Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Постатейний коментар до Кримінального кодексу України

Стаття 27. Види співучасників

1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

3. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також тасоба, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути Такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

6. Не е співучастю не обіцяне заздалегідь переховуван"ия злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів

злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.

7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину.

1. Виконавцем (спавиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Ознаками такої особи, відповідно до ч. 2 ст. 27, є такі: 1) вона є суб'єктом злочину; 2) вчинила злочин, передбачений КК; 3) вчинила такий злочин у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне.

Під вчиненням злочину розуміється повне або часткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не піддягають кримінальній відповідальності за скоєне, об'єктивної сторони злочину. Наприклад, • при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу 'про передачу майна, а і той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення злочину у співучасті з іншими суб'єктами .злочину означає, що виконавець, вчиняючи злочин, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єктами злочину, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.

Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосередньо, тобто особисто виконує об'єктивну сторону злочину, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне.

В останньому випадку виконавець особисто не виконує дій, які утворюють об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК, або особисто виконує лише частину таких дій. Іншу їх необхідну частину або всі такі дії виконують інші особи, які в силу певних передбачених законом обставин не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне.

Вказаними обставинами є такі, за наявності яких особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності: а) взагалі - через неосудність особи (ч. 2 ст. 19) чи недосягнення него віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (ст. 22), або б) за вчинення даного злочину (якщо це злочин зі спеціальним суб'єктом). Такими обставинами не можуть бути визнані передбачені кримінальним законом умови спеціального звільнення від кримінальної відповідальності (так звані компромісні або пільгові норми).

У випадках використання для вчинення злочину осіб, які відповідно до закону не піддягають кримінальній відповідальності за скоєне, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного знаряддя чи засобу вчинення злочину - співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурювач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає злочинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем злочину визнається суб'єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами злочину.

Якщо для виконання об'єктивної сторони злочину використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача слід не лише визнавати виконавцем злочину, який вона вчинила, а й додатково кваліфікувати його дії за ст. 304 як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

2. Організатором, злочину згідно з ч. 1 ст. 27 є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій: 1) організувала вчинення злочину (злочинів);

2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням;

3) утворила організовану групу чи злочинну організацію;

4) керувала організованою групою чи злочинною організацією;

5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;

6) організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які направляють, об'єднують інших співучасників на вчинення одного чи декількох злочинів чи координують їхню поведінку. При цьому ініціатива вчинення злочину може і не належати організатору, а бути лише підтриманою ним. Дії з організації злочину полягають, зокре-ма, у: а) залученні до вчинення злочину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів; б) розподілі обов'язків між ними; в) визначенні об'єкта (предмета) посягання; г) розробці плану вчинення злочину. Основне завдання, на виконання якого зосере-, джена діяльність організатора при організації вчинення злочину, - спрямувати, об'єднати і скоординувати зусилля інших осіб на вчи-нення злочину. Організація вчинення злочину може включати залучення до вчинення злочину, об'єднання та координацію зусиль як співучасників всіх видів, так і лише одного (наприклад, виконавця) чи двох. Організація вчинення злочину може здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення і т.п. Так, судова практика за певних обставин визнає замовлення вбивства його організацією.

Припинення діяльності організатора на етапі організації вчинення злочину за наявності підстав утворює готування до злочину.

Керування підготовкою злочину (злочинів) передбачає спрямування дій виконавця, пособника чи підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів, а саме на: а) підшукування або пристосування засобів чи знарядь; б) підшукування співучасників;

в) замовлення вчинення злочину; г} усунення перешкод; д) інше умисне створення умов для вчинення злочину. Керуванням підготовкою злочину (злочинів) охоплюється також проведення інструктажу співучасників щодо виконання ними відповідних злочинних дій (бездіяльності), вироблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу, застосування насильства до працівника такого органу чи його близьких, усунення його з посади чи інше блокування його діяльності, яка може пере-

шкодити вчиненню злочину), визначення місць переховування співучасників після вчинення ними злочину, а також місць приховування знарядь, засобів вчинення злочину, слідів злочину та предметів, здобутих злочинним шляхом, тощо. У разі, коли організатор спрямовує зусилля, наприклад, виконавця на вчинення підготовчих дій, які самі по собі є злочинними (підроблення документів, викрадення чи зберігання зброї, давання хабара тощо), його дії потребують додаткової правової оцінки ще й як організатора чи підбурювача таких злочинів.

Керування вчиненням злочину (злочинів) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання об'єктивної сторони злочину (дій виконавця) чи забезпечення такого виконання (дій пособника та підбурювача). Воно може полягати зокрема у: а) наданні настанов конкретним учасникам злочину щодо виконання тих чи інших дій, які становлять об'єктивну сторону вчинюваного злочину чи забезпечують виконання таких дій; б) координації дій співучасників (їх розстановка на місці вчинення злочину, визначення послідовності вчинення злочинних дій, форми і порядку зв'язку між співучасниками під час їх вчинення); в) забезпеченні прикриття злочинних дій співучасників тощо.

Особливістю цього виду організаторських дій є те, що вони пов'язані з безпосереднім виконанням об'єктивної сторони злочину і здійснюються в процесі вчинення злочину або перед самим його початком.

Організація вчинення злочину, керування його підготовкою чи вчиненням, а також інші форми організації злочинної діяльності не виключають участі організатора у виконанні об'єктивної сторони злочину, тобто участі його у злочині як виконавця. За таких обставин дії організатора слід кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин без посилання на ст. 27. Якщо у вчиненні одного злочину особа брала участь як організатор, а в іншому - як виконавець, пособник чи підбурювач, її дії у кожному разі повинні одержувати самостійну правову оцінку.

Утворення організованої групи чи злочинної організації - сукупність дій з організації (формування, заснування, створення) стійкого об'єднання у формі організованої групи чи злочинної організації для вчинення одного чи багатьох злочинів. Про ознаки організованої групи та злочинної організації див. коментар до ст. 28.

Дії щодо утворення організованої групи чи злочинної організації за своїм змістом є близькими до дій з організації злочину (підшукування відповідних співучасників, об'єднання їх зусиль, визначення загальних правил поведінки членів групи або організації тощо). Однак основне завдання, яке постає перед організатором у цьому випадку, є іншим - створити (заснувати) стійке об'єднання осіб, в якому поєднати (зробити спільними) їхні зусилля для зайняття злочинною діяльністю. Налагодження функціонування стійкого злочинного об'єднання передбачає встановлення взаємозв'язку в діях окремих учасників об'єднання та діяльності його структурних частин, упорядкування, узгодження їх дій (діяльності) відповідно до загальної структури об'єднання. Створення такого об'єднання є необхідною умовою для досягнення визначеної організатором мети такої діяльності. Для визнання особи організатором злочину за

ознакою утворення організованої групи чи злочинної організації слід встановити наявність суб'єктивного моменту, а саме, усвідомлення нею ознак стійких об'єднань співучасників, зазначених у ч. ч. 3 і 4 ст. 28.

Керування організованою групою чи злочинною організацією полягає у вчиненні сукупності дій, спрямованих на управління процесом підтримання функціонування (забезпечення існування та збереження організованості) організованої групи чи злочинної організації як стійкого об'єднання осіб та/або здійснення ними злочинної діяльності.

Управління процесом підтримання функціонування організованої групи чи злочинної організації як стійких організаційних об'єднань передбачає: а) забезпечення дотримання загальних правил поведінки, підтримання дисципліни; б) вербування нових членів таких об'єднань; в) розподіл (перерозподіл) функціональних обов'язків їх членів; г) планування вчинення конкретних злочинів зокрема та/або здійснення злочинної діяльності загалом; д) вдосконалення організаційної структури об'єднання; е) організацію заходів щодо прикриття діяльності об'єднання.

Управління процесом здійснення організованою групою чи злочинною організацією злочинної діяльності (вчинення конкретних злочинів) включає в себе: а) визначення мети і напрямів такої діяльності, конкретних завдань, які висуваються перед групою чи організацією, їх структурними частинами чи окремими учасниками;

б) ініціювання здійснення певного виду злочинної діяльності чи вчинення конкретних злочинів, визначення їх об'єкта, способу вчинення; в) об'єднання і координацію дій окремих учасників, структурних частин об'єднань тощо.

Керування організованою групою чи злочинною організацією може здійснюватись у формі віддання наказів, розпоряджень, доручень, проведення інструктажів, організації звітів про виконання тих чи інших дій, прийнятті рішень про застосування заходів впливу щодо членів злочинного об'єднання за невиконання доручень його керівництва або порушення прийнятих у ньому правил поведінки.

У випадках, коли конкретні дії організаційного характеру (організація стійкого злочинного об'єднання або керування ним) утворюють самостійний склад злочину, особу, яка утворила таке об'єднання чи керувала ним, слід визнавати виконавцем такого злочину, а її дії кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК (зокрема, за ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ст. 257, ч. 4 ст. 258, ч. ч. 1, 2 і 3 ст. 260, ч. 4 ст. 303, ст. 392).

Забезпечення фінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації - це забезпечення організованої групи чи злочинної організації коштами у національній валюті України чи-в іноземній валюті. Таке забезпечення передбачає як організацію винним постачання зазначеним об'єднанням фінансів іншими особами, так і здійснення такого постачання ним безпосередньо. Таке забезпечення має місце не лише тоді, коли фінанси поставлені таким об'єднанням у необхідній кількості, а й тоді, коли вони лише частково задовольнили їхні потреби. Воно може спрямовуватись на фінансування як забезпечення функціонування ор-

ганізованої групи чи злочинної організації (придбання техніки, зброї, іншого майна, оренду чи придбання приміщень, видачу коштів членам таких об'єднань як плату за виконання ними відповідних функцій, підкуп представників влади, здійснення розвідувальної та контррозвідувальної діяльності), так і вчинення конкретного злочину (придбання та пристосування знарядь та засобів вчинення злочину, вкладання коштів у незаконну підприємницьку діяльність, виплата винагороди виконавцям та іншим співучасникам злочину тощо),

Джерела походження та правова природа фінансів, якими забезпечується злочинна діяльність організованої групи чи злочинної організації, не мають значення для наявності цієї ознаки організаторської злочинної діяльності. Це можуть бути кошти, які належать:

особі, що забезпечує таке фінансування, або іншим особам на правах приватної власності, у т.ч. іноземним громадянам чи особам без громадянства; державі; організаціям будь-якої форми власності тощо. Вони можуть мати як законне походження, так і бути здобуті незаконним, у т.ч. злочинним шляхом. У разі, якщо фінансування забезпечувалось коштами, що мають злочинне походження, дії особи залежно від усвідомлення нею зазначеного факту, а також участі в їх здобуванні, можуть бути додатково кваліфіковані за відповідними статтями КК, які передбачають відповідальність за відповідні корисливі злочини (викрадення майна, одержання хабара, ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами, вбивство з корисливих мотивів, придбання або збут коштів та майна, одержаних в результаті вчинення злочину, незаконні операції з наркотичними засобами тощо), а також за ст. 209, як вчинення угод з грошовими коштами, здобутими завідомо злочинним шляхом.

Інше, крім фінансового, забезпечення (матеріально-технічне, інформаційне тощо) злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації за законом не є підставою для визнання особи організатором злочину, Особа, яка здійснює таке забезпечення, може бути визнана організатором лише за умови вчинення нею інших дій, передбачених ч. З ст. 27.

Організація приховування злочинної діяльності організованої група або злочинної організації являє собою організацію специфічної форми пособницької діяльності у вигляді переховування злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, іншого приховування злочинної діяльності зазначених об'єднань. Організація приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації може виразитись в організації: а) легалізації доходів, отриманих таким об'єднанням злочинним шляхом; б) підкупу працівників органів державної влади з метою неприйняття ними передбачених законом заходів до викриття учасників групи (організації) та притягнення їх до відповідальності; в) проникнення учасників таких об'єднань до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення "даху" для злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації; г) виїзду учасників такої діяльності за межі регіону чи країни; д) збуту предметів, здобутих злочинним шляхом; е) маскування слідів злочину; є) знищення знарядь та засобів вчинення злочинів; ж) фізичного знищення потерпілих, свідків злочинної діяльності, а також тих співучасників вчинених злочинним об'єднанням злочинів, які могли б виступити як свідки.

Якщо приховування, на організацію якого були спрямовані дії особи, саме по собі утворює склад окремого злочину (наприклад, знищення чи пошкодження майна, вбивство, давання хабара, легалізація майна, здобутого злочинним шляхом, тощо) і це охоплювалось умислом такої особи, її дії додатково кваліфікуються ще й як організація відповідного злочину.

3. Підбурювачем, визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. Оскільки у ч. 4 ст. 27 йдеться про схиляння "іншого співучасника", то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб'єктом злочину. Схиляння ж до вчинення злочину, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому смислі. У разі вчинення останньою злочину відповідальність за його вчинення як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного злочинного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, характерна для співучасті.

Закон (ч. 4 ст. 27) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення злочину: 1) умовляння;

2) підкуп;

3) погроза;

4) примус;

5) схиляння іншим чином.

Умовляння означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконання) особи у необхідності вчинення злочину.

Підкуп - це надання або обіцянка надання особі матеріальної (надання грошей або майна, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань) або іншої (допомога у працевлаштуванні, вирішення певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності тощо) вигоди у разі вчинення нею злочину. Підбурювання шляхом підкупу може зокрема проявлятись у замовленні вбивства, коли особа, схиляючи до вчинення такого злочину іншу особу, обіцяє чи надає останній відповідну матеріальну винагороду чи іншу вигоду, не виконуючи при цьому функцій організатора такого вбивства.

Погроза - залякування особи заподіянням фізичної, майнової, моральної або іншої шкоди у разі невчинення нею злочину.

Примус передбачає домагання від іншої особи вчинити злочин шляхом заподіяння тілесних ушкоджень або застосування до неї іншого насильства, пошкодження належного їй чи її близьким майна, поширення певної інформації про таку особу тощо.

Під іншим чином схилянням, іншого співучасника до вчинення злочину слід розуміти вчинення будь-яких інших, крім зазначених вище, дій, за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину. Це можуть бути: доручення, порада, заклик. Якщо схиляння до вчинення злочину здійснено у вигляді наказу або розпорядження, адресованого підлеглому по службі, то відповідальність за таке підбурювання, а також за виконання зазначених наказу чи розпорядження настає з урахуванням положень, передбачених ст. 41.

Підбурювання може виражатись у словесній, письмовій формах або за допомогою міміки та жестів як у прямій, так і в завуальованій формі. У тих випадках, коли спосіб підбурювання сам по собі є кримінальне караним, він повинен діставати самостійну правову оцінку.

Підбурювання має місце тоді, коли особа схиляє конкретну особу (осіб) до вчинення конкретного злочину (злочинів). Не визнається підбурюванням схиляння особи до заняття злочинною діяльністю взагалі, коли не йдеться про конкретний злочин. Так само не Е підбурюванням і загальні заклики чи пропозиції до вчинення злочину, не адресовані конкретному співучаснику. Вони можуть розглядатися як злочинні лише тоді, коли відповідно до кримінального закону містять ознаки самостійного складу злочину (наприклад, публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109), заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295)). Слід зазначити, що в окремих випадках закон передбачає кримінальну відповідальність за підбурювання не до вчинення конкретного злочину, а до зайняття злочинною діяльністю взагалі (наприклад, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304)). Однак у таких випадках інститут співучасті відсутній, і особа, що вчинила такі дії, визнається не підбурювачем, а виконавцем відповідного злочину.

З об'єктивної сторони підбурювання характеризується лише активними діями, однак воно не передбачає участі підбурювача у самому злочині як виконавця. Воно можливе на стадії підготовки або під час вчинення злочину. Схвалення злочину після його вчинення за загальним правилом не є кримінальне караним, за винятком випадків, коли у ньому самому містяться ознаки підбурювання до іншого злочину або воно утворює склад іншого закінченого злочину (наприклад, порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст. 161)). Суб'єктивна сторона підбурювання передбачає наявність у винного| прямого умислу.

У разі, якщо підбурювання особою іншої особи до вчинення пев-| них дій утворює самостійний склад злочину, цю особу слід визнавати виконавцем такого злочину, а її дії кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК (наприклад, провокація хабара (ст. 370), примушення чи втягнення у заняття проституцією (ч. 2 ст. 303)).

4. Пособником є особа, яка сприяла вчиненню злочину іншими! співучасниками. Відповідно до ч. 5 ст. 27 пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину; 1) порадами чи вказівками;

2) наданням засобів чи знарядь; 3) усуненням перешкод, - а так само особа, яка заздалегідь обіцяла: 4) переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом; 5) придбати чи збути такі предмети; 6) іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Сприяння вчиненню злочину порадами чи вказівками полягає в наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення злочину та інших обставин, яка є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Надання засобів чи знарядь злочину полягає у передаванні іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на потерпілого, предмет злочину чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв'язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).

Під усуненням перешкод розуміється ліквідація перепон, що заважають (ускладнюють, унеможливлюють) реалізації злочинного наміру співучасників. Воно може виразитись у залишенні незачиненим приміщення, куди має проникнути виконавець, відключенні сигналізації чи, навпаки, її невключенні, виведенні із ладу засобів зв'язку тощо.

Переховування злочинця, знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, а також придбання та збут таких предметів утворюють пособництво лише у випадку, коли вони були обіцяними до початку вчинення злочину чи під час його вчинення. Такі дії можуть виразитись у: а) наданні злочинцю помешкання, підроблених документів; б) знищенні засобів вчинення злочину; в) приховуванні трупа потерпілого, його знівеченні;

г) зберігання грошей чи майна, які були предметом злочину; д) придбанні чи продажу майна, здобутого злочинним шляхом, тощо. Форма, в якій іншому співучаснику було обіцяно вчинити зазначені дії, може бути різною і значення для визнання діяння пособництвом не має. Такі дії можуть бути визнані пособництвом і за відсутності обіцянки їх вчинити, якщо через систематичне їх вчинення вони давали підстави виконавцю розраховувати на подібне сприяння з боку пособника.

Не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь чи засобів злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання та збут таких предметів не є пособництвом. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених ст. ст. 198 та 396.

Заздалегідь дана обіцянка сприяти приховуванню злочину іншим чином передбачає обіцянку вчинити будь-які інші, крім перелічених уч. 5 ст. 27, дії, спрямовані на приховування злочину. Це може бути обіцянка знищити кримінальну справу чи предмети, які є доказами у ній, підробити документи, які стосуються особистості виконавця злочину чи правомірності джерел походження предметів, здобутих злочинним шляхом, тощо.

5. Відповідно до ч. 7 ст. 27 не є співучастю обіцяне до завершення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний чи вчинюваний злочин. Такі особи підлягають відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить склад іншого злочину (зокрема, передбаченого ч. З ст. 243).

6. Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення злочину, в процесі його вчинення або після його вчинення іншими співучасниками. Останнє можливе лише стосовно заздалегідь обіцяного переховування злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання чи збуту таких предметів, іншого сприяння приховуванню злочину.

для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як само! злочинної організації, так і інших злочинних груп.

1. Ця стаття визначає основні положення щодо відповідальності суб'єктів злочину, які діють спільно. Вона передбачає чотири види злочинних спільнот: 1) група без попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попередньої змови, кількість учасників та ступінь їх зорганізованості.

2. Група осіб без попередньої змови - це двоє або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це. Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи мои жуть бути не знайомі між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погоджені стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби і знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно. У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних, які діяли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами такої групи під час виконання ними об'єктивної сторони злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т.ч. пост-кримінальну) поведінку тощо.

Діяльність осіб у складі групи без попередньої змови характерна Для вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 293, 294, 296. У деяких випадках цей вид групи передбачено як кваліфікуючу певний злочин ознаку (ч. З ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 402, ч. 2 ст. 404, ч. 3 ст. 405,. ч. 3 ст. 406). Для кваліфікації цих діянь за вказаною ознакою не вимагається попередньої змови між учасниками злочину, однак якщо вона мала місце, то їх дії (за відсутності такої квaлiфікyючoї ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) кваліфікуються як вчинені групою осіб.

3. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь.

Найчастіше пособник сприяє у вчиненні злочину виконавцю Але пособництво можуть утворювати і дії по сприянню у вчиненн:

злочину іншими співучасниками (наприклад, допомога організатору в організації злочину чи керуванні ним).

На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. За характером дій воно поділяється на інтелектуальне та фізичне. Інтелектуальним є пособництво, яке виражається у наданні порад та вказівок щодо вчинення злочину, а також висловленні заздалегідь обіцянки переховувати злочинця, знаряддя чи засоби злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, іншим чином сприяти у приховуванні злочину. Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення злочину або усуненні перешкод.

Якщо надання засобів чи знарядь злочину, усунення перешкод чи інші насильницькі дії містять склад іншого самостійного складу злочину, вони потребують додаткової правової оцінки за відповідною статтею Особливої частини КК. Так, якщо вбивство з метою приховування злочину, вчиненого іншою особою, було заздалегідь обіцяно, то відповідальність настає за умисне вбивство з метою приховати інший злочин (п. 9 ч. 2 ст. 115) і за співучасть v вчиненні того злочину, який приховувався.

Постанова ПВС №6 від 23 грудня 1983 р. "Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втятення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність" (п. п. 4, 5, 9).

Постанова ПВС № 1 від 1 квітня 1994 p. "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" (п. п. 15, 17-1-17-4).

Постанова ПВС № 12 від 7 жовтня 1994р. "Про судову практику в справах про хабарництво" (п. 12, 25).

Постанова ПВС № 9 від 7 липня 1995 р. "Про судову практику в справах про бандитизм" (п.3).

Постанова ПВС № 3 від 27 лютого 1998 p. "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з психотропними речовинами та прекурсорами" (п. 8).

Книга: Постатейний коментар до Кримінального кодексу України

ЗМІСТ

1.	Постатейний коментар до Кримінального кодексу України
2.	ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу
3.	Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
4.	РОЗДІЛ II ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
5.	Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
6.	Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
7.	Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України
8.	Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України
9.	Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України
10.	Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
11.	Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
12.	РОЗДІЛ III ЗЛОЧИН ТА ЙОГО ВИДИ Стаття 11. Поняття злочину
13.	Стаття 12. Класифікація злочинів
14.	Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
15.	Стаття 14. Готування до злочину
16.	Стаття 15. Замах на злочин
17.	Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
18.	Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
19.	Розділ IV ОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ`ЄКТ ЗЛОЧИНУ) Стаття 18. Суб`єкт злочину
20.	Стаття 19. Осудність
21.	Стаття 20. Обмежена осудність
22.	Стаття 21. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин
23.	Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
24.	Розділ V ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ Стаття 23. Вина
25.	Стаття 24. Умисел і його види
26.	Стаття 25. Необережність та її види
27.	Розділ VI СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ Стаття 26. Поняття співучасті
28.	Стаття 27. Види співучасників
29.	Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
30.	Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
31.	Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи і злочинної організації
32.	Стаття 31. Добровільна відмова співучасників
33.	Розділ VII ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ Стаття 32. Повторність злочинів
34.	Стаття 33. Сукупність злочинів
35.	Розділ VIII ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ Стаття 36. Необхідна оборона
36.	Стаття 37. Уявна оборона
37.	Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин
38.	Стаття 39. Крайня необхідність.
39.	Стаття 40. фізичний або психічний примус
40.	Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження
41.	Стаття 42. Діяння, пов`язане з ризиком
42.	Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
43.	РОЗДІЛ IX ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
44.	Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям
45.	Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим
46.	Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею особи на поруки
47.	Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки
48.	Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності
49.	Розділ X ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ Стаття 50. Поняття покарання та його мета
50.	Стаття 51. Види покарань
51.	Стаття 52. Основні та додаткові покарання
52.	Стаття 53. Штраф
53.	Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
54.	Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
55.	Стаття 56. Громадські роботи
56.	Стаття 57. Виправні роботи
57.	Стаття 58. Службове обмеження для військовослужбовців
58.	Стаття 59. Конфіскація майна
59.	Стаття 60. Арешт
60.	Стаття 61. Обмеження волі
61.	Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
62.	Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк
63.	Стаття 64. Довічне позбавлення волі
64.	Розділ XI ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
65.	Стаття 66. Обставини, які пом`якшують покарання
66.	Стаття 67. Обставини, які обтяжують покарання
67.	Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
68.	Стаття 69. Призначення більш м`якого покарання, ніж
69.	Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів
70.	Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків
71.	Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення
72.	Стаття 73. Обчислення строків покарання
73.	РОЗДІЛ ХІІ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування
74.	Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
75.	Стаття 76. Обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням
76.	Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням
77.	Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням
78.	Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
79.	Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
80.	Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
81.	Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким
82.	Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
83.	Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою
84.	Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування
85.	Стаття 86. Амністія
86.	Стаття 87. Помилування
87.	Розділ XIII СУДИМІСТЬ Стаття 88. Правові наслідки судимості
88.	Стаття 89. Строки погашення судимості
89.	Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості
90.	Стаття 91. Зняття судимості
91.	РОЗДІЛ XIV ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
92.	Стаття 93. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
93.	Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру
94.	Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.
95.	Стаття 96. Примусове лікування
96.	Розділ XV ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
97.	Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру
98.	Стаття 98. Види покарань
99.	Стаття 99. Штраф
100.	Стаття 100, Громадські та виправні роботи
101.	Стаття 101. Арешт
102.	Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк
103.	Стаття 103. Призначення покарання
104.	Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
105.	Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
106.	Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності
107.	Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
108.	Стаття 108. Погашення та зняття судимості
109.	ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ І ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
110.	Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України
111.	Стаття 111. Державна зрада
112.	Стаття 112. Посягання на державного чи громадського діяча
113.	Стаття 113. Диверсія
114.	Стаття 114. Шпигунство
115.	Розділ ІІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ`Я ОСОБИ Стаття 115. Умисне вбивство
116.	Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання
117.	Стаття 117. Умисне вбивство матір`ю своєї новонародже-
118.	Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
119.	Стаття 119. Вбивство через необережність
120.	Стаття 120. Доведення до самогубства
121.	Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження
122.	Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
123.	Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
124.	Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
125.	Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження
126.	Стаття 126. Побої і мордування
127.	Стаття 127. Катування
128.	Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
129.	Стаття 129. Погроза вбивством
130.	Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
131.	Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов`язків, що спричинило зараження особи вірусом
132.	Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
133.	Стаття 133. Зараження венеричною хворобою
134.	Стаття 134. Незаконне проведення аборту
135.	Стаття 135. Залишення в небезпеці
136.	Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
137.	Стаття 137. Неналежне виконання обов`язків щодо охорони життя та здоров`я дітей
138.	Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність
139.	Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником
140.	Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов`язків
141.	Стаття 141. Порушення прав пацієнта
142.	Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною
143.	Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
144.	Стаття 144. Насильницьке донорство
145.	Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці
146.	Розділ III ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
147.	Стаття 147. Захоплення заручників
148.	Стаття 148. Підміна дитини
149.	Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини
150.	Стаття 150. Експлуатація дітей
151.	Стаття 151. Незаконне поміщення в психіатричний заклад
152.	Розділ IV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ Стаття 152. Згвалтування
153.	Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом
154.	Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв`язок
155.	Стаття 155. Статеві зносини з особою яка не досягла статевої зрілості
156.	Стаття 156. Розбещення неповнолітніх
157.	Розділ V ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права
158.	Стаття 158. Неправомірне використання виборчих бюлетенів підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів
159.	Стаття 159. Порушення таємниці голосування
160.	Стаття 160. Порушення законодавства про референдум
161.	Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії
162.	Стаття 162. Порушення недоторканності житла
163.	Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв`язку або через комп`ютер
164.	Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання
165.	Стаття 165. Ухилення від сплати коштів на утримання иепрацездатних батьків
166.	Стаття 166. Злісне невиконання обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування
167.	Стаття 167. Зловживання опікунськими правами
168.	Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)
169.	Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
170.	Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
171.	Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
172.	Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю
173.	Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю
174.	Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку
175.	Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат
176.	Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав
177.	Стаття 178. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків
178.	Стаття 179 Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь
179.	Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду
180.	Стаття 181. Посягання на здоров`я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів
181.	Стаття 182.Порушення недоторканності приватного життя.
182.	Стаття 183. Порушення права на отримання освіти
183.	Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
184.	Розділ VI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ
185.	Стаття 185. Крадіжка
186.	Стаття 186. Грабіж
187.	Стаття 187. Розбій
188.	Стаття 188. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв`язку та їх обладнання
189.	Стаття 189. Вимагання
190.	Стаття 190. Шахрайство
191.	Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
192.	Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
193.	Стаття 193. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
194.	Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна
195.	Стаття 195. Погроза знищення майна
196.	Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження май-
197.	Стаття 197. Порушення обов`язків щодо охорони майна
198.	Стаття 198. Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом
199.	Розділ ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
200.	Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
201.	Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення
202.	Стаття 201. Контрабанда
203.	Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарської та банківською діяльністю
204.	Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності
205.	Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів
206.	Стаття 205. Фіктивне підприємництво
207.	Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
208.	Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
209.	Стаття 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків
210.	Стаття 209. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом
211.	Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України
212.	Стаття 211. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
213.	Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів.
214.	Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом
215.	Стаття 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
216.	Стаття 215. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків
217.	Стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок
218.	Стаття 217. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма
219.	Стаття 218. Фіктивне банкрутство
220.	Стаття 219, Доведення до банкрутства
221.	Стаття 220. Приховування стійкої фінансової неспроможності
222.	Стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства
223.	Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами
224.	Стаття 223. Порушення порядку випуску (емісіїї) та обігу цінних паперів
225.	Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів
226.	Стаття 225, Обман покупців та замовників
227.	Стаття 226. Фальсифікація засобів вимірювання
228.	Стаття 227. Випуск або реалізація недоброякісної про-
229.	Стаття 228. Змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх змін чи фіксування
230.	Стаття 229. Незаконне використання товарного знака
231.	Стаття 230. Порушення антимонопольного законодавства
232.	Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю
233.	Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці
234.	Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна
235.	Стаття 234. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів
236.	Стаття 235. Недотримання особою обов`язкових умов щодо приватизації державного, комунального
237.	Розділ VIII ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки
238.	Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
239.	Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення
240.	Стаття 239. Забруднення або псування земель
241.	Стаття 240. Порушення правил охорони надр
242.	Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря
243.	Стаття 242. Порушення правил охорони вод
244.	Стаття 243. Забруднення моря
245.	Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України
246.	Стаття 245. Знищення або пошкодження лісових масивів
247.	Стаття 246. Незаконна порубка лісу
248.	Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин
249.	Стаття 248. Незаконне полювання
250.	Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
251.	Стаття 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів
252.	Стаття 251. Порушення ветеринарних правил
253.	Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об`єктів природно-заповідного фонду
254.	Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля
255.	Стаття 254. Безгосподарське використання земель
256.	Розділ IX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ Стаття 255. Створення злочинної організації
257.	Стаття 256. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності
258.	Стаття 257. Бандитизм
259.	Стаття 258. Терористичний акт
260.	Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об`єктів власності
261.	Стаття 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
262.	Стаття 261. Напад на об`єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення
263.	Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
264.	Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
265.	Стаття 264 Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів
266.	Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
267.	Стаття 266. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали
268.	Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
269.	Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
270.	Стаття 269. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
271.	Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки
272.	Розділ Х ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці
273.	Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою
274.	Стаття 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах
275.	Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної
276.	Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
277.	РОЗДІЛ ХІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного
278.	Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
279.	Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового
280.	Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства
281.	Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов`язків
282.	Стаття 281. Порушення правил повітряних польотів
283.	Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору
284.	Стаття 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
285.	Стаття 284. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха
286.	Стаття 285. Неповідомлення капітаном назви свого судна
287.	Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху
288.	Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації
289.	Стаття 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху
290.	Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом
291.	Стаття 290. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу
292.	Стаття 291. Порушення чинних на транспорті правил
293.	Стаття 292. Пошкодження об`єктів магістральних нафто-, газота нафтопродуктопроводів
294.	Розділ ХІІ - ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ Стаття 293. Групове порушення громадського порядку
295.	Стаття 294. Масові заворушення
296.	Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку
297.	Стаття 296. Хуліганство
298.	Стаття 297. Наруга над могилою
299.	Стаття 298. Нищення, руйнування чи псування пам`яток історії або культури
300.	Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами
301.	Стаття 300. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості
302.	Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
303.	Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
304.	Стаття 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією
305.	Стаття 304. Втягнений неповнолітніх у злочинну діяльність
306.	Стаття 305. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
307.	Стаття 306. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
308.	Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
309.	Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
310.	Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
311.	Стаття 310. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель
312.	Стаття 311. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів
313.	Стаття 312. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
314.	Стаття 313. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким
315.	Стаття 315. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
316.	Стаття 316. Незаконне публічне вживання наркотичних
317.	Стаття 317. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
318.	Стаття 318. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів
319.	Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин
320.	Стаття 320. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
321.	Стаття 321. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих речовин
322.	Стаття 322. Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів
323.	Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
324.	Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів
325.	Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями
326.	Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
327.	Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції
328.	Розділ XIV - ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ, НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ Стаття 328. Розголошення державної таємниці
329.	Стаття 329. Втрата документів, що містять державну
330.	Стаття 330. Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка е власністю держави
331.	Стаття 331. Незаконне перетинання державного кордону
332.	Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
333.	Стаття 333. Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки
334.	Стаття 334. Порушення правил міжнародних польотів
335.	Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову
336.	Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією
337.	Стаття 337. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів
338.	Розділ XV - ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ`ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН Стаття 338. Наруга над державними символами
339.	Стаття 339. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні
340.	Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій
341.	Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд
342.	Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського
343.	Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу
344.	Стаття 344. Втручання у діяльність державного діяча
345.	Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
346.	Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча
347.	Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу
348.	Стаття 348. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця
349.	Стаття 349. Захоплення представника влади або праців-. ника правоохоронного органу як заручника
350.	Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов`язок
351.	Стаття 351. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради
352.	Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов`язок
353.	Стаття 353. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи
354.	Стаття 354. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації
355.	Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань
356.	Стаття 356. Самоправство
357.	Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
358.	Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів
359.	Стаття 359. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації
360.	Стаття 360. Умисне пошкодження ліній зв`язку
361.	Розділ XVI - ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП`ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП`ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ
362.	Стаття 361. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), систем та комп`ютерних мереж
363.	Стаття 362. Викрадення, привласнення, вимагання комп`ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем
364.	Стаття 363. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем
365.	Розділ XVII ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
366.	Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
367.	Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень
368.	Стаття 366. Службове підроблення
369.	Стаття 367. Службова недбалість
370.	Стаття 368. Одержання хабара
371.	Стаття 369. Давання хабара
372.	Стаття 370. Провокація хабара
373.	Розділ XVIII ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПРАВОСУДДЯ Стаття 371. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт
374.	Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності
375.	Стаття 373. Примушування давати показання
376.	Стаття 374. Порушення права на захист
377.	Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
378.	Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів
379.	Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного
380.	Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного
381.	Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя
382.	Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
383.	Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист
384.	Стаття 382. Невиконання судового рішення
385.	Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
386.	Стаття 384. Завідомо неправдиве показання.
387.	Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов`язків
388.	Стаття 386. Перешкоджання з`явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
389.	Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
390.	Стаття 388. Приховування майна
391.	Стаття 389. Ухилення від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі
392.	Стаття 390. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
393.	Стаття 391. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи
394.	Стаття 392. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ
395.	Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
396.	Стаття 394. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу
397.	Стаття 395. Порушення правил адміністративного нагляду
398.	Стаття 396. Приховування злочину
399.	Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи
400.	Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи
401.	Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи
402.	Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги
403.	Розділ XIX. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ НЕСЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ) Стаття 401. Поняття військового злочину
404.	Стаття 402. Непокора
405.	Стаття 403. Невиконання наказу
406.	Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов`язків
407.	Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника
408.	Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості
409.	Стаття 407. Самовільне залишення військової Частини або
410.	Стаття 408. Дезертирство
411.	Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.
412.	Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства
413.	Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна
414.	Стаття 413. Марнотратство або втрата військового майна
415.	Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
416.	Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин
417.	Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до
418.	Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння
419.	Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання
420.	Стаття 419. Порушення статутних правил несення прикордонної служби
421.	Стаття 420. Порушення статутних правил несення бойового чергування
422.	Стаття 421, Порушення статутних правил внутрішньої служби
423.	Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості
424.	Стаття 423. Зловживання військової службової особи владою або службовим становищем
425.	Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень
426.	Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби
427.	Стаття 426. Бездіяльність військової влади
428.	Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
429.	Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля
430.	Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
431.	Стаття 430. Добровільна здача в полон
432.	Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
433.	Стаття 432. Мародерство
434.	Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних
435.	Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими
436.	Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними
437.	Розділ XX - ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ Стаття 436. Пропаганда війни
438.	Стаття 437. Планування, підготовка, розв`язування та ведення агресивної війни
439.	Стаття 438. Порушення законів та звичаїв війни
440.	Стаття 439. Застосування зброї масового знищення
441.	Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення
442.	Стаття 441. Екоцид
443.	Стаття 442. Геноцид
444.	Стаття 443. Посягання на життя представника іноземної держави
445.	Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
446.	Стаття 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
447.	Стаття 446. Піратство
448.	Стаття 447. Найманство
449.	ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділ I
450.	Розділ II

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate