Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.

3.5. Йозеф Зайферт (Шаан, Ліхтенштейн) Думки про професійну етику поліцейського

Безумовно, що професія поліцейського безпосередньо пов'язана з етичними питаннями. Багато етичних проблем торкаються конфлікту між змістом наказу та персональним етичним рівнем і совістю службовця, котра е найвищою суб'єктивною нормою, але водночас повинна орієнтуватися й на об'єктивні норми. Далі, етичні проблеми поліцейського-службовця торкаються як моралі чи не-моралі того, для чого призначені чи повинні бути призначеними поліцейські, так і моральних вчинків, гідності й морально значимих благ, котрі вони повинні захищати, й як раз їх в першу чергу.

Бо людська мораль розвивається не просто з «форми* водіння й з суб'єкта, як то вважав Кант, а породжується зустріччю свідомого та вільного суб'єкта з об'єктом, котрий виходячи зі своєї цінності вимагає гідної відповіді й морально закликає нас турбуватися про відповідне благо, або відповідати як потребується. Молодший брат, про якого ми повинні турбуватися, цивільна персона, якій погрожує акт насильства, та тому подібне -ось від кого до нас йде моральний заклик. Між іншим, це визнає й Кант, коли він говорить, що необхідна моральна вимога можлива лише тоді, коли не всі речі мають цінність, співвідносну лише з власними потягами, але коли є також речі, котрі мають «абсолютну цінність». Так речі, що мають абсолютну цінність, як, наприклад, гідність людини, ми можемо назвати разом з філософом Гільдебрандом морально значимими благами. Справедливо також вказують деякі сучасні автори, наприклад, Зігфрід Франке у своїй праці про професійну етику поліції, на значення цінності в німецькому законодавстві та поліцейському наказі. У цьому відношенні ми не можемо розглядати проблеми формалістської етики Канта, котра робить спробу обгрунтування морального обов'язку, виходячи з чисто апріорної форми воління без співвідношення з об'єктом (див., наприклад, «Основоположення для метафізики моралі» Канта), та критикувати її в ракурсі так званої «матеріальної вербальної етики», тобто етики, котра визнає моральні вимоги, які обгрунтовані об»єктом діяння. Однак, навіть сам Кант не повністю й строго слідує своєму так званому етичному «формалізмові» Оскільки він досить впевнено формулює свій категоричний імператив як персоналістичний принцип, котрий вимагає поваги до персони та її особливої, змістовно визначеної гідності (порівн., наприклад, відповідні роздуми у восьмому параграфі «Критики практичного розуму» Канта). Також в свой праці «Основоположення для метафізики моралі» Кант вказує однозначно на те, що моральний обв'язок може обгрунтувати лише «те, буття чого само по собі має абсолютну цінність», а не просто «обумовлену цінність» (як то, приміром, предмети пристрастей).

Якщо ми спочатку подумаємо про ці блага, як наприклад життя невинного, від яких виходять моральні вимоги до нас, то такі морально значимі блага найчіткіше проявляються у випадку з кримінальною поліцією. Можна згадати такі блага, як свобода, захист життя, тілесна недоторканість жінки та ін., заради яких поліцейські, в тому числі й керівники кримінальної поліції, як самі є батьками та матерями, полишаються свого життя.

Вез сумніву, добровільна та добровільно вибрана професія поліцейського спрямована на захист цих благ, в тому числі за умов ризику для свого життя, має високу моральну цінність й вимагає цілого ряду моральних доброчиннстей, і в першу чергу заангажованості у фізичному захисті та захисті життя людей. Замість того, щоб вибрати собі якусь небезпечну професію чи сферу діяльності, котра перш за все служила б власним інтересам, поліцейський стає на охороні права, порядку та безпеки; й при цьому він ризикує своїм власним життям. Суспільство, як кожний окремо, так і всі разом, повинно було б розглядати таке покликання поліцейського з великою повагою, саме як і професію пожежника. Особливою цінністю є принципове рішення поліцейського захищати високі людські блага, й не лише тоді, коли в особливих випадках виникає небезпечна ситуація, в якій кожна людина зобов'язана також це зробити, але тому, що це рішення поліцейського є добровільним - це його професія виступати в інтересах людей, при всіх негараздах та небезпечних ситуаціях.

Звичайно, в повній мірі поліцейський втілює ці моральні цінності при прийнятті своїх професійних рішень лише тоді, коли він дійсно керується інтересами інших персон, їх життям та безпекою, коли він мотивований наміром захищати інші блага людей, наприклад, коли він готовий прийняти участь в усуненні катастроф. Однак, якщо поліцейський просто мотивований авантюрними бажаннями чи, як то недавно узнало світове товариство про випадок брутального вчинку білих поліцейських відносно одного темношкірого, бажанням брутального насильства й бажанням показати свою владу, то тоді, зрозуміло, що прийняття таких рішень не те, що не має ніякої моральної цінності, а має скоріше моральну малоціннсть. Бо моральне благо в людині залежить не виключно від предмету та наслідків вчинку, а від внутрішньої узгодженості його позиції з благами та моральними обов'язками. Поліцейський вимушений приймати власне, вільне моральне рішення; й, власне кажучи, не сам вибір цієї професії робить його морально добрим. А тому вирішальною є рефлексія на цілі його професії та на внутрішнє, усвідомлене ставлення до моральної якості поліцейського при виконанні обов'язків заради згаданих благ.

До умов моральної цінності професії поліцейського належить також подолання моральних випробувань, котрі виникають під час виконання службових обов'язків. Тут можна згадати про спроби дати хабарі поліції в Італії чи інших країнах, котрі поліцейський навіть у випадках погроз заради справедивості та добросовісного виконання своїх службових обов'язків повинен присікати. Можна згадати умови його праці, котрі межують з людською грубістю, страхом перед поліцією, неповагою до поліцейського чи брутальними нападами на поліцейських. В подібних ситуаціях перед поліцейським стоїть таке випробовування, котре не легко подолати - реагувати на агресивну людину вираженням морально поганих почуттів, як приміром, помста, неповага чи ненависть, далі - неморальними вільними внутрішніми відповідями, як то безучасність, на відміну від справедливості, а також за допомогою зовнішніх брутальних дій. Тут мова йде про те, щоб під час виконання своїх службових обов'язків відмовитися від помсти, брутальності, просто нанесення удару у відповідь, холодності та взагалі від того, що виходить за необхідні рамки службового призначення й побороти не тільки зовні, але і всередині себе такі негативні потяги.

Заслуговує на увагу й ще одне випробування, котре легко виникає із-за невеличкого правопорушення чи маленької несправедливості, або просто із-за неввічливості інших. Звичайно, незадоволеність або виправданий гнів в таких випадках є відповідною реакцією, й скоріше морально доброю, аніж поганою. Все ж тоді такі явища, котрі пов'язані з накодичен-ням почуттів, як, наприклад, гнів, можуть легко стати ірраціональними й вилитися в такі пристрасті, під час яких людина може сказати чи зробити певні речі, про які вона пізніше буде жаліте; в такире випадках людина може піддатися такому почуттю зла, котре може привести до непродуманих та брутальних дій, до яких, приміром, можна віднести часті побої демонстрантів чи підозрілих поліцейськими-службовцями. Можна згадати й недавнє повідомлення в пресі про знущання білих поліцейських над одним темношкірим в СІЛА.

Наступне, зовсім інше випробування прямо повязане з професією поліцейського, а також співробітника дорожньо-транспортної служби. З цією посадою, як, власне кажучи, й з іншими посадами - професора, викладача, священника, котрі також повинні витримувати певні випробування, пов'язана певна доля влади й певний авторитет. І якраз це може стати джерелом високомірності та чванства посадою, з метою показати непристойним чином свою владу іншим, дивитися на них звисока та тому подібне.

Знов-таки, іншим моральним випробовуванням для поліцейського, так як і для судді, є чиста законність, котра або розглядає порушення правил дорожнього руху нарівні зі злочином, або розглядає порушення букви закону в кожному випадку, навіть якщо в конкретному випадку правило дорожнього руху немає ніякого смислу, як наприклад, якщо водій перехав на перехресті на червоний колір світлофору опівночі, коли можна бачити повну картину всіх вулиць й при відсутності будь-яких автомобільних засобів. Тут поліцейський мабудь повинен керуватися здоровим глуздом й свободою духу. Але навіть тоді, коли він повинен покарати штрафом водія за порушення правил дорожнього руху, котре не сприяє життю та безпеці, поліцейському слід завжди бачити різницю між позитивними правилами як такими та способам поведінки, котрі погрожують життю інших людей та є змістовно поганими.

Нарешті, необхідно згадати ще одну з найвищих груп моральних якостей, котрі поєднують в собі поліцейські, й особливо поліцейські дорожньо-транспортної служби та ті службовці, котрі займаються чисто формальними випадками, що не виказують подальшого впливу, й котрі при цьому всеж зберігають справедливість; королевою цих якостей є, звичайно, співчуття. Однак, є й багато інших скромних передчуттів цієї високої доброчинності. Разом з виконанням свох професійних обов'язків поліцейський повинен також відігравати роль доброзичливого й підсказуючого товариша цивільної людини, нагадувати йому про порядок, а не просто відразу наказувати його в лоб та виписувати штраф. Поліцейський-сужбовець має гуманну установку й не забуває, що поліцейський також людина й виступає чи виступав в тій же ролі, в котрій зараз знаходиться той, котрого він повинен наказати.

Коли поліцейського атакують злочинці, то він може проявити набагато більше добро й милосердя, наприклад, у внутрішньому пробаченні, терпінні чи кроткості, й не порушуючи при цьому положень про безпеку. Така людяність та добро, котра виражається насамперед в співчутті до болі пораненого, у співчутті до людини, хворої на залежність від наркотиків, у співчутті до жертви нещасливого випадку чи злочину, далі, у доповіді про певний випадок, яка зроблена професійно й з повагою до всіх причетних персон, а також у співчутті до рідних та близьких потерпілого чи загиблого під час дорожньо-транспортної пригоди, - може органічно поєднуватися з виконанням поліцейським свох професійних обов'язків й втілювати вищу моральну цінність, котра дійсна не лише для поліцейського, але й для всіх людей. Вона полягає в поважаючому визнанні іншої персони та її цінності, у співчутті до тих злочинців, котрі самі являються в більшій мірі жертвами наркотиків чи насилля, аніж грішниками, й котрі може завдяки людяному жестові, добровільній позитивній допомозі поліцейського підтвердять свою людяність у майбутньому.

Список літератури:

1. Andreas Laun, Das Gewissen - Oberste Norm sittlichen Handelns. Eine kritische Analyse (Wien: Tyrolia, 1984). 2. ders., Die naturrechtliche Begruendung der Ethik in der neueren katholischen Moraltheologie (Wien: Dom-Verlag, 1973). 3. Platon, Gorgias. 4. ders., Kriton. 5. Max Scheler, Der Formalismus in der Ethik und die materiale Wertethik, 5. Aufl. (Bern: Francke, 1966). 6. Josef Seifert, Was 1st und was raotiviert eine sittliche Handlung? (Salzburg: Universitetsverlag A. Pustet, 1976).

Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.

ЗМІСТ

1.	Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
2.	1.2. Л. М. Газнюк (Харків) Соматично-прегнантна обумовленість соціального порядку
3.	1.3. О.М.Губарь (Макеевка) Мораль и право в естественно-правовой и позитивистской концепции
4.	1.4. В. Ю. Дубниченко (Донецк) Проблема правосознания в русской религиозной философии
5.	1.5. Г. П. Климова, А. В. Климов, А. И. Уколов (Харьков) Политические аспекты социального порядка
6.	1.6. А. В. Климова (Днепродзержинск) Взаимосвязь традиционных, нравственных и правовых аспектов социального порядка
7.	1.7. Клаус-Михаэль Кодалле (Йена, ФРГ) Томас Гоббс: философия языка и политика
8.	1.8. Ю. В. Конотопцева (Харків) Свобода і соціальний порядок в розвитку суспільства: роль еліти
9.	1.9. Л.Д. Кривега (Запорожье) Социальный порядок: мировоззренческие измерения
10.	1.10. О. М. Кривуля (Харків) Співвідношення морального і правового порядку
11.	1.11. А. П. Лантух (Харків) Маргіналізація як засіб раціоналізації соціального порядку
12.	1.12. В. Н. Леонтьева (Харьков) Системность культуротворчества и социальный порядок
13.	1.13. С.И.Максимов (Харьков) Этико-антропологические основания правопорядка
14.	1.14. Я.А.Музалевская (Харьков) Природа морали и основания социального порядка (к постнеклассической постановке проблемы)
15.	1.15. Б. И. Поклад (Луганск) Социальный порядок как фундаментальное понятие криминологии
16.	1.16. С. В. Приживара (Харьков) Социальная ответственность и социальный порядок
17.	1.17. О. П. Проценко, И. М. Ушно (Харьков) морально-правовые предпосылки свободы предпринимательской деятельности
18.	1.18. Л. В. Рязанцева (Харьков) «Проблематизация блага»: эгоизм в перспективе морали и права
19.	1.19. О. Ф. Скакун (Харьков) Право, законность, правопорядок: их взаимозависимость и тенденции развития
20.	1.20. Пол М. Слоун (США) Основы общественного порядка
21.	1.21. О. М. Тетерич (Харьков) Соотношение морального и правового регулирования
22.	1.22. А. В. Толстоухов (Київ) Проблема взаємодії ліберальної і демократичної свободи
23.	1.23. Г. Л. Тулъчинский (Санкт-Петербург, Россия) Проблема либерализма и эффективная социальная технология
24.	1.24. И. А. Филина (Полтава) Социальный порядок как условие социального прогресса
25.	1.25. Фолькер Герхардт (Берлин, ФРГ) Политика - это больше, чем сумма морали и права
26.	1.26. Л.А.Шаповал (Харків) Право. Держава. Правопорядок
27.	1.27. В. В. Шкода (Харьков) О всеобщем порядке охранения
28.	1.28. В. Ятченко (Дніпродзержинськ) Метафізичний вимір авторитетності соціального порядку (культурно-історичний аспект)
29.	2.1. В. Л. Ботезат (Харьков) Проблема народной воли и демократического государства
30.	2.2. Н.А.Бусова (Харьков) Проблема легитимации правового порядка
31.	2.3. О. В. Гарник (Дніпропетровськ) Проблема легітимації правового примусу в сучасній філософи права (постмодерністська та дискурсивно-етична орієнтації)
32.	2.4. В. В. Гордієнко (Харків) Державне право на легітимне насильство: кордони та межі відтворювання
33.	2.5. В.А.Жадько (Запоріжжя) Межі ефективності права
34.	2.6. М. М. Жовтобрюх (Запоріжжя) Засади чинності звичаєвого права
35.	2.7. С. А. Заветный (Харьков) Возможности и пределы права как вида социального управления
36.	2.8. Н. С. Корабльова (Харків) Дисциплінарні технологи у техніках покарань: рольовий вимір
37.	2.9. А А Лакиза (Симферополь) Об относительной независимости права
38.	2.10. Н.Я.Мокрецова (Харьков) Психологические аспекты отношения к правовым нормам
