Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
14.5. Фізичний або психічний примус
1. Частина 1 ст. 40 КК передбачає, що не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями. Частина 2 цієї статті зазначає, що питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.
2. Підставою виключення злочинності діяння у випадку, що аналізується є непереборний фізичний примус, під безпосереднім впливом якого особа заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам.
3. Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити злочин (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).
4. Ознаками, що характеризують "діяння" особи, яка зазнала непереборного фізичного примусу, є: 1) збіг діяння з об'єктивними ознаками якогось злочину і 2) відсутність волі особи в такому діянні.
Вчинені особою дії або бездіяльність за об'єктивними своїми ознаками можуть збігатися, наприклад, із розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, шпигунством, розтратою чужого майна, зловживанням службовим становищем тощо. Але дані дії, проте, злочинними не визнаються, оскільки позбавлені такої обов'язкової ознаки кримінально-правового діяння, як його волимість (особа не здатна керувати своїм вчинком). Отже, виключається кримінальна відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.
5. Інша ситуація має місце у випадку переборного фізичного примусу, а також психічного примусу. Переборним визнається такий фізичний примус, при якому особа зберігає можливість керувати своїми діяннями.
Психічний примус - це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди (наприклад, погроза вбити, знищити або пошкодити майно, поширити відомості, що ганьблять особу, тощо) із метою спонукати її вчинити злочин.
Психічний примус хоча й обмежує можливості особи керувати своїми діями, проте ніколи не паралізує цілком її волю, внаслідок чого ця особа все ж таки має можливість обрати той або інший варіант поведінки, як і при переборному фізичному примусі. " Якщо такий примус створював стан крайньої необхідності (наприклад, особа під впливом побоїв або погрози вбивством видала чуже .майно), то питання про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам вирішується за правилами ст. 39 КК, тобто залежно від того, чи викликав зазначений примус стан крайньої необхідності і якщо викликав, то чи було допущено або не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. В іншому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах, хоча вчинення злочину під впливом фізичного або психічного примусу повинно враховуватися як обставина, яка пом'якшує покарання (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК).
Книга: Кримінальне право України / Бажанов М.І.
ЗМІСТ
1. | Кримінальне право України / Бажанов М.І.
| |
2. | 1.2. Загальна характеристика нового Кримінального кодексу України
| |
3. | 1.3. Завдання, функції та принципи кримінального права
| |
4. | 1.4. Система кримінального права
| |
5. | 1.5. Кримінальне право і суміжні галузі права
| |
6. | 1.6. Наука кримінального права
| |
7. | 2.1. Поняття кримінальної відповідальності
| |
8. | 3.1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
| |
9. | 3.2. Структура Кримінального кодексу
| |
10. | 3.3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
| |
11. | 4.1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
| |
12. | 4.2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
| |
13. | 5.1. Поняття злочину та його ознаки
| |
14. | 5.2. Значення ч. 2 ст. 11 КК України для поняття злочину
| |
15. | 5.3. Відмінність злочину від інших правопорушень
| |
16. | 5.4. Класифікація злочинів
| |
17. | 6.1. Поняття і значення складу злочину
| |
18. | 6.2. Елементи і ознаки складу злочину
| |
19. | 6.3. Види складу злочинів
| |
20. | 6.4. Кваліфікація злочинів
| |
21. | 7.1. Поняття об'єкта злочину
| |
22. | 7.2. Предмет злочину
| |
23. | 7.3. Види об'єктів злочинів
| |
24. | 8.1. Поняття і значення об'єктивної сторони злочину
| |
25. | 8.2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)
| |
26. | 8.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення
| |
27. | 8.4. Причинний зв'язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками
| |
28. | 8.5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину
| |
29. | 9.1. Поняття і види суб'єктів злочину
| |
30. | 9.2. Поняття неосудності та її критерії
| |
31. | 9.3. Обмежена осудність
| |
32. | 9.4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння
| |
33. | 10.1. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину
| |
34. | 10.2. Поняття і значення вини
| |
35. | 10.3. Умисел та його види
| |
36. | 10.4. Необережність та її види
| |
37. | 10.5. Змішана форма вини
| |
38. | 10.6. Мотив і мета злочину
| |
39. | 10.7. Помилка та її значення для кримінальної відповідальності
| |
40. | 11.1. Поняття і види стадій злочину
| |
41. | 11.2. Закінчений злочин
| |
42. | 11.3. Незакінчений злочин і його види
| |
43. | 11.4. Готування до злочину
| |
44. | 11.5. Замах на злочин
| |
45. | 11.6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (за готування до злочину і за замах на злочин)
| |
46. | 11.7. Добровільна відмова від вчинення злочину
| |
47. | 12.1. Поняття і ознаки співучасті
| |
48. | 12.2. Види співучасників
| |
49. | 12.3. Форми співучасті
| |
50. | 12.4. Відповідальність співучасників
| |
51. | 12.5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть
| |
52. | 12.6. Причетність до злочину
| |
53. | 13.1. Вступні зауваження
| |
54. | 13.2. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів
| |
55. | 13.3. Повторність злочинів
| |
56. | 13.4. Сукупність злочинів
| |
57. | 13.5. Рецидив злочинів
| |
58. | 14.1. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння
| |
59. | 14.2. Необхідна оборона
| |
60. | 14.3. Затримання особи, яка вчинила злочин
| |
61. | 14.4. Крайня необхідність
| |
62. | 14.5. Фізичний або психічний примус
| |
63. | 14.6. Виконання наказу або розпорядження
| |
64. | 14.7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)
| |
65. | 14.8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації
| |
66. | 15.1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
| |
67. | 15.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК)
| |
68. | 15.3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК)
| |
69. | 15.4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК)
| |
70. | 15.5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК)
| |
71. | 15.6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК)
| |
72. | 16.1. Поняття покарання
| |
73. | 16.2. Мета покарання
| |
74. | 17.1. Система покарань
| |
75. | 17.2. Основні покарання
| |
76. | 17.3. Додаткові покарання
| |
77. | 17.4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові
| |
78. | 18.1. Принципи призначення покарання
| |
79. | 18.2. Загальні засади призначення покарання
| |
80. | 18.3. Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання
| |
81. | 18.4. Призначення покарання за незакінчений злочин і за злочин, вчинений у співучасті
| |
82. | 18.5. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
| |
83. | 18.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
| |
84. | 18.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
| |
85. | 18.8. Правила складання покарань і зарахування строку ув'язнення
| |
86. | 19.1. Поняття звільнення від покарання та його види
| |
87. | 19.2. Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності
| |
88. | 19.3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
| |
89. | 19.4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
| |
90. | 19.5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
| |
91. | 19.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
| |
92. | 19.7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
| |
93. | 19.8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
| |
94. | 19.9. Звільнення від покарання за хворобою
| |
95. | 19.10. Амністія і помилування
| |
96. | 20.1. Поняття судимості
| |
97. | 20.2. Погашення судимості
| |
98. | 20.3. Зняття судимості.
| |
99. | 21.1. Примусові заходи медичного характеру
| |
100. | 21.2. Примусове лікування
| |
101. | 22.1. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
| |
102. | 22.2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення
| |
103. | 22.3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
| |
104. | 22.4. Погашення і зняття судимості
| |
105. | 23.1. Кримінальне право Франції та Німеччини
| |
106. | 23.2. Кримінальне право Англії та США
| |
107. | 23.3. Кримінальне право Росії
| |
108. | 24.1. Класична школа кримінального права
| |
109. | 24.2. Антропологічна школа кримінального права
| |
110. | 24.3. Соціологічна школа кримінального права
| |
На попередню
|