Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Пісня про Роланда Переклад Вадима та Нінелі Пащенків
СУД НАД ГАНЕЛОНОМ
270
Карл повернувся вже в престольний Ахен.
А Ганелона закули в кайдани.
Навпроти королівського палацу
Він до стовпа ганебного припнутий,
Ремінням зраднику скрутили руки,
Січуть різками і кийком шмагають.
Він іншої не заслужив відплати.
В тривозі Ганелон чекає суду.
271
В «Діяннях» старовинних записали:
Король з усіх країв покликав суддів.
Зібралися у Ахенській каплиці,
День урочистий був - велике свято,
Подейкують, святого день Сільвестра.
Розпочали васали розгляд справи
Відносно Ганелонової зради.
Король звелів негідника привести.
Аой!
272
«Сеньйори, - розпочав король, - по правді
Судіть самі ви Ганелона. З військом
Моїм він до Іспанії потрапив,
А потім зрадив двадцять тисяч франків,
І з ними полягли Роланд, мій небіж,
И шляхетний Олів'єр, хоробрий лицар.
Продав за гроші він усіх дванадцять перів!»
Тут Ганелон: «Якщо б я зрадник був - мовчав би!
Роланд мене скарбів, грошей позбавив.
Не криюся, бажав йому я смерті!
Але це помста, аж ніяк не зрада!»
А франки кажуть: «Зачекаймо ради!»
273
От перед Карлом Ганелон зрадливий.
Лицем рум'яний, вигляд має бравий,
Якби ще й чесний, лицар був би справний.
Поглянув гордовито він на суддів,
На тридцять родичів - стояли поруч,
А потім скрикнув голосно і чітко:
«Заради Бога, слухайте, барони!
Був я в полках, що вів їх Імператор,
Служив йому завжди я вірно й чесно.
Зненавидів Роланд, за що не знати,
Мене давно, послав на смерть жахливу.
Марсілію мав передати я послання.
Лиш хитрості завдячую спасінням,
Тому я ворогом назвав Роланда прямо,
А також Олів'єра, їхніх друзів.
І Карл, і всі барони те засвідчать.
Це особиста помста, а не зрада!»
А франки кажуть: «Зачекаймо ради!»
274
Побачив Ганелон, що кепські справи,
І тридцять родичів зібрав докупи.
Одного з них всі визнавали мудрим,
Це Пінабел був - з замку, що в Сорансі,
Прославивсь красномовністю своєю,
Ніхто не міг його здолати в спорі.
І Ганелон йому: «Про честь ідеться!
Спасіть мене від смерті і безчестя».
У відповідь: «Не слід боятись суду,
До зашморгу вас не засудять франки.
Нехай король збирає свою раду, -
Всяк наклеп спростувать мечем я ладен!»
Упав до ніг його покірно зрадник.
275
Зійшлись на раду всі баварці й пуатвінці,
Нормандці, сакси та багато німців,
Найбільш було тут франків й алеманів.
До Пінабела більш прихильні всі овернці,
Тому обороняли Ганелона.
«Залишимо, - говорять, - все без зміни,
Припинимо процес, прохаймо Карла,
Щоб виправдав цим разом Ганелона,
І королю служитиме він вірно.
Роланд помер, його не повернути,
Ні злотом, ні добром не воскресити.
Безумство на двобій іти за нього!»
І жодного, хто з цим би не погодивсь,
Окрім Тьєррі, Джефрейтового брата.
Аой!
276
Звертаються до короля барони,
Говорять: «Любий сіре, дуже просим
Вас виправдати графа Ганелона,
Служитиме вам щиро і з любов'ю.
Лишіть йому життя, це справжній лицар.
Роланд загинув, марно тепер мститись,
Даремно кров не треба проливати!»
«Запроданці!» - розгнівавсь Імператор.
Аой!
БОЖИЙ СУД
277
Побачив Карл баронів зраду чорну,
Похнюпив голову з чолом похмурим
І скаржиться на долю нещасливу.
Та раптом перед ним Тьєррі з'явився,
Молодший брат Анжуйського Джефрейта,
На зріст він не малий, не завеликий,
Струнка постава, бистрий, худорлявий,
З очима темними і сам чорнявий.
І каже Карлові він шанобливо:
«Мій любий сіре, не журіться, прошу!
Ви знаєте, служив вам бездоганно,
Як предки! І ненавиджу я зраду.
Роланд, щоб не зробив там Ганелону,
Васал був вірний - і цього достатньо!
А Ганелон - запроданець, всіх зрадив
І знехтував обов'язок, присягу.
Тому на шибениці має вмерти,
А тіло хай собаки пошматують.
За чорну зраду відплатить він має.
Коли це родичам не до вподоби,
Довести ладен правоту мечем я,
І зараз на двобій уже готовий!»
«Слова чудові!» - відгукнулись франки.
278
Прийшов до короля і Пінабел,
Великий і меткий, сміливий, дужий -
Кого він вдарить, той за смертю тужить!
Сказав він королю: «Я знаю, сіре!
Суд зараз. То звеліть, щоб втихли сварки.
Тьєррі обвинувальний вирок виніс!
Не згоден я! Все вирішить двобій наш!»
И віддав правицею він рукавицю.
А Карл сказав: «Заручники потрібні!»
Пішли в заставу родичі - їх тридцять.
Король додав: «Відповісте за нього!»
І за законом взяв усіх під варту.
Аой!
279
Тьєррі збагнув - невдовзі поєдинок!
Віддав він праву рукавицю Карлу,
Той визначив і кількість аманатів.
Чотири наказав ослони ставить,
На них сидітимуть всі свідки бою.
Ретельно до двобою готувались.
Всім керував Одж'єр - вояк бувалий,
А лицарі вже просять коней, зброю.
280
Та перш ніж розпочати поєдинок,
Сповідались обидва паладини,
Одержали прощення, помолились,
Монастирям великий дар лишили,
А потім повернулися до Карла.
До ніг остроги швидко прикріпили
І одягли легкі крицеві лати,
Понадівали шоломи блискучі,
З ефесом золотим мечі разючі.
На лицарях щити чотиридольні,
В правицях гострії списи тримають,
На скакунів баских ураз сідають.
В цю мить сто тисяч франків плачуть гірко
Від жалю до Тьєррі і до Роланда.
Господь лиш знає, як двобій скінчиться...
281
Під Ахеном була велика лука,
Там розпочавсь двобій баронів смілих.
Обидва лицарі відважні, вмілі.
В обох прудкі, до битви звиклі коні.
Повіддя попускають, коней шпорять
И на повну силу б'ють вони списами.
В тріски уже щити порозбивали,
Шматують панцирі, паси порвали,
З'їжджають сідла і на землю впали.
А франки плакати від жалю стали.
282
Звалились долу вояки обидва,
Та блискавично з місця підхопились.
А Пінабел - меткий й нестримний воїн.
Немає коней - герць вже рукопашний,
Схопились за мечі свої барони
І б'ють, і б'ють по шоломах сталевих
Та прагнуть разом їх навпіл розтяти.
Дружини франків стогнуть у тривозі...
«О Боже! - шепче Карл. - Вкажи, хто правий!»
283
Тут мовив Пінабел: «Тьєррі, піддайся!
Себе проголошу твоїм васалом
І володіння всі свої віддам я,
Якщо замириш Ганелона з Карлом.
Тьєррі у відповідь: «І думать годі!
Погоджуся - ганьба мені довічна!
Хай Божий суд владнає нашу справу!»
Аой!
284
Тьєррі продовжив: «Справжній ти рубака!
Високий, сильний, і постава гідна,
І родичі цінують за сміливість.
Так от! Бій припини і замирю я
Тебе із королем. А Ганелона
Нехай присудять до страшної страти,
Такої, щоб довіку не забули!»
Той відповів: «Та не гніви ти Бога!
Честь родову паплюжить не дозволю,
Не народився той, кому б я здався!
Загинуть краще, аніж честь зганьбити!»
І знов посипались мечів удари
По шоломах з чеканкою злотого...
Від них до неба полетіли іскри,
Звиваючися у клуби вогнисті...
Припинить герць лише чиясь загибель!
Аой!
285
Був молодець той Пінабел з Соранса.
Він у шолом ударив провансальський,
Трава від іскр вогненних запалала.
Удар наступний був іще влучніший.
Кінцем меча розсік шолом на лобі,
Сковзнуло лезо впоперек обличчя
(Щока Тьєррі враз залилася кров'ю),
Мечем протяв до живота аж панцир.
Та уберіг Господь Тьєррі від смерті.
Аой!
286
Тьєррі від рани тільки розлютився,
Відчув, як по обличчю кров стікає,
І вдарив Пінабела по шолому.
Його розкраяв до самого носа
І вибив мозок з голови додолу.
Упав на поле Пінабел безсило.
Удар цей вирішив всю долю бою.
Гукають франки: «Божий суд відбувся!
І Ганелон у зашморгу сконає,
А з ним і родичі його загинуть!»
Аой!
287
Отож Тьєррі взяв гору у двобої.
Тоді король наблизився до нього
У супроводі чотирьох баронів:
Тут герцог Найм, сміливий Одж'єр-Данець,
Джефрейт з Анжу, Гільйом із міста Блея.
Обняв звитяжця щиро Імператор
І шубою втер кров йому з обличчя.
Відкинув закривавлену, взяв іншу.
З Тьєррі ж зняли весь обладунок слуги,
Допомогли на мула зручно сісти.
Всі з радістю верталися до міста,
А в Ахені прийшли до місця суду,
Який мав винести свій вирок правий!
Книга: Пісня про Роланда Переклад Вадима та Нінелі Пащенків
ЗМІСТ
На попередню
|
|
