Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
20.1. Поняття судимості
1. Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями. Саме тому в літературі судимість часто визначають як негативний правовий статус особи.
Так, ч. 3 ст. 6 Конституції України передбачає, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. У відповідних законах України встановлена заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката тощо особами, які мають судимість.
2. Судимість, і в цьому її важливе соціальне призначення, має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами.
Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання. Тому такими, що не мають судимості, визнаються (ч. 3 ст. 88):
а) особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;
б) особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;
в) особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключена законом.
Частина 4 ст. 88 КК визнає такими, що не мають судимості, також осіб, які були реабілітовані.
3. Відповідно до ч. 2 ст. 88 КК судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Аналіз норм КК свідчить про те, що закон передбачає судимість як обставину, з якою пов'язуються найбільш суворі кримінально-правові наслідки для особи, яка, маючи судимість, знову вчинює злочин. Так:
а) рецидивом злочинів як найбільш небезпечним видом множинності визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (ст. 34);
б) злочин може бути визнаний повторним, якщо судимість за перший злочин не було погашено або знято (ч.4 ст.32);
в) повторність злочину та рецидив є обставинами, які обтяжують покарання (п. 1 ч.І ст.67);
г) судимість, як правило, виключає застосування до особи, яка вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45-47);
ґ) у багатьох статтях Особливої частини КК судимість передбачається як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака. Наприклад, хуліганство буде особливо кваліфікованим, якщо воно вчинене особою, яка має судимість за хуліганство (ч.3 ст.296).
Цей перелік кримінально-правових обмежень достатньою мірою показує значення інституту судимості в кримінальному праві.
4. Відповідно до ч. 1 ст.88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Отже, судимість поширюється на: 1) строк відбування покарання; 2) і, крім того, у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання.
Очевидно, що протягом цього часу особа, яка має судимість, може виправитися, можуть істотно змінитися життєві умови, поведінка особи.
Тому законодавець передбачає можливість припинення судимості і тим самим припинення пов'язаних з нею обмежень.
Частина 1 ст. 88 КК називає два види припинення судимості: її погашення і зняття.
Книга: Кримінальне право України / Бажанов М.І.
ЗМІСТ
| 1. | Кримінальне право України / Бажанов М.І.
| |
| 2. | 1.2. Загальна характеристика нового Кримінального кодексу України
| |
| 3. | 1.3. Завдання, функції та принципи кримінального права
| |
| 4. | 1.4. Система кримінального права
| |
| 5. | 1.5. Кримінальне право і суміжні галузі права
| |
| 6. | 1.6. Наука кримінального права
| |
| 7. | 2.1. Поняття кримінальної відповідальності
| |
| 8. | 3.1. Поняття закону про кримінальну відповідальність
| |
| 9. | 3.2. Структура Кримінального кодексу
| |
| 10. | 3.3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
| |
| 11. | 4.1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
| |
| 12. | 4.2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
| |
| 13. | 5.1. Поняття злочину та його ознаки
| |
| 14. | 5.2. Значення ч. 2 ст. 11 КК України для поняття злочину
| |
| 15. | 5.3. Відмінність злочину від інших правопорушень
| |
| 16. | 5.4. Класифікація злочинів
| |
| 17. | 6.1. Поняття і значення складу злочину
| |
| 18. | 6.2. Елементи і ознаки складу злочину
| |
| 19. | 6.3. Види складу злочинів
| |
| 20. | 6.4. Кваліфікація злочинів
| |
| 21. | 7.1. Поняття об'єкта злочину
| |
| 22. | 7.2. Предмет злочину
| |
| 23. | 7.3. Види об'єктів злочинів
| |
| 24. | 8.1. Поняття і значення об'єктивної сторони злочину
| |
| 25. | 8.2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)
| |
| 26. | 8.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення
| |
| 27. | 8.4. Причинний зв'язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками
| |
| 28. | 8.5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину
| |
| 29. | 9.1. Поняття і види суб'єктів злочину
| |
| 30. | 9.2. Поняття неосудності та її критерії
| |
| 31. | 9.3. Обмежена осудність
| |
| 32. | 9.4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння
| |
| 33. | 10.1. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину
| |
| 34. | 10.2. Поняття і значення вини
| |
| 35. | 10.3. Умисел та його види
| |
| 36. | 10.4. Необережність та її види
| |
| 37. | 10.5. Змішана форма вини
| |
| 38. | 10.6. Мотив і мета злочину
| |
| 39. | 10.7. Помилка та її значення для кримінальної відповідальності
| |
| 40. | 11.1. Поняття і види стадій злочину
| |
| 41. | 11.2. Закінчений злочин
| |
| 42. | 11.3. Незакінчений злочин і його види
| |
| 43. | 11.4. Готування до злочину
| |
| 44. | 11.5. Замах на злочин
| |
| 45. | 11.6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (за готування до злочину і за замах на злочин)
| |
| 46. | 11.7. Добровільна відмова від вчинення злочину
| |
| 47. | 12.1. Поняття і ознаки співучасті
| |
| 48. | 12.2. Види співучасників
| |
| 49. | 12.3. Форми співучасті
| |
| 50. | 12.4. Відповідальність співучасників
| |
| 51. | 12.5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть
| |
| 52. | 12.6. Причетність до злочину
| |
| 53. | 13.1. Вступні зауваження
| |
| 54. | 13.2. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів
| |
| 55. | 13.3. Повторність злочинів
| |
| 56. | 13.4. Сукупність злочинів
| |
| 57. | 13.5. Рецидив злочинів
| |
| 58. | 14.1. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння
| |
| 59. | 14.2. Необхідна оборона
| |
| 60. | 14.3. Затримання особи, яка вчинила злочин
| |
| 61. | 14.4. Крайня необхідність
| |
| 62. | 14.5. Фізичний або психічний примус
| |
| 63. | 14.6. Виконання наказу або розпорядження
| |
| 64. | 14.7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)
| |
| 65. | 14.8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації
| |
| 66. | 15.1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності
| |
| 67. | 15.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК)
| |
| 68. | 15.3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК)
| |
| 69. | 15.4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК)
| |
| 70. | 15.5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК)
| |
| 71. | 15.6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК)
| |
| 72. | 16.1. Поняття покарання
| |
| 73. | 16.2. Мета покарання
| |
| 74. | 17.1. Система покарань
| |
| 75. | 17.2. Основні покарання
| |
| 76. | 17.3. Додаткові покарання
| |
| 77. | 17.4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові
| |
| 78. | 18.1. Принципи призначення покарання
| |
| 79. | 18.2. Загальні засади призначення покарання
| |
| 80. | 18.3. Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання
| |
| 81. | 18.4. Призначення покарання за незакінчений злочин і за злочин, вчинений у співучасті
| |
| 82. | 18.5. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
| |
| 83. | 18.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів
| |
| 84. | 18.7. Призначення покарання за сукупністю вироків
| |
| 85. | 18.8. Правила складання покарань і зарахування строку ув'язнення
| |
| 86. | 19.1. Поняття звільнення від покарання та його види
| |
| 87. | 19.2. Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності
| |
| 88. | 19.3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
| |
| 89. | 19.4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
| |
| 90. | 19.5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
| |
| 91. | 19.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
| |
| 92. | 19.7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
| |
| 93. | 19.8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
| |
| 94. | 19.9. Звільнення від покарання за хворобою
| |
| 95. | 19.10. Амністія і помилування
| |
| 96. | 20.1. Поняття судимості
| |
| 97. | 20.2. Погашення судимості
| |
| 98. | 20.3. Зняття судимості.
| |
| 99. | 21.1. Примусові заходи медичного характеру
| |
| 100. | 21.2. Примусове лікування
| |
| 101. | 22.1. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
| |
| 102. | 22.2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення
| |
| 103. | 22.3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування
| |
| 104. | 22.4. Погашення і зняття судимості
| |
| 105. | 23.1. Кримінальне право Франції та Німеччини
| |
| 106. | 23.2. Кримінальне право Англії та США
| |
| 107. | 23.3. Кримінальне право Росії
| |
| 108. | 24.1. Класична школа кримінального права
| |
| 109. | 24.2. Антропологічна школа кримінального права
| |
| 110. | 24.3. Соціологічна школа кримінального права
| |
На попередню
| 
Translate
