Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
8.4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ. В окремих випадках суб'єктом зазначених відносин може бути держава.
До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхніх право- та дієздатності.
Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.
Правоздатність у громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю (або з визнанням громадянина померлим).
Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин упродовж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений уній.
Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здатність розпоряджатися власними правами і нести відповідальність за свої дії.
Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього, цивільна дієздатність поділяється на такі види:
- повна дієздатність;
- часткова дієздатність;
- мінімальна дієздатність;
- обмежена дієздатність;
- визнання громадянина недієздатним.
Повна дієздатність настає з досягненням повноліття - 18 років. Згідно з чинним законодавством у випадку одруження особи до досягнення повноліття повна дієздатність у неї настає з моменту одруження.
Часткову дієздатність мають фізичні особи у віці від 15 до 18 років. Вони мають право укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) чи піклувальників. Крім того, вони можуть самостійно здійснювати дрібні побутові угоди; розпоряджатися своєю заробітною платнею чи стипендією; реалізовувати свої авторські та винахідницькі права; вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними; володіти, користуватись і розпоряджатися майном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств; бути членами громадських організацій; нести відповідальність за заподіяну ними шкоду іншим особам. Мінімальна дієздатність характерна для осіб віком до 15 років, які мають право здійснювати тільки дрібні побутові угоди та вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Якщо ж вклад було внесено на ім'я неповнолітнього іншою особою, то розпоряджатися цим вкладом до виповнення неповнолітньому 15 років будуть батьки чи інші його представники (усиновителі чи опікуни).
Обмежена дієздатність може бути визначена судом громадянам, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами. Вони можуть укладати угоди щодо розпорядження майном, а також отримувати заробітну платню, пенсію чи інші види доходів та розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових угод.
Громадянин, який через душевну хворобу чи недоумство нездатний розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним, а відтак над ним установлюється опіка, що приводить до втрати ним можливості щодо укладання угод. Односторонні угоди (наприклад, заповіт, видача доручення і т. ін.), що були укладені до визнання особи недієздатною, припиняють свою дію. В разі одужання чи значного покращення здоров'я громадянина, якого визнано недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.
Якщо громадянин зникає, його місцеперебування невідоме, розшуки його не дають позитивних результатів, а тривала відсутність на місці проживання робить правовідносини за його участю невизначеними, громадянин визнається безвісно відсутнім, а потім оголошується померлим у порядку, визначеному чинним законодавством.
Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі чи третейському суді.
Правовими ознаками юридичної особи є:
- організаційна єдність;
- наявність відокремленого майна;
- можливість виступати в цивільному обороті від власного імені;
- здатність самостійно нести майнову відповідальність.
Юридична особа повинна мати; свій статут; правоздатність; назву; органи; місцезнаходження (філіали, представництва).
Юридичні особи наділені цивільною правосуб'єктністю, тобто цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю, які виникають водночас із моменту їх державної реєстрації.
Цивільна правоздатність юридичної особи визначається характером і змістом діяльності юридичної особи, що передбачена статутом організації. Цивільна дієздатність здійснюється відповідними органами юридичної особи, які можуть бути як єдиноначальними, так і колегіальними (чи в поєднанні між собою).
Для юридичної особи правосуб'єктність виникає:
- з моменту затвердження статуту або положення;
- з моменту видання компетентним органом постанови про утворення організації;
- з моменту реєстрації статуту, якщо він підлягає реєстрації.
Залежно від характеру власності розрізняють такі види юридичних осіб; державні; колективні; орендні; акціонерні, спільні, за участю закордонних суб'єктів приватні; сімейні; релігійні та ін.
Крім того, за характером діяльності юридичні особи поділяються на: підприємства, що виробляють продукцію; установи, котрі надають послуги населенню; колгоспи - колективні виробничі сільськогосподарські підприємства; комерційні та інші організації (торгівлі, харчування, будівництва й т. д.).
Юридична особа утворюється і припиняється в порядку, визначеному чинним законодавством (наприклад, Законом України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.). До основних способів утворення юридичних осіб відносять розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний.
Правосуб'єктність юридичної особи припиняється:
- з моменту її ліквідації;
- з моменту реорганізації (злиття, поділу, приєднання).
Діяльність юридичних осіб зазвичай припиняється в такому ж порядку, в якому їх було утворено.
В окремих випадках суб'єктом цивільних правовідносин може бути Україна як суверенна держава. Це можливо, приміром, у правовідносинах власності (надходження у власність, держави безгосподарного майна, невитребуваних знахідок, неналежно утримуваного конфіскованого майна тощо).
Книга: Правознавство / Копєйчиков В.В.
ЗМІСТ
1. | Правознавство / Копєйчиков В.В.
| |
2. | 1.2. Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів
| |
3. | 1.3. Теорії виникнення держави
| |
4. | 1.4. Риси, що відрізняють державну організацію від організації влади первісного суспільства
| |
5. | 1.5. Характерні ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первісного суспільства
| |
6. | 1.6. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
| |
7. | 2.1. Поняття держави та її ознаки
| |
8. | 2.2. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави
| |
9. | 2.3. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави
| |
10. | 2.4. Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави)
| |
11. | 2.5. Співвідношення і взаємодія держави та особи
| |
12. | 2.6. Форми взаємодії держави та об'єднань громадян
| |
13. | 2.7. Загальна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави
| |
14. | 3.1. Поняття права та його ознаки
| |
15. | 3.2. Місце і роль права в системі соціальних норм
| |
16. | 3.3. Поняття системи права як внутрішньої його організації
| |
17. | 3.4. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу
| |
18. | 3.5. Правотворення як процес самоорганізації права
| |
19. | 3.6. Правові відносини
| |
20. | 3.7. Реалізація норм права: загальна характеристика
| |
21. | 3.8. Правоохоронна система та правоохоронна діяльність
| |
22. | 3.9. Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна
| |
23. | 3.10. Правопорушення: поняття, склад і види
| |
24. | 3.11. Юридична відповідальність: поняття, мета, види, підстави притягнення і звільнення
| |
25. | 4.1. Конституційне право - провідна галузь національного права України
| |
26. | 4.2. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні
| |
27. | 4.3. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
| |
28. | 4.4. Народовладдя в Україні та форми його здійснення
| |
29. | 4.5. Види референдумів
| |
30. | 4.6. Виборче право та виборча система в Україні
| |
31. | 4.7. Територіальний устрій України
| |
32. | 4.8. Громадянство України як один з інститутів конституційного права
| |
33. | 4.9. Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України, гарантії їх дотримання
| |
34. | 4.10. Загальна характеристика системи органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні
| |
35. | 4.11. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні
| |
36. | 4.12. Президент України - глава держави
| |
37. | 4.13. Кабінет Міністрів України- Уряд України
| |
38. | 4.14. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні
| |
39. | 4.15. Судова влада в Україні
| |
40. | 4.16. Місцеве самоврядування в Україні
| |
41. | 5.1. Кодекс законів про працю України
| |
42. | 5.2. Трудовий договір: поняття, сторони і зміст
| |
43. | 5.3. Прийняття на роботу
| |
44. | 5.4. Звільнення за ініціативою працівника
| |
45. | 5.5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
| |
46. | 5.6. Робочий час
| |
47. | 5.7. Час відпочинку
| |
48. | 5.8. Трудова діяльність осіб, які не досягли 18-річного віку
| |
49. | 5.9. Трудова дисципліна як різновид дисципліни
| |
50. | 5.10. Матеріальна відповідальність
| |
51. | 5.11. Матеріальна відповідальність
| |
52. | 5.12. Індивідуальні й колективні трудові спори
| |
53. | 6.1. Види формованих пенсій відповідно до Закону України \"Про пенсійне забезпечення\"
| |
54. | 6.2. Закон України \"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу і органів внутрішніх справ\"
| |
55. | 6.3. Закон України \"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи\"
| |
56. | 6.4. Закон України \"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту\"
| |
57. | 6.5. Закон України \"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні\"
| |
58. | 6.6. Державний захист сім'ї та дитинства. Закон України \"Про державну допомогу сім'ям з дітьми\"
| |
59. | 7.1. Екологічне право України: поняття і предмет правового регулювання
| |
60. | 7.2. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища: загальна характеристика
| |
61. | 7.3. Екологічні права та обов'язки громадян
| |
62. | 7.4. Права та обов'язки природокористувачів
| |
63. | 7.5. Земельний фонд України та правові заходи його охорони
| |
64. | 7.6. Форми власності на землю
| |
65. | 7.7. Оренда землі
| |
66. | 7.8. Плата за землю
| |
67. | 7.9. Складові природно-заповідного фонду
| |
68. | 7.10. Правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу
| |
69. | 7.11. Правова охорона водних ресурсів
| |
70. | 8.1. Цивільне право України: поняття і система
| |
71. | 8.2. Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільний кодекс України
| |
72. | 8.3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
| |
73. | 8.4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
| |
74. | 8.5. Об'єкти цивільно-правових відносин
| |
75. | 8.6. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків
| |
76. | 8.7. Захист цивільних прав
| |
77. | 8.8. Поняття і форми власності в Україні
| |
78. | 8.9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав
| |
79. | 8.10. Цивільно-правові договори: поняття і види
| |
80. | 8.11. Цивільно-правова відповідальність
| |
81. | 8.12. Спадкування за законом і за заповітом
| |
82. | 8.13. Приватизація в Україні
| |
83. | 8.14. Підприємницька діяльність в Україні
| |
84. | 8.15. Правові основи інвестиційної діяльності
| |
85. | 8.16. Умови, й порядок визнання юридичних осіб банкрутами
| |
86. | 9.1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання
| |
87. | 9.2. Бюджет і бюджетна система
| |
88. | 9.3. Податкова політика в Україні: загальна характеристика
| |
89. | 9.4. Система оподаткування та її значення
| |
90. | 9.5. Поняття \"податок\"
| |
91. | 9.6. Види податків
| |
92. | 9.7. Платники податків та об'єкти оподаткування
| |
93. | 9.8. Відповідальність за порушення законодавства про податки
| |
94. | 9.9. Законодавство України про банки і банківську діяльність
| |
95. | 10.1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання
| |
96. | 10.2. Житлове законодавство України: загальна характеристика, Житловий кодекс України
| |
97. | 10.3. Житловий фонд України та його види
| |
98. | 10.4. Право громадян на житло і форми його реалізації
| |
99. | 10.5. Порядок надання житла громадянам, які потребують покращання житлових умов
| |
100. | 10.6. Договір житлового найму: поняття, значення та відповідальність за його невиконання
| |
101. | 10.7. Приватизація державного житлового фонду
| |
102. | 11.1. Шлюбно-сімейне право України: поняття і предмет правового регулювання
| |
103. | 11.2. Кодекс про шлюб і сім'ю України
| |
104. | 11.3. Шлюб і сім'я за сімейним законодавством
| |
105. | 11.4. Умови й порядок одруження
| |
106. | 11.5. Шлюбний контракт
| |
107. | 11.6. Припинення шлюбу
| |
108. | 11.7. Особисті й майнові права та обов'язки подружжя
| |
109. | 11.8. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей
| |
110. | 11.9. Опіка й піклування
| |
111. | 12.1. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання
| |
112. | 12.2. Джерела адміністративного права. Кодекс України про адміністративні правопорушення
| |
113. | 12.3. Управління як об'єкт адміністративного права
| |
114. | 12.4. Державна служба; поняття, правовий статус державних службовців
| |
115. | 12.5. Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки
| |
116. | 12.6. Склад адміністративного правопорушення
| |
117. | 12.7. Адміністративна відповідальність: поняття та особливості
| |
118. | 12.8. Адміністративні стягнення: поняття і види
| |
119. | 12.9. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
| |
120. | 12.10. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
| |
121. | 13.1. Кримінальний кодекс України, його загальна характеристика
| |
122. | 13.2. Злочин: поняття та ознаки
| |
123. | 13.3. Кримінальна відповідальність та її підстави
| |
124. | 13.4. Склад злочину
| |
125. | 13.5. Склад злочину
| |
126. | 13.6. Стадії вчинення злочину
| |
127. | 13.7. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
| |
128. | 13.8. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
| |
129. | 13.9. Кримінальне покарання та його види
| |
130. | 13.10. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
| |
131. | 14.1. Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки
| |
132. | 14.2. Принципи здійснення правосуддя
| |
133. | 14.3. Конституційний Суд України, його завдання та функції
| |
134. | 14.4. Цивільне судочинство в Україні. Цивільний процесуальний кодекс України
| |
135. | 14.5. Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс України
| |
136. | 14.6. Кримінальне судочинство в Україні. Кримінально-процесуальний кодекс України
| |
137. | 14.7. Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції
| |
138. | 15.1. Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції
| |
139. | 15.2. Система органів прокуратури
| |
140. | 15.3. Адвокатура в Україні: поняття, основні завдання та функції
| |
141. | 15.4. Види адвокатської діяльності
| |
142. | 15.5. Органи внутрішніх справ України
| |
143. | 15.6. Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції
| |
144. | 15.7. Служба безпеки України: поняття, основні завдання та функції
| |
145. | 15.8. СЛОВНИК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ
| |
На попередню
|