Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
5.12. Індивідуальні й колективні трудові спори
Індивідуальні трудові спори - непорозуміння між працівником і власником (уповноваженим ним органом), що виникли в трудових правовідносинах. Чинне трудове законодавство передбачає два органи, які мають право розглядати трудові спори. Це комісії з трудових спорів (КТС) і районні (міські) суди.
КТС обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 осіб.
Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. Кількість робітників у складі комісії з трудових спорів підприємства не може бути меншою від половини її складу.
Чинним трудовим законодавством установлено перелік спорів, що можуть розглядатися в КТС і що розглядаються в судах. Наприклад, відповідно до ст. 224 Кодексу законів про працю України КТС є обов'язковим первинним органом із розгляду трудових спорів, за винятком спорів, що безпосередньо розглядаються в судах, або спорів деякої категорії працівників.
Відповідно до КЗпП України в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони незгодні з рішенням КТС;
2) прокурора, якщо він уважає, що рішення КТС суперечить чинному законодавству;
3) працівника підприємства, установи, організації, де комісії з трудових спорів не обираються;
4) працівника про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати й формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання роботи з меншою оплатою;
5) керівника, головного бухгалтера підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), їхніх заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових адміністрацій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень;
6) власника (уповноваженого ним органу) про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
7) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;
8) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
9) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;
10) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів - за наявності дитини віком до 14 років;
11) виборних працівників після закінчення строку повноважень;
12) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
13) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.
Щоправда, за Конституцією України будь-який працівник може звертатися до суду для вирішення трудового спору без урахування наведеного вище порядку, тобто звернення до КТС за вирішенням трудового спору не є обов'язковою умовою для подальшого звернення до суду.
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк од дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення - в місячний строк од дня вручення копії наказу про звільнення або від дня видачі трудової книжки.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік од дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Колективні спори, на відміну від індивідуальних, - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань: встановлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці і виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору; виконання колективного договору або його окремих положень; невиконання вимог законодавства про працю.
Колективні спори вирішуються веденням переговорів із використанням спеціальних процедур і засобів. Якщо сторони спору не дійшли згоди в переговорах, вони формують спеціальну комісію для вироблення практичних рекомендацій по суті спору і проводять консультації. Така комісія має назву примирювальної і являє собою орган, який призначено для напрацювання рішення, котре може задовольнити сторони спору. Залежно від рівня спору (виробничий, територіальний, національний) комісія розглядає спір протягом, відповідно, п'яти, десяти і п'ятнадцяти днів. За погодженням сторін ці строки можуть збільшуватися.
У разі неприйняття комісією рішення по спору, яке задовольняє сторони конфлікту, створюється трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами спеціалістів, експертів, інших осіб. Трудовий арбітраж приймає рішення протягом 10 днів з дня його утворення (за рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до 20 днів).
При вирішенні колективних трудових спорів жодна із сторін не може ухилитися від участі в процедурі примирення. Сторони конфлікту, примирювальна комісія, трудовий арбітраж зобов'язані використати для врегулювання колективного спору всі можливості, не заборонені законодавством. Для вирішення колективного спору, отримання підтримки своїх вимог трудовий колектив має право організовувати і проводити страйк, збори, мітинги, пікетування, демонстрації у порядку і формах, передбачених чинним законодавством. Страйк застосовується як крайній захід вирішення конфлікту, коли всі інші можливості вже використано. Страйк проявляється у тимчасовому колективному добровільному припиненні роботи працівниками (наприклад, не вихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) з метою вирішення колективного трудового спору. А втім, деякі категорії працівників не мають права на такі заходи (приміром, працівники органів прокуратури, суду, державної влади, правоохоронних органів).
Книга: Правознавство / Копєйчиков В.В.
ЗМІСТ
1. | Правознавство / Копєйчиков В.В.
| |
2. | 1.2. Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів
| |
3. | 1.3. Теорії виникнення держави
| |
4. | 1.4. Риси, що відрізняють державну організацію від організації влади первісного суспільства
| |
5. | 1.5. Характерні ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первісного суспільства
| |
6. | 1.6. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
| |
7. | 2.1. Поняття держави та її ознаки
| |
8. | 2.2. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави
| |
9. | 2.3. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави
| |
10. | 2.4. Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави)
| |
11. | 2.5. Співвідношення і взаємодія держави та особи
| |
12. | 2.6. Форми взаємодії держави та об'єднань громадян
| |
13. | 2.7. Загальна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави
| |
14. | 3.1. Поняття права та його ознаки
| |
15. | 3.2. Місце і роль права в системі соціальних норм
| |
16. | 3.3. Поняття системи права як внутрішньої його організації
| |
17. | 3.4. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу
| |
18. | 3.5. Правотворення як процес самоорганізації права
| |
19. | 3.6. Правові відносини
| |
20. | 3.7. Реалізація норм права: загальна характеристика
| |
21. | 3.8. Правоохоронна система та правоохоронна діяльність
| |
22. | 3.9. Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна
| |
23. | 3.10. Правопорушення: поняття, склад і види
| |
24. | 3.11. Юридична відповідальність: поняття, мета, види, підстави притягнення і звільнення
| |
25. | 4.1. Конституційне право - провідна галузь національного права України
| |
26. | 4.2. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні
| |
27. | 4.3. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
| |
28. | 4.4. Народовладдя в Україні та форми його здійснення
| |
29. | 4.5. Види референдумів
| |
30. | 4.6. Виборче право та виборча система в Україні
| |
31. | 4.7. Територіальний устрій України
| |
32. | 4.8. Громадянство України як один з інститутів конституційного права
| |
33. | 4.9. Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України, гарантії їх дотримання
| |
34. | 4.10. Загальна характеристика системи органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні
| |
35. | 4.11. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні
| |
36. | 4.12. Президент України - глава держави
| |
37. | 4.13. Кабінет Міністрів України- Уряд України
| |
38. | 4.14. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні
| |
39. | 4.15. Судова влада в Україні
| |
40. | 4.16. Місцеве самоврядування в Україні
| |
41. | 5.1. Кодекс законів про працю України
| |
42. | 5.2. Трудовий договір: поняття, сторони і зміст
| |
43. | 5.3. Прийняття на роботу
| |
44. | 5.4. Звільнення за ініціативою працівника
| |
45. | 5.5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
| |
46. | 5.6. Робочий час
| |
47. | 5.7. Час відпочинку
| |
48. | 5.8. Трудова діяльність осіб, які не досягли 18-річного віку
| |
49. | 5.9. Трудова дисципліна як різновид дисципліни
| |
50. | 5.10. Матеріальна відповідальність
| |
51. | 5.11. Матеріальна відповідальність
| |
52. | 5.12. Індивідуальні й колективні трудові спори
| |
53. | 6.1. Види формованих пенсій відповідно до Закону України \"Про пенсійне забезпечення\"
| |
54. | 6.2. Закон України \"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу і органів внутрішніх справ\"
| |
55. | 6.3. Закон України \"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи\"
| |
56. | 6.4. Закон України \"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту\"
| |
57. | 6.5. Закон України \"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні\"
| |
58. | 6.6. Державний захист сім'ї та дитинства. Закон України \"Про державну допомогу сім'ям з дітьми\"
| |
59. | 7.1. Екологічне право України: поняття і предмет правового регулювання
| |
60. | 7.2. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища: загальна характеристика
| |
61. | 7.3. Екологічні права та обов'язки громадян
| |
62. | 7.4. Права та обов'язки природокористувачів
| |
63. | 7.5. Земельний фонд України та правові заходи його охорони
| |
64. | 7.6. Форми власності на землю
| |
65. | 7.7. Оренда землі
| |
66. | 7.8. Плата за землю
| |
67. | 7.9. Складові природно-заповідного фонду
| |
68. | 7.10. Правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу
| |
69. | 7.11. Правова охорона водних ресурсів
| |
70. | 8.1. Цивільне право України: поняття і система
| |
71. | 8.2. Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільний кодекс України
| |
72. | 8.3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
| |
73. | 8.4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
| |
74. | 8.5. Об'єкти цивільно-правових відносин
| |
75. | 8.6. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків
| |
76. | 8.7. Захист цивільних прав
| |
77. | 8.8. Поняття і форми власності в Україні
| |
78. | 8.9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав
| |
79. | 8.10. Цивільно-правові договори: поняття і види
| |
80. | 8.11. Цивільно-правова відповідальність
| |
81. | 8.12. Спадкування за законом і за заповітом
| |
82. | 8.13. Приватизація в Україні
| |
83. | 8.14. Підприємницька діяльність в Україні
| |
84. | 8.15. Правові основи інвестиційної діяльності
| |
85. | 8.16. Умови, й порядок визнання юридичних осіб банкрутами
| |
86. | 9.1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання
| |
87. | 9.2. Бюджет і бюджетна система
| |
88. | 9.3. Податкова політика в Україні: загальна характеристика
| |
89. | 9.4. Система оподаткування та її значення
| |
90. | 9.5. Поняття \"податок\"
| |
91. | 9.6. Види податків
| |
92. | 9.7. Платники податків та об'єкти оподаткування
| |
93. | 9.8. Відповідальність за порушення законодавства про податки
| |
94. | 9.9. Законодавство України про банки і банківську діяльність
| |
95. | 10.1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання
| |
96. | 10.2. Житлове законодавство України: загальна характеристика, Житловий кодекс України
| |
97. | 10.3. Житловий фонд України та його види
| |
98. | 10.4. Право громадян на житло і форми його реалізації
| |
99. | 10.5. Порядок надання житла громадянам, які потребують покращання житлових умов
| |
100. | 10.6. Договір житлового найму: поняття, значення та відповідальність за його невиконання
| |
101. | 10.7. Приватизація державного житлового фонду
| |
102. | 11.1. Шлюбно-сімейне право України: поняття і предмет правового регулювання
| |
103. | 11.2. Кодекс про шлюб і сім'ю України
| |
104. | 11.3. Шлюб і сім'я за сімейним законодавством
| |
105. | 11.4. Умови й порядок одруження
| |
106. | 11.5. Шлюбний контракт
| |
107. | 11.6. Припинення шлюбу
| |
108. | 11.7. Особисті й майнові права та обов'язки подружжя
| |
109. | 11.8. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей
| |
110. | 11.9. Опіка й піклування
| |
111. | 12.1. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання
| |
112. | 12.2. Джерела адміністративного права. Кодекс України про адміністративні правопорушення
| |
113. | 12.3. Управління як об'єкт адміністративного права
| |
114. | 12.4. Державна служба; поняття, правовий статус державних службовців
| |
115. | 12.5. Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки
| |
116. | 12.6. Склад адміністративного правопорушення
| |
117. | 12.7. Адміністративна відповідальність: поняття та особливості
| |
118. | 12.8. Адміністративні стягнення: поняття і види
| |
119. | 12.9. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
| |
120. | 12.10. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
| |
121. | 13.1. Кримінальний кодекс України, його загальна характеристика
| |
122. | 13.2. Злочин: поняття та ознаки
| |
123. | 13.3. Кримінальна відповідальність та її підстави
| |
124. | 13.4. Склад злочину
| |
125. | 13.5. Склад злочину
| |
126. | 13.6. Стадії вчинення злочину
| |
127. | 13.7. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
| |
128. | 13.8. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
| |
129. | 13.9. Кримінальне покарання та його види
| |
130. | 13.10. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
| |
131. | 14.1. Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки
| |
132. | 14.2. Принципи здійснення правосуддя
| |
133. | 14.3. Конституційний Суд України, його завдання та функції
| |
134. | 14.4. Цивільне судочинство в Україні. Цивільний процесуальний кодекс України
| |
135. | 14.5. Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс України
| |
136. | 14.6. Кримінальне судочинство в Україні. Кримінально-процесуальний кодекс України
| |
137. | 14.7. Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції
| |
138. | 15.1. Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції
| |
139. | 15.2. Система органів прокуратури
| |
140. | 15.3. Адвокатура в Україні: поняття, основні завдання та функції
| |
141. | 15.4. Види адвокатської діяльності
| |
142. | 15.5. Органи внутрішніх справ України
| |
143. | 15.6. Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції
| |
144. | 15.7. Служба безпеки України: поняття, основні завдання та функції
| |
145. | 15.8. СЛОВНИК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ
| |
На попередню
|