Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата
XIV
Скінчив свою промову володар.
Не годиться із ним лиш граф Роланд;
Стає на ноги і говорить Карлу:
"Марсілію ніяк не можна вірить!
Сім літ, як ми в Іспанію прийшли.
Я Нопль здобув для вас, здобув Коммібль,
Вальтерну взяв і всю округу Піни,
Севілію, їуделу, Баласгет.
Король Марсілій завжди був зрадливий:
До вас прислав п'ятнадцять сарацинів;
У них були в руках гілки оливи
Й такі ж улесливі слова були.
Спитали ви поради у французів,
Хвалили вас за той безумний вчинок,
Послали ви поганинові двох -
Один був граф Базон, другий - Базілій, -
І Мавр стяв голови обом в Альтільї.
Я раджу й далі ворогів громити,
Вести до Сарагоси всі війська,
Й держать облогу хоч би й все життя,
Але ж помститись зраднику за вбитих".
XVПоник чолом великий імператор,
Він крутить вус і підборіддя гладить,
Роландові ні слова не відкаже.
Замовкли франки. Тільки Ганелон
Мовчать не став. Зривається, підходить
І горде слово Кардові говорить.
Він мовив так: "Не вірте похвалькам.
Хто б це не був, хоч навіть і я сам,
А слухайте того, хто раду дасть корисну.
Король Марсілій справді вам кориться:
Іспанію він хоче взять, як лен,
Та ще й закон Христа прийняти згоден.
Хто радить вам не вірити йому,
Забув, які тяжкі нас муки ждуть.
Чванлива рада послуху не варта,-
Лишім нерозум, розуму тримаймось!"
"Французькі рицарі,- промовив Карл,-
3 моїх баронів оберіть того,
Хто б мавру відповідь мою доставив".
Роланд сказав: «Хай їде Ганелон,
Мій вітчим - найдостойніший барон".
Всі франки згодились: "Хай буде так,
З дорученням він справиться найкраще".
XXIV"Ось рукавички й палиця, бароне,-
Сказав король могучий Ганелону.-
Адже ви чули: франки вас обрали".
А Ганелон: "Роландова це справа!
Повік ненавиджу його і перів,
Прихильних до Роланда й Олів'єра,
Чіп друг йому! Одверто заявляю :
Це - вороги мої, і викликаю
їх всіх на смертний бій..."
А Карл на те:
"Гнівливі дуже ви й завзяті надто!
Я вам наказую іти, барон!"
"Що ж, я піду, - промовив Ганелон. -
Але я йду на видиму загибель,
Як граф Базан і брат його Базілій".
XXVВеликий Карл тримає рукавичку.
Та Ганелон хотів би там не бути,
І рукавичку упустив в нестямі...
О, боже наш! - покликнули французи,-
Що це за знак? Він щось лихе віщує,
На горе тяжке цей посол іде!"
"Побачите!" - їм Ганелон на це.
XXVIIIОсь їде Ганелон: в оливковому гаї
Він тих послів арабських доганяє
(їх Бланкандрін навмисне тут тримає).
Майстерно розмовляли граф із мавром:
Говорить мавр: "Який чудний ваш Карл - [167]
Апулію й Калабрію здобув.
Досяг аж за солоним морем англів
І дань Петру примусив їх платити,
Чого ж йому у нашій ще землі?"
Граф відповів: "Так хоче Карл Великий;
Йому ніхто перечити не може.
Нема того, хто Карла переможе".
XXXIТак їхав Бланкандрін із Ганелоном,
І присягалися один одному,
Що будуть важити на смерть Роланда.
Так їхали дорогами, шляхами
Й спинилися під тисом в Сарагосі.
Тут під тінистою сосною трон,
Александрійським шовком весь укритий.
На нім сидить іспанський повелитель,
І більш як двадцять тисяч маврів з ним,
Цікаві, що їм скаже Бланкандрін,
Стоять в глибокій тиші навколо.
От входять Бланкандрін із Ганелоном.
XXXIIIГраф Ганелон надумавсь, що сказать.
Він починає дуже мудре слово,
Неначе справжній майстер на промови.
Він так сказав: "Нехай боронить бог Вас, царю
І Бог, в якого вірим ми,
І Карл Великий, пан, велів сказати,
Що мусите закон Христа прийнять.
Він пів-Іспанії вам в лен дає,
Не схочете ж-він візьме вас, скує
І одведе в свою столицю Ахен.
Там грізний суд відбудеться над вами
І сором, і ганьба, і люта смерть..."
Розгнівався Марсілій, вчувши це,
Закутий в злото спис на графа звів:
Якби не люди, певно б, що убив.
XXXIVРозлютувавсь Марсілій, збагровів,
Хапає спис і ратищем трясе,
Те бачить граф, бере меча свого,
В два пальці з піхв видобува його
І так говорить: "Гарний і ясний
Ти, добрий, вірний, славний мечу мій,
Аж поки ти блищиш в руці моїй,
Не докорить Великий Карл мені,
Що я загинув сам на чужині.
Загинуть перше з маврів найсильніші".
Тут всі невірні: "Не дамо їм битись!"
"Мій добрий графе, - каже тут Марсілій, -
Я нерозважний вчинок допустив,
Коли замірився на вас у гніві.
За це відшкодять соболеві хутра, -
З них кращі ліврів п'ятисот,
Не менше варті. їх віддам вам завтра".
"Охоче, - мовить граф, - прийму цей дар.
Нехай сторицею вам бог віддасть!"
Книга: Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата
ЗМІСТ
| 1. | Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата |
| 2. | Пісня про Роланда (із скороченнями) Пісня про Роланда... |
| 3. | XIV Скінчив свою промову володар. Не годиться із... |
| 4. | XLII "Дивуюсь Карлу я, - сказав Марсілій, -... |
| 5. | LXXXIV Знов каже Олів'єр: «Багато маврів, А наших... |
| 6. | CXXXIV Але Турпін цю суперечку вчув, Коня свого... |
На попередню
|
|