39.	2.11. В. Б. Окороков (Днепропетровск) Метафизика свободы (теория справедливости и границы легитимации)
40.	2.12. Н. П. Осипова (Харків) Механізм аналізу соціальної ефективності права
41.	2.13. О.И.Помников (Луганск) Аристотель и современность: опыт размышления на тему справедливости
42.	2.14. В.В.Рябокляч (Полтава) До визначення правового відчуження
43.	2.15. Л. А. Сухих (Харьков) Правовые нормы и правовая защищенность
44.	2.16. А. О. Червяцова (Харків) Легітимність державної влади: основні критерії
45.	2.17. И. В. Я ценко (Харьков) Договор как основа правопорядка
46.	3.1. Ю. І. Агапова, І. Г. Скиба (Луганськ) Проблема прав людини в процес! викладання мовознавчих дисциплін у спеціалізованих вузах системи МВС
47.	3.2. А. П. Алексеєнко (Харків) Гуманізм як принцип соціального порядку
48.	3.3. М. Ф. Анісімова (Запоріжжя) Забезпечення прав і свобод осіб, що засуджені до позбавлення волі: вимоги міжнародних стандартів та реалії національних пенітенціарних установ
49.	3.4. Д. В. Бацун (Харьков) Проблема универсальности идеи прав человека
50.	3.5. Йозеф Зайферт (Шаан, Ліхтенштейн) Думки про професійну етику поліцейського
51.	3.6. И. В. Карпенко (Харьков) О «порядке понятий» в понятии «социальный порядок»
52.	3.7. Н.Н.Крестовская (Одесса) Статус ребенка как показатель гуманности права: история и современность
53.	3.8. К. Б. Левченко (Київ) Національні інституції по дотриманню прав людини: рекомендації міжнародних організацій та український досвід
54.	3.9. В. Н. Мороз (Днепродзержинск) О некоторых проблемах взаимодействия человека, гражданского общества и государства в сфере правового порядка
55.	3.10. С. Д. Порощу к, Т.С.Порощук (Запоріжжя) Особливості сучасного правового статусу особи
56.	3.11. В. Г. Рибалка, В. Т. Жежерун (Харків) Примус до правопорядку у військовій діяльності
57.	3.12. Л. Д. Тимченко, Л. А. Тимченко (Харьков) Глобализация в сфере прав человека: негативные и позитивные тенденции развития
58.	3.13. C. І. Ткачов, Н. О. Ткачова (Харків) Місце цінностей в процесі розбудови справедливого суспільства
59.	3.15. П. В. Цимбал (Харків) Політична кримінологія: нові аспекти в умовах глобалізації
60.	4.1. В. В. Акимов, В. И. Чуб (Харьков) Незаконный оборот наркотиков в Украине и парадигма национальной безопасности
61.	4.2. І. В. Банікевич (Харків) Проблеми правоохоронної діяльності у перехідному суспільстві
62.	4.3. І. В. Венедіктова (Харків) Упорядкування відносин власності в перехідному суспільстві
63.	4.4. В. І. Гадяцький (Харків) Практична філософія та філософський конформізм у ситуації неправового порядку
64.	4.5. Е. А. Гнатенко (Луганск) Понятие общественной опасности: философский и правовой подходы
65.	4.6. В. І. Горбань, О. В. Горбань (Полтава) Право і соціальні трансформації: проблема взаємозв'язку
66.	4.7. О. Г. Даніл'ян (Харків) Формування правових механізмів розв'язання протиріч в перехідних суспільствах
67.	4.8. Ю. В. Дука (Запоріжжя) Проблема податкового порядку в сучасному українському суспільстві
68.	4.9. Н. М. Ємельянова (Донецьк) Правовий нігілізм у перехідному суспільстві
69.	4.10. І.Д. Загрійчук (Харків) Правове регулювання міжнаціональних взаємовідносин: філософські аспекти
70.	4.11. В. Л. Зубов (Запорожье) Проблемы правового регулирования предпринимательской деятельности в Украине
71.	4.12. Н. Г. Карпунова (Луганськ) Гуманітаризація процесу виховання курсантів вузів системи МВС України як фактор гуманізації правоохоронної дільності
72.	4.13. Е. Г. Михайлева (Харьков) Элита и легитимация социального порядка: проблемы транзитивного социума
73.	4.14. В. Н. Овчаренко (Харьков) Проблемы формирования правосознания в переходный период
74.	4.15. В. А. Светлов (Санкт-Петербург, Россия) Фундаментальная вероятностная теорема анализа и разрешения конфликтов
75.	5.1. В.А.Абашник (Харьков-Йена, ФРГ) Назначение полиции в системе «харьковского полицейского законодательства» Л. Г. К. Якоба
76.	5.2. Г. Є. Аляев (Полтава) Прогрес права як трансформація морально-правової свідомості
77.	5.3. Т. А. Андреева (Донецк) Нравственные ценности и правовое нормотворчество в истории человечества
78.	5.4. Е.А.Афонін,А.Ю. Мартинов (Київ) Проблема свободи та порядку в контексті всесвітньої історії (або бельгійський прототип для української перспективи)
79.	5.5. А. Г. Барадачев (Харьков) Воля как основание юридической ответственности
80.	5.6. В. П. Будз (Львів) Проблема співвідношення національних і універсальних цінностей як основних інструментів соціальних змін в філософії історії Михайла Гру шевського
81.	5.7. Роберт Вальтер (Вена, Австрия) Правовая теория в Австрии в XX веке
82.	5.8. Клаус Дирксмаер (Йена, ФРГ) О способности правовой философии к изменениям
83.	5.9. Н. І. Завадова (Полтава) Екологічна етика та її основа
84.	5.10. О. Г. Івахненко (Харків) Кодекс честі офіцера як поєднання правових і моральних цінностей
85.	5.11. В. Ю. Калюжна (Луганськ) Традиції пуританізму в системі освіти США та їх значення для духовного розвитку країни
86.	5.12. Т. В, Кондратюк (Київ) Цінності як засіб правової регуляції соціальних взаємовідносин
87.	5.13. С. Куцепал (Полтава) Дві моделі влади в постмодерн!
88.	5.14. О. М. Литвинов, О. В. ПІерстньов (Луганськ) Проблема громадянства та національності у національній державі (за працею Юргена Габермаса «Громадянство і національна ідентичність»)
89.	5.15. И. В. Минаков (Харьков) Система права как эффект поля онтологии
90.	5.16. І. М. Мухін (Запоріжжя) Системно-трансформаційні ресурси суспільства як основа реалізації соціальної свободи (правовий аспект)
91.	5.17. С. Е. Острога (Харків) Головні напрями філософсько-логічного аналізу мови права
92.	5.18. Ж. О. Павленко (Харків) Експертні оцінки в праві
93.	5.19. В. В. Попов (Харьков) Ирония и юмор в двойственности образа закона
94.	5.20. Л. А. Радионова (Харьков) И. Кант о философии свободы
95.	5.21. Н. Н. Саппа (Харьков) Развитие норм, правил, прав и игровая деятельность
96.	5.22. І. І. Севру к (Харків) До питання про «порядок» та його сенси
97.	5.23. В. В. Снегирев (Луганск) О понятии «национальное государство» в современном государствоведении
98.	5.24. О. В. Стричинець (Харків) Роль класифікацій у структуруванні правового порядку
99.	5.25. В.Д. Титов (Харків) Раціональність правового порядку
100.	5.26. Ж. С. Тростановский (Германия, Дюссельдорф) Категории права, обязанности, ответственности и их взаимосвязь
101.	5.27. А. К. Чаплыгин (Харьков) Дилетантизм как условие и антитеза философского практицизма
102.	5.28. B.I. Чернишева (Луганськ) проблема поліцейського цинізму в контексті Гуманізації системи підготовки правоохоронних органів (на прикладі США і України)
103.	5.29. Г. П. Чміль (Київ) Дисциплінарний дискурс екранних мистецтв і становлення індивідуальності
104.	5.30. В. Н. Шаповал (Харьков) Свобода и порядок как трансцендентальные корреляты отношения «человек-мир»
105.	5.31. Е. Н. Юркевич, Н. В. Попова (Харьков) Герменевтическая практика в юриспруденции: догматические и адогматические аспекты

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate