Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 2. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна

10.2. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Грошові розрахунки є необхідним елементом розширеного від­творення, кінцевою ланкою у процесі реалізації суспільного продук­ту. Грошові розрахунки можуть здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формах.

Організації розрахунків із використанням безготівкових грошей надається перевага порівняно з платежами готівкою, оскільки в пер­шому випадку досягається значна економія на витратах обігу. Ши­рокому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розвинута мережа банків, а також заінтересованість держави в їхньому розвитку.

Безготівковими є розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються отримувачу.

Безготівкові розрахунки організовані за певною системою, яка складається з таких елементів:

— принципи організації розрахунків;

— вимоги щодо їх організації, які визначаються певними умова­
ми господарювання;

— форми і способи розрахунків і пов'язаного з ними докумен­
тообігу.

Національний банк України розробив інструкцію «Про безготів­кові розрахунки в платіжному обороті України», в якій знайшли ві­дображення зазначені елементи системи безготівкових розрахунків.

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні виникла потреба змінити ті принципи організації безготівкових розрахунків, які існу­вали в командно-адміністративній економіці.

У названій вище інструкції НБУ та в інших нормативно-пра­вових актах сформульовані такі принципи організації безготівкових розрахунків.

1. Розрахунки здійснюються через банківські рахунки, які від­криваються клієнтам для зберігання і переказування коштів. Це сто­сується як юридичних, так і фізичних осіб, тоді як в умовах плано­во-адміністративної економіки через банки могли розраховуватися тільки юридичні особи, бо існувало чітке законодавче розмежуван­ня сфери готівкового і безготівкового грошового обороту. Але у зв'язку з тим, що в Україні досить значного розміру набула так зва­на «тіньова економіка», яка прагне до розрахунків готівкою поза банками, НБУ тимчасово ввів певні обмеження у використанні го­тівки для міжгосподарських розрахунків, які зніматимуться у міру легалізації «тіньовиків».

2. Платежі за рахунками мають здійснюватися банками за розпо­
рядженням власників коштів у порядку встановленої ними чергово­
сті та в межах залишків коштів на рахунках платників.

У цьому принципі закріплено право суб'єктів ринку визначати черговість платежів з їхніх рахунків, що підтверджує справжню економічну самостійність суб'єктів господарювання. У зв'язку з платіжною кризою, яка виникла внаслідок економічної кризи, цей принцип організації безготівкових розрахунків в Україні тимчасово порушується. Для забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету, розрахунків за енергоносії тощо Указом Президента України введена першочерговість цих платежів, але це тимчасові заходи, які зніматимуться у міру розв'язання кризи платежів.

3. Суб'єкти ринку мають свободу вибору форм безготівкових роз­
рахунків і закріплення їх у господарських договорах за невтручання
банків у договірні відносини. Цей принцип також має на меті забезпе­
чення економічної самостійності суб'єктів господарювання і підви­
щення їхньої матеріальної відповідальності за результативність дого­
вірних відносин. Банку відведена посередницька роль у платежах.

4. Момент платежу має бути максимально зближеним із момен­
том виникнення грошового зобов'язання. Таке зближення сприяє
скороченню обсягів перерозподілу ресурсів між господарниками,
прискоренню реалізації, кругообігу фінансових ресурсів. Цей прин­
цип реалізується через строковість платежу, що означає здійснення
розрахунків відповідно до строків, передбачених у господарських,
кредитних, строкових договорах, інструкціях Мінфіну, колективних
угодах із робітниками і службовцями про оплату праці тощо. Еко­
номічний зміст цього принципу полягає в тому, що отримувач кош­
тів заінтересований не в зарахуванні грошей на свій рахунок взагалі,
в будь-який момент, а в попередньо визначений строк. Дотримання
цього принципу дає змогу підприємцям точніше визначити потребу
в коштах і раціональніше управляти своєю платоспроможністю і
ліквідністю. На жаль, в Україні у зв'язку з економічною кризою цей
принцип порушується. Багато підприємств не виконують вчасно
своїх грошових зобов'язань, що призводить до виникнення взаємної
простроченої заборгованості.

5. Суб'єкти господарювання мають право вибору банку для від­
криття свого рахунку. Розрахунково-касове обслуговування банками
своїх клієнтів здійснюється на договірній основі і передбачає вико­
нання їхніх розпоряджень на переказування коштів або видачу го­
тівки з рахунку відповідно до встановлених правил. Цей принцип
має важливе значення для забезпечення всім суб'єктам ринку рівних
можливостей у користуванні банківськими послугами, широкої еко­
номічної самостійності і партнерства у відносинах з банками.

Доповненням до принципів організації безготівкових розрахун­ків виступають певні вимоги, дотримання яких є обов'язковим для всіх учасників розрахунків. Вони зводяться до такого.

Грошові розрахунки у внутрішньому господарському обороті здійснюються тільки у національній валюті. Кошти з рахунку клієн­та списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачається безспірне стягнення та безакцептне списання коштів. Це насамперед платежі за виконавчи­ми листами судових органів і прирівняними до них документами у вигляді стягнення недоїмок за всіма видами платежів до бюджету, а також штрафні платежі за розпорядженням податкової інспекції, КРУ Мінфіну тощо.

Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта. Якщо на рахунку клієнта недостатньо коштів для здійснення розрахунків, банк прий­має в першу чергу безспірні і безакцептні грошові вимоги, викону­ючи платежі у міру надходження коштів на рахунок платника в ка­лендарній черговості.

Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не дозволя­ються, за винятком випадків уступки вимоги і переказування боргу.

Кошти господарників підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їхніх касах у межах установ­леного банком ліміту та норм витрат з виторгу, які передбачені чин­ним порядком ведення касових операцій у господарстві України.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами до­кументів:

— платіжне доручення;

— платіжна вимога-доручення, чек, акредитив;

— вексель, платіжна вимога;

— інкасове доручення (розпорядження).

Форми розрахунків підприємства обирають самостійно та вказу­ють їх під час укладення між собою договорів. Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у разі безспір-ного і безакцептного списання коштів.

Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержува­чем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному по­рядку без участі банку.

Розрахункові документи, які подаються в банк у паперовій фор­мі, мають відповідати вимогам установлених НБУ стандартів і вмі­щувати, залежно від їхньої форми, певні реквізити. Якщо хоча б один із передбачених формою розрахункового документа реквізитів не заповнено або заповнено неправильно, банк такий документ до виконання не бере. Використання факсиміле замість власноручного підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються.

Клієнт може подавати до банку розрахункові документи як у па­перовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових докумен­тів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в угоді на розрахунково-касове обслуговування.

Під час здійснення розрахунків клієнти можуть застосовувати сис­тему «клієнт—банк». Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів «клієнт—банк» і оброблення його електронних документів банком є окрема угода між ним і банком.

Безготівкові грошові розрахунки переважно здійснюються у ви­гляді записів на рахунках платника й отримувача коштів, але гос­подарники можуть розраховуватися і з допомогою заліку взаємної заборгованості, коли через рахунки платника й одержувача коштів у банку проходять не всі грошові операції, а лише сальдо взаєм­них вимог.

До розрахунків, основаних на заліку взаємозаборгованості плат­ників, належать розрахунки за межами взаємозобов'язань боржни­ків і кредиторів один до одного, які погашаються в рівновеликