцятьох своїх синів Та й ще одного - всі вони хоробро Загинули в боях за батьківщину. Моєму віку личить шани жезл, Не скіпетр влади в світі. Той тримав Його належно, хто тримав останній. Марк Захочеш, Тіте,- буде він твоїм. Сатурній Так певен ти, трибуне гордовитий? Тіт Стривай, мій принце. Сатурній Римляни, де ж правда? Патриції, мечі свої добудьте І не ховайте, поки Сатурнія Не стане імператором у Римі. Потрапить в пекло Тіт, а не загарба Сердець народу! Луцій Чиниш зло собі, Не осягнувши благородства Тіта! Тіт Вгамуйся, принце, я віддам тобі Серця народу, що мені належать. Бассіан Андроніку, не лестощі кажу - Шаную й завжди шанувати буду Тебе. Зміцни становище моє - й повік я буду вдячний: для достойних Це нагорода вища над усе. Тіт Народе Риму, й ви, його трибуни, Чи віддасте за мене голоси, Прихильністю обдарувавши Тіта? Трибуни Вітаючи Андроніка й щасливе Його повернення, увесь народ Підтримає свого обранця. Так! Тіт Спасибі вам, трибуни. Прошу вас Обрати Сатурніна й сподіваюсь, Що імператора найстарший син Осяє Рим чеснотами, як землю - Титана промені; і справедливість Тут запанує. Тож його вінчайте Й гукайте: «Хай живе новий наш цезар!» Марк Зважаючи на схвалення усіх - Патриціїв, плебеїв,- Сатурніна Визнаємо державцем. Хай живе Новий наш імператор Сатурній! Довго лунають фанфари. Сатурній Тіте Андроніку, за все хороше, Що ти в день виборів зробив для нас, Тобі подяку я складаю щиру І ділом вдячність доведу свою. А для початку, Тіте, піднесу Ім'я твоє і твій славетний рід: Лавінію царицею назву, Володаркою Риму і моєю, Узявши з нею шлюб у Пантеоні. Чи до вподоби вибір мій тобі? Тіт Так, повелителю, високу честь Нам виявлено. І нехай весь Рим Тепер подивиться, як Сатурніну, Правителеві нашої держави, Владиці світу,- меч дарую свій, І колісницю, й в'язнів. Це дари, Достойні імператора. Прийми їх як данину приязні моєї І відданості щирої тобі. Сатурній Спасибі, Тіте, батьку благородний! Пишаюся тобою і дарами, Це бачить Рим. Коли ж забуду я Хоча б найменшу із твоїх заслуг, Нехай мене всі римляни забудуть. Тіт (до Тамори) Ти імператорова полонянка, Та зважить він на рід високий твій І поведеться із тобою гідно. Сатур нін (убік) Вродливицю довірено мені, Та все одно її собі я взяв би. (До Тамори) Хай стане світлим твій похмурий вид. Хоча на нім війни печать, царице, Та Рим тебе не буде зневажати, Тут шануватимуть високий сан. Повір мені і не впадай у розпач. Можливо, той, хто так тебе втішає, Ще більш царицю готів возвеличить. Чи не гнівить Лавінію ця мова? Лавінія Ні, честь твоя для мене запорука Того, що це лиш чемність благородна. Сатурній Спасибі, люба. Римляни, ходім, Без викупу звільнімо полонених. Хай розголосять сурми нашу честь. Фанфари. Сатурній, Тамора, Деметрій, Хірон та Арон виходять. Бассіан Не гнівайсь, Тіте,- дівчина моя. (Хапає Лавінію) Тіт Це ж як? Чи тямиш, принце, що говориш? Бассіан Так, чесний Тіте, хочу довести, Що маю право я на ці слова. Марк Suum quique * - так римське право каже. йому належне забирає принц. Луцій І забере, бо Луцій ще не вмер. Тіт Ви зрадники! Мерщій сюди, сторожо! Лавінію схопили! Сатурній (повертаючись) Хто ж посмів? Бассіан Той, хто посмів по правді учинити Й забрав кохану від усього світу. Бассіан і Марк із Лавінією виходять. Муцій Допоможіть сховатись їм, брати, А я лишуся двері стерегти. Луцій, Квінт і Марцій виходять. Тіт За мною, владарю. Верну її! Сатурній виходить. Муцій Сюди не можна. Тіт Що? Хлопчак негідний! Шлях в Римі заступив мені? Муцій На поміч! Тіт убиває його. Повертається Луцій. Луцій Несправедливий ти - і навіть більше - У кривдній суперечці сина вбив! Тіт Ні ти, ні він мені вже не сини - Так не ганьблять сини. Негідний зрадник! Входять Сатурній зТаморою та її двома синами і Арон. Лавінію державцю поверни! Луцій Як шлюб із ним, то краще їй померти, Вона ж бо наречена Бассіана. (Виходить) * Кожному своє (лат.). Сатурнін Ні, Тіте, ні! Вона вже не потрібна, Так само, як і ти, і весь твій рід. Тому довірюсь краще, хто мене Висміював, тобі ж - ніколи; ви, Злі зрадники, безчестите мене. Зробити посміховиськом для всіх Схотіли Сатурніна? Вчинки ці Підтверджують чутки, що ти хвалився, Немов у тебе вижебрав я владу. Тіт О жах! Які образливі слова! Сатурнін Ну що ж, іди, віддай невірну дівку Тому, хто тут за неї розпинався. Хороброго придбаєш зятя. Він, Так само, як сини твої, мастак Порушувати спокій в місті нашім. Тіт Мов ніж, у серці в мене ці слова. Сатурнін Таморо красна, володарко готів, Ти, мов Фебея пишна поміж німф, Затьмарила всіх римлянок найкращих. Якщо тебе задовольнить мій вибір, То нареченою назву тебе Й зроблю імператрицею у Римі. Скажи, царице готів, згодна ти? Всіма богами Риму присягаюсь: І жрець тут близько, і вода свята, Й свічки яскраві - все цілком готове Для Гіменея; римських вулиць я Не привітаю, не ввійду в палац, Покіль мені дружиною не станеш. Тамора Клянуся Риму, небо кличу в свідки: Як Сатурнін Тамору возвеличить,- Вона - служниця всіх його бажань І юності його ласкава мати. Сатурнін У Пантеон, царице, піднімись. Панове, супроводьте всі державця І наречену - небеса її Послали Сатурніну, й мудро він Змінив їй шлях. Обряд чинімо шлюбний! Виходять усі, крім Тіта. Тіт Не кликали мене за ними йти- Чи ж так лишивсь напризволяще Тіт Зневажений, як зрадник, як баніт? Повертаються М а р к, Л у ц і й, Квінт і М а р ц і й. Марк О Тіте, глянь, глянь, що ти наробив - В неправій зваді сина ти убив! Тіт Дурний трибуне, він мені не син. А ти, а ті, що об'єднались рід наш Безчестити,- негідний брат, негідні Сини! Луцій Належно поховаймо брата! Дай Муція достойно поховать. Тіт Геть, підлі зрадники! Він тут ніколи Не спочиватиме. Ця домовина, Яку розкішно я відбудував, Стоїть віками; в ній лише солдати, Лиш вірні слуги Риму сплять у славі, Не місце в ній бешкетникам сварливим. Де вам завгодно хороніть його, Але не тут. Марк Блюзнірствуєш ти, брате: Мій небіж Муцій справжнім був героєм І має спочивати між братів. Квінт і Марцій І буде так. Чи й ми підем за ним! Тіт «І буде так?» Який невіглас мовив? Квінт Той, хто підтвердить завжди ці слова. Тіт Що? Поховаєш всупереч мені? Марк Ні, ні, лише після твоєї згоди Пробачити його і поховати. Тіт Ох, Марку, навіть ти мене вразив, З хлопчиськами поранив честь мою! Тепер з вас кожен ворог мій. Ідіть, Лишіть мене в спокої хоч на мить. Марк Він сам не свій від гніву. Відійдім. Квінт Ні,- поки брата ми не поховаєм. Марк і Тітові сини падають навколішки. Марк Не зневажай благань природи, брате. Квінт Природи поклику послухайсь, батьку. Тіт Було б тобі доречніше мовчати. Марк Мій любий Тіте, погамуй свій гнів... Луцій Коханий батьку, дух і суть синів... Марк Дозволь мені племінника покласти У цім притулку честі: він помер, Бо гідно боронив права сестри. Ти римлянин, тож варваром не будь, Згадай - люб'язно греків ублагав Лаертів мудрий син як слід ховати Аякса, що свій вік укоротив. Хай Муцій (він був радістю тобі) Сюди спокійно ввійде. Тіт Підведись. Це найжахливіший із днів моїх - Зганьбили так мене мої сини! Що ж, хороніть його - й мене за ним. Муція кладуть у гробницю. Луцій Між друзів, любий Муцію, спочинь, А ми твій сон трофеями оздобим. Всі Не проливаймо сліз - хоробрий Муцій У славі житиме, бо вмер за правду. Відступають убік усі, крім Марка й Тіта. Марк Щоб хоч на мить забути сум нестерпний, Скажи, мій брате, як цариці готів Звеличитись у Римі пощастило? Тіт Не знаю, Марку, знаю лиш - це так, А підступом чи ні, відомо небу. Чи не завдячує вона комусь, Хто підштовхнув до величі здаля? Так, і вона йому заплатить щедро. Фанфари. Входять з одного боку- Сатурній з почтом, Тамора, Хірон, Д є - м є т р і й та А р о н, з другого - Бассіан, Лавінія та інші. Сатурнін Що ж, Бассіане, виграв ти своє - Хай бог тобі пошле подружнє щастя. Бассіан Тобі також. Більш не скажу нічого І менше не бажаю. Прощавай. Сатурнін Ще в Римі є закон і влада в нас,- Ви, зрадники, поплатитесь за злочин. Бассіан То злочин це? Я взяв лише своє, Кохану вірну, а тепер дружину. Закони Риму хай з'ясують все, А поки що моє мені належить. Сатурнін Гаразд. Та знай, що на твою зухвалість Належно зможемо відповісти. Бассіан За те, що учинив так, як годиться, Я відповім - життям. Та хочу я, Щоб знала ваша милість річ одну,- Я зобов'язаний її сказати. Шляхетний чоловік, поважний Тіт Зневажений цілком несправедливо; Це ж, прагнучи Лавінію вернути, Убив він сина власною рукою, Стараючись для тебе, впавши в гнів, Бо зник тобі призначений дарунок. Отож прихильність поверни йому. Тобі й усім доводив Тіт не раз, Що він для Риму батько й справжній друг. Тіт Не захищай мене, не треба, принце,- Зневазі цій ти добре посприяв. Хай Рим і небо справедливе судять, Як Сатурніна щиро я любив! Тамора Володарю, коли Тамора варта Прихильності, зваж на її слова Неупереджені і, що було, Забудь великодушно. Сатурнін Що? Відверту Пробачити образу і без помсти Лишити? Тамора Ні, ласкавий володарю,- Нехай мене боги боронять римські,- Тобі завдати кривди не хотіла! Але насмілюсь честю присягтись В тім, що не винен славний Тіт нітрохи, Про горе свідчить справжній гнів його. Тож слід ласкавішим до нього бути; В підозрах марних друга не втрачай, Злом серця дружнього ти не печаль. (Стиха, до Сатурніна) Погодься з тим, що я кажу, прикинься Вдоволеним і гнів свій приховай. Ти щойно трон посів - і стережись, Аби народ, патриції також, Все зваживши, за Тітом не пішли Й не потіснили за невдячність нас (Гріхом огидним Рим її вважає). Згляньсь на благання, все довір мені, Я ж день знайду, щоб знищити їх всіх, Вщент вирізати кодло, рід увесь, Лихого батька, зрадників-синів. Просила марно їх за сина я - Що ж, знатимуть, як змушувать царицю Навколішках благати серед вулиць. (Уголос) Ну ж, імператоре, мій любий! Тіта Старого підведи і серце втіш Його, що від грози твоєї мре. Сатурній Підводься - домоглась імператриця. Тіт Тобі, величний, дякую і їй - Життям новим я сповнений до краю. Тамора Мене прийняв, як рідну, Рим; ласкаво Вітали римляни імператрицю, Й порадити я хочу на добро. Всі чвари, Тіте, скінчені сьогодні, Володарю, надай почесне право Мені тебе та друзів помирити. За тебе я просила, Бассіане, Я імператорові обіцяла, Що станеш ти люб'язнішим, чемнішим. Панове, й ти, Лавініє, не бійтесь Послухатись поради - на колінах Прощення в імператора просіть. Бассіан та інші стають навколішки. Луцій Гаразд. Його величності і небу Клянусь - робили все по змозі мирно, Щоб честь свою й сестри оберегти. Марк Своєю честю присягаюсь в тім. Сатурній Замовкніть! Геть! Не докучайте нам. Тамора Нам друзями, владарю, бути слід! Твоєї ласки просять на колінах - Невже відмовиш ти мені і всім? Сатурній Заради тебе і твойого брата, Та на прохання любої Тамори Цим юнакам я пробачаю, Марку. Підводьтесь. Бассіан та інші встають. Лавініє, мене ти залишила, Та я знайшов дружину, і клянусь Тобі життям я - жрець нас обвінчає! Ходім, двір відсвяткує два весілля. Будь гостею, Лавініє, й ви, друзі. Таморо, нині в нас любові день! Гіг А завтра, як захочеш, володарю, Ти оленя й пантеру вполювать, Тебе мисливським рогом привітаєм. Сатурнін Що ж, згода, Тіте, дякую тобі. Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Тіт Андронік Переклад Бориса Тена та Віктора Гуменюка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
