Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
7. Філософія осмислення та формування понять (Веданта)
Веданта - буквально «Завершення вед» - одна з ортодоксальних систем філософії Індії, релігійно-філософське вчення, що виникло на грунті Упанішад. Веданта і тепер займає важливе місце у філософії індуїзму. Вперше основні положення Веданти викладені Бадараяною у Веданта-сутрах (III—IV стст.). Дальший розвиток Веданти зв'язаний з укладанням коментарів до твору і до Упанішад. В історії розвитку класичної Веданти виділяють три основних періоди. Перший період - прафілософське осмислення вед в Упанішадах, формування основних понять Веданти. Другий період - систематизація ідей ве-дантизму «брахма-сутрою» Бадараяни. Третій період - поява коментарів до «Брахма-сутри» і розвиток сформованого вчення.
Вперше систематизовано викладено Веданту в «Брахма-сутрі» Бадараяни (II—III стст. н. є.). У сутрах Бадараяна прагнув створити єдину концепцію Упанішад, а також обґрунтувати можливість і правомірність такого викладу. Надзвичайна стислість сутр, кожна з яких складалася з двох-трьох слів, допускала можливість різних тлумачень, особливо коли справа стосувалася однієї з центральних проблем Веданти - відношення Я (дживи) і Бога (Брахмана). Згодом у філософії склалося кілька коментаторських традицій, що пізніше оформилися у самостійні школи Веданти. Найбільш відомі з них: моністична, що стверджує принципову тотожність Я і Бога, школа адвайта-веданта Шанкари (VIII—IX стст. н. є.) і школа вішишта-адвайта Рамануджі - школа обмеженого монізму, що розглядає Я і Бог як частину і ціле (XI ст. н. є.).
Первісно під Ведантою розуміли Упанішади. Світогляд Упанішад неоднорідний. Багаточисленні тексти мають різні, іноді взаємовинят-кові трактування філософських понять буття, Брахман, Атман та ін., що служило основою для критичних нападів представників неорто-доксальних філософських учень на ведичну традицію. Спробою відновити авторитет вед, досить серйозно підірваний критикою, стала філософська система Веданти. Основна мета «Брахма-сутри» Бадараяни, а також коментарів - прагнення обґрунтувати єдине вчення Упанішад, виключивши всі можливі різночитання. На думку ведантистів, знання про Брахмана, отримуване з Упанішад, повинно бути в усьому однаковим і несуперечливим. Брахман у філософії Веданти і іманентний і трансцендентний світові, і вираження найвищою принципу (Абсолюту), і реальний творець світу (Ішвара). Критерієм реальності Брахмана оголошувалися одкровення священного писання, що підкріплювалися релігійним досвідом. Тому у Веданті відсутні раціональні доводи онтологічного (тобто сущого) буття Бога. Логіка, за Ведантою, не може визнаватись самодостатньою формою осягнення істини. Цінність розуму - у згоді релігійного досвіду з істинами. Справжнє призначення філософії полягає в тому, щоб за допомогою істинного знання організувати релігійне життя людини, допомогти їй в пошуках шляхів уникнення страждань і досягнення звільнення.
Досягнення істинного знання - брахмавід'ї, тобто знання Брахмана - передбачає ряд умов: прагнення до звільнення, віру, усвідомлення відмінності між вічним буттям Брахмана і мінливим, тимчасовим характером сансари (світу речей і людських бажань), спокій духу, помірність, відчуженість, терпіння і зосередженість. Якщо людина починає розуміти, що світ недосконалий і має існувати вічна основа світу, приходить до ідеї Бога як творця і вседержителя світу («Вішишта-адвайта» Рамануджи). Дальші роздуми про буття Бога як про абсолютну реальність дозволяють зрозуміти, що лише Бог -єдина реальність, а світ - тільки видимість («Адвайта веданта» Шан-кари). Усі відмінності між явищами зовнішнього світу, між Я і Богом - суть лише ілюзорні породження людської необізнаності, справжня суть людини, за Ведантою, є Душа, яка тотожна Брахману. Той, хто пізнав Брахмана, приходить до усвідомлення безкінечної тотожності з ним і, укоренившись у такій істині, набуває повної свободи. У працях багатьох індійських мислителів Веданта нерідко проголошується єдиною філософською доктриною, здатною здійснити найдавніші ідеали людства, вказати практичні шляхи гармонійного розвитку світового співтовариства.
Книга: Філософія / Горлач
ЗМІСТ
| 1. | Філософія / Горлач
|
|
| 2. | ЩО ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ?
|
|
| 3. | 1. Специфіка та суверенність філософського знання
|
|
| 4. | 2. Проблеми та засоби пізнання філософії
|
|
| 5. | 3. Предмет та особливості філософії
|
|
| 6. | Розділ 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТИПІВ ФІЛОСОФІЇ: ГЕНЕЗА І СУЧАСНІСТЬ Розділ 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТИПІВ ФІЛОСОФІЇ: ГЕНЕЗА І СУЧАСНІСТЬ Глава 1. КИТАЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 7. | 1. Становлення філософії в Стародавньому Китаї
|
|
| 8. | 2. Філософія епохи Західної і Східної Хань
|
|
| 9. | 4. Філософія Китаю в XIX ст.
|
|
| 10. | Глава 2. ІНДІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 11. | 2. Філософська система (чарвака-локаята)
|
|
| 12. | 3. Буддійська філософія
|
|
| 13. | 4. Філософія істинного пізнання
|
|
| 14. | 5. Ортодоксальна система філософії Індії (санкх'я)
|
|
| 15. | 6. Філософія спасіння, духовного єднання (Йога Патанджалі)
|
|
| 16. | 7. Філософія осмислення та формування понять (Веданта)
|
|
| 17. | 8. Ренесанс класичної філософії Індії
|
|
| 18. | Глава 3. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 19. | 1. Філософія досократиків
|
|
| 20. | 2. Філософія періоду античної класики
|
|
| 21. | 3. Філософсько-етична думка епохи еллінізму
|
|
| 22. | Глава 4. ЯПОНСЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 23. | 2. Філософські ідеї періоду феодальної роздрібненості
|
|
| 24. | 4. Піднесення філософської думки в Японії (XIX - XX стст.)
|
|
| 25. | Глава 5. ФІЛОСОФІЯ АРАБСЬКОГО СХОДУ
|
|
| 26. | 1. Розвиток філософської думки в Арабському Сході (Середньовіччя)
|
|
| 27. | 2. Класична арабська філософія
|
|
| 28. | Глава 6. ФІЛОСОФІЯ ТУРЕЧЧИНИ
|
|
| 29. | 2. Розвиток філософії в Туреччині в ХІХ-ХХ стст.
|
|
| 30. | Глава 7. ЗАХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ (кінець XVI - початок XVIII ст.)
|
|
| 31. | 1. Людина та природа - основна проблема філософії XIV ст.
|
|
| 32. | 2. Розвиток соціальної філософії в XVII - на початку XVIII ст.
|
|
| 33. | 3. Філософія Просвітництва у Франції
|
|
| 34. | Глава 8. НІМЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 35. | 1. Суть та зміст Просвітництва
|
|
| 36. | 2. Німецька класична філософія
|
|
| 37. | 3. Метод Георга Гегеля. Антропологічний принцип Людвіга Фейербаха
|
|
| 38. | Глава 9. ФІЛОСОФІЯ МАРКСИЗМУ Глава 9. ФІЛОСОФІЯ МАРКСИЗМУ 1. Становлення і розвиток марксизму
|
|
| 39. | 2. Проблеми людини, суспільства в філософії марксизму
|
|
| 40. | 3. Еволюція філософії марксизму: західні і східноєвропейські концепції
|
|
| 41. | Глава 10. СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ ЗАХОДУ Глава 10. СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ ЗАХОДУ 1. Основні риси та напрямки філософії сучасного Заходу
|
|
| 42. | 2. Філософія науки
|
|
| 43. | 3. Структуралізм
|
|
| 44. | 4. Фрейдизм
|
|
| 45. | 5. Герменевтика
|
|
| 46. | Глава 11. РОСІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ
|
|
| 47. | 1. Російська релігійна філософія
|
|
| 48. | 2. Російська філософія XX ст.
|
|
| 49. | Глава 12. РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ В УКРАЇНІ Глава 12. РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ В УКРАЇНІ 1. Джерела та національні особливості філософії України
|
|
| 50. | 2. Становлення і розвиток філософської думки в X-XIV стст.
|
|
| 51. | 3. Філософія Ренесансу та Просвітництва (XV-XVIII стст.)
|
|
| 52. | 4. Філософія України в культурі романтизму XIX ст.
|
|
| 53. | 5. Натуралістично-позитивістські та соціалістичні ідеї в філософії України
|
|
| 54. | 6. Філософія України в XX ст.
|
|
| 55. | Розділ 2. ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ Розділ 2. ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ Глава 1. ЛЮДИНА Глава 1. ЛЮДИНА 1. Проблема людини в філософії
|
|
| 56. | 2. Соціально-діяльна суть людини
|
|
| 57. | 3. Проблема змісту життя, смерті та безсмертя людини
|
|
| 58. | Глава 2. ОНТОЛОГІЯ Глава 2. ОНТОЛОГІЯ 1. Суть та зміст категорії буття
|
|
| 59. | 2. Суть, зміст субстанції
|
|
| 60. | 3. Форми руху матерії
|
|
| 61. | 4. Простір і час
|
|
| 62. | Глава 3. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ Глава 3. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ 1. Свідомість - предмет філософського дослідження
|
|
| 63. | 2. Виникнення та розвиток свідомості
|
|
| 64. | 3. Природа та структура свідомості
|
|
| 65. | Розділ III. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ Розділ III. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ Глава I. ЛЮДИНА І ПРИРОДА Глава I. ЛЮДИНА І ПРИРОДА 1. Природа: поняття, суть
|
|
| 66. | 2. Природа та суспільство
|
|
| 67. | 3. Людина та природа
|
|
| 68. | Глава 2. СУСПІЛЬСТВО Глава 2. СУСПІЛЬСТВО 1. Суспільство - система об'єктивної реальності
|
|
| 69. | 2. Діяльність - спосіб суспільного буття людини
|
|
| 70. | 3. Джерела та рушійні сили суспільного розвитку
|
|
| 71. | 4. Філософія історії та її еволюція
|
|
| 72. | Глава 3. ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА
|
|
| 73. | 1. Сучасні теорії політичної системи
|
|
| 74. | 2. Структура, функції та типи політичної системи суспільства
|
|
| 75. | 3. Правова держава. Громадянське суспільство
|
|
| 76. | Глава 4. ОСОБА
|
|
| 77. | 1. Людина: індивід, індивідуальність, особа
|
|
| 78. | 2. Проблема особистості в сучасній філософії
|
|
| 79. | 3. Поняття і структура свободи
|
|
| 80. | 4. Історична необхідність і свобода особи
|
|
| 81. | Розділ IV. ФІЛОСОФІЯ ДУХУ Розділ IV. ФІЛОСОФІЯ ДУХУ Глава I. ЕПІСТЕМОЛОГІЯ Глава I. ЕПІСТЕМОЛОГІЯ 1. Суть пізнання
|
|
| 82. | 2. Діалектика процесу пізнання
|
|
| 83. | 3. Істина та її критерії
|
|
| 84. | Глава 2. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ Глава 2. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ 1. Духовне життя: поняття, суть, структура
|
|
| 85. | 2. Духовне життя суспільства
|
|
| 86. | 3. Суспільна свідомість: структура та форми
|
|
| 87. | Глава 3. ТВОРЧІСТЬ
|
|
| 88. | 1. Проблема творчості в історії розвитку філософської думки
|
|
| 89. | 2. Форми та різновидності творчості
|
|
| 90. | 3. Етапи та структура творчого процесу
|
|
| 91. | Глава 4. ЦІННОСТІ Глава 4. ЦІННОСТІ 1. Природа цінностей
|
|
| 92. | 2. Типи ціннісних орієнтацій
|
|
| 93. | 3. Цінності та сучасність
|
|
| 94. | Глава 5. НАУКА Глава 5. НАУКА 1. Виникнення і закономірності розвитку науки
|
|
| 95. | 2. Наукове знання: специфіка, будова, рівні
|
|
| 96. | 3. Методологія наукового пізнання
|
|
| 97. | 4. Наука і суспільство
|
|
| 98. | Глава 6. КУЛЬТУРА Глава 6. КУЛЬТУРА 1. Культура: суть та структура
|
|
| 99. | 2. Людинотворча суть культури
|
|
| 100. | 3. Історичні колізії культури
|
|
| 101. | Глава 7. СВІТ ПОВСЯКДЕННОСТІ Глава 7. СВІТ ПОВСЯКДЕННОСТІ 1. Світ повсякденності: поняття, суть
|
|
| 102. | 2. Єдність природно-екологічних і соціальних основ життя людини
|
|
| 103. | 3. Моральність орієнтації на життя
|
|
| 104. | Розділ V. ФІЛОСОФІЯ РОЗВИТКУ Розділ V. ФІЛОСОФІЯ РОЗВИТКУ Глава 1. ВСЕСВІТ: ПОХОДЖЕННЯ ТА ПРИРОДА
|
|
| 105. | 2. Релятивістські космологічні моделі
|
|
| 106. | 3. Квантове народження Всесвіту
|
|
| 107. | Глава 2. КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ТА її АЛЬТЕРНАТИВИ
|
|
| 108. | 1. Джерела філософської концепції розвитку
|
|
| 109. | 2. Класична теорія розвитку
|
|
| 110. | 3. Становлення сучасної філософської концепції розвитку
|
|
| 111. | ВИСНОВКИ
|
|
На попередню
Translate
