Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Публій Овідій Назон Любовні елегії Переклад А.Содомори

Кожен коханець - вояк, і в Амура свої табори є.

Аттіку, віриш мені? Кожен коханець - вояк!

Вік, що годиться війні, - й Венері годиться; старому

Як жалюгідно йти в бій, так жалюгідно й кохать.

Духу, завзяття того, що од воїна жде полководець, -

Дівчина - юна краса - жде од коханця свого.

Сон - в обох сторожкий; на землі спочивають обоє,

Двері коханки один, другий - вождя сторожить.

Доля вояцька - далекі шляхи; відішли кудись милу -

Вслід і коханець іти хоч на край світу готов.

Гори завадять - долатиме їх, долатиме й ріки,

Що розлились від дощів, стопче глибокі сніги.

Морем дорога - відмовки в хмурних не шукатиме Еврах,

А про погоду в зірок він і не стане питать.

Хто, крім коханця, крім вояка, просто неба терпів би

Ночі холодні, а ще - змішані з снігом дощі?

Шлють вояка, щоб усе там розвідав, у табір ворожий,

Ворог - суперник - не дасть ока й коханцю зімкнуть.

Той облягає міста, цей - любки своєї пороги,

Брами виломлює той, двері зачинені - цей.

На ворогів, що поснули, не раз удавалось напасти,

І безоружних юрбу збройна вкладала рука, -

Так от упали жахні й фракійського Реса загони,

Кинуть господаря вам, коні баскі, довелось!

Часто й коханець, лишень чоловік порине в дрімоту,

Зброю пускає свою, поки спить ворог, у хід.

Пильний загін обійти сторожів і дозорців - то справа

І вояка, і твоя, бідний коханцю, також,

Марс ненадійний, Венера - така ж подоланий - знову ж

В лавах, а падає той, хто, наче скеля, стояв.

От і стверджуй тепер, що любов - заняття лінивих:

Ні! Винахідливість тут ціниться теж над усе!

До Брісеїди велет Ахілл приохотивсь, до бранки, -

Ворога, Трої сини, поки нагода, січіть!

Гектар до бою рушав із обіймів жони, Андромахи,

З рук Андромахи він брав сяючий міддю шолом.

Вождь над вождями Атрід, побачивши буйноволосу

Віщу Пріама дочку, мов остовпів якийсь час.

Ба, навіть Марс упіймавсь у хитро сковані сіті -

В цілому небі про це мова велась залюбки.

Я от до всього лінюсь: для дозвілля народжений, видно,

В тіні, на ложі м'якім духом геть зовсім розм'як.

Та полюбив - і турбота про милу штовхнула лінивця,

Змусила в табір іти - тут я Венері й служу.

Звинним, як бачиш, я став: бої нічні затіваю...

Лінощі хочеш прогнать - рада моя: полюби!

10

Рівною тій, що фрігійським судном попливла від Еврота,

В лютій зіткнувши війні двох своїх чоловіків,

Рівною Леді, з якою, було, приховавшись під білим

Пір'ям, коханець-хитрун в образі птаха зійшовсь,

Рівною теж Амімоні, що з дзбаном, який їй на тім'ї

Зачіску гарну притис, полем безводним ішла, -

Ти була, от і боявсь я орла і бика, одне слово, -

Всіх, в кого Батька богів міг обернути Амур.

Нині розвіявся страх: душа моя, врешті, прозріла,

Вже до обличчя твого не прикипає мій зір.

Що є причиною зміни такої?.. Жадаєш оплати -

Ось через що я тебе більше не можу кохать.

Поки ти щира була, я любив тебе - душу і тіло;

Нині - і вроду твою, схибивши, дух зіпсував.

Глянь на Амура - голе хлоп'я, і голе, й невинне,

Навіть одежі нема - на видноті він увесь.

Сина Венери велиш до рахунків брудних залучати?

В нього, щоб кинуть мідяк, пазухи навіть нема.

До навісних ні Венера, ні син її воєн нездатні, -

їм і не личить платня, невойовничим богам.

Тільки б мав гроші - і першому-ліпшому годить повія,

Силує тіло своє - ница, громадить майно.

Втім, ненажерного звідника владу й вона проклинає:

Що ви з охотою, те - з примусу робить вона.

От ви тварин нерозумних візьміть, на них подивіться:

Тут вони (чи не ганьба?) м'якші, чистіші від нас.

Таж ні кобила з конем, ні корова з биком не за плату

Сходяться; даром баран обрану має вівцю.

Жінка, вона лиш одна, чоловіка обчищує радо,

Платять за ніч тільки їй, можна купить лиш її.

А продає - що смакує обом, чого прагнуть обоє,

Лиш нагороду чомусь не розділяє на двох.

Чом же любов, жадану обом, від обох їх залежну,

Має одна продавать, інший - лише купувать?

Чом же на шкоду мені, а тобі на зиск насолода,

Хоч, аби мати її, рухатись треба обом?

Зле, коли свідок, отримавши гроші, ламає присягу,

Зле, як поповнення жде скринька хапуги-судді,

Зле, як за вбогих звучить у суді оплачена мова,

Вправно збивати майно - це і ганебно, і зле.

Сором статок батьків примножувать платою з ложа,

Вроду свою обертать, начебто крам був, на зиск.

Що безкоштовне - по праву заслужить воно на віддяку,

А продається любов - зайва подяка тоді.

Хто щось купив - зобов'язань не має: виклавши гроші,

Йде собі геть; боржником годі назвати його.

Не поспішайте, красуні, за ніч платню призначати:

Що вам нечесно прийшло, те не всміхнеться добром.

Чи помогли самій жриці колись наручні прикраси? -

Тих же сабінян щити стали могилою їй.

Лоно, що з нього на світ появивсь, прорізав залізом

Син - на це вбивство жахне через намисто пішов.

Інша річ - багачі. В них не сором брати дарунки:

Мають із чого тобі, лиш натякни, зачерпнуть.

Так із рясної лози виногрона чому б не зірвати?

Може, збідніє на плід щедра феаків земля?

Вбогий коханець - шануй його вірність, щиру турботу, -

Все, чим багатий, тобі, милій своїй, віддає.

Славити ж вас, достойні хвали, красуні, - то це вже

Справа моя: будь-яку вславлю мистецтвом своїм.

Одяг не вічний, зітруться і золото, і самоцвіти, -

В пісні, тільки у ній - непроминальна хвала.

Втім, на дари не скуплюсь - обурююсь їх вимаганням:

Просиш - я відвернусь, а не проситимеш - дам.

Додати в закладки

  
Переклад Translate