Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні
184. Гомер у малому сувої. Переклад Т. Лучука
186. Вергілій у сувої. Переклад Т. Лучука
188. Ціцерон у сувої. Переклад Т. Лучука
189. Про Проперщя. Переклад Т. Лучука
190. Тіт Лівій у сувої. Переклад Т. Лучука
191. Гай Саллюстій Крісп. Переклад Т. Лучука
194. Лукан. Переклад Т. Лучука
195. Про Вергілія. Переклад В. Маслюка
Марк Валерій Марціал
Марціал належить до дуже небагатьох оригінальних поетів римської літератури. Творчість його-уже не спроба «пересаджувати» грецьку поезію на римський грунт, як це було у славетних поетів епохи Августа; з грецькою літературою вона зв'язана лише зовнішньо-формальним зв'язком - формою епіграми. Але зміст давало Марціалові римське життя другої половини І ст. Сцени, типи, буденні дрібниці Рима, величезного міста в тодішньому світі, змальовані поетом з виключною спостережливістю, З гострим натуралізмом. Творчість його, зібрана в 14 книгах епіграм (1555 п'єсок різного розміру), в цілому являє собою гострий контраст вченій поезії, ще живій і наприкінці І ст., поезії, що живиться міфологічними переказами, в сотий раз розповідаючи про подвиги грецького героя Ахілла, трагічну історію Едіпа тощо. Цю поезію Марціал принципово заперечує, як старомодну й нікчемну; він характеризує себе самого як представника реалістичного напряму. Але реалізм Марціала не виходить за межі зовнішнього сприймання: його сатира лише констатує комічну сторону життя, не аналізуючи його. Причина - як в особі самого поета, так і в обставинах його життя й творчості - особливостях римського життя другої половини І ст.
Бідний провінціал, що народився в лісистих горах кельтіберської Іспанії, у невеличкому містечку Більбілі, де йому дали деяку освіту. Марк Валерій Марціал (приблизні дати життя 40-120 рр. н. є.) на двадцятому році життя переїхав до Рим в останні роки царювання Нерона і прожив тут аж до смерті Доміціана (96 р.), після чого вернувся до рідного краю, де, завдяки підтримці багатих римських друзів, йому пощастило придбати маєток. Отже, більша частина його життя пройшла в Римі, в рядах тієї інтелігенції, яка давала Римові взагалі найбільше число діячів мистецтва. Життя минуло в повсякчасній гонитві за «спортулою»* - жалюгідною грошовою подачкою, яка безповоротно видавалася багатіями добровільним нахлібникам-кліентам. За часів панування аристократично-сенатського ладу цей звичай мац риси широкої «добродійності»; за часів імперії він став засобом до існування для багатьох невдах, що виконували за це роль улесливих напівслуг-напівкомпаньйонів при своєму добродійникові-патроні. Намагаючись улаштуватися в найвпливовішого патрона, Марціал, підіймаючись по щаблях суспільної драбини, дістався нарешті до передпокою самого цезаря й досяг вершини можливого щастя: він став двірським поетом Доміціана. Він знизився до віршів, повних найбезсоромніших лестощів цезареві, якого сучасник і приятель Марціала, Ювенал, малює кровожерною потворою.
Людина свого часу, Марціал, що жив у атмосфері морального розкладу, сприймає життьові вражіння з суто емоційною примітивністю. Безперестанку нарікаючи на сутужність свого існування, він не робить ніяких спроб радикально його змінити. Моральна невередливість позбавляє мистецтво Марціала тієї сили, яку дає йому його спостережливість і чуйність. Його реалізм зупиняється на поверхні. Сміховинна або мальовнича зовнішність його бавить, але за межі втішності його сатира рідко сягала.
Лише зрідка вирветься в поета гіркий протест проти цього життя, де можуть бути й свої щасливі хвилини. Але й тоді це життя залишається життям турботним, метушливим та сутужним (див. нижче, V, 20; X, 74). На кінець його поетові, як були вже сказано, пощастило вернутися на батьківщину і зажити життям дрібного землевласника, яке в Римі здавалося йому ідеальним. Але, повернувшись «до землі», він занудився за містом. В останніх його віршах часто-густо прориваються песимістичні ноти. Він, що мав багато друзів і добродійників (і в їх числі - Ювенала, епічного поета Сілія Італіка, видатного адміністратора і блискучого стиліста-письменника Плінія Молодшого та ін.), резюмує свій життьовий досвід у таких розчарованих віршах: «Не роби нікого занадто близьким своїм другом: менше зазнаєш у житті радощів, але менше будеш і страждати».
Довівши жанр коротенької віршованої п'єси до найвищої досконалості (його попередником і зразком міг бути в попередній римській літературі тільки Катулл), він не раз потім в історії нової європейської літератури ставав за зразок, який вивчали, не зупиняючись перед відворотним цинізмом багатьох його сторінок. Саме Марціал надав епіграмі характеру того глумливого короткого вірша, з яким вона потім зазнала розквіту в усіх нових літературах Європи - аж до наших днів.
[* Спортула (sportula) - спершу кошик, в якому виносили бідним недоїдки з стола багатого.]
О.Білецький
Книга: Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні
ЗМІСТ
На попередню
|