Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Постатейний коментар до Кримінального кодексу України

Розділ ІІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ`Я ОСОБИ Стаття 115. Умисне вбивство

1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,-

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

2. Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

3)заручника;

4) вчинене з особливою жорстокістю;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6} з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;

9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116118 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

1. Ст. 115 передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115),

2. Об'єктом злочину є життя особи.

Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.

Самогубство, тобто заподіяння смерті самому собі, як і готування до самогубства та замах на самогубство, не є кримінально караними діяннями. Проте наявність прохання або згоди потерпілого на позбавлення його життя не звільняє того, хто це вчинив, від кримінальної відповідальності за умисне вбивство. В.Україні медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії - навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками.

Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Найчастіше умисне вбивство вчиняється шляхом дії, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини.

Необхідними умовами кваліфікації протиправного заподіяння смерті іншій особі у формі бездіяльності за ст. 115 є обов'язок винного турбуватися про потерпілого та наявність у нього можливості не допустити настання його смерті (наприклад, батьки з метою позбавити немовля життя тривалий час не годують його, медичний працівник з тією ж метою не виконує свої професійні обов'язки щодо хворого).

Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого.

Згідно з законом, активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються у випадку, коли стан людини визначається як незворотна смерть. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації моменту смерті людини визначені в Інструкції, затвердженій наказом МОЗ. У ній, зокрема, зазначено, що смерть мозку - це повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів. Від незворотної смерті слід відрізняти клінічну смерть, коли життєздатність організму протягом певного часу (в середньому близько 6-8 хвилин) зберігається і, при належному наданні медичної допомоги, людину, що перебуває у такому стані, можна повернути до життя. Ненадання без поважних причин допомоги такому хворому медичним працівником за наявності підстав утворює склад злочину, передбаченого ст. 139. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що пройшов з моменту нанесення ушкоджень і до смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Причинний зв'язок між вказаними вище діянням і наслідками має бути необхідним - смерть потерпілого є закономірним результатом діяння винної особи, а не третіх осіб або яких-небудь зовнішніх сил.

Способи умисного вбивства можуть бути різними і вони не впливають на кваліфікацію діяння за ч. 1 ст. 115. Однак встановлення способу вбивства є обов'язковим, оскільки вчинення вбивства з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для жит-

тя багатьох осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за п. п. 4, 5 ч. 2 ст.115.

Злочин вважається закінченим з моменту настання фізіологічної

смерті потерпілого.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення

злочину досягла 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.

Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.

Мотив і мета злочину підлягають з'ясуванню, оскільки у ряді випадків вони є кваліфікуючими ознаками цього злочину. Ч. 2 ст. 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6}, з хуліганських мотивів (п. 7), у зв'язку з виконанням потерпілою особою службового або громадського обов'язку (п. 8), а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9). Особливий емоційний стан є ознакою умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), та умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117),

Помилка в особі потерпілого за загальним правилом не впливає на кваліфікацію вчиненого. Водночас, якщо винний прагнув позбавити життя особу, яка виступає потерпілим від іншого злочину (наприклад, злочину, передбаченого ст. 348), а помилково позбавляє життя іншу людину, яка не є потерпілим від такого злочину, його дії слід кваліфікувати за ст. 15 і відповідною статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за посягання на такого спеціального потерпілого, а також за відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Готування до вчинення умисного вбивства і замах на умисне вбивство є кримінальне караними.

6. Особа, яка добровільно відмовилася від вбивства потерпілого, підлягає кримінальній відповідальності лише за фактично вчинене діяння, якщо воно утворює інший склад злочину. Це не стосується тих випадків, коли відмова сталася вже після здійснення всіх дій, які суб'єкт вважав за необхідне вчинити для позбавлення життя потерпілого, але злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від його волі. Таке діяння слід кваліфікувати як закінчений замах на вбивство.

7. Ч. 2 ст. 115 передбачає відповідальність за кваліфіковані види умисного вбивства, Для кваліфікації умисного вбивства за ч. 2 ст. 115 необхідно встановити хоча б одну ознаку, передбачену ч. 2 ст. 115. Якщо в діях винної особи таких ознак вбачається декілька. то всі вони мають отримувати самостійну правову оцінку за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115. При цьому слід мати на увазі, що у певних випадках кваліфікація умисного вбивства одночасно за декількома пунктами ч. 2 ст. 115 виключається. Так, не можна кваліфікувати умисне вбивство однієї особи одночасно за п. п. б і 7. Як правило, умисне вбивство однієї особи не повинно також кваліфікуватися за п. п. 6, 8. 9 ч. 2 ст. 115. Водночас, слід мати на увазі, що в окремих випадках (наприклад, при вчиненні вбивства на замовлення) така кваліфікація (а також додатково і за п. 11 ч. 2 ст. 115) можлива.

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115}, Позбавлення життя однієї особи і замах на вбивство іншої не утворюють цієї кваліфікуючої ознаки і потребують кваліфікації за сукупністю злочинів - за ч. 1 або відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 та ст. 15 і п, 1 ч. 2 ст. 115. Якщо винний, бажаючи вбити декілька осіб, позбавив життя двох із них, а стосовно інших умисел не довів до кінця з незалежних від його волі причин, то вчинене кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 та ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115. При цьому вбивство двох або більше осіб слід кваліфікувати за п. 1 ч. 2 ст. 115, якщо дії винного охоплювалися єдиним умислом і були вчинені, як правило, одночасно. Вбивство різних осіб може бути вчинене з різних мотивів. Якщо такий мотив є обтяжуючою обставиною, то вчинене слід кваліфікувати ще й за іншим відповідним пунктом ч. 2 ст. 115.

У разі умисного вбивства при вчиненні злочинів, в 'яких кваліфікуючою ознакою є загибель людей (зокрема ч. З ст. 110, ч. З ст, 161, ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 260, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 378, ч. З ст399), дії винного слід кваліфікувати за ч. ч. ї або 2 ст. 115 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за злочин, де кваліфікуючою ознакою є загибель людей.

Умисне вбивство двох або більше осіб з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи утворює склад геноциду і потребує кваліфікації за ч. 1 ст. 442.

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли смерть умисно і протиправно заподіюється дитині, якій на момент позбавлення її життя не виповнилося 14 років, або жінка завідомо для винного дійсно знаходилась у стані вагітності. Вбивство дитини, яку винний помилково вважав малолітньою, або вбивство жінки, яку винний помилково вважав вагітною, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і п, 2 ч. 2 ст. 115 та, залежно від обставин справи, за відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Про поняття заручника (п. З ч, 2 ст. 115) див. коментар до ст. 147.

При кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115) слід мати на увазі, що законом особлива жорстокість пов'язується зі способом позбавлення людини життя та іншими обставинами, які свідчать про проявлення винним особливої жорстокості.

Умисне вбивство визнається вчиненим з особливого жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливі страждання шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т.ч. з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали потерпілому особливих страждань.

Умисне вбивство слід також вважати вчиненим з особливою жорстокістю, якщо воно супроводжувалось глумлінням над трупом, а так само в присутності близьких потерпілому осіб, і винний усвідомлював, що такими діями спричиняє їм особливі страждання. Але знищення або розтин трупа з метою приховання вбивства не можуть вважатися вбивством з особливою жорстокістю.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, або при перевищенні меж необхідної чи уявної оборони, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, хоча б його було вчинено з ознаками особливої жорстокості шляхом спричинення великої кількості тілесних ушкоджень або в присутності близьких потерпілому осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за ст. ст. 116 або 118.

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує спосіб вбивства, небезпечний для життя не тільки однієї людини. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною. У випадку, коли при умисному вбивстві людини заподіяно тілесні ушкодження також іншим особам, дії винного слід кваліфікувати за п. 5 ч. 2 ст. 115 та відповідними статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за умисне спричинення тілесних ушкоджень.

Якщо при умисному вбивстві, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, позбавлено життя кількох з них, вчинене слід кваліфікувати за п. п. 1 і 5 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) має місце у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном), одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. Вилучення з корисливих мотивів органа чи тканини людини шляхом примушування або обману, що завідомо для суб'єкта злочину заподіяло смерть

потерпілому, слід кваліфікувати, залежно від обставин справи, за відповідними частинами ст. 143 та п. 6 ч. 2 ст. 115.

Для наявності даного складу умисного вбивства не має значення, чи досяг винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув. У випадках, коли умисел на заволодіння майном виник у винного після вбивства, вчиненого з інших мотивів, його дії слід кваліфікувати, залежно від обставин, за відповідними частинами ст. 115тазаст. 185 чи 186. Сукупність злочинів матиме місце і в тому випадку, коли винний вчиняє умисне вбивство під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання майна. За таких обставин вчинене слід кваліфікувати як умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) та розбій (ч. 4 ст. 187). Так само за сукупністю злочинів кваліфікується вчинення умисного вбивства з метою заволодіння предметами, відповідальність за заволодіння якими передбачена спеціальними нормами (зокрема ст. ст. 262, 308, 312, 313). Ди підбурювача умисного вбивства з корисливих мотивів необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і п. 6 ч. 2 ст. 115 незалежно від того, чи були його особисті мотиви щодо позбавлення життя потерпілого корисливими. Незаконне заволодіння особою транспортним засобом, поєднане з позбавленням життя потерпілого, слід кваліфікувати залежно від спрямованості її умислу та мотивації дій. За наявності корисливих мотивів вчинене потребує кваліфікації за п. 6ч. 2 ст. 115 та ч. З ст. 289.

Умисним вбивством з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115) є умисне вбивство, вчинене на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, атак само умисне вбивство без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу. За наявності реальної сукупності умисного вбивства з хуліганських мотивів і хуліганства вчинене слід кваліфікувати за п. 7 ч. 2 ст. 115 та за ст. 296. Коли під час хуліганства заподіяно смерть потерпілого з необережності, дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 та за ст. 119. Умисне вбивство в сварці чи бійці, які розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих відносин, хоча при цьому і було порушено Громадський порядок, не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів.

Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115) має місце тоді, коли позбавлення життя потерпілого здійснюється з метою перешкодити правомірній діяльності особи у зв'язку з виконанням нею свого службового або громадського обов'язку або із помсти за таку діяльність. Під виконанням службового обов'язку розуміють діяльність особи, що входить в коло її повноважень, а громадського обов'язку - здійснення спеціально покладених на особу громадських повноважень чи інших дій в інтересах суспільства або окремих громадян (зокрема припинення правопорушення, повідомлення органам влади про вчинений злочин або готування до нього). Час, що пройшов з моменту виконання потерпілим свого службового чи громадського обов'язку, не впливає на кваліфікацію цього діяння за п. 8 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство громадянина, який вживав заходів щодо припинення хуліганства, слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115, і додаткової кваліфікації за п. ? ч. 2 ст. 115 воно не потребує. Хуліганство і наступне вбивство особи, яка вживала заходів щодо припинення хуліганства, слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 і п. 8 ч. 2 ст. 115 або ст. 348.

До числа близьких родичів належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця чи їхніх близьких родичів, судді, народного засідателя чи присяжного чи їхніх близьких родичів, захисника чи представника особи чи їхніх близьких родичів, представника іноземної держави за наявності підстав підлягає кваліфікації, відповідно, за ст. ст. 112, 348, 379, 400, 443.

Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115) має місце за наявності в діях винної особи, спрямованих на позбавлення життя іншої особи, зазначеної мети. При цьому для наявності складу даного злочину не має значення, намагався приховати винний закінчений злочин, готування до злочину чи замах на злочин. Потерпілим при такому вбивстві може бути будь-яка особа, яка володіє певною інформацією про вчинений злочин і ця обставина відома винному.

Якщо винний особисто вчинив інший злочин та умисне вбивство з метою його приховання, його дії слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за інший вчинений ним злочин. При цьому на кваліфікацію вчиненого не впливає роль, яку виконував винний при вчиненні іншого злочину, - був його організатором, підбурювачем чи пособником. Коли винний вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, його дії слід кваліфікувати тільки за п. 9 ч. 2 ст. 115 без додаткової кваліфікації за ст. 396. Якщо ж умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, було заздалегідь обіцяно, то вчинене винним слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 та як співучасть у вчиненні того злочину, який приховувався.

Потерпілим при умисному вбивстві з метою полегшити вчинення іншого злочину є будь-яка особа, яка здатна у будь-якій формі перешкодити винному вчинити злочин. При цьому не має значення, чи здійснив винний свій умисел на вчинення такого злочину.

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким' задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115). Про поняття зґвалтування див. ст. 152 і коментар до неї, а про поняття насильницького задоволення статевої лристрасті неприродним способом - коментар до ст. 153. Оскільки вбивство не є способом вчинення зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, то умисне вбивство в процесі зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за п. 10 ч. 2 ст. 115 та частинами третіми

ст. ст. 152 або 153, У випадках, коли умисне вбивство потерпілої особи з метою приховати зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом вчинено через деякий час після вчинення названих злочинів, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. ст. 152 або 153 та за п. 10 ч. 2 ст. 115.

Умисним вбивством, вчиненим на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115), є умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру. В останньому випадку умисне вбивство кваліфікується за п. 1 Ї ч. 2 ст. 115 незалежно від того, коли було вчинено обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру - до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні, Під діями матеріального характеру слід, зокрема, розуміти: сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо, а під діями нематеріального характеру - будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства (наприклад, допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець, тощо).

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи є або підбурювачем, або організатором (якщо він не є співвиконавцем цього вбивства), і його дії слід кваліфікувати за ч. ч. З або 4 ст. 27 і п. 11 ч. 2 ст. 115. Дії замовника умисного вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за п. 11 і 12 ч. 2 ст. 115 як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності підстав - і за іншими пунктами цієї статті. Якщо ж замовник умисного вбивства, який не є співвиконавцем вбивства, керується корисливими, а виконавець - якимись іншими мотивами, дії замовника необхідно кваліфікувати за ч. З чи 4 ст. 27 і п. 6 та 11 ч. 2 ст. 115. П. 11 ч. 2 ст. 115 не може застосовуватися, коли замовлено не умисне вбивство, а будь-який інший насильницький злочин. Якщо, наприклад, замовник доручив виконавцеві заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, то замовник підлягає кримінальній відповідальності за співучасть у злочині, який він організував або до вчинення якого підбурював, а виконавець - за Умисне вбивство.

У випадках, коли виконавець взяв на себе обов'язок позбавити потерпілого життя, але з незалежних від його волі причин умисел на вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно від конкретних обставин справи повинні розглядатись як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину і кваліфікуватися за відповідними частинами ст.ст. 27, 14 (15) і п. 11 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. ЇЇ5), якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше осіб.

Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.

З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попередньою змовою, до таких дій можуть бути віднесені: а) застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; б) подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співвиконавцем (застосування до потерпілого фізичного чи психічного насильства, зв'язування його чи утримання в той час як інший співучасник завдає йому ударів з метою заподіяння смерті, тощо); в) усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається або може допомогти жертві, відвернення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви; г) надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства шляхом передачі зброї, давання порад тощо; д) ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство.

Якщо учасники групи осіб діяли узгоджено щодо декількох осіб, хоча кожен із них позбавляв життя одного потерпілого, дії кожного із них слід кваліфікувати як умисне вбивство двох і більше осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. п. 1 і 12 ч. 2 ст. 115). У випадку, коли умисне вбивство вчинене бандою, дії її членів слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, як бандитизм (ст. 257) та умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115).

Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116- 118 КК, підлягає кваліфікації за п. 13 ч. 2 ст. 115, якщо судимість особи за раніше вчинене умисне вбивство не знята чи не погашена в установленому порядку та на момент вчинення наступного умисного вбивства не спливли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Підставою для кваліфікації діяння за п. 13 ч. 2 ст. 115 є вчинення особою не лише вбивства, передбаченого ст. 115, а й умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, відповідальність за яке передбачена іншими статтями КК (зокрема ст. ст. 112, 348, 379, 400, 443).

Відповідальність за повторне умисне вбивство чи замах на нього настає незалежно від того, чи вчинила особа раніше умисне вбивство або замах на нього, чи була вона виконавцем або іншим співучасником умисного вбивства. Якщо винний не був засуджений за раніше вчинене умисне вбивство або замах на нього, такі його дії підлягають самостійній кваліфікації, а наступне умисне вбивство слід кваліфікувати за п. 13 ч. 2 ст. 115. Подібним чином самостійно повинні кваліфікуватися діяння і у випадках, коли: а) спочатку вчинюється замах на умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115), а потім умисне вбивство (ч. 1 ст. 115); б) коли спочатку вчинюється вбивство за обтяжуючих обставин, а потім замах на умисне вбивство.

Якщо винний в різний час вчинив два замахи на умисне вбивство за обтяжуючих обставин і за перший з них не був засуджений, вчинене загалом потрібно кваліфікувати за ч. ч. 2 або 3 ст. 15 і п. 13 ч. 2 ст. 115 та відповідними пунктами ч. 2 ст. 115, що передбачають обтяжуючі обставини обох замахів на умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Коли особа вчинила декілька умисних вбивств за обтяжуючих обставин, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених цими пунктами та за п. 13 ч. 2 ст. 115.

КПК (п. 11 cm. 32).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992p. (cm. 52).

Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріа лів людини" від 16 липня 1999р. (ст. 15).

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Затверджена наказом МОЗ №226 від 25 вересня 2000 p.

Постанова ПВС №1 від 1 квітня 1994 p. "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини".

Книга: Постатейний коментар до Кримінального кодексу України

ЗМІСТ

1.	Постатейний коментар до Кримінального кодексу України
2.	ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу
3.	Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
4.	РОЗДІЛ II ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
5.	Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
6.	Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
7.	Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України
8.	Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України
9.	Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України
10.	Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
11.	Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
12.	РОЗДІЛ III ЗЛОЧИН ТА ЙОГО ВИДИ Стаття 11. Поняття злочину
13.	Стаття 12. Класифікація злочинів
14.	Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
15.	Стаття 14. Готування до злочину
16.	Стаття 15. Замах на злочин
17.	Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
18.	Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
19.	Розділ IV ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ`ЄКТ ЗЛОЧИНУ) Стаття 18. Суб`єкт злочину
20.	Стаття 19. Осудність
21.	Стаття 20. Обмежена осудність
22.	Стаття 21. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин
23.	Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
24.	Розділ V ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ Стаття 23. Вина
25.	Стаття 24. Умисел і його види
26.	Стаття 25. Необережність та її види
27.	Розділ VI СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ Стаття 26. Поняття співучасті
28.	Стаття 27. Види співучасників
29.	Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
30.	Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
31.	Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації
32.	Стаття 31. Добровільна відмова співучасників
33.	Розділ VII ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ Стаття 32. Повторність злочинів
34.	Стаття 33. Сукупність злочинів
35.	Розділ VIII ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ Стаття 36. Необхідна оборона
36.	Стаття 37. Уявна оборона
37.	Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин
38.	Стаття 39. Крайня необхідність.
39.	Стаття 40. фізичний або психічний примус
40.	Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження
41.	Стаття 42. Діяння, пов`язане з ризиком
42.	Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
43.	РОЗДІЛ IX ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
44.	Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям
45.	Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим
46.	Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею особи на поруки
47.	Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки
48.	Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності
49.	Розділ X ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ Стаття 50. Поняття покарання та його мета
50.	Стаття 51. Види покарань
51.	Стаття 52. Основні та додаткові покарання
52.	Стаття 53. Штраф
53.	Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
54.	Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
55.	Стаття 56. Громадські роботи
56.	Стаття 57. Виправні роботи
57.	Стаття 58. Службове обмеження для військовослужбовців
58.	Стаття 59. Конфіскація майна
59.	Стаття 60. Арешт
60.	Стаття 61. Обмеження волі
61.	Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
62.	Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк
63.	Стаття 64. Довічне позбавлення волі
64.	Розділ XI ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
65.	Стаття 66. Обставини, які пом`якшують покарання
66.	Стаття 67. Обставини, які обтяжують покарання
67.	Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
68.	Стаття 69. Призначення більш м`якого покарання, ніж
69.	Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів
70.	Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків
71.	Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення
72.	Стаття 73. Обчислення строків покарання
73.	РОЗДІЛ ХІІ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування
74.	Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
75.	Стаття 76. Обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням
76.	Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням
77.	Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням
78.	Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
79.	Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
80.	Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
81.	Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким
82.	Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
83.	Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою
84.	Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування
85.	Стаття 86. Амністія
86.	Стаття 87. Помилування
87.	Розділ XIII СУДИМІСТЬ Стаття 88. Правові наслідки судимості
88.	Стаття 89. Строки погашення судимості
89.	Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості
90.	Стаття 91. Зняття судимості
91.	РОЗДІЛ XIV ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
92.	Стаття 93. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
93.	Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру
94.	Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
95.	Стаття 96. Примусове лікування
96.	Розділ XV ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
97.	Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру
98.	Стаття 98. Види покарань
99.	Стаття 99. Штраф
100.	Стаття 100, Громадські та виправні роботи
101.	Стаття 101. Арешт
102.	Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк
103.	Стаття 103. Призначення покарання
104.	Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
105.	Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
106.	Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності
107.	Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
108.	Стаття 108. Погашення та зняття судимості
109.	ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ І ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
110.	Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України
111.	Стаття 111. Державна зрада
112.	Стаття 112. Посягання на державного чи громадського діяча
113.	Стаття 113. Диверсія
114.	Стаття 114. Шпигунство
115.	Розділ ІІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ`Я ОСОБИ Стаття 115. Умисне вбивство
116.	Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання
117.	Стаття 117. Умисне вбивство матір`ю своєї новонародже-
118.	Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
119.	Стаття 119. Вбивство через необережність
120.	Стаття 120. Доведення до самогубства
121.	Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження
122.	Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
123.	Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
124.	Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
125.	Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження
126.	Стаття 126. Побої і мордування
127.	Стаття 127. Катування
128.	Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
129.	Стаття 129. Погроза вбивством
130.	Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
131.	Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов`язків, що спричинило зараження особи вірусом
132.	Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
133.	Стаття 133. Зараження венеричною хворобою
134.	Стаття 134. Незаконне проведення аборту
135.	Стаття 135. Залишення в небезпеці
136.	Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
137.	Стаття 137. Неналежне виконання обов`язків щодо охорони життя та здоров`я дітей
138.	Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність
139.	Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником
140.	Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов`язків
141.	Стаття 141. Порушення прав пацієнта
142.	Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною
143.	Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
144.	Стаття 144. Насильницьке донорство
145.	Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці
146.	Розділ III ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
147.	Стаття 147. Захоплення заручників
148.	Стаття 148. Підміна дитини
149.	Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини
150.	Стаття 150. Експлуатація дітей
151.	Стаття 151. Незаконне поміщення в психіатричний заклад
152.	Розділ IV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ Стаття 152. Згвалтування
153.	Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом
154.	Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв`язок
155.	Стаття 155. Статеві зносини з особою яка не досягла статевої зрілості
156.	Стаття 156. Розбещення неповнолітніх
157.	Розділ V ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права
158.	Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів
159.	Стаття 159. Порушення таємниці голосування
160.	Стаття 160. Порушення законодавства про референдум
161.	Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії
162.	Стаття 162. Порушення недоторканності житла
163.	Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв`язку або через комп`ютер
164.	Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання
165.	Стаття 165. Ухилення від сплати коштів на утримання иепрацездатних батьків
166.	Стаття 166. Злісне невиконання обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування
167.	Стаття 167. Зловживання опікунськими правами
168.	Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)
169.	Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
170.	Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
171.	Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
172.	Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю
173.	Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю
174.	Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку
175.	Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат
176.	Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав
177.	Стаття 178. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків
178.	Стаття 179 Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь
179.	Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду
180.	Стаття 181. Посягання на здоров`я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів
181.	Стаття 182.Порушення недоторканності приватного життя.
182.	Стаття 183. Порушення права на отримання освіти
183.	Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
184.	Розділ VI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ
185.	Стаття 185. Крадіжка
186.	Стаття 186. Грабіж
187.	Стаття 187. Розбій
188.	Стаття 188. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв`язку та їх обладнання
189.	Стаття 189. Вимагання
190.	Стаття 190. Шахрайство
191.	Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
192.	Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
193.	Стаття 193. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
194.	Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна
195.	Стаття 195. Погроза знищення майна
196.	Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження май-
197.	Стаття 197. Порушення обов`язків щодо охорони майна
198.	Стаття 198. Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом
199.	Розділ ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
200.	Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
201.	Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення
202.	Стаття 201. Контрабанда
203.	Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарської та банківською діяльністю
204.	Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності
205.	Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів
206.	Стаття 205. Фіктивне підприємництво
207.	Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
208.	Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
209.	Стаття 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків
210.	Стаття 209. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом
211.	Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України
212.	Стаття 211. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
213.	Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів.
214.	Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом
215.	Стаття 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
216.	Стаття 215. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків
217.	Стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок
218.	Стаття 217. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма
219.	Стаття 218. Фіктивне банкрутство
220.	Стаття 219, Доведення до банкрутства
221.	Стаття 220. Приховування стійкої фінансової неспроможності
222.	Стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства
223.	Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами
224.	Стаття 223. Порушення порядку випуску (емісіїї) та обігу цінних паперів
225.	Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів
226.	Стаття 225, Обман покупців та замовників
227.	Стаття 226. Фальсифікація засобів вимірювання
228.	Стаття 227. Випуск або реалізація недоброякісної про-
229.	Стаття 228. Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи фіксування
230.	Стаття 229. Незаконне використання товарного знака
231.	Стаття 230. Порушення антимонопольного законодавства
232.	Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю
233.	Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці
234.	Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна
235.	Стаття 234. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів
236.	Стаття 235. Недотримання особою обов`язкових умов щодо приватизації державного, комунального
237.	Розділ VIII ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки
238.	Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
239.	Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення
240.	Стаття 239. Забруднення або псування земель
241.	Стаття 240. Порушення правил охорони надр
242.	Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря
243.	Стаття 242. Порушення правил охорони вод
244.	Стаття 243. Забруднення моря
245.	Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України
246.	Стаття 245. Знищення або пошкодження лісових масивів
247.	Стаття 246. Незаконна порубка лісу
248.	Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин
249.	Стаття 248. Незаконне полювання
250.	Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
251.	Стаття 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів
252.	Стаття 251. Порушення ветеринарних правил
253.	Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об`єктів природно-заповідного фонду
254.	Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля
255.	Стаття 254. Безгосподарське використання земель
256.	Розділ IX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ Стаття 255. Створення злочинної організації
257.	Стаття 256. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності
258.	Стаття 257. Бандитизм
259.	Стаття 258. Терористичний акт
260.	Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об`єктів власності
261.	Стаття 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
262.	Стаття 261. Напад на об`єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення
263.	Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
264.	Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
265.	Стаття 264 Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів
266.	Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
267.	Стаття 266. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали
268.	Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
269.	Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
270.	Стаття 269. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
271.	Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки
272.	Розділ Х ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці
273.	Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою
274.	Стаття 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах
275.	Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної
276.	Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
277.	РОЗДІЛ ХІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного
278.	Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
279.	Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового
280.	Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства
281.	Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов`язків
282.	Стаття 281. Порушення правил повітряних польотів
283.	Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору
284.	Стаття 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
285.	Стаття 284. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха
286.	Стаття 285. Неповідомлення капітаном назви свого судна
287.	Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху
288.	Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації
289.	Стаття 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху
290.	Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом
291.	Стаття 290. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу
292.	Стаття 291. Порушення чинних на транспорті правил
293.	Стаття 292. Пошкодження об`єктів магістральних нафто-, газота нафтопродуктопроводів
294.	Розділ ХІІ - ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ Стаття 293. Групове порушення громадського порядку
295.	Стаття 294. Масові заворушення
296.	Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку
297.	Стаття 296. Хуліганство
298.	Стаття 297. Наруга над могилою
299.	Стаття 298. Нищення, руйнування чи псування пам`яток історії або культури
300.	Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами
301.	Стаття 300. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
302.	Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
303.	Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
304.	Стаття 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією
305.	Стаття 304. Втягнений неповнолітніх у злочинну діяльність
306.	Стаття 305. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
307.	Стаття 306. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
308.	Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
309.	Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
310.	Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
311.	Стаття 310. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель
312.	Стаття 311. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів
313.	Стаття 312. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
314.	Стаття 313. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким
315.	Стаття 315. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
316.	Стаття 316. Незаконне публічне вживання наркотичних
317.	Стаття 317. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
318.	Стаття 318. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів
319.	Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин
320.	Стаття 320. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
321.	Стаття 321. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих речовин
322.	Стаття 322. Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів
323.	Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
324.	Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів
325.	Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями
326.	Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
327.	Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції
328.	Розділ XIV - ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ Стаття 328. Розголошення державної таємниці
329.	Стаття 329. Втрата документів, що містять державну
330.	Стаття 330. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка е власністю держави
331.	Стаття 331. Незаконне перетинання державного кордону
332.	Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
333.	Стаття 333. Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки
334.	Стаття 334. Порушення правил міжнародних польотів
335.	Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову
336.	Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією
337.	Стаття 337. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів
338.	Розділ XV - ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ`ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН Стаття 338. Наруга над державними символами
339.	Стаття 339. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні
340.	Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій
341.	Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд
342.	Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського
343.	Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу
344.	Стаття 344. Втручання у діяльність державного діяча
345.	Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
346.	Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча
347.	Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу
348.	Стаття 348. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця
349.	Стаття 349. Захоплення представника влади або праців-. ника правоохоронного органу як заручника
350.	Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов`язок
351.	Стаття 351. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради
352.	Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов`язок
353.	Стаття 353. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи
354.	Стаття 354. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації
355.	Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань
356.	Стаття 356. Самоправство
357.	Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
358.	Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів
359.	Стаття 359. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації
360.	Стаття 360. Умисне пошкодження ліній зв`язку
361.	Розділ XVI - ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП`ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП`ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ
362.	Стаття 361. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), систем та комп`ютерних мереж
363.	Стаття 362. Викрадення, привласнення, вимагання комп`ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем
364.	Стаття 363. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем
365.	Розділ XVII ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
366.	Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
367.	Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень
368.	Стаття 366. Службове підроблення
369.	Стаття 367. Службова недбалість
370.	Стаття 368. Одержання хабара
371.	Стаття 369. Давання хабара
372.	Стаття 370. Провокація хабара
373.	Розділ XVIII ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ Стаття 371. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт
374.	Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності
375.	Стаття 373. Примушування давати показання
376.	Стаття 374. Порушення права на захист
377.	Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
378.	Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів
379.	Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного
380.	Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного
381.	Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя
382.	Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
383.	Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист
384.	Стаття 382. Невиконання судового рішення
385.	Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
386.	Стаття 384. Завідомо неправдиве показання.
387.	Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов`язків
388.	Стаття 386. Перешкоджання з`явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
389.	Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
390.	Стаття 388. Приховування майна
391.	Стаття 389. Ухилення від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі
392.	Стаття 390. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
393.	Стаття 391. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи
394.	Стаття 392. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ
395.	Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
396.	Стаття 394. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу
397.	Стаття 395. Порушення правил адміністративного нагляду
398.	Стаття 396. Приховування злочину
399.	Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи
400.	Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи
401.	Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи
402.	Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги
403.	Розділ XIX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ) Стаття 401. Поняття військового злочину
404.	Стаття 402. Непокора
405.	Стаття 403. Невиконання наказу
406.	Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов`язків
407.	Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника
408.	Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості
409.	Стаття 407. Самовільне залишення військової Частини або
410.	Стаття 408. Дезертирство
411.	Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.
412.	Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства
413.	Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна
414.	Стаття 413. Марнотратство або втрата військового майна
415.	Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
416.	Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин
417.	Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до
418.	Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння
419.	Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання
420.	Стаття 419. Порушення статутних правил несення прикордонної служби
421.	Стаття 420. Порушення статутних правил несення бойового чергування
422.	Стаття 421, Порушення статутних правил внутрішньої служби
423.	Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості
424.	Стаття 423. Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем
425.	Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень
426.	Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби
427.	Стаття 426. Бездіяльність військової влади
428.	Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
429.	Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля
430.	Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
431.	Стаття 430. Добровільна здача в полон
432.	Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
433.	Стаття 432. Мародерство
434.	Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних
435.	Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими
436.	Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними
437.	Розділ XX - ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ Стаття 436. Пропаганда війни
438.	Стаття 437. Планування, підготовка, розв`язування та ведення агресивної війни
439.	Стаття 438. Порушення законів та звичаїв війни
440.	Стаття 439. Застосування зброї масового знищення
441.	Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення
442.	Стаття 441. Екоцид
443.	Стаття 442. Геноцид
444.	Стаття 443. Посягання на життя представника іноземної держави
445.	Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
446.	Стаття 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
447.	Стаття 446. Піратство
448.	Стаття 447. Найманство
449.	ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділ I
450.	Розділ II

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate