Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Правознавство / Копєйчиков В.В.

8.12. Спадкування за законом і за заповітом

Спадкове право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування.

Власник, після смерті якого залишилось майно, називається спадкодавцем. Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями.

Майно, що залишилось після смерті його власника, називається спадковим майном, або спадщиною. Слід зауважити, що спадщина складається з прав та обов'язків спадкодавця, тобто до складу спадщини входять і його борги (невиконані зобов'язання, неоплачені кредити тощо), якщо вони в нього були на день смерті. Спадкоємець має право приймати таку спадщину чи відмовитися від неї. Спадщина відкривається тільки після смерті громадян (фізичних осіб). Після ліквідації юридичних осіб спадкування не буває. Тому спадкодавцями можуть бути тільки громадяни, а спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Спадкування між живими не буває.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а оголошення його померлим набирає законної сили після відповідного рішення суду (ст. 525 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна чи основної його частини.

Нормами цивільного права встановлюються дві підстави спадкування, за законом і за заповітом. Можливе одночасне спадкування і за заповітом, і за законом (наприклад, частина майна спадкодавцем заповідана, а інша частина успадковується за законом).

Спадкоємство за законом має місце в тих випадках, коли:

заповіту немає;

заповіт визнано недійсним;

спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися прийняти її.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкоємця; день, коли набирає чинності рішення суду про оголошення особи померлою.

Спадкодавцями як за законом, так і за заповітом можуть бути тільки громадяни, а не юридичні особи.

Спадкоємцями можуть бути громадяни, юридичні особи та держава. Суб'єктивне право на спадщину у спадкоємців виникає в разі смерті спадкодавця або визнання його в установленому порядку померлим. До громадян як спадкоємців належать особи, які були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за життя і народжені після його смерті. Громадяни та держава можуть бути спадкоємцями як за заповітом, так і за законом. Юридичні особи можуть бути спадкоємцями лише за заповітом. Спадкоємцями можуть бути також іноземні громадяни і особи без громадянства.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Цивільне законодавство встановлює суворі обмеження щодо спадкоємців. Зокрема, усуваються від спадщини особи, які:

навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-не-будь із спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;

батьки після дітей, відносно яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини;

батьки й повнолітні діти, котрі злісно ухилялися від виконання покладених на них відповідно до закону обов'язків з утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджено в судовому порядку.

Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги. Згідно з чинним законодавством в Україні встановлено дві черги спадкоємців. До першої черги належать:

діти (в тому числі усиновлені);

дружина та батьки (усиновлювачі) померлого;

дитина померлого, яка народилася після його смерті;

онуки і правнуки, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем.

До другої черги належать:

брати і сестри померлого;

дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.

Окрім цього, до гурту спадкоємців за законом належать утриманці, тобто непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті (ст. 531 ЦК України).

Цивільний кодекс України встановлює право на обов'язкову частку в спадщині неповнолітнім або непрацездатним дітям спадкодавця (в тому числі усиновленим), а також непрацездатній дружині, батькам (усиновлювачам) і утриманцям померлого, які успадковують, незалежно від змісту заповіту, щонайменше дві третини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом. Під час визначення розміру обов'язкової частини враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (ст. 535 ЦК України).

Порядок укладання й посвідчення заповіту регламентується чинним законодавством, згідно з яким кожен дієздатний громадянин може особисто розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. До заповіту Цивільний кодекс України встановлює відповідні вимоги.

Оскільки заповіт - це не договір, а односторонній правочин, за яким права та обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача, то до заповіту встановлюються такі ж умови його дійсності, як до будь-якого договору, а саме:

заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;

заповіт повинен бути складений у формі, що визначена законом;

зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.

Заповіт повинен бути укладений в письмовій формі, де зазначаються місце й час його укладення. Заповіт має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, то за його дорученням заповіт може бути підписано іншою особою, при цьому робиться помітка про причини, через які громадянин не зміг сам зробити підпис. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Заповіт повинен бути укладений так, щоби розпорядження спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини.

Після відкриття спадщини державна нотаріальна контора за місцем її відкриття чи за місцезнаходженням спадкового майна вживає заходів з охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або кредиторів (ст. 558 ЦК України).

Спадкоємцям, які прийняли належну їм за заповітом чи за законом спадщину, державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини видає свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шестимісячного терміну від дня відкриття спадщини.

Книга: Правознавство / Копєйчиков В.В.

ЗМІСТ

1.	Правознавство / Копєйчиков В.В.
2.	1.2. Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів
3.	1.3. Теорії виникнення держави
4.	1.4. Риси, що відрізняють державну організацію від організації влади первісного суспільства
5.	1.5. Характерні ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первісного суспільства
6.	1.6. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
7.	2.1. Поняття держави та її ознаки
8.	2.2. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави
9.	2.3. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави
10.	2.4. Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави)
11.	2.5. Співвідношення і взаємодія держави та особи
12.	2.6. Форми взаємодії держави та об'єднань громадян
13.	2.7. Загальна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави
14.	3.1. Поняття права та його ознаки
15.	3.2. Місце і роль права в системі соціальних норм
16.	3.3. Поняття системи права як внутрішньої його організації
17.	3.4. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу
18.	3.5. Правотворення як процес самоорганізації права
19.	3.6. Правові відносини
20.	3.7. Реалізація норм права: загальна характеристика
21.	3.8. Правоохоронна система та правоохоронна діяльність
22.	3.9. Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна
23.	3.10. Правопорушення: поняття, склад і види
24.	3.11. Юридична відповідальність: поняття, мета, види, підстави притягнення і звільнення
25.	4.1. Конституційне право - провідна галузь національного права України
26.	4.2. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні
27.	4.3. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
28.	4.4. Народовладдя в Україні та форми його здійснення
29.	4.5. Види референдумів
30.	4.6. Виборче право та виборча система в Україні
31.	4.7. Територіальний устрій України
32.	4.8. Громадянство України як один з інститутів конституційного права
33.	4.9. Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України, гарантії їх дотримання
34.	4.10. Загальна характеристика системи органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні
35.	4.11. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні
36.	4.12. Президент України - глава держави
37.	4.13. Кабінет Міністрів України- Уряд України
38.	4.14. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні
39.	4.15. Судова влада в Україні
40.	4.16. Місцеве самоврядування в Україні
41.	5.1. Кодекс законів про працю України
42.	5.2. Трудовий договір: поняття, сторони і зміст
43.	5.3. Прийняття на роботу
44.	5.4. Звільнення за ініціативою працівника
45.	5.5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
46.	5.6. Робочий час
47.	5.7. Час відпочинку
48.	5.8. Трудова діяльність осіб, які не досягли 18-річного віку
49.	5.9. Трудова дисципліна як різновид дисципліни
50.	5.10. Матеріальна відповідальність
51.	5.11. Матеріальна відповідальність
52.	5.12. Індивідуальні й колективні трудові спори
53.	6.1. Види формованих пенсій відповідно до Закону України \"Про пенсійне забезпечення\"
54.	6.2. Закон України \"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу і органів внутрішніх справ\"
55.	6.3. Закон України \"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи\"
56.	6.4. Закон України \"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту\"
57.	6.5. Закон України \"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні\"
58.	6.6. Державний захист сім'ї та дитинства. Закон України \"Про державну допомогу сім'ям з дітьми\"
59.	7.1. Екологічне право України: поняття і предмет правового регулювання
60.	7.2. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища: загальна характеристика
61.	7.3. Екологічні права та обов'язки громадян
62.	7.4. Права та обов'язки природокористувачів
63.	7.5. Земельний фонд України та правові заходи його охорони
64.	7.6. Форми власності на землю
65.	7.7. Оренда землі
66.	7.8. Плата за землю
67.	7.9. Складові природно-заповідного фонду
68.	7.10. Правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу
69.	7.11. Правова охорона водних ресурсів
70.	8.1. Цивільне право України: поняття і система
71.	8.2. Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільний кодекс України
72.	8.3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
73.	8.4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
74.	8.5. Об'єкти цивільно-правових відносин
75.	8.6. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків
76.	8.7. Захист цивільних прав
77.	8.8. Поняття і форми власності в Україні
78.	8.9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав
79.	8.10. Цивільно-правові договори: поняття і види
80.	8.11. Цивільно-правова відповідальність
81.	8.12. Спадкування за законом і за заповітом
82.	8.13. Приватизація в Україні
83.	8.14. Підприємницька діяльність в Україні
84.	8.15. Правові основи інвестиційної діяльності
85.	8.16. Умови, й порядок визнання юридичних осіб банкрутами
86.	9.1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання
87.	9.2. Бюджет і бюджетна система
88.	9.3. Податкова політика в Україні: загальна характеристика
89.	9.4. Система оподаткування та її значення
90.	9.5. Поняття \"податок\"
91.	9.6. Види податків
92.	9.7. Платники податків та об'єкти оподаткування
93.	9.8. Відповідальність за порушення законодавства про податки
94.	9.9. Законодавство України про банки і банківську діяльність
95.	10.1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання
96.	10.2. Житлове законодавство України: загальна характеристика, Житловий кодекс України
97.	10.3. Житловий фонд України та його види
98.	10.4. Право громадян на житло і форми його реалізації
99.	10.5. Порядок надання житла громадянам, які потребують покращання житлових умов
100.	10.6. Договір житлового найму: поняття, значення та відповідальність за його невиконання
101.	10.7. Приватизація державного житлового фонду
102.	11.1. Шлюбно-сімейне право України: поняття і предмет правового регулювання
103.	11.2. Кодекс про шлюб і сім'ю України
104.	11.3. Шлюб і сім'я за сімейним законодавством
105.	11.4. Умови й порядок одруження
106.	11.5. Шлюбний контракт
107.	11.6. Припинення шлюбу
108.	11.7. Особисті й майнові права та обов'язки подружжя
109.	11.8. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей
110.	11.9. Опіка й піклування
111.	12.1. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання
112.	12.2. Джерела адміністративного права. Кодекс України про адміністративні правопорушення
113.	12.3. Управління як об'єкт адміністративного права
114.	12.4. Державна служба; поняття, правовий статус державних службовців
115.	12.5. Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки
116.	12.6. Склад адміністративного правопорушення
117.	12.7. Адміністративна відповідальність: поняття та особливості
118.	12.8. Адміністративні стягнення: поняття і види
119.	12.9. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
120.	12.10. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
121.	13.1. Кримінальний кодекс України, його загальна характеристика
122.	13.2. Злочин: поняття та ознаки
123.	13.3. Кримінальна відповідальність та її підстави
124.	13.4. Склад злочину
125.	13.5. Склад злочину
126.	13.6. Стадії вчинення злочину
127.	13.7. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
128.	13.8. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
129.	13.9. Кримінальне покарання та його види
130.	13.10. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
131.	14.1. Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки
132.	14.2. Принципи здійснення правосуддя
133.	14.3. Конституційний Суд України, його завдання та функції
134.	14.4. Цивільне судочинство в Україні. Цивільний процесуальний кодекс України
135.	14.5. Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс України
136.	14.6. Кримінальне судочинство в Україні. Кримінально-процесуальний кодекс України
137.	14.7. Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції
138.	15.1. Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції
139.	15.2. Система органів прокуратури
140.	15.3. Адвокатура в Україні: поняття, основні завдання та функції
141.	15.4. Види адвокатської діяльності
142.	15.5. Органи внутрішніх справ України
143.	15.6. Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції
144.	15.7. Служба безпеки України: поняття, основні завдання та функції
145.	15.8. СЛОВНИК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate