Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Ґете Йоганн-Вольфґанґ. ФАУСТ. ЧАСТИНА ПЕРША
Вони ту казочку стару
До мене приклали.
Ф а у с т
(падає їй до ніг)
Тобі до ніг упав коханий,
Прийшов розбить твої кайдани.
М а р ґ а р и т а
(кидається до нього)
Усім святим повинні помолиться ми!
Дивись! Під східцями
Горить огненна
Страшна геєна!
Лукавий,
Губитель кривавий,
Рикає, мов звірюга!
Ф а у с т
(голосно)
Ґретхен! Ґретхен!
М а р ґ а р и т а
(наслухаючи)
Я чую голос друга!
(Зривається на ноги, кайдани спадають).
Де він, де? Я вчула слово кличне!
Вільна я! Зникло тло темничне!
Швидше, швидше пригорнути,
Упасти на груди!
Крикнув він: „Ґретхен!” Той голос любовний
Крізь регіт глумливий і скрегіт зубовний,
Крізь ревіт пекельний, диявольський сказ –
Той голос коханий впізнала я враз!
Ф а у с т
Це я!
М а р ґ а р и т а
Це ти! Ох, ще скажи! Ще раз!
(Обіймає його).
Це він, це він! Не стало мук, образ,
І тьми тюрми, й кайданів, і недолі!..
Це ти! Я знов на волі!
Ти мене спас!
Дивись, ось тая вулиця,
Де вперше ми ззирнулися,
А ось і той садок,
Де з Мартою тебе я ждала в вечорок.
Ф а у с т
(хоче вивести її)
Ходім! Ходім!
М а р ґ а р и т а
(пестить його)
Лишись!
І я тут лишусь, як ти лишишся!
Ф а у с т
Та не барись!
Як забаришся,
То нам на волі не бувать.
М а р ґ а р и т а
Ти що? Не вмієш цілувать?
Зі мною тільки розлучився,
Вже й цілуватись розучився?
Чому ж такий страшний тепер став?
А ти ж було речами і очами
До мене небо прихиляв
І цілував-заціловував до нестями.
Цілуй мене!
Бо цілуватиму тебе!
(Обіймає його).
Ой! Уста твої холодні і німі!
Чого?
Не стало кохання
Зарання...
Хто відняв його?
(Одвертається).
Ф а у с т
Ходім! За мною! Люба, схаменись!
Люблю тебе стократне, як колись,
Молю тебе, за мною лиш іди!
М а р ґ а р и т а
(обертається до нього)
Хіба це ти? Чи це ж і справді ти?
Ф а у с т
Це я! Ходім!
М а р ґ а р и т а
Ти з мене пута зняв
І знов мене в обійми взяв.
Чого ж мовчать у тебе жах і гнів?
Чи знаєш ти, кого це ти звільнив?
Ф а у с т
Ходім! Ходім! Тікає ночі мла!
М а р ґ а р и т а
Рідну неньку з світу я звела,
Втопила рідне дитя.
Твоє й моє було в нім життя.
Твоє... Це ти? Чи, може, ні?
Дай руку мені! То це не вві сні?!
Люба, мила рука! – Ой, вона ж вогка!
Обітри! Здається, мов
То кров.
Боже! Кого ти заколов?
В піхви сховай свій меч,
Не супереч!
Ф а у с т
Що було – те пройшло, тому край!
Мене не карай!
М а р ґ а р и т а
Ні, будь живий і цілий,
Мусиш упорать могили;
Готуй для кожного ямку
З самого ранку.
Матері – кращу містину,
Поруч із нею – сину,
А мені – чуть в стороні,
Недалеко од рідні!
А дитинку мені по праву грудь,
Більш там нікому не бути! –
Тебе до серця горнути,
То було щастя – повік не забуть!
Але його вже більш не вернути,
Порив мій до тебе чимсь ніби скутий,
Ніби ти хочеш мене відштовхнуть;
А все ж – це ти, і добрий, як завжди.
Ф а у с т
Ти ж бачиш, це я. Іди ж, іди.
М а р ґ а р и т а
Куди?
Ф а у с т
На волю.
М а р ґ а р и т а
Коли нас жде там вічний дім,
Тоді ходім, ходім!
Піду я в тихий той куток,
І далі – ні на крок...
Ти йдеш? О Генріху, коли б і я могла...
Ф а у с т
Ти можеш, аби хіть!
Глянь, двері вже відкриті.
М а р ґ а р и т а
Нема мені надії на цім світі –
Впіймають скрізь, куди б я не втекла!
Ой тяжко-важко ходить попідтинням,
А ще до того з нечистим сумлінням...
Ой тяжко-важко в чужині блукати
І щогодини ждать розплати!
Ф а у с т
Я лишусь з тобою!
М а р ґ а р и т а
Облиш! Облиш!
Дитя рятуй скорші!
Туди, туди,
Під гору йди,
Понад ручай,
І прямо в гай,
І до ставка,
Де кладочка...
Витягай, витягай!
Воно ще виринає,
Воно ще б’ється!
Рятуй! Рятуй!
Ф а у с т
Отямся! Чуй!
Один лиш крок – і вільна ти!
М а р ґ а р и т а
Коли б нам мимо гори пройти!
На камені там моя мати сидить,
Аж жах шибає мною!
На камені там моя мати сидить,
Хитає головою!
Ні, вже не кива... – ой, важка голова...
Спить – не проспиться, жива – нежива...
Спить, щоб ми вдвох раювали.
Щасні ті хвилі бували!
Ф а у с т
Як ні впросити, ні вблагати,
То мушу силоміць узяти.
М а р ґ а р и т а
Пусти! Я насильства не буду терпіть!
Кинь мене, мов убивця, душить!
Все ж я робила тобі самохіть!
Ф а у с т
День уже дніє! Мила! Мила!
М а р ґ а р и т а
День! Правда, що день! Останній день настає,
Це буде весілля моє!
Гляди ж, не кажи, що вже в Ґретхен ти був!
Бідний мій віночку!
Прощай, прощай!
Ми зустрінемось, чекай,
Тільки не в таночку.
Кругом народу – аж загуло,
Площі й вулиць мало.
І враз тихо стало.
Ударили в дзвін, зламали жезло ,
Волочать мене на плаху,
Руки зв’язавши назад.
Натовп здригнув від жаху –
Змахнув сокирою кат...
Ввесь світ, як німа могила!
Ф а у с т
Ой нащо мене мати родила!
М е ф і с т о ф е л ь
(на порозі)
Швидше! Бо тут вам хвилина остання.
Годі вагання й словами змагання.
Коней моїх здригання
День провіщає близький.
М а р ґ а р и т а
Хто це, хто це такий?
Він! Він! Прожени!
Чого він прийшов сюди з глибини?
По мене!
Ф а у с т
Ти будеш жить!
М а р ґ а р и т а
Суд Божий буде мене судить!
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Ходім! Бо кину тут тебе із нею!
М а р ґ а р и т а
Боже, зжалься над рабою твоєю!
Ви, херувими і серафими,
Мене осініте крильми благими!
Генріху! Який ти страшний!
М е ф і с т о ф е л ь
Вона рокована!
Г о л о с
(з неба)
Врятована!
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Мерщій!
(Зникає з Фаустом).
Г о л о с
(зсередини, завмираючи)
Генріху! Генріху!
ПРИМІТКИ
ПРИСВЯТА
Написана 1797 p., коли Ґете після багаторічної перерви знову вернувся до роботи над "Фаустом". Присвята звернена не стільки до читача, скільки до призабутих образів трагедії, "туманних постатей", що являлись поетові ще в дні юності і нині знов оволодівають його уявою, вимагаючи собі втілення.
Пісень моїх не чують ніжні душі, / Що слухали пісні юнацьких днів... — 3 поетових друзів, що слухали перші сцени "Фауста", одні на цей час уже померли (сестра Корнелія, письменники Мерк, Ленц), інші жили далеко від Ґете або відцурались його (письменники Клопшток, Клінгер, Гердер, філософ-ідеаліст Якобі).
ПРОЛОГ У ТЕАТРІ
Написаний теж 1797 р. не без впливу драми давньоіндійського поета Калідаси "Шакунтала". Водночас у "Пролозі" знайшов відображення досвід Ґете як театрального директора, а також його погляди на мистецтво взагалі. В цей час Ґете вважав, що справжній художній твір виникає як рівнодійна трьох сил: генія (поет), мистецтва як уміння (комік) і мистецтва як ремесла (директор). Постать коміка дечим натякає на образ Мефістофеля, поет багато в чому нагадує Фауста.
...Із неба через землю в пекло. — Мається на увазі не шлях Фауста згідно з відомою середньовічною легендою, а широта задуму трагедії.
ПРОЛОГ НА НЕБІ
Написаний близько 1800 р.
Як зауважував сам Ґете, цей пролог навіяний аналогічною сценою в біблійній книзі Іова, де диявол спокушає людину з Божої волі. Ім'я Мефістофеля запозичене з народної легенди; його етимологія незрозуміла. Пропонувались тлумачення: мефізтофель (євр.) — руїнник-брехун; мефаустофілес (гр.) — не Фауста друг тощо.
Могутнім громом серце грає / В гучному хорі братніх сфер... — Поняття гармонії сфер запозичено з учення піфагорійців, згідно з яким число, як суть буття, лежить в основі як музики, так і всієї світобудови. Пор. першу дію другої частини трагедії, де громохкий гомін вістує схід сонця.
...Нехай тоді плазує у пилу, / Як та змія, моя тітуся. — Згідно з Біблією, диявол спокусив Єву й Адама в образі змії, за що Бог прирік їй "плазувати на животі і їсти землю до кінця віку".
ДІЯ ПЕРША
НІЧ
Сцена складається з двох частин, написаних у різний час: перший монолог, викликання духа і діалог з Вагнером написано 1774—1775, решта — 1797-1801рр.
У цих мальованих шибках / Небесний світ — і той зачах! — В готичних будівлях часто використовували кольорові шибки.
...Цей Нострадамів віщий твір / Тобі відкриє таїну. — Нострадам (точніше, Мішель де Нотр Дам) — сучасник історичного Фауста, лейб-медик і астролог французького короля Карла IX, автор відомих пророцтв (1503-1556).
Розкриває книгу і бачить знак макрокосму. — Згідно з містично-кабалістичним "ученням" існує три світи: елементарний (стихійний, матеріальний), небесний і наднебесний (духовний), що разом становлять великий світ — макрокосмос. Все, що є в однім із тих світів, має аналоги в двох інших, і всі три світи в постійній взаємодії, яку Ґете виразив тут за звичаєм давніх магів образами духів, що "в льоті стрічнім міняють кінви золоті". Знак макрокосму — шестикутна зірка.
Тепер збагнув я сенс премудрих слів: / "В світ духів можна прозирнути... " — Перевіршована цитата зі Сведенборга, шведського натураліста та містика (1688—1772), "вчення" якого було дуже популярне наприкінці XVIII ст. Згідно з цим "ученням", потойбічний світ складається з об'єднань духів, які населяють різні стихії; духовидці можуть спілкуватися з духами лише певної, доступної для них сфери, і то за умови досягнення ними вищої міри моральної досконалості. Ґете як учений неодноразово виступав проти спіритизму Сведенборга, але у "Фаустові" він у ряді місць використовує деякі його положення як поетичні образи для змалювання "потойбічного світу".
... Ткання мінливе, /Життя бурхливе... — У Ґете часто зустрічається образ природи як велетенського ткацького верстата. Німецьке слово weben (ткати) може значити також "снувати", "ширяти"; Ґете вживає його на означення всякого стихійного ритмічного руху.
О смерть гірка! Це йде мій помічник... — Учень, асистент і воднораз служник професора (фамулус), звичайно з числа студентів.
ЗА МІСЬКОЮ БРАМОЮ
Сцену написано приблизно 1800-1801 pp.
Школяр — тут у значенні студент. Мій батько, чесний, скромний трудівник, / Над тайнами природи бивсь весь вік / Ретельно, ревно і невтомно, /Але якось головоломно. — За народною легендою, Фауст — син селянина, Ґете робить із нього сина лікаря й алхіміка. Алхіміки намагались винайти "камінь мудрості", що нібито давав людині вічну молодість і перетворював усі метали в золото. Адепти — прибічники, втаємничені в алхімічні премудрощі. Чорна кухня — лабораторія чи майстерня алхіміків. Червоний лев у термінології алхіміків — золото або сірка, лілея — срібло чи ртуть, молода цариця — камінь мудрості або панацея, себто ліки від усякої хвороби.
КАБІНЕТ ФАУСТА
Сцену написано біля 1800 р;
"Було в почині Слово!" — Початок Євангелія від Іоанна, що викликав багато різних тлумачень у теології та ідеалістичній філософії. Багатозначне грецьке "логос" сприймалось більшістю коментаторів як Божественний розум, що виражає себе в своїх творіннях. Варіанти перекладів, що їх перебирає Фауст ("мисль", "сила", "дія"), пропонувались, між іншим, сучасником і другом юнацьких літ Ґете, поетом, істориком і філософом Гердером.
Пекельне кодло розженем / Ми Соломоновим ключем. — Соломонів ключ (лат. Clavicula Salomonis) — стародавня єврейська книга заклинань елементарних духів, що перевидавалась аж до XVIII ст.
Я звіра чарами зв'яжу, /Замову Чотирьох скажу... — За стародавніми віруваннями, світ складається з чотирьох елементів-стихій: вогню, землі, води і повітря. Кожна з стихій має своїх елементарних духів. Саламандра — земноводне з вогненними плямами, символ духа вогню; Ундіна — дух води (латин, unda — хвиля); Сільфіда, або Сільф (гр. "міль") — дух повітря; Кобольд, або латин. Incubus — дух землі.
Глянь на цей знак! — Очевидно, початкові літери імені Христа: JNRI, Ісус Назарей Цар Іудейський.
Не змушуй же / Вогонь троїстий лити! — Вогонь троїстий — знак Святої Трійці.
Мандрований схоласт (латин, scholasticus vagans) — характерна для середніх віків постать напівученого-напівшарлатана, що ходив від міста до міста, пропонуючи всім бажаючим послуги лікаря та ворожбита.
А! Ти злякався пентаграми... — Пентаграма, пентальфа — стародавній містичний знак у формі п'ятикутної зірки.
Володар всіх щурів, мишей, /Жаб, мух, комах, блощиць, вошей... — Уявлення про чорта як про повелителя всілякої дрібної тваринної нечисті властиве для всієї християнської Демонології.
КАБІНЕТ ФАУСТА
Початок сцени написано 1800—1801 pp., решта була вже в первісному фрагменті ("Прафаусті").
...В червець убрався, в блаватас... — Червець — червона, блаватас — блакитна шовкова тканина. За народною легендою, Мефістофель ходив із Фаус-том у чернечому перевдязі; пізніше, коли вертепна комедія про Фауста поширилась у католицьких краях, Мефістофель фігурував у ній уже в багатому світському вбранні.
Прокляття золоту, мамоні... — Мамон, мамона (з халдейської мови) — скарб, символ багатства і жадібності.
...Вступіть в Collegium logicum. — Collegium logicum (латин.) — курс логіки, з якого починалось навчання в тодішніх університетах.
Там дух ваш добре намуштрують, / В Іспанські чоботи озують... — Іспанські чоботи — знаряддя тортур, якими стискували й калічили ноги допитуваного.
"Encheiresis naturae" — грецький термін давньої хімії, що означає "спосіб діяння природи". Розкласти живу матерію на складники легко, але знову дістати з них життя неможливо, бо "спосіб діяння природи" не можна відтворити.
...Навчіться лиш редукувати /1 вірно класифікувати. — Редукування — логічна операція зведення понять до основних категорій; класифікувати — розподіляти логічні поняття за класами.
Теорія завжди, мій друже, сіра, /А древо жизні — золоте. —Цей вислів став крилатою фразою.
Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum,— Латинський переклад слів спокусника-змія, звернених до Єви: "Будете, як Бог, знати добро і зло".
...Оглянем перш малий, за ним великий світ. — Вузький бюргерський світ невеликого містечка першої частини і широка державно-політична і всесвітньо-історична арена у другій частині трагедії.
...Ось тільки я дмухну югою... — натяк на винайдений 1782 р. братами Монгольф'є аеростат, що наповнювався нагрітим повітрям.
АВЕРБАХІВ СКЛЕП У ЛЕЙПЦИГ
Сцена написана у 70-х pp. і входить до "Прафауста". Склеп Авербаха був місцем гульні лейпцизьких студентів; свого часу вчащав туди і Ґете. В пивниці були дві фрески, з яких одна зображувала студентський бенкет з участю Фауста, а друга — Фауста, що летить верхи на барилі.
А нумо папу обирати! / Відомо всім, котрій з прикмет/Належить тут пріоритет!— Обрання папи — п'яницька церемонія, поширена в багатьох європейських країнах. Прикмета, на яку тут натякається,— мужність; за приписами канонічного права, кастрат не міг бути папою.
Соловейку-пташко, лети-вилітай... — Початкові рядки німецької народної пісні.
А цей чого немов кульгає?— Згідно з християнськими легендами, диявол став кульгати, відколи був скинутий із неба в пекло і, падаючи, зламав собі ногу.
У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували /їв Ганса-дурника вечері заживали? — Ганс-дурник із Ріппаха (село між Лейпцигом і Наумбургом) — місцевий вислів, що означав за часів Ґете "незграбне вайло".
В саєти, в адамашки / Блоху вдягли кругом... — Саєти і адамашки — види коштовних тканин.
ВІДЬМИНА КУХНЯ
Сцену написано 1788 р. в Римі. Відьмину кухню зображено за відомими в той час картинами Брейґеля, Теньє та Герра. Згідно з віруваннями середніх віків, чорні коти та мавпи були невід'ємними атрибутами відьом.
...Скорій змощу я тисячу мостів. — За народними віруваннями, чорти є будівниками мостів (звідси "чортів міст").
Це що, решето?— Коскіномантія (ворожіння на ситі чи решеті) була поширена з найдавніших часів серед різних народів, у тому числі і в Україні. Особливо часто застосовувалась ця ворожба для пізнання вбивць і злодіїв.
Який чудовий вид одкрили / Свічада чари тут очам!— Фауст бачить у дзеркалі образ Гелени.
Та, бачу, ви не з копитом. / Та йде ж це ваші вірні круки?— Круки вважались невід'ємним атрибутом чорта. Серед усіх германських народів було також здавна поширене повір'я, що чорт кривий і має замість однієї ноги кінське копито.
Як досягти / До десяти? — Сам Ґете сміявся з коментаторів, що намагалися розшифрувати "таємничий смисл" відьомської таблиці множення, яка насправді є сатирою на містичну "символіку чисел".
... Те "три в однім і в трьох одно ". — Висміювання християнського догмату "триєдиної сутності Бога".
Ну, буде вже, метка Сивілло! — Сивілла — віщунка в Стародавніх Греції та Римі.
І скоро вчуєш ти в солодкому томлінні, /Як грає у тобі скакунчик Купідон. — Купідон (Амур) — у давніх римлян бог кохання, якого зображували крилатим хлопчиком із луком і стрілами.
НА ВУЛИЦІ
Сцену написано до 1775 р.
Гарна панно! Не відмовте в честі... — Панна (Fraulein) — звертання в ті часи лише до осіб дворянського походження. Маргарита (Гретхен) — з міщан (бюргерів).
Говориш ти, мов Ганс Ласій... — Типізуюче власне ім'я (пор. донжуан, ловелас). Пане магістре Похвальний... — Іронічне типізуюче власне ім'я (в оригіналі — Меіп Негг Magister Lobesan).
ВЕЧІР Написано 1775 р.
Був вірний коханці завше / Славетний Фульський цар... — Пісню про Фульського царя було спершу написано незалежно від "Фауста" (1774 p.). Фуле (Ultima Thule) — римська назва якоїсь країни на північ від Британії, очевидно, Ісландії.
НА ПРОГУЛЯНЦІ
Написано 1755 р.
А в нашої церкви добрий шлунок, / Вже скільки царств вона пожерла, / А ще з переїду не вмерла... — Вислів, запозичений із антикатолицької полемічної літератури доби Реформації.
У СУСІДНІМ ДОМІ
Написано до 1775р.
Коли б хоч посвідку мені!— Анахронізм, як і дальша згадка про газету: в XVI ст. ще не було ні метрик, ні посвідчень про смерть.
...Як паювали луп між нами, вояками, / Припала дещиця й мені". — Луп — військова здобич.
щиро так вони удвох кохались, / Що аж по скін сліди на нім зостались. — Після хрестових походів по всій Європі поширився сифіліс, що називався тоді "неаполітанською хворобою" (mal de Naples).
НА ВУЛИЦІ
Написано до 1775р.
Sancta simplicitas! — свята простота (латин.) — слова вождя чеського національного релігійного руху ЯнаГуса (1369—1415). Він вигукнув ці слова під час страти на кострищі, коли якась бабуся підкинула у вогонь хмизу, думаючи, що робить цим богоугодне діло.
САД
Написано до 1775 р. (за винятком кількох уставлених пізніше рядків).
...В солдатах братик мій... — Брат Гретхен, як і чоловік сусідки Марти,— ландскнехт, найманий солдат. АЛЬТАНКА
Написано до 1775р.
Голубе! Я так тебе люблю. — Після попередньої сцени минуло кілька днів: Фауст і Маргарита вже на "ти".
ЛІС І ПЕЧЕРА
Написано 1788р.
Високий духу, дав мені ти все... — Під високим духом тут розуміється Дух Землі, що являвся Фаустові в першій сцені; його впливу Фауст приписує своє нове, живе пантеїстичне розуміння природи. Ти показав всю безліч животворну, /Навчив мене вбачать своїх братів / В воді, в повітрі, в тихому гаю. — Згідно з натурфілософським ученням Гердера, сприйнятим і розвинутим Ґете, "старші брати людини — тварини".
Бува й мені, що аж жижки трясуться /До сарн-близнят, що між лілей пасуться. — Образ жіночих грудей, запозичений із Соломонової "Пісні пісень".
КІМНАТА ГРЕТХЕН
Написано до 1775 р. Пісню Гретхен неодноразово клали на музику; найбільш відома музика Ф. Шуберта (1797-1828).
САД МАРТИ
Написано до 1775 р. Ця сцена містить у собі пантеїстичну сповідь юного Ґете в епоху "бурі і натиску". Самому поетові доводилося замолоду слухати докори за ігнорування обрядової сторони християнської релігії.
Чуття — то все... — Культ почуття, пропагований Ж.-Ж. Руссо, був характерний для більшості письменників "бурі і натиску".
Фізіономії ж вона незле вивча. — Фізіогноміка — наука визначати характер людини за її зовнішністю — захоплювала ґете в період роботи над "Прафаустом". У цей час він дружив із містиком і проповідником Лафатером (1741—1804), автором праць із фізіогно-міки, в якому, зрештою, поет скоро розчарувався.
БІЛЯ КОЛОДЯЗЯ
Написано до 1775 р.
Тепер іди на покриття, /На привселюдне каяття. — Покриток вводили в церкву і ставили на видному місці в рядюжаній сорочці, Гете домігся заборони цього звичаю у Веймарському герцогстві в 1786 р.
... То хлопці зірвуть з неї вінця. / А ми їй — січки під ворітця. — В давнину в Україні дівчатам, що "не доносили вінка" до шлюбу, ворота вимазували дьогтем.
БІЛЯ МІСЬКОГО МУРУ
Написано до-1775 р.
Mater dolorosa — скорботна мати (латин.) — зображення Богородиці Марії біля хреста з простромленими мечами грудьми.
НІЧ
Написано в основному 1800 р. (Перші сорок рядків відносяться до 1775 p.).
То вже по жилах жбуха, б'є / Вогонь Вальпуржиної ночі... — Вальпурга (або Вальпургія) — англійська черниця, ігуменя одного баварського монастиря у VIII ст.; її день святкували першого травня, і це свято злилося з давнішими поганськими весняними обрядами (пор. ніч на Івана Купала). Цієї ночі відьми й чаклуни нібито справляють свій шабаш; тоді ж відкриваються сховані в землі скарби. В російській перекладацькій традиції, починаючи з Е. Губера, закріпилась назва "Вальпургиева ночь", нібито від чоловічого імені "Вальпургій".
Катрусю, чом/ Стоїш смерком / Попід вікном... — Початок пісні запозичений із Шекспірового "Гамлета" (пор. пісню Офелії).
Розпроклятущий щуролове! — Щуролов (Ratten-fanger von Hameln) — персонаж із німецької народної казки, який нібито своїм співом принаджував мишей і пацюків, а одного разу звабив за собою і всіх дітей міста Гамельна, де йому не заплатили за виведення пацюків.
Поліція б зі мною не змагалась, / А карний суд — то інша річ. — Мефістофель боїться карного судочинства, бо воно супроводжувалось релігійними обрядами.
СОБОР
Написано до 1775 р.
Dies irae, dies ilia / Solvet saeclum infavilla. — "День гніву, той день оберне світ у попіл". Ці та наступні латинські співи — уривки з церковного гімну про Страшний суд (XIII ст.), включеного в католицький реквієм (службу по вмерлому).
Judex ergo sum sedebit, / Quidquid latet, adparebit, / Nil inultum remanebit. — "Коли возсяде Вишній Судія, виявиться все приховане, ніщо не лишиться без покари" (латин.).
Quid sum miser tunc dicturus / Quern patronum rogaturus, / Cum vix Justus sit securus? — "Що казати тоді мені, окаянному, у кого благати захисту, коли і праведник непевний у спасінні?" (Латин.).
ВАЛЬПУРЖИНА НІЧ
Писано 1797-1801 pp., остаточно оброблено 1806 р.
Шірке і Еленд — двоє сіл під горою Брокен, на якій, за народним повір'ям, відьми справляли свій шабаш.
Чи вогника блудного нам гукнути?— Блудні вогні вважались слугами нечистої сили, бо заманювали подорожнього в багно або я провалля (пор. потерчата в українській демонології).
Онде бескети носаті / Захропіли, лігши спати. — Дві високі гранітні скелі біля села Шірке звуться Хропуни.
... Сів Уріан на трон із скал. — Уріан — нижньонімецька назва чорта.
Старенька Баубо в стороні / Одна трюхика на свині. — Баубо — нянька богині Деметри (Церери), що розважала богиню непристойними жартами, коли та сумувала за своєю дочкою Персефоною (Прозерпиною), заведеною Плутоном у підземне царство. Це єдиний у цій сцені персонаж із античної міфології; Ґете зробив із неї старшу над відьмами (замість німецької фрау Голле або Берти).
Ти кудою ішла? / Мимо Ільзенштайна. — Ільзен-штайн — скеля над рікою Ільзою, згідно з народною легендою, в ній живе принцеса Ільза, коханка імператора Генріха II.
Чарівна масть одваги дасть... — За середньовічним повір'ям, відьми мазалися спеціальною чарівною мастю, перш ніж летіти на Лису гору.
Дорогу Фоланду! Гей, люба чернь, роздайсь! — Фоланд (Foland, Volland) — середньовічна німецька назва чорта.
Яка Ліліт?/Адама перша жінка. — За кабалістичним міфом, Адам ще до Єви мав створену одночасно з ним дружину Ліліт, яка вбила сплоджених ним дітей. За це її Бог прокляв і обернув у демонічну істоту, опановану невситимою німфоманією.
Проктофантазміст — "задопровидець", від грецького proctos — зад і phantasma — видіння. Під цим іменем Ґете виводить тут свого літературного противника, берлінського видавця й письменника-прос-вітника Крістіана-Фрідріха Ніколаї (1733—1811). У своїй доповіді на засіданні берлінської Академії наук 1799 р. Ніколаї заявив, що вилікувався від галюцинацій за допомогою п'явок, яких він ставив собі на сідниці.
...Як він в млині своїм старім... — Під "старим млином" слід розуміти журнал Ніколаї "Die allgemeine deutsche Bibliothek" (1765-1806).
І мудрі ми — а в Тегелі привиддя. — Тегель — маєток відомого німецького лінгвіста В. Гумбольдта (1767-1835), де нібито водилися привиди. В своїх статтях Ніколаї докладно описав, як ті привиди лякали його 1797 р.
...Ще про Медузу казка не стара. — Медуза — в античній міфології чарівна істота, що поглядом своїм перетворювала людину на камінь. Герой Персей відтяв їй голову, якою прикрасив свого щита.
Там шумно йлюдно,— чистий Протер... — Протер — міський парк у Відні, місце гуляння елітної публіки.
Servibilis — послужливий (латин.) — тип дилетанта.
Семірку в нас усі тут полюбляють... — Насміх над містичним числом сім.
СОН ВАЛЬПУРЖИНОЇ НОЧІ...
Написано 1796-1797 pp. Ця інтермедія виникла як продовження написаних спільно з Шиллером сатиричних чотиривіршів під назвою "Ксенії" (гостинні дарунки). Опубліковані 1796 р. в "Альманасі муз", "Ксенії" викликали страшенне обурення в таборі літературної реакції. Назва "Сон Вальпур-жиної ночі" нагадує шекспірівський "Сон літньої ночі" (звідти ж узяті й деякі персонажі — Оберон і Титанія, цар і цариця духів-ельфів, Пук — один із ельфів, веселий жартун; образ Аріеля, світлого духа повітря, запозичений з іншої драми Шекспіра — "Буря"). У цій вставці — багато натяків на різні обставини тогочасного культурного життя, які іноді буває важко витлумачити (звідси розбіжність думок коментаторів).
...Мідінгівці жваві... — Мідінг (пом. 1782) — декоратор і машиніст Веймарського театру, на смерть якого Ґете написав велику елегію.
Книга: Ґете Йоганн-Вольфґанґ. ФАУСТ. ЧАСТИНА ПЕРША
ЗМІСТ
На попередню
|
|
