Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні
Римові, X, 74
O Риме, відпочить хоч на хвилину дай!*
Клієнт утруджений вітаннями украй.
За сотню мідяків весь день в передпокою
Між тогоносною вистоювать юрбою
(А переможець Скорп із циркових рядів
Тягає золото десятками мішків) -
Як гірко те мені! Коли б я міг заправить
Щось за свої книжки, я не хотів би навіть
Степів Апулії, ні сіцілійських бджіл,
Ні золотих ланів, що заливає Ніл,
Ні Сетій**, де вином красує діл багатий...
Я б одного хотів - удосвіта поспати.
[* Переклад вільний. Рим в оригіналі нема.]
[** Місто в Лаціумі, уславлене своїм вином.]
На Юнону Поліклета, X, 89
Це, Поліклете, Юнона твоя, твоя праця і слава;
Навіть сам Фідій-митець міг би позаздрити їй.
Перемогла б і на їді богинь і красою, і чаром,
Першості пальму суддя їй би віддав без вагань,
І коли б сам брат Юпітер свою не кохав так Юнону,
То, Поліклете, тоді він закохався б в твою!
КНИГА ХІ
На Херемона, XI, 56
Що, мій Херемоне стоїку, смерть вихваляєш надміру?
Хочеш мені показать вдачу і дух мудреця?
Знаю, чесноту твою породили - твій кухоль надбитий,
Та безнадійне твоє огнище мерзле й смутне,
Та продірявлена ковдра, та ліжко тверде, та блощиці,
Також однака й легка тога удень і вночі.
Справді, ти духом великий: від чорного хліба, соломи
Та від терпкого вина хочеш навік одійти!
Ні, хай перину тобі покладуть із левконської* вовни,
Ковдра багряна нехай ложе укриє твоє,
Хай при тобі залишиться той хлопчик, що вина добірні
В чаші недавно мішав і непокоїв гостей -
Був би ти радий потроїти Нестора давнього роки
Та й ні єдиного дня не змарнувать для розваг.
Легко життя зневажати у бідності, в тузі злиденній,
Мужність показує той, хто і в нестатках живе.
[* Тобто вовни з Галлії.]
КНИГА ХІІ
XII, 46
Ти ж і важкий, і легкий, і приємний, і також нестерпний.
Важко з тобою мені, важко й без тебе теж жить.
До Тукки, XII, 94
Епос складав я; і ти вже над епосом сохнеш: я кинув,
Щоби натхненням своїм в тебе хвали не відбить.
От на котурни* трагічні моя переноситься муза,
Але в трагічнім плащі вже походжаєш і ти.
Лірну струну колихнув я, Каменам Апулії** любу,-
Знову хвилюєшся ти, плектр*** перехоплюєш мій.
Сатури спробував я, ось і ти вже над ними працюєш,
Дистихів**** спробував я, ти вже й елегіком став.
Що є найменшого взяв я - почав епіграми складати,
Але і тут мій почин дихать тобі не дає. Зрештою,
Тукко, скажи, чого ти не хочеш писати?
І що немиле тобі, те хоч для мене зостав.
[* Котурни - взуття, що одягали трагічні актори, щоб збільшити зріст.]
[** Камени - Музи, Апулія - батьківщина Горація.]
[*** Плектр - маленька паличка або щось подібне, вживане музикантами для гри на струнних інструментах (медіатор).]
[**** Дистих - розмір елегій: чергування гексаметрів і пентаметрів. Дистихом написана і ця епіграма (див. вступну статтю).]
КНИГА XIV
Листовий папір, XIV, 11
Щирому другові пишеш, чи трохи знайомому пишеш -
То дорогими усіх цей називає папір.
Гімнастичні гирі, XIV, 49
Сили чому без мети на дурні витрачаєш ти гирі?
Краще в саду прокопай обіч дерев рівчачок.
Срібна Мінерна, XIV, 179
Є в тебе спис і шолом, войовнича богине, одначе
В тебе немає щита.- "Він зате в Цезаря є".
Гомер у малому сувої, XIV, 184
Ось "Іліада" із ворогом царства Пріама Уліссом
Разом сховалися тут, в цьому сувої малім.
Вергілій у сувої, XIV, 186
Весь неосяжний Марон у маленькому цьому сувої,
Дивиться спереду нам в очі обличчя його.
Ціцерон у сувої, XIV, 188
Взявши собі цей сувій за супутника, можеш вважати,
Що з Ціцероном самим довгий верстаєш ти шлях.
Про Проперція, XIV, 189
Кінтія - ця красномовна Проперція пісня юнача -
Славу йому принесла, він же не меншу і їй.
Тіт Лівій у сувої, XIV, 190
Геть у маленький пергамент великого Лівія вбгано,
Того, що влізти не міг в бібліотеку мою.
Гай Саллюстій Крісп, XIV, 191
Вчені мужі відчувають, що завжди в історії Риму
Першим згадають ім'я цього історика - Крісп.
Лукан, XIV, 194
Це - не поет, так про мене хтось каже, однак я спокійний:
Так не вважає книгар - той, що мене продає.
Про Вергілія, XIV, 195
Скільки Катулл дав Вероні, великому місту своєму,
Стільки Вергілій своїй Мантуї рідній, малій!
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Марк Валерій Марціал Епіграми Переклади різні
ЗМІСТ
На попередню
|