Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
4. Філософія істинного пізнання
Філософська система істинного пізнання (н'яя), перша згадка про яку припадає на III ст. до н. є., названа наукою про істинне пізнання або теорією правильного міркування і доведення (таркашастра або праманашастра). Система істинного пізнання - одна з найдавніших ортодоксальних систем філософії Індії. її загальний виклад подається у «Н'яя-сутрі» Гаутами (Готама або Акшепади). Значення терміна н'яя - входження в предмет, аналітичне дослідження, умовивід. У центрі вчення н'яя - питання природи і механізму пізнання, дослідження об'єктів пізнання шляхом канонів логічного доведення. Зміст питань, що розглядаються школою істинного пізнання (н'яя), можна з'ясувати лише загально в контексті формування логічної потреби в стародавній Індії. Логіка - особливий рід знання - виникає в середовищі брахманів через потребу правильного тлумачення ведійських текстів, що мали відношення до ритуалів жертвопринесення. Спогади про дискусії з приводу тлумачення системи істинного пізнання зустрічаються уже в Упанішадах. З дискусіями і пов'язують історію логічного вчення істинного пізнання (н'яя), яке іноді називають мистецтвом дискусій (вадвід'єю) або мистецтвом суперечок (таркавід'єю).
Основна мета системи істинного пізнання. Поняття знання, істина у логіці системи істинного пізнання, за допомогою яких людина здобуває істинне знання. Будь-яке знання, за системою істинного пізнання, набирає форми судження. Судження розкладається на іменник і прикметник, причому іменник -те, що характеризується, визначається (вішєш'я), а прикметник - те, що характеризує (вішешана). Судження, що розкриває дійсну природу об'єктів, мислиться як «прамана» - дійсне знання. Іменник вказує на існування певної речі, прикметник визначає її природу, суть. Критерієм дійсності пізнання, за системою істинного пізнання, не може стати саме знання. Встановлення істинності - прерогатива досвіду.
На відміну від філософії локаяти, що визнає єдиним істинним способом пізнання безпосереднє сприйняття, у системі істинного пізнання таких способів чотири. Поряд з безпосереднім сприйманням виділяються самостійні джерела пізнання: висновок (ануману), порівняння (упаману) і словесне свідчення (шабду). Система істинного пізнання передбачає безпосередність сприйняття і незумовленість попереднім досвідом. Ці достоїнства роблять сприймання самостійним джерелом істинного пізнання. Безпосереднє сприйняття може не визначатись (нірвікальпа) або визначатись (савікальпа). До невизначеності належать знання простого існування речі, тобто таке уявлення об'єкту, що не вимагає його вираження у словах. Адже можна і не знати, як називається об'єкт. Певне сприйняття. Окрім уявлення про існування речі, має знання ЇЇ природи, тому з необхідністю набирає форми слова, судження. Істинне пізнання н'яя також допускає сприймання не тільки окремих, одиничних об'єктів, а й загального. Коли сприймають людину як людину, сприймають у ній людське (суть), якщо у ній важко визнати людину. Сприймати людське і означає сприймати загальне для всіх людей, оскільки людськість - їх загальна природа. Крім звичайних сприймань, в ученні істинного пізнання н'яя виділяють ще й інтуїтивне сприймання - погоджу. Таке сприймання - прерогатива людей, які досягли духовної досконалості. Те, що звичайно здоровому глузду здається безкінечно складним і навіть неможливим, відкривається пророкам і йогінам.
Іншим способом пізнання, поряд із сприйманням, система істинного пізнання визнає логічний висновок, або умовивід. Знання, що суб'єкт має деяку ознаку і що ознака незмінно супроводжується властивістю, наявність якої встановлюється, дає можливість зробити висновок, що суб'єкт має таку ж властивість. У термінах логіки суть висновку виражається так: все, що можна стверджувати про весь клас, можна стверджувати і про індивідуум, який належить до класу. У логіці істинного пізнання наведена фігура умовиводу є універсальною. Усі інші способи побудови умовиводів мисляться лише як її модифікації.
Третій спосіб пізнання у теорії н'яків - це порівняння, знання, відповідність слова та його значення. Пізнання шляхом порівняння ґрунтується на такому описі об'єктів, який спирався б на вже відомі об'єкти і вказував на подібність до тих, що сприймаються.
І, нарешті, четвертий спосіб пізнання, що виділяється у філософії істинного пізнання, - це свідчення, яке заслуговує безумовної довіри (шаби). Безумовно, заслуговують довіри свідчення Священного писання, а також свідчення авторитетних осіб.
Істинне пізнання - у єдності сприймання: порівняння, висновок і свідчення - ось елементи істинного сприймання дійсності і, насамперед, пізнання власної природи. Пізнання власної природи є необхідною умовою звільнення людини від страждань. Якщо людина завдяки знанню істинної природи Я і зовнішнього світу, звільняється від помилкових бажань і спонукань, припиняє підпадати під вплив результатів власних вчинків долі (карми). Минуле, вичерпавши свою дію, неспроможне більше викликати нове народження і нові страждання. Логічні розробки істинного пізнання суттєво вплинули на формування систематичної філософії Індії. Основоположні принципи істинного пізнання прийняті практично усіма філософськими школами.
Книга: Філософія / Горлач
ЗМІСТ
| 1. | Філософія / Горлач
|
|
| 2. | ЩО ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ?
|
|
| 3. | 1. Специфіка та суверенність філософського знання
|
|
| 4. | 2. Проблеми та засоби пізнання філософії
|
|
| 5. | 3. Предмет та особливості філософії
|
|
| 6. | Розділ 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТИПІВ ФІЛОСОФІЇ: ГЕНЕЗА І СУЧАСНІСТЬ Розділ 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТИПІВ ФІЛОСОФІЇ: ГЕНЕЗА І СУЧАСНІСТЬ Глава 1. КИТАЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 7. | 1. Становлення філософії в Стародавньому Китаї
|
|
| 8. | 2. Філософія епохи Західної і Східної Хань
|
|
| 9. | 4. Філософія Китаю в XIX ст.
|
|
| 10. | Глава 2. ІНДІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 11. | 2. Філософська система (чарвака-локаята)
|
|
| 12. | 3. Буддійська філософія
|
|
| 13. | 4. Філософія істинного пізнання
|
|
| 14. | 5. Ортодоксальна система філософії Індії (санкх'я)
|
|
| 15. | 6. Філософія спасіння, духовного єднання (Йога Патанджалі)
|
|
| 16. | 7. Філософія осмислення та формування понять (Веданта)
|
|
| 17. | 8. Ренесанс класичної філософії Індії
|
|
| 18. | Глава 3. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 19. | 1. Філософія досократиків
|
|
| 20. | 2. Філософія періоду античної класики
|
|
| 21. | 3. Філософсько-етична думка епохи еллінізму
|
|
| 22. | Глава 4. ЯПОНСЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 23. | 2. Філософські ідеї періоду феодальної роздрібненості
|
|
| 24. | 4. Піднесення філософської думки в Японії (XIX - XX стст.)
|
|
| 25. | Глава 5. ФІЛОСОФІЯ АРАБСЬКОГО СХОДУ
|
|
| 26. | 1. Розвиток філософської думки в Арабському Сході (Середньовіччя)
|
|
| 27. | 2. Класична арабська філософія
|
|
| 28. | Глава 6. ФІЛОСОФІЯ ТУРЕЧЧИНИ
|
|
| 29. | 2. Розвиток філософії в Туреччині в ХІХ-ХХ стст.
|
|
| 30. | Глава 7. ЗАХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ (кінець XVI - початок XVIII ст.)
|
|
| 31. | 1. Людина та природа - основна проблема філософії XIV ст.
|
|
| 32. | 2. Розвиток соціальної філософії в XVII - на початку XVIII ст.
|
|
| 33. | 3. Філософія Просвітництва у Франції
|
|
| 34. | Глава 8. НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 35. | 1. Суть та зміст Просвітництва
|
|
| 36. | 2. Німецька класична філософія
|
|
| 37. | 3. Метод Георга Гегеля. Антропологічний принцип Людвіга Фейербаха
|
|
| 38. | Глава 9. ФІЛОСОФІЯ МАРКСИЗМУ Глава 9. ФІЛОСОФІЯ МАРКСИЗМУ 1. Становлення і розвиток марксизму
|
|
| 39. | 2. Проблеми людини, суспільства в філософії марксизму
|
|
| 40. | 3. Еволюція філософії марксизму: західні і східноєвропейські концепції
|
|
| 41. | Глава 10. СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ ЗАХОДУ Глава 10. СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ ЗАХОДУ 1. Основні риси та напрямки філософії сучасного Заходу
|
|
| 42. | 2. Філософія науки
|
|
| 43. | 3. Структуралізм
|
|
| 44. | 4. Фрейдизм
|
|
| 45. | 5. Герменевтика
|
|
| 46. | Глава 11. РОСІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 47. | 1. Російська релігійна філософія
|
|
| 48. | 2. Російська філософія XX ст.
|
|
| 49. | Глава 12. РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ В УКРАЇНІ Глава 12. РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ В УКРАЇНІ 1. Джерела та національні особливості філософії України
|
|
| 50. | 2. Становлення і розвиток філософської думки в X-XIV стст.
|
|
| 51. | 3. Філософія Ренесансу та Просвітництва (XV-XVIII стст.)
|
|
| 52. | 4. Філософія України в культурі романтизму XIX ст.
|
|
| 53. | 5. Натуралістично-позитивістські та соціалістичні ідеї в філософії України
|
|
| 54. | 6. Філософія України в XX ст.
|
|
| 55. | Розділ 2. ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ Розділ 2. ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ Глава 1. ЛЮДИНА Глава 1. ЛЮДИНА 1. Проблема людини в філософії
|
|
| 56. | 2. Соціально-діяльна суть людини
|
|
| 57. | 3. Проблема змісту життя, смерті та безсмертя людини
|
|
| 58. | Глава 2. ОНТОЛОГІЯ Глава 2. ОНТОЛОГІЯ 1. Суть та зміст категорії буття
|
|
| 59. | 2. Суть, зміст субстанції
|
|
| 60. | 3. Форми руху матерії
|
|
| 61. | 4. Простір і час
|
|
| 62. | Глава 3. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ Глава 3. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ 1. Свідомість - предмет філософського дослідження
|
|
| 63. | 2. Виникнення та розвиток свідомості
|
|
| 64. | 3. Природа та структура свідомості
|
|
| 65. | Розділ III. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ Розділ III. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ Глава I. ЛЮДИНА І ПРИРОДА Глава I. ЛЮДИНА І ПРИРОДА 1. Природа: поняття, суть
|
|
| 66. | 2. Природа та суспільство
|
|
| 67. | 3. Людина та природа
|
|
| 68. | Глава 2. СУСПІЛЬСТВО Глава 2. СУСПІЛЬСТВО 1. Суспільство - система об'єктивної реальності
|
|
| 69. | 2. Діяльність - спосіб суспільного буття людини
|
|
| 70. | 3. Джерела та рушійні сили суспільного розвитку
|
|
| 71. | 4. Філософія історії та її еволюція
|
|
| 72. | Глава 3. ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА
|
|
| 73. | 1. Сучасні теорії політичної системи
|
|
| 74. | 2. Структура, функції та типи політичної системи суспільства
|
|
| 75. | 3. Правова держава. Громадянське суспільство
|
|
| 76. | Глава 4. ОСОБА
|
|
| 77. | 1. Людина: індивід, індивідуальність, особа
|
|
| 78. | 2. Проблема особистості в сучасній філософії
|
|
| 79. | 3. Поняття і структура свободи
|
|
| 80. | 4. Історична необхідність і свобода особи
|
|
| 81. | Розділ IV. ФІЛОСОФІЯ ДУХУ Розділ IV. ФІЛОСОФІЯ ДУХУ Глава I. ЕПІСТЕМОЛОГІЯ Глава I. ЕПІСТЕМОЛОГІЯ 1. Суть пізнання
|
|
| 82. | 2. Діалектика процесу пізнання
|
|
| 83. | 3. Істина та її критерії
|
|
| 84. | Глава 2. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ Глава 2. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ 1. Духовне життя: поняття, суть, структура
|
|
| 85. | 2. Духовне життя суспільства
|
|
| 86. | 3. Суспільна свідомість: структура та форми
|
|
| 87. | Глава 3. ТВОРЧІСТЬ
|
|
| 88. | 1. Проблема творчості в історії розвитку філософської думки
|
|
| 89. | 2. Форми та різновидності творчості
|
|
| 90. | 3. Етапи та структура творчого процесу
|
|
| 91. | Глава 4. ЦІННОСТІ Глава 4. ЦІННОСТІ 1. Природа цінностей
|
|
| 92. | 2. Типи ціннісних орієнтацій
|
|
| 93. | 3. Цінності та сучасність
|
|
| 94. | Глава 5. НАУКА Глава 5. НАУКА 1. Виникнення і закономірності розвитку науки
|
|
| 95. | 2. Наукове знання: специфіка, будова, рівні
|
|
| 96. | 3. Методологія наукового пізнання
|
|
| 97. | 4. Наука і суспільство
|
|
| 98. | Глава 6. КУЛЬТУРА Глава 6. КУЛЬТУРА 1. Культура: суть та структура
|
|
| 99. | 2. Людинотворча суть культури
|
|
| 100. | 3. Історичні колізії культури
|
|
| 101. | Глава 7. СВІТ ПОВСЯКДЕННОСТІ Глава 7. СВІТ ПОВСЯКДЕННОСТІ 1. Світ повсякденності: поняття, суть
|
|
| 102. | 2. Єдність природно-екологічних і соціальних основ життя людини
|
|
| 103. | 3. Моральність орієнтації на життя
|
|
| 104. | Розділ V. ФІЛОСОФІЯ РОЗВИТКУ Розділ V. ФІЛОСОФІЯ РОЗВИТКУ Глава 1. ВСЕСВІТ: ПОХОДЖЕННЯ ТА ПРИРОДА
|
|
| 105. | 2. Релятивістські космологічні моделі
|
|
| 106. | 3. Квантове народження Всесвіту
|
|
| 107. | Глава 2. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ТА її АЛЬТЕРНАТИВИ
|
|
| 108. | 1. Джерела філософської концепції розвитку
|
|
| 109. | 2. Класична теорія розвитку
|
|
| 110. | 3. Становлення сучасної філософської концепції розвитку
|
|
| 111. | ВИСНОВКИ
|
|
На попередню
Translate
