Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
5.6. В. П. Будз (Львів) Проблема співвідношення національних і універсальних цінностей як основних інструментів соціальних змін в філософії історії Михайла Гру шевського
Часто складається враження, що філософія як наука відійшла від реального життя і займається проблемами, які не пов'язані з урегулюванням відносин у суспільстві, а проблеми філософії є надуманими і чисто спекулятивними. Проте, філософія, філософсько-світоглядні па-
радигми поруч з релігійними, здатні на рівні свідомості впливати на розвиток суспільних відносин, адже як філософія, так і релігія пропонують ті чи інші цінності, які стають пріоритетними в певному колі спільноти, і яка керується цими цінностями в своїй життєдіяльності. Зміна суспільних відносин, зміна векторів взаємодії у суспільстві стає можливою тільки зі зміною ціннісних орієнтацій, які логічно обґрунтовуються філософськими чи релігійними доктринами. З цих парадигм випливають також як моральні так і правові норми, які приймаються суспільством. Таким чином, правовий і моральний порядок в суспільстві, політичні і економічні, соціальні і культурні відносини громадян того чи іншого суспільства будуються навколо філософських поглядів того ж суспільства на людину, на її сутність, на її свободу, на сенс її життя.
З іншого боку соціальні відносини будуються спонтанно, виходячи з реальних біологічних і соціальних потреб людини, і тому часто раціональний бік відносин у суспільстві відступає на задній план. В такому випадку долається моральний і правовий бар'єр.
Гуманізація правових і соціальних відносин неможлива без подолання цієї спонтанності, тобто неможлива без зміни свідомості громадян, які своєю доброю волею повинні дивитись на людину як на найвищу цінність. В даному аспекті виникає проблема національних і універсальних цінностей, адже потреби тієї чи іншої нації, а отже і цінності складаються з реальних умов її життя, і якщо ці умови є несприятливими, тоді ця окрема нація може поставити свої інтереси вище за універсальні цінності і силою завойовувати місце в просторі і часі.
Звичайно, що прослідкувати зміну соціальних цінностей в просторі і часі можна тільки в історичній перспективі, оцінюючи реальні події, які мали місце в історії людства, адже проектувати соціальні відносини в майбутньому можна тільки виходячи з реальних ситуацій і фактів, що мали місце в історії. Можна і піти іншим шляхом - чисто спекулятивним, пропонуючи людині певні ідеали, до яких необхідно прагнути в майбутньому.
Якщо ж ми прагнемо побудувати гуманний правовий порядок, соціальні справедливі відносини в українському суспільстві, то тут в теоретичному і практичному відношенні велике значення має духовний доробок наших попередників, серед яких чільне місце належить М. Грушевському, адже вчений прослідкував в своїх філософсько-історичних поглядах тяглість історичного процесу українського народу в просторі і часі, визначаючи моральні і правові цінності, якими керувалося наше суспільство на протязі існування його історії. Будуючи правові відносини в Україні, ми повинні врахувати думки і ідеї вченого, який був дослідником і реальним творцем нашої історії.
У філософії історії М. Грушевський розглядає проблеми різноманітних відносин у суспільстві - економічних, політичних, моральних, культурних, правових; визначає ті чи інші цінності, які були пріоритетними в той чи інший період нашої історії, а також вимальовує той ідеал суспільних відносин? до якого ми повинні прагнути в відносинах національних і міжнародних. Так М. Грушевський висловлює таку думку: людина в суспільних відносинах повинна керуватись формулою homo homini res sacra. В цілому людству, для того щоб реалізувати демократичні і гуманістичні цінності, необхідно відмовитись від формули «...«homo homini lupus est(людина людині як вовк), котра фактично панує у нинішній момент, до формули homo homini res sacra (людина людині річ свята), котрою рухалось й здобувалось все, що було кращого на землі» [1, с. 70]. Ця формула усуває з суспільних відносин прояву будь-якого егоцентризму - національного, расового, державного.
Філософія історії Грушевського є поліфакторною: в ній діють раціональні і спонтанні фактори. Так він пише: «Все більше укріплююся в переконанні про вирішальну роль в вічних змінах людського життя цієї неустанної конкуренції індивідуалістичних і колективістичних тенденцій і періодичного чергування переваги то одних, то других... Се чергування мені уявляється як основа того ритму соціальної еволюції...» [2, с. 4] Під впливом різних факторів змінюються постійно соціальні інститути: «...Потрапляючи в потік історичних змін, соціальні форми, при всій тенденції до одностайності і одноманітності, підпадають ду'же різноманітним і відмінним змінам, під впливом зовнішніх обставин і тих основних факторів чи функцій соціального життя, котрі для короткості можна залишити при сих трьох категоріях: біологічній, економічній і психологічній... [2, с. 41].
В філософії історії М. Грушевського процеси суспільно-політичної інтеграції і диференціації відбуваються під впливом «біологічних, економічних і психологічних факторів...» [2, с. 171]. Ці процеси не мають трансцендентного походження вже тому, що вони пов'язані з біологією і психологією людини. Звідси суспільно-політичний розвиток, еволюція соціуму, що розгортається в просторі і часі, тобто в історії, є наслідком взаємодії і складної комбінації різноманітних факторів, які переломлюються в психіці людини. Психіка людини є полем, де розгортається взаємодія різноманітних факторів. Таким чином, сам історичний процес є поліфак-торним, але центром цієї поліфакторності є людина, є її психіка, психіка спільноти, яка в свою чергу і є головною діючою силою історичного процесу. В політичних, соціальних, економічних процесах у філософії історії М. Грушевського головним їх суб'єктом є народ (спільнота), соціум. Самі ж бажання народу, його цінності і інтереси, а в цілому його психіка визначають напрям і характер протіканя різноманітних соціально-політичних процесів. Отже, ці процеси є свідомими, не зважаючи на перші етапи існування соціальної спільноти, де вони є механічними (або несвідомими). М. Грушевський пише, що людське життя і соціальні відносини не можуть бути зведені до «...механічних взаємовідносин і залежностей, які помічаються в природі неорганічній і органічній» [2, с. 35]. Соціальні відносини є «актом волі, при тім, волі свідомої, яка ставить певну мету...» [2, с. 36], в них існує «елемент волі,... елемент мети... і елемент моральної обов'язковості...» [2, с. 36]. «...Всі зусилля можуть упростити схему соціального процесу і надати йому характер якнайбільше автоматичний і механічний, такі не можуть скинути з рахунку сих елементів» [2, с. 37]. Отже, суспільство необхідно будувати на «свобідні-ших і раціональних основах...» [З, с. 5], оскільки «історія, ся magistra vitae,- ще раз на твердих фактах дала лекцію, що насильство і утиск не можуть бути тривкими...» [З, с. 5]. В суспільстві необхідне «вироблення найбільш раціонального плану устрою й відносин...» [З, с. 14]. Вчений пише: «Всяке накидування громадянам механічної унітарності, приму-
сових зв'язків буде величезною помилкою, яка викличе тільки відпір, реакцію, центробіжність...» [4, с. 45].
Цінностями, які здатні впливати на суспільство, е цінності демократичні і ліберальні, які повинна сповідувати кожна нація, і які не суперечать цінностям універсальним. М. Грушевський підтримує думку про те, що держава якнайменше повинна втручатися в життя своїх громадян, адже держава повинна існувати для людини, а не навпаки. Свобода, рівність, справедливість, братерство - цінності, які є основними в філософії історії М. Грушевського, це цінності, які пов'язують в єдину цілісність історичний процес українського народу і є основними в моральних і правових відносинах.
Список літератури:
1. М. Грушевський. Історія й її соціально-виховуюче значіннє // М. Грушевський. На порозі нової України. Гадки і мрії. Київ 1918. 2. М. Грушевський. Шчат-ки громадянства. Генетична соціологія. Відень, 1921. 3. М. Грушевський. З біжучої хвилі. Статті й замітки на теми дня 1905-6р. К., 1906. 4. М. Грушевський. Українська партія соціялістів-революціонерів та її завдання. К., 1920.
Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
ЗМІСТ
| 1. | Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
| |
| 2. | 1.2. Л. М. Газнюк (Харків) Соматично-прегнантна обумовленість соціального порядку
| |
| 3. | 1.3. О.М.Губарь (Макеевка) Мораль и право в естественно-правовой и позитивистской концепции
| |
| 4. | 1.4. В. Ю. Дубниченко (Донецк) Проблема правосознания в русской религиозной философии
| |
| 5. | 1.5. Г. П. Климова, А. В. Климов, А. И. Уколов (Харьков) Политические аспекты социального порядка
| |
| 6. | 1.6. А. В. Климова (Днепродзержинск) Взаимосвязь традиционных, нравственных и правовых аспектов социального порядка
| |
| 7. | 1.7. Клаус-Михаэль Кодалле (Йена, ФРГ) Томас Гоббс: философия языка и политика
| |
| 8. | 1.8. Ю. В. Конотопцева (Харків) Свобода і соціальний порядок в розвитку суспільства: роль еліти
| |
| 9. | 1.9. Л.Д. Кривега (Запорожье) Социальный порядок: мировоззренческие измерения
| |
| 10. | 1.10. О. М. Кривуля (Харків) Співвідношення морального і правового порядку
| |
| 11. | 1.11. А. П. Лантух (Харків) Маргіналізація як засіб раціоналізації соціального порядку
| |
| 12. | 1.12. В. Н. Леонтьева (Харьков) Системность культуротворчества и социальный порядок
| |
| 13. | 1.13. С.И.Максимов (Харьков) Этико-антропологические основания правопорядка
| |
| 14. | 1.14. Я.А.Музалевская (Харьков) Природа морали и основания социального порядка (к постнеклассической постановке проблемы)
| |
| 15. | 1.15. Б. И. Поклад (Луганск) Социальный порядок как фундаментальное понятие криминологии
| |
| 16. | 1.16. С. В. Приживара (Харьков) Социальная ответственность и социальный порядок
| |
| 17. | 1.17. О. П. Проценко, И. М. Ушно (Харьков) морально-правовые предпосылки свободы предпринимательской деятельности
| |
| 18. | 1.18. Л. В. Рязанцева (Харьков) «Проблематизация блага»: эгоизм в перспективе морали и права
| |
| 19. | 1.19. О. Ф. Скакун (Харьков) Право, законность, правопорядок: их взаимозависимость и тенденции развития
| |
| 20. | 1.20. Пол М. Слоун (США) Основы общественного порядка
| |
| 21. | 1.21. О. М. Тетерич (Харьков) Соотношение морального и правового регулирования
| |
| 22. | 1.22. А. В. Толстоухов (Київ) Проблема взаємодії ліберальної і демократичної свободи
| |
| 23. | 1.23. Г. Л. Тулъчинский (Санкт-Петербург, Россия) Проблема либерализма и эффективная социальная технология
| |
| 24. | 1.24. И. А. Филина (Полтава) Социальный порядок как условие социального прогресса
| |
| 25. | 1.25. Фолькер Герхардт (Берлин, ФРГ) Политика - это больше, чем сумма морали и права
| |
| 26. | 1.26. Л.А.Шаповал (Харків) Право. Держава. Правопорядок
| |
| 27. | 1.27. В. В. Шкода (Харьков) О всеобщем порядке охранения
| |
| 28. | 1.28. В. Ятченко (Дніпродзержинськ) Метафізичний вимір авторитетності соціального порядку (культурно-історичний аспект)
| |
| 29. | 2.1. В. Л. Ботезат (Харьков) Проблема народной воли и демократического государства
| |
| 30. | 2.2. Н.А.Бусова (Харьков) Проблема легитимации правового порядка
| |
| 31. | 2.3. О. В. Гарник (Дніпропетровськ) Проблема легітимації правового примусу в сучасній філософи права (постмодерністська та дискурсивно-етична орієнтації)
| |
| 32. | 2.4. В. В. Гордієнко (Харків) Державне право на легітимне насильство: кордони та межі відтворювання
| |
| 33. | 2.5. В.А.Жадько (Запоріжжя) Межі ефективності права
| |
| 34. | 2.6. М. М. Жовтобрюх (Запоріжжя) Засади чинності звичаєвого права
| |
| 35. | 2.7. С. А. Заветный (Харьков) Возможности и пределы права как вида социального управления
| |
| 36. | 2.8. Н. С. Корабльова (Харків) Дисциплінарні технологи у техніках покарань: рольовий вимір
| |
| 37. | 2.9. А А Лакиза (Симферополь) Об относительной независимости права
| |
| 38. | 2.10. Н.Я.Мокрецова (Харьков) Психологические аспекты отношения к правовым нормам
| |
| 39. | 2.11. В. Б. Окороков (Днепропетровск) Метафизика свободы (теория справедливости и границы легитимации)
| |
| 40. | 2.12. Н. П. Осипова (Харків) Механізм аналізу соціальної ефективності права
| |
| 41. | 2.13. О.И.Помников (Луганск) Аристотель и современность: опыт размышления на тему справедливости
| |
| 42. | 2.14. В.В.Рябокляч (Полтава) До визначення правового відчуження
| |
| 43. | 2.15. Л. А. Сухих (Харьков) Правовые нормы и правовая защищенность
| |
| 44. | 2.16. А. О. Червяцова (Харків) Легітимність державної влади: основні критерії
| |
| 45. | 2.17. И. В. Я ценко (Харьков) Договор как основа правопорядка
| |
| 46. | 3.1. Ю. І. Агапова, І. Г. Скиба (Луганськ) Проблема прав людини в процес! викладання мовознавчих дисциплін у спеціалізованих вузах системи МВС
| |
| 47. | 3.2. А. П. Алексеєнко (Харків) Гуманізм як принцип соціального порядку
| |
| 48. | 3.3. М. Ф. Анісімова (Запоріжжя) Забезпечення прав і свобод осіб, що засуджені до позбавлення волі: вимоги міжнародних стандартів та реалії національних пенітенціарних установ
| |
| 49. | 3.4. Д. В. Бацун (Харьков) Проблема универсальности идеи прав человека
| |
| 50. | 3.5. Йозеф Зайферт (Шаан, Ліхтенштейн) Думки про професійну етику поліцейського
| |
| 51. | 3.6. И. В. Карпенко (Харьков) О «порядке понятий» в понятии «социальный порядок»
| |
| 52. | 3.7. Н.Н.Крестовская (Одесса) Статус ребенка как показатель гуманности права: история и современность
| |
| 53. | 3.8. К. Б. Левченко (Київ) Національні інституції по дотриманню прав людини: рекомендації міжнародних організацій та український досвід
| |
| 54. | 3.9. В. Н. Мороз (Днепродзержинск) О некоторых проблемах взаимодействия человека, гражданского общества и государства в сфере правового порядка
| |
| 55. | 3.10. С. Д. Порощу к, Т.С.Порощук (Запоріжжя) Особливості сучасного правового статусу особи
| |
| 56. | 3.11. В. Г. Рибалка, В. Т. Жежерун (Харків) Примус до правопорядку у військовій діяльності
| |
| 57. | 3.12. Л. Д. Тимченко, Л. А. Тимченко (Харьков) Глобализация в сфере прав человека: негативные и позитивные тенденции развития
| |
| 58. | 3.13. C. І. Ткачов, Н. О. Ткачова (Харків) Місце цінностей в процесі розбудови справедливого суспільства
| |
| 59. | 3.15. П. В. Цимбал (Харків) Політична кримінологія: нові аспекти в умовах глобалізації
| |
| 60. | 4.1. В. В. Акимов, В. И. Чуб (Харьков) Незаконный оборот наркотиков в Украине и парадигма национальной безопасности
| |
| 61. | 4.2. І. В. Банікевич (Харків) Проблеми правоохоронної діяльності у перехідному суспільстві
| |
| 62. | 4.3. І. В. Венедіктова (Харків) Упорядкування відносин власності в перехідному суспільстві
| |
| 63. | 4.4. В. І. Гадяцький (Харків) Практична філософія та філософський конформізм у ситуації неправового порядку
| |
| 64. | 4.5. Е. А. Гнатенко (Луганск) Понятие общественной опасности: философский и правовой подходы
| |
| 65. | 4.6. В. І. Горбань, О. В. Горбань (Полтава) Право і соціальні трансформації: проблема взаємозв'язку
| |
| 66. | 4.7. О. Г. Даніл'ян (Харків) Формування правових механізмів розв'язання протиріч в перехідних суспільствах
| |
| 67. | 4.8. Ю. В. Дука (Запоріжжя) Проблема податкового порядку в сучасному українському суспільстві
| |
| 68. | 4.9. Н. М. Ємельянова (Донецьк) Правовий нігілізм у перехідному суспільстві
| |
| 69. | 4.10. І.Д. Загрійчук (Харків) Правове регулювання міжнаціональних взаємовідносин: філософські аспекти
| |
| 70. | 4.11. В. Л. Зубов (Запорожье) Проблемы правового регулирования предпринимательской деятельности в Украине
| |
| 71. | 4.12. Н. Г. Карпунова (Луганськ) Гуманітаризація процесу виховання курсантів вузів системи МВС України як фактор гуманізації правоохоронної дільності
| |
| 72. | 4.13. Е. Г. Михайлева (Харьков) Элита и легитимация социального порядка: проблемы транзитивного социума
| |
| 73. | 4.14. В. Н. Овчаренко (Харьков) Проблемы формирования правосознания в переходный период
| |
| 74. | 4.15. В. А. Светлов (Санкт-Петербург, Россия) Фундаментальная вероятностная теорема анализа и разрешения конфликтов
| |
| 75. | 5.1. В.А.Абашник (Харьков-Йена, ФРГ) Назначение полиции в системе «харьковского полицейского законодательства» Л. Г. К. Якоба
| |
| 76. | 5.2. Г. Є. Аляев (Полтава) Прогрес права як трансформація морально-правової свідомості
| |
| 77. | 5.3. Т. А. Андреева (Донецк) Нравственные ценности и правовое нормотворчество в истории человечества
| |
| 78. | 5.4. Е.А.Афонін,А.Ю. Мартинов (Київ) Проблема свободи та порядку в контексті всесвітньої історії (або бельгійський прототип для української перспективи)
| |
| 79. | 5.5. А. Г. Барадачев (Харьков) Воля как основание юридической ответственности
| |
| 80. | 5.6. В. П. Будз (Львів) Проблема співвідношення національних і універсальних цінностей як основних інструментів соціальних змін в філософії історії Михайла Гру шевського
| |
| 81. | 5.7. Роберт Вальтер (Вена, Австрия) Правовая теория в Австрии в XX веке
| |
| 82. | 5.8. Клаус Дирксмаер (Йена, ФРГ) О способности правовой философии к изменениям
| |
| 83. | 5.9. Н. І. Завадова (Полтава) Екологічна етика та її основа
| |
| 84. | 5.10. О. Г. Івахненко (Харків) Кодекс честі офіцера як поєднання правових і моральних цінностей
| |
| 85. | 5.11. В. Ю. Калюжна (Луганськ) Традиції пуританізму в системі освіти США та їх значення для духовного розвитку країни
| |
| 86. | 5.12. Т. В, Кондратюк (Київ) Цінності як засіб правової регуляції соціальних взаємовідносин
| |
| 87. | 5.13. С. Куцепал (Полтава) Дві моделі влади в постмодерн!
| |
| 88. | 5.14. О. М. Литвинов, О. В. ПІерстньов (Луганськ) Проблема громадянства та національності у національній державі (за працею Юргена Габермаса «Громадянство і національна ідентичність»)
| |
| 89. | 5.15. И. В. Минаков (Харьков) Система права как эффект поля онтологии
| |
| 90. | 5.16. І. М. Мухін (Запоріжжя) Системно-трансформаційні ресурси суспільства як основа реалізації соціальної свободи (правовий аспект)
| |
| 91. | 5.17. С. Е. Острога (Харків) Головні напрями філософсько-логічного аналізу мови права
| |
| 92. | 5.18. Ж. О. Павленко (Харків) Експертні оцінки в праві
| |
| 93. | 5.19. В. В. Попов (Харьков) Ирония и юмор в двойственности образа закона
| |
| 94. | 5.20. Л. А. Радионова (Харьков) И. Кант о философии свободы
| |
| 95. | 5.21. Н. Н. Саппа (Харьков) Развитие норм, правил, прав и игровая деятельность
| |
| 96. | 5.22. І. І. Севру к (Харків) До питання про «порядок» та його сенси
| |
| 97. | 5.23. В. В. Снегирев (Луганск) О понятии «национальное государство» в современном государствоведении
| |
| 98. | 5.24. О. В. Стричинець (Харків) Роль класифікацій у структуруванні правового порядку
| |
| 99. | 5.25. В.Д. Титов (Харків) Раціональність правового порядку
| |
| 100. | 5.26. Ж. С. Тростановский (Германия, Дюссельдорф) Категории права, обязанности, ответственности и их взаимосвязь
| |
| 101. | 5.27. А. К. Чаплыгин (Харьков) Дилетантизм как условие и антитеза философского практицизма
| |
| 102. | 5.28. B.I. Чернишева (Луганськ) проблема поліцейського цинізму в контексті Гуманізації системи підготовки правоохоронних органів (на прикладі США і України)
| |
| 103. | 5.29. Г. П. Чміль (Київ) Дисциплінарний дискурс екранних мистецтв і становлення індивідуальності
| |
| 104. | 5.30. В. Н. Шаповал (Харьков) Свобода и порядок как трансцендентальные корреляты отношения «человек-мир»
| |
| 105. | 5.31. Е. Н. Юркевич, Н. В. Попова (Харьков) Герменевтическая практика в юриспруденции: догматические и адогматические аспекты
| |
На попередню
| 
Translate
