Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні
Авлові, IX, 31
Авле, ти знаєш: читач мене хвалить, слухач поважає,
Гудять поети лише: неопрацьований вірш!
Я не зважаю на те. Як справляю бенкет, то волію,
Щоб догодити гостям. Що мені смак кухарів?
Сабінові, посилаючи вінок з троянд, IX, 60
Звідки б ви не були: чи зростали в розкішнім Тібурі,
Чи червоніли, як кров, в пестумських ви квітниках,
Чи в пренестійських садах садівниця вас позрізала,
А чи красою буяв ваш по Кампанії цвіт,-
Скажем: "Троянди оці завітали з мого Номентану..."
Другу Сабіну тоді видасться кращим вінок.
На вчителя, IX, 68
Що тобі треба від нас, нечестивий учителю школи,
Злий, осоружний главо хлопців усіх і дівчат?
Не перервали ще півні чубаті надранішню тишу,-
Ти вже сердито кричиш, свищуть жорстокі різки.
Так на кувадлі дзвенить брязкотливо гаряче залізо
В час, як підковує муж для адвоката коня.
Навіть у амфітеатрі більш стримано крики лунають,
Щит переможця коли радо вітає юрба.
Сну ми, сусіди твої, сну благаєм - уже не на всю ніч:
Легко ще є недоспать, важко ж не спати всю ніч.
Тож відпусти школярів. Чи отримати хочеш, базіко,
Стільки, щоб змовкнути міг, скільки береш ти за крик?
На Галлу, IX, 78
Сім чоловіків вже Галла послала в Аїд, Піцентіне,
Й вийшла за тебе: мабуть, хоче у гості до них!
До Юлія, IX, 97
Заздрість когось так гризе, мій Юлію милий, що в Римі
Вірші читають мої,- заздрість когось так гризе!
Заздрість когось так гризе, що показують завжди на мене
Пальцем у кожнім гурті,- заздрість когось так гризе!
Заздрість когось так гризе, що Цезарі два дарували
Право мені трьох синів,- заздрість когось так гризе!
Заздрість когось так гризе, що милий я маю під Римом
Хутір і в Римі ще дім,- заздрість когось так гризе!
Заздрість когось так гризе, що любий я друзям і часто
Кличуть у гості мене,- заздрість когось так гризе!
Заздрість когось так гризе, що люблять мене і шанують;
Хай же і лусне отой, заздрість кого так гризе!
КНИГА Х
До Мамурра, X, 4
Ось ти читаєш про Лая* й слабого на очі Тієста**,
Скіллу, Медею,- хіба це не нотвори самі?
Що тобі втонлий Гілас, що Аттіс із Парфенопеем,
Що тобі Ендіміон сплячий корисного дасть,
Чи то позбавлений пір'я юнак, син Дєдала, чи може
Гордий ненависник німф пристрасті - Гермафродіт?
Що тебе ваблять нікчемні злощасної хартії грашки?
Ось почитай-но, про що скаже життя: «Це моє!»
Вже не спіткаєш кентаврів отут, ні горгон або гарпій:
Тхне бо людиною скрізь кожна сторінка у нас.
Та не бажаєш, Мамурро, читати про власну натуру,-
Знати не хочеш себе; тож Каллімаха*** читай!
[* Лай або Лаїй- батько Едіпа (див. Едіп). В оригіналі, власне, згадується Едіп.]
[** Тіест - син Пелопа, брат Атрея. Обидва брати були прогнані батьком й оселилися в Мікенах. З вини Тієста Атрей став убивцею свого сина й помстився на Тієсті, почастувавши його м'ясом його вбитих синів. Син Тієста, Егіст, убив Атрея. (Див. також трагедію Есхіла «Агамемнон» з трилогії «Орестейя»).]
[*** Каллімах - грецький поет, ерудит елліністичної епохи, жив в Александрії. З його творів збереглися лише уривки. Тут Маршал згадує його «Айтіа», 4 книги елегійних дистихів на міфологічні й археологічні теми, які не збереглися до нашого часу.]
До Антонія, X, 23
Прім Антоній пройшов без турботи свій шлях многоденний -
Сімдесят років прожив, восьмий десяток почав.
В роках минулих, у днях пережитих він думою тоне,
І - недалека уже! - Лета йому не страшна;
Тоне в минулому він і пропащого дня не знаходить,
Прикрих не знає годин... Все б він хотів пригадать.
Праведна, чиста душа існування поширює грані:
Втіху з минулого п'є - вдвоє живе на землі.
На Калліодора, X, 31
Калліодоре, за тисячу двісті сестерцій продав ти
Вчора раба, бо хотів справити добрий обід!
Був твій поганим обід: тільки рибу купив ти вагою
Фунти в чотири, вона твій прикрашала обід.
Хочеться крикнуть: "Не риба оце, а людина, поганцю;
Калліодоре, а ти сам її з'їв - людоїд!
Хоч гірше, та інше, X, 46
Все лиш дотепно ти хочеш сказати,
Скажи вже раз добре, до ката!
Скажи вже як будь, не так модно,
Скажи раз і зле, та природно!
Про Скорпа, X, 53
Тут я покоюся - Скорп, гомінливого цирку окраса,
Оплески, Риме, твої, захват нечуваний твій.
Рано тканину мою обтяла завидлива Парка:
Як почислила вінки, видався я їй старим.
Книга: Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні
ЗМІСТ
| 1. | Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні |
| 2. | 184. Гомер у малому сувої. Переклад Т. Лучука |
| 3. | КНИГА І До Котти, І, 9... |
| 4. | До Квінтіліана, II, 90 Квінтіліане, достойний наставнику... |
| 5. | На Лікоріду, IV, 24 Подруг усіх погребла, Фабіане, твоя... |
| 6. | На Андрагора, VI, 53 В лазню він з нами ходив, веселився,... |
| 7. | Авлові, IX, 31 Авле, ти знаєш: читач мене хвалить, слухач... |
| 8. | Римові, X, 74 O Риме, відпочить хоч на хвилину дай!*... |
На попередню
|
|
