Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Остаточно програв той, хто визнав себе переможеним. / Андрій Коваль

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Конспект лекцій Історія економічних вчень


5.1. Економічні погляди С.Сісмонді

С. Сісмонді (1773—1842) — за словами К. Маркса завершує класичну політичну економію і започатковує дрібнобуржуазний напрям. Західні економісти, оцінюючи світогляд Сісмонді, підкреслюють те, що він першим виступив проти канонів класичної політичної економії, яку назвав «економічною ортодоксією».

Сісмонді був не лише економістом, він залишив велику наукову спадщину в галузі історії. Як економіст Сісмонді спочатку був послідовником А. Сміта. 1819 р. він опублікував свою головну працю «Нові начала політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення». У цій праці він намагається побудувати політичну економію на нових засадах.

Сісмонді виступає з критикою класичної політичної економії, зокрема заперечує визначення предмета й методу політекономії класиками. Предметом політекономії, за Сісмонді, має бути «матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави». Критикуючи абстрактний метод класиків, Сісмонді ставить у центр своїх досліджень становище людини і наголошує на необхідності вивчення історичного розвитку країни, де ця людина живе. Тому його можна вважати попередником історичної школи.

Сісмонді виступає з безкомпромісною критикою капіталізму. Він був одним із перших, хто звернув увагу на тяжке й безправне життя робітників. Проте Сісмонді не лише критикує капіталізм, а й розробляє проект його реформування. Сісмонді є прихильником державного втручання в економіку, а також відновлення поєднання праці та власності, притаманного дрібному виробництву. Він закликає повернутись до дрібного виробництва і в промисловості, і в сільському господарстві. Однак способів реального здійснення цієї програми він не тільки не запропонував, а й не бачив. Сісмонді не був радикалом, він проголошував себе супротивником комунізму, а його соціальні вимоги обмежувалися необхідністю запровадження робітничого законодавства.

Теорія вартості, капіталу і доходів. Сісмонді є прихильником трудової теорії вартості. Проте він (як і класики) не дає визначення субстанції вартості, а розглядає фактично тільки мінову вартість.

Капітал він трактує як виробничі запаси, переважно засоби виробництва, але виокремлює основний і оборотний капітал.

Прибуток Сісмонді визначає як відрахування від продукту праці робітника і підкреслює його експлуататорську природу. Ренту він розглядає у фізіократичному дусі — як винагороду природи за виробничу діяльність.

Теорія відтворення і криз. Ця теорія є наріжним каменем економічного вчення Сісмонді, і треба чітко уяснити її суть. Метою капіталістичного виробництва він визнає споживання, а суперечність між виробництвом і споживанням розглядає як основну суперечність капіталізму, що виявляється в труднощах збуту товарів, у кризах. Ці негативні явища, на думку Сісмонді, зумовлено звуженням внутрішнього ринку через зменшення доходів робітників, яких витискають з виробництва машини і заробітна плата яких зменшується. Щодо капіталістів, то вони частину свого доходу, яку мали б використати на споживання, нагромаджують (виробниче нагромадження він ігнорує). За цих обставин частина суспільного продукту не може бути реалізованою на внутрішньому ринку. Зовнішні ринки у зв'язку з розвитком капіталізму в інших країнах також звужуються. До капіталізму такої проблеми не існувало, тому що була велика маса споживачів — дрібних виробників, господарства яких зруйнував капіталізм, звужуючи тим самим внутрішній ринок, породжуючи загальне надвиробництво і кризи.

Отже, кризи в Сісмонді — це результат внутрішніх суперечностей капіталізму, результат загального надвиробництва і відповідно недоспоживання, а не диспропорцій в окремих галузях. Крім того, він трактує кризи капіталізму як перманентні, що взагалі унеможливлюють його розвиток. На цю думку Сісмонді варто звернути особливу увагу, оскільки саме її (і його теорію відтворення) взяли «на озброєння» російські народники.

Сісмонді навіть звертається до урядів капіталістичних країн, щоб вони своєю владою «припинили розвиток капіталізму» і сприяли тим самим встановленню «загального добробуту» через відновлення дрібного виробництва.

Теорія відтворення Сісмонді має назву теорії «третіх осіб» оскільки капіталістичне виробництво для реалізації продукту не може обмежитись робітниками й капіталістами, потребуючи ще й «третіх осіб». У Сісмонді — це дрібні виробники. Слід порівняти теорії відтворення Сісмонді і Мальтуса.

Ідеї Сісмонді не справили великого впливу на його сучасників. Проте вони певною мірою сприяли розвиткові трьох напрямів економічної думки. Його симпатії до робітничого класу, критику капіталізму сприйняли прихильники соціалістичних учень, а міркування щодо предмета й методу політичної економії — представники історичної школи. І нарешті, його заклик до втручання держави в економічне життя, критика ролі особистого інтересу як спонукальної сили економічного розвитку започаткували критичне ставлення до економічного лібералізму (економічної ортодоксії).

Книга: Конспект лекцій Історія економічних вчень

ЗМІСТ

1. Конспект лекцій Історія економічних вчень
2. 1.2. Методи аналізу курсу ''Історія економічних вчень''
3. 1.3. Завдання курсу
4. Тема 2. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя. Меркантилізм.
5. 2.1. Економічна думка стародавнього сходу
6. 2.2. Економічна думка античного світу
7. 2.3. Економічна думка середньовіччя
8. 2.4. Меркантилізм
9. Тема 3. Класична школа політичної економії. Тема 3. Класична школа політичної економії. 3.1. Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
10. 3.2. Виникнення класичної політичної економії в Англії. В Петті.
11. 3.3. Виникнення класичної політичної економії у Франції.
12. 3.4. Економічне вчення А.Смітта
13. 3.5. Економічне вчення Д.Рікардо
14. Тема 4. еволюція класичної політичної економії в І пол. 19 ст.
15. 4.1. Політична економія в Англії
16. 4.2. Політична економія у Франції.
17. 4.3. Економічна теорія у США
18. Тема 5. Критичний напрям політичної економії. Формування соціалістичних ідей.
19. 5.1. Економічні погляди С.Сісмонді
20. 5.2. Економічна концепція Прудона.
21. 5.3. Економічні погляди Родбертуса.
22. 5.4. Економічна програма Лассаля
23. Тема 6. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів.
24. 6.1. Теоретичні джерела західноєвропейського утопічного соціалізму.
25. 6.2. Утопічний соціалізм Сен-Сімон Фур
26. Тема 7. Виникнення і розвиток Марксистської економічної теорії.
27. 7.1. Зародження Марксистської економічної теорії
28. 7.2. Теоретичні проблеми ''Капіталу'' К.Маркса.
29. 7.3. Праці К.маркса та Ф. Енгельса 70-90 рр.
30. 7.4. Розвиток В.І. Леніна марксистського економічного вчення
31. 7.5. Марксизм і сучасність.
32. Тема 8. Виникнення альтернативної школи політичної економії. німецька національна політекономія.
33. 8.1. Започаткування системи національної політичної економії в Німеччині
34. 8.2. Історична школа.
35. 8.3. нова історична школа та соціальний напрям.
36. Тема 9. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії.
37. 9.1. Маржиналізм.
38. 9.2. Австрійська школа.
39. 9.3. Становлення неокласичної традиції. Кембриджська школа.
40. 9.4. Американська школа.
41. 9.5. Шведська ( Стокгольмська) школа.
42. 9.6. Математична школа в політичній економії.
43. Тема 10. Економічна думка в Росії ( 19 поч 20 ст)
44. 10.1. Економічна думка на початку 19 ст.
45. 10.2. Економічна думка в період кризи і ліквідації кріпацтва
46. 10.3. Економічна програма народництва.
47. 10.4. Політична економія в Росії в ІІ пол 19 на поч 20 ст.
48. 11. Економічна думка в Україні 19-поч 20 ст.
49. 11.1. Економічні проблеми в період підготовки та здійснення реформи в 1861 р.
50. 11.2. Ліберльно-буржуазна економічна думка в пореформенний період.
51. 11.3. Революціно-демократична економічна думка.
52. 11.4. Ліберальне народництво.
53. 11.5. Розвиток політичної економії.
54. Тема 12. Загальна характеристика розвитку економічної теорії у ХХ ст.
55. 12.1. Проблеми соціально-економічного розвитку та їх відображення в економічних теоріях.
56. 12.2. Основні напрямки розвитку економічної теорії у ХХ ст. та їх революція.
57. 12.3. Критерії класифікації і порявняльний аналіз напрямків економічної теорії.
58. Тема 13. Кейнсіанство і його особливості в різних країнах. Тема 13. Кейнсіанство і його особливості в різних країнах. 13.1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства.
59. 13.2. Теоретична система та економічна програма дж.Кейнса.
60. 13.3. Поширення кейнсіанства в різних країнах
61. Тема 14. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм.
62. 14.1. Еволюція неокласичних ідей у 20 ст.
63. 14.2. Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція.
64. 14.3. Консервативна неокласика. неокласичні теорії економічного зростання.
65. 14.4. Неолібералізм. Лондонська, Фрейбурзька, паризька ч Чиказька школи.
66. 14.5. Неокласичне відродження теорії ''Економіки пропозиції'' та раціональних очікувань.
67. 14.6. ''Неокласичний синтез''
68. 14.7. Досвіт застосування неокласичних моделей в економіці різник країн.
69. Тема 15. Інституціоналізм.
70. 15.1. Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму та етапи його розвитку.
71. 15.2. Ранній інституціоналізм.
72. 15.3. Неоінституціоналізм.
73. 15.4. Теорії трансформації капіталізму.
74. 15.5. Теорії ''Індустріального суспільства''
75. 15.6. Концепція футурології.

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate