Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Бгаґавадґіта (з VI книги "Магабгарати") Переклад М.Ільницького
ПІСНЯ ДРУГА ДИСПУТ АРДЖУНИ І КРІШНИ
Облитому слізьми, пойнятому горем невтішним,
Так Арджуні мовив тоді повелитель наш Крішна:
"Той, хто у нещасті здригнувся душею, - не воїн.
Арієць такий лиш ганьби і зневаги достоїн.
Геть слабість із серця - вона воякові не личить!
Геть сумнів - до битви священний обов'язок кличе!"
"Та як же, скажи, я пронизувать стрілами стану
І Бгішму, і Дрону достойних з ворожого стану?
Вже радше, о Боже, хай жебрати піду під плотом,
Ніж їжу, окроплену кров'ю, нестиму до рота.
Не знати, що ліпше - поразка, а чи перемога:
Загине рідня - обірветься і наша дорога.
Страждає єство, і не годен збагнути я дгарми,
Відкрий мені очі, я учень твій, Боже, не марно.
Скорботний, не втішусь звитягою над ворогами,
Я влади не прагну над царствами і над світами".
І Арджуна мовив до Крішни: "Не стану до бою".
В душевнім сум'ятті замовк і поник головою.
Йому, що між двох супротивників став неутішно,
Отак, посміхнувшись, сказав повелитель наш Крішна:
"Хто вічні закони пізнав, не існує для того
У світі жалю ні до мертвого, ні до живого.
Бо ти, як і я, як і ті, хто умре навіть нині,
Тривали завжди, і ніхто з них ніколи не згине.
Як юність і зрілість в літа переходять старечі,
Так дух з тіла в тіло іде - і тужить не до речі.
Від тіла - і холод і жар, насолода, нещастя,
Тож тілові не довіряй: воно короткочасне.
Лиш тим, хто стійкий, незворушний у горі і щасті,
Здолати сум'яття й здобути безсмертя удасться.
Де грані буття й небуття? Хто знайти їх зуміє?
Лише просвітленний між ними зв'язок розуміє.
Лиш те, що пронизує тіло - одвічне і суще,
Його ще ніхто не зробив і не зробить минущим.
Минущі тіла, але вічності дух - незнищенний.
До бою ставай без вагань під знамена священні.
Хто вбити боїться чи в битві кривавій умерти,
Не відає того, що він не убивця й не жертва.
Народження й смерть не властиві могутньому духу,
Він - вічний, живе і тоді, коли тіло без руху.
І хто незнищенного, хто нерожденного знає,
Той сам не уб'є і на вбивство когось не штовхає.
Ми одіж вдягаєм нову, як стара перетліла,
Й душа із старого в нове поселяється тіло.
Мечі проти неї й вітри-суховії безсилі,
Вона не згорить у вогні, не зволожиться в хвилі.
Вона віковічна - її не зродити й не вбити,
Вона всюдисуща - її не спалить, не втопити.
Незмінна, тривала, стійка, незбагненна одвіку.
Дізнавшись про це, не впадай у тривогу велику.
Як думає хтось, що він родиться і помирає,
Скорбота за нього хай душу твою не доймає.
Бо хто народився на світ, той повинен умерти,
Хто вмер, той відродиться в тілі новому по смерті.
Неявлене спершу, проявиться посередині,
Й неявленим знову стає на краю, при кончині.
Хто бачить той дух, той сприймає його, наче чудо,
І той, хто не бачить, теж чудом вважать його буде.
Той дух невразливий, яке б не прибрав собі тіло,
Не гине й тоді, коли кості на попіл зотліли.
Кинь сумніви пріч, хай обов'язок править тобою,
Бо ж кшатрій народжений для справедливого бою.
Як праведні йдуть у відкриті ворота до раю,
Так радісно кшатрій до правого бою ступає.
А в бій справедливий не хочеш іти - коли воїн -
Порушиш закон і зневаги лиш будеш достоїн.
Наймення твоє буде вічним презирством укрите,
Вже ліпше умерти, ніж славне імення зганьбити.
Подумають вої: "Зі страху утік із-під стягу",
І їхня повага до тебе перейде в зневагу.
Презирства слова про ганьбу твою будуть летіти,
Як стріли ворожі - чи є щось ганебніше в світі?!
Убитий - на небі, живий - на землі, в насолоді.
Ставай же до бою, вагатися, витязю, годі:
Як рівних, прийнявши поразку, а чи перемогу,
Готуйся до битви, й гріха ти уникнеш тяжкого.
Я докази йоги тобі розтлумачив не марно:
Учиниш, як йогин, - розправишся з путами карми.
Бо часткою дгарми - хай буде вона й невелика -
Врятуєшся - запам'ятай - од великого лиха.
Рішучість думок - то спонука на вчинки священні,
Постійне вагання лиш сумніви плодить нікчемні.
Не мудрий, хто ведам присвятить слова велемовні,
Гадає, що веди - єдині закони верховні.
Такий вимагає для себе за зливи словесні
Тут - блага земні, а по смерті - блаженства небесні.
Хто прагне утіх або рветься до влади підступно,
Тим радість самадгі ніколи не буде доступна.
Знай, Арджуно, ведам доступні три гуни (три стани),
Ти гуни відкинь - і двоїтися розум не стане.
Нащо тобі різних криниць - з океану черпнув ти,
Яка тобі користь од вед, коли брахмо збагнув ти.
Нехай тебе діло веде, а не користь від діла,
Корисливість зникне - і лінь не пристане до тіла.
Із йогою будь - і настане до діла відвага
На вдачу й невдачу, бо йога - це ж є рівновага.
Кинь користолюбність, слугуючи Господу ревно:
Нікчемний, хто вигоду звик чатувати недремно.
Провини й заслуги відкинути мудрий зуміє,
Він прагне до йоги, бо йога - мистецтво у дії.
Хто вигоду, ділом здобуту, рішуче відкинув,
Той пута народжень порвав і в блаженство поринув.
Коли подолає твій розум блукання пропащі,
Назавжди відкине омани заплутані хащі.
Як розум спокійно обійде фальшиві дороги,
Утвердишся ти в спогляданні і прийдеш до йоги".
"А як же пізнати стійкого у йозі? Навчи-но.
Як ходить він? Що він говорить? Який його вчинок?"
Так Арджуні Крішна сказав: "Хто зневажив бажання,
Хто, стійкість здобувши, заглибився у споглядання,
В біді не здригнувся, згасив задоволення, спрагу,
Хто пристрасть зборов і не знає ні гніву, ні страху,
Не відає втіхи, ні горя, ні болю й тривоги -
Такий от шукає до йоги прямої дороги.
Стійкий, хто чуття від предметів чуття відвертає,
Як тіло своє черепаха у панцир втягає.
Для того, хто вищого прагне, зникають предмети,
Лише залишається смак - пізнавати прикмети.
Бо навіть подвижник - він знає, що гоже й негоже, -
І той почуття свої стримати часто не може.
Хто їх вгамував, той у дусі міцний, а не в тілі,
Він, сидячи навіть, прямує до вищої цілі.
Хто пристрастей раб, той не зможе уникнути лиха:
За пристрастю слідом прямує пожадлива пиха.
Пожадливість сплоджує гнів - смертоносну загрозу,
Що пам'ять туманить, ясний скаламучує розум.
Хто пристрастей світ омине, не здригнувшись чуттями,
Хто Господу серце вручив - ясність духа дістане.
Хто пан над чуттями, того не ляка невідомість,
У того для блага просвітлена духом свідомість.
Без розуму творчої думки знайти не удасться,
Без думки - спокою, без спокою - ладу і щастя.
Того ж, хто утіхам готовий довірити серце,
Свідомість заносить, як вітер на водах суденце.
Тоді лиш, о мужній, ти можеш здолати загрозу,
Як владу свою над чуттями вершитиме розум.
Всі сплять, а для розуму віщого - сонячна днина,
Всі смертні встають, для безсмертного - сонна година.
Як води вступають до моря безмежно стійкого,
Вступають бажання в такого, а не в пристрастного.
Відкинувши пристрасті, опанувавши собою,
Звільнившись від себе, приходить мудрець до спокою.
І навіть упавши, і навіть умерши від рани,
Хто з брахмо, той завжди на вірнім шляху до нірвани".
Книга: Бгаґавадґіта (з VI книги "Магабгарати") Переклад М.Ільницького
ЗМІСТ
На попередню
|
|
