Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Правознавство / Копєйчиков В.В.

2.3. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави

"Функція" в перекладі з латини означає: виконання, звершення. У широкому розумінні - це обов'язок, роль, що її виконує відповідний інститут чи процес стосовно до цілого, характеристика напрямку чи аспекту діяльності і т. д.

Держава на різних етапах свого розвитку виконує певні завдання, здійснює різноманітні обов'язки. Таке виконання завдань та обов'язків характеризує сутність і соціальне призначення держави, а також її зміст.

Діяльність держави характеризується певними напрямками в економічній, політичній, екологічній, ідеологічній, гуманітарній та інших сферах суспільного розвитку. Це, врешті-решт, має привести до досягнення певної мети, що її ставить держава на коротку чи довгострокову перспективу.

Звідси можна зазначити, що до основних ознак, які характеризують функції держави, слід віднести: такі, що безпосередньо відображають чи конкретизують сутність держави; через які реалізуються основні завдання держави; здійснення яких веде до досягнення державою поставленої мети на даному історичному відтинку часу; що їх слід розглядати як напрямки та аспекти діяльності держави.

Отже, функції держави - основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст і соціальне призначення в соціальне неоднорідному суспільстві.

Поряд із функціями держави деякі автори виокремлюють і функції державних органів та їхніх посадових осіб. Розрізняють функції законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів держави.

Реалізуючи державні функції, державні організації повинні:

рахуватися з об'єктивними законами розвитку суспільства і керуватися цими законами в повсякденній діяльності;

стимулювати соціальну активність людини і громадянина, звертати увагу на виробничо-економічне і соціально-культурне самовизначення особистості;

враховувати інтереси й потреби різних соціальних спільнот, груп та об'єднань людей, конкретних особистостей, визнавати їхню реальність і сприяти здійсненню;

підпорядковувати всю свою діяльність служінню громадянському суспільству, не втручатись у приватні справи людини і суспільства, якщо це не виходить за межі конституційного регулювання суспільних відносин.

Так, приміром. Конституція України закріплює:

"Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості"(ст. 23).

Державні функції та функції державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Такими формами є законодавство, управління правосуддя, контроль і нагляд, правоохоронна і правореалізаційна діяльність. До методів здійснення державних функцій у найзагальнішому вигляді відносять переконання, заохочення і примус. Кожна державна функція та функція державних органів може здійснюватись у різних формах і різними методами.

Для характеристики напрямків діяльності держави та її органів у громадянському суспільстві дуже важливе місце відводиться питанню відповідних меж державного втручання в діяльність суб'єктів громадянського суспільства. Обмеження діяльності держави та її органів у громадянському суспільстві повинно враховувати два критерії;

- можливості державного управління небезмежні, а надмірне перевантаження держави невиправдано великою кількістю завдань веде до зниження ефективності їх виконання;

- збільшення кількості державного управління веде до зменшення самоуправління і самоврядної діяльності суб'єктів громадянського суспільства, що є неприпустимим у демократичній, правовій державі. Одним із напрямків вирішення цієї проблеми на користь громадянського суспільства є розширення місцевого самоврядування. "Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад" (ст. 140 Конституції України). Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. визначає його як гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Отже, сучасне законодавство України розширює можливості самоврядної діяльності громадян, що дає змогу поєднувати реалізацію державних функцій як державними організаціями, так і самоврядними структурами на місцях.

Існують такі підстави для класифікації функцій держави на види:

1. Групування державних функцій за соціальним значенням діяльності держави здійснюється з огляду на основні та неосновні функції.

2. Залежно від територіальної спрямованості розрізняють внутрішні та зовнішні функції.

3. За часом здійснення функції групуються як постійні й тимчасові.

4. За сферами суспільного життя їх поділяють на гуманітарні, економічні, політичні і т. д.

Основні функції - найбільш загальні та важливі комплексні напрямки діяльності держави щодо здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед державою в конкретний історичний період. До них відносять функції: оборони; підтримання зовнішніх відносин; охорони правопорядку; інформаційну; економічну; екологічну; соціальну; культурно-виховну та ін.

Неосновні функції - напрямки діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя. До них належать; управління персоналом; матеріально-технічне забезпечення та управління майном; забезпечення реалізації бюджетної справи та бухгалтерського обліку; правосуддя і юридичні функції; пошук, збирання й розповсюдження необхідної для управління інтелектуальної інформації тощо.

Внутрішні функції - такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства. До внутрішніх відносять функції: економічну; культурно-виховну; охорони й захисту всіх форм власності; соціального обслуговування населення; екологічну; охорони правопорядку, прав і свобод людини і громадянина та ін.

Зовнішні функції - основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим товариством у цілому. Такими функціями є:

організація співробітництва з іншими суб'єктами міжнародних відносин; захист державного суверенітету; підтримка миру в регіоні та боротьба за мирне співіснування держав різного напрямку орієнтації.

Постійні функції - напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку.

Тимчасові функції - напрямки діяльності держави, що обумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства.

Гуманітарні функції - напрямки діяльності держави та її органів із забезпечення кожній людині належних умов життя.

Економічні функції - напрямки діяльності держави (її органів) на перехід від планової до ринкової економіки і подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку і добросовісної конкуренції.

Політичні функції - напрямки діяльності держави (органів держави) зі створення умов для формування й функціонування державної влади на засадах демократії.

Держави соціально-демократичної орієнтації мають відповідні внутрішні напрямки (функції) своєї діяльності.

У гуманітарній сфері - це: забезпечення прав людини і громадянина; охорона навколишнього природного середовища; забезпечення охорони здоров'я, матеріальне та інше соціальне забезпечення нормальних умов існування людини; організація освіти, виховання, розвиток мистецтва й культури тощо.

В економічній сфері такими функціями є: господарсько-стимуляційна (виробнича); господарсько-організаторська (програмування та організація виробничої діяльності); науково-організаторська (організація та стимулювання наукових досліджень у господарській сфері); господарсько-перехідна (перехід від планової до ринкової економіки); економічно-регулювальна (регулювання та охорона праці, забезпечення мінімального рівня споживання) та ін.

У політичній сфері до таких функцій відносяться:

національно-забезпечувальна (створення і збереження умов національної самобутності всіх корінних народів і національних меншин);

демократизаторська (створення умов для реалізації народом своєї влади);

охоронна (охорона конституційного ладу, правопорядку і дисципліни, всіх форм власності, прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина) та деякі інші.

Зазначені вище держави мають і зовнішні функції.

У гуманітарній сфері - це: міжнародне забезпечення прав людини і громадянина; допомога народам інших країн у разі стихійного лиха та інших кризових ситуацій; забезпечення чистоти, ефективного використання й відтворення земного природного середовища, що оточує людину; міжнародне культурно-виховне співробітництво між країнами; участь у забезпеченні розробок та безпосередній охороні здоров'я людей у всьому світі тощо.

В економічній сфері - це участь у; створенні на основі міжнародної кооперації та інтеграції виробництва і праці світової економічної системи; розв'язання глобальних господарських проблем та наукове їх обґрунтування (енергетика, космос, освоєння полюсів, Світового океану) тощо.

У політичній сфері ними є: розвиток міждержавних договірних відносин; забезпечення суверенітету і обороноздатності країни; участь у ненасильницькому забезпеченні миру в усьому світі; участь у боротьбі з міжнародними правопорушеннями та особами, винними у їх скоєнні; поступова консолідація здорових сил світу на забезпечення подальшого вирішення глобальних проблем всесвітнього значення. Отже, групування державних функцій на різні види залежить від багатьох підстав і може здійснюватися за різними напрямками діяльності держав.

Форми здійснення функцій держави - це спеціальні аспекти її діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції. За правовими наслідками названі форми поділяються на правові й неправові (організаційні).

Правові форми - це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за собою правові наслідки.

Існують різні види правових форм здійснення функцій держави - правотворча, управлінська (виконавчо-розпорядча), правоохоронна, правозастосовна ін.

Правотворча форма - відображається в діяльності держави з підготовки і прийняття нормативно-правових актів та інших джерел права. Управлінська форма - характеризується діяльністю держави та її органів з оперативного застосування, виконання, використання й дотримання правових норм у процесі організації здійснення державних функцій.

Правоохоронна форма - проявляється в організації охорони правових норм від правопорушень, у контролі й нагляді за здійсненням законності, дисципліни і правопорядку.

Правозастосовна форма - застосування правових норм і винесення обов'язкових для виконання індивідуально-правових рішень. Організаційні форми здійснення функцій держави - специфічні види фактичної діяльності, які не тягнуть правових наслідків. Розрізняють регламентуючу, економічну, контрольну, виховну та інші види організаційних форм.

Організаційно-регламентуюча форма - підбір, розстановлення, виховання та визначення ефективності діяльності кадрів у сфері здійснення державних функцій.

Організаційно-економічна форма - організація матеріально-технічного забезпечення здійснення державних функцій.

Організаційно-контрольна форма - організація недержавного контролю у сфері здійснення державних функцій.

Організаційно-виховна форма - організація виховання, пропаганди, агітації, інформації та іншого забезпечення виховного впливу на населення у сфері здійснення державних функцій.

Методи здійснення функцій держави - це засоби і способи, за допомогою яких здійснюються спеціальні види діяльності держави з реалізації її функцій.

Держава здійснює правотворчу, управлінську (виконавчо-розпорядчу), правоохоронну та організаційну діяльність.

Методи правотворчої діяльності держави - засоби і способи підготовлення, прийняття й оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів, що забезпечують здійснення державних функцій.

У правлінські методи - засоби і способи здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності у сфері реалізації функцій держави. Правоохоронні методи - засоби і способи правоохоронної діяльності відповідних державних органів.

Організаційні методи - засоби і способи здійснення організаційного виду діяльності з забезпечення реалізації державних функцій. До них відносять: програмування; прогнозування; дослідження; здійснення оперативного аналізу та ін.

Книга: Правознавство / Копєйчиков В.В.

ЗМІСТ

1.	Правознавство / Копєйчиков В.В.
2.	1.2. Особливості формування державно-правових інститутів у різних народів
3.	1.3. Теорії виникнення держави
4.	1.4. Риси, що відрізняють державну організацію від організації влади первісного суспільства
5.	1.5. Характерні ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первісного суспільства
6.	1.6. Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади
7.	2.1. Поняття держави та її ознаки
8.	2.2. Апарат держави як система державних органів. Місце апарату в механізмі держави
9.	2.3. Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямків діяльності (функцій) держави
10.	2.4. Поняття і види форми правління, форми державного устрою та форми державно-правового режиму (форми держави)
11.	2.5. Співвідношення і взаємодія держави та особи
12.	2.6. Форми взаємодії держави та об'єднань громадян
13.	2.7. Загальна характеристика концепцій про сутність і соціальне призначення держави
14.	3.1. Поняття права та його ознаки
15.	3.2. Місце і роль права в системі соціальних норм
16.	3.3. Поняття системи права як внутрішньої його організації
17.	3.4. Характеристика джерел права як зовнішньої форми його виразу
18.	3.5. Правотворення як процес самоорганізації права
19.	3.6. Правові відносини
20.	3.7. Реалізація норм права: загальна характеристика
21.	3.8. Правоохоронна система та правоохоронна діяльність
22.	3.9. Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна
23.	3.10. Правопорушення: поняття, склад і види
24.	3.11. Юридична відповідальність: поняття, мета, види, підстави притягнення і звільнення
25.	4.1. Конституційне право - провідна галузь національного права України
26.	4.2. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні
27.	4.3. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
28.	4.4. Народовладдя в Україні та форми його здійснення
29.	4.5. Види референдумів
30.	4.6. Виборче право та виборча система в Україні
31.	4.7. Територіальний устрій України
32.	4.8. Громадянство України як один з інститутів конституційного права
33.	4.9. Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України, гарантії їх дотримання
34.	4.10. Загальна характеристика системи органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні
35.	4.11. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні
36.	4.12. Президент України - глава держави
37.	4.13. Кабінет Міністрів України- Уряд України
38.	4.14. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні
39.	4.15. Судова влада в Україні
40.	4.16. Місцеве самоврядування в Україні
41.	5.1. Кодекс законів про працю України
42.	5.2. Трудовий договір: поняття, сторони і зміст
43.	5.3. Прийняття на роботу
44.	5.4. Звільнення за ініціативою працівника
45.	5.5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
46.	5.6. Робочий час
47.	5.7. Час відпочинку
48.	5.8. Трудова діяльність осіб, які не досягли 18-річного віку
49.	5.9. Трудова дисципліна як різновид дисципліни
50.	5.10. Матеріальна відповідальність
51.	5.11. Матеріальна відповідальність
52.	5.12. Індивідуальні й колективні трудові спори
53.	6.1. Види формованих пенсій відповідно до Закону України \"Про пенсійне забезпечення\"
54.	6.2. Закон України \"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу і органів внутрішніх справ\"
55.	6.3. Закон України \"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи\"
56.	6.4. Закон України \"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту\"
57.	6.5. Закон України \"Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні\"
58.	6.6. Державний захист сім'ї та дитинства. Закон України \"Про державну допомогу сім'ям з дітьми\"
59.	7.1. Екологічне право України: поняття і предмет правового регулювання
60.	7.2. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища: загальна характеристика
61.	7.3. Екологічні права та обов'язки громадян
62.	7.4. Права та обов'язки природокористувачів
63.	7.5. Земельний фонд України та правові заходи його охорони
64.	7.6. Форми власності на землю
65.	7.7. Оренда землі
66.	7.8. Плата за землю
67.	7.9. Складові природно-заповідного фонду
68.	7.10. Правові засоби охорони атмосферного повітря і тваринного світу
69.	7.11. Правова охорона водних ресурсів
70.	8.1. Цивільне право України: поняття і система
71.	8.2. Загальна характеристика цивільного законодавства України. Цивільний кодекс України
72.	8.3. Цивільно-правові відносини, їх виникнення, зміна та припинення
73.	8.4. Суб'єкти цивільно-правових відносин
74.	8.5. Об'єкти цивільно-правових відносин
75.	8.6. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків
76.	8.7. Захист цивільних прав
77.	8.8. Поняття і форми власності в Україні
78.	8.9. Суб'єкти права власності та захист їхніх прав
79.	8.10. Цивільно-правові договори: поняття і види
80.	8.11. Цивільно-правова відповідальність
81.	8.12. Спадкування за законом і за заповітом
82.	8.13. Приватизація в Україні
83.	8.14. Підприємницька діяльність в Україні
84.	8.15. Правові основи інвестиційної діяльності
85.	8.16. Умови, й порядок визнання юридичних осіб банкрутами
86.	9.1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання
87.	9.2. Бюджет і бюджетна система
88.	9.3. Податкова політика в Україні: загальна характеристика
89.	9.4. Система оподаткування та її значення
90.	9.5. Поняття \"податок\"
91.	9.6. Види податків
92.	9.7. Платники податків та об'єкти оподаткування
93.	9.8. Відповідальність за порушення законодавства про податки
94.	9.9. Законодавство України про банки і банківську діяльність
95.	10.1. Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання
96.	10.2. Житлове законодавство України: загальна характеристика, Житловий кодекс України
97.	10.3. Житловий фонд України та його види
98.	10.4. Право громадян на житло і форми його реалізації
99.	10.5. Порядок надання житла громадянам, які потребують покращання житлових умов
100.	10.6. Договір житлового найму: поняття, значення та відповідальність за його невиконання
101.	10.7. Приватизація державного житлового фонду
102.	11.1. Шлюбно-сімейне право України: поняття і предмет правового регулювання
103.	11.2. Кодекс про шлюб і сім'ю України
104.	11.3. Шлюб і сім'я за сімейним законодавством
105.	11.4. Умови й порядок одруження
106.	11.5. Шлюбний контракт
107.	11.6. Припинення шлюбу
108.	11.7. Особисті й майнові права та обов'язки подружжя
109.	11.8. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей
110.	11.9. Опіка й піклування
111.	12.1. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання
112.	12.2. Джерела адміністративного права. Кодекс України про адміністративні правопорушення
113.	12.3. Управління як об'єкт адміністративного права
114.	12.4. Державна служба; поняття, правовий статус державних службовців
115.	12.5. Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки
116.	12.6. Склад адміністративного правопорушення
117.	12.7. Адміністративна відповідальність: поняття та особливості
118.	12.8. Адміністративні стягнення: поняття і види
119.	12.9. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
120.	12.10. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності
121.	13.1. Кримінальний кодекс України, його загальна характеристика
122.	13.2. Злочин: поняття та ознаки
123.	13.3. Кримінальна відповідальність та її підстави
124.	13.4. Склад злочину
125.	13.5. Склад злочину
126.	13.6. Стадії вчинення злочину
127.	13.7. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
128.	13.8. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
129.	13.9. Кримінальне покарання та його види
130.	13.10. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
131.	14.1. Здійснення правосуддя в Україні; поняття, основні завдання та ознаки
132.	14.2. Принципи здійснення правосуддя
133.	14.3. Конституційний Суд України, його завдання та функції
134.	14.4. Цивільне судочинство в Україні. Цивільний процесуальний кодекс України
135.	14.5. Розгляд господарських спорів в Україні. Арбітражний процесуальний кодекс України
136.	14.6. Кримінальне судочинство в Україні. Кримінально-процесуальний кодекс України
137.	14.7. Нотаріат в Україні: поняття, завдання та функції
138.	15.1. Прокуратура в Україні: поняття, основні завдання та функції
139.	15.2. Система органів прокуратури
140.	15.3. Адвокатура в Україні: поняття, основні завдання та функції
141.	15.4. Види адвокатської діяльності
142.	15.5. Органи внутрішніх справ України
143.	15.6. Міліція в Україні: поняття, основні завдання та функції
144.	15.7. Служба безпеки України: поняття, основні завдання та функції
145.	15.8. СЛОВНИК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate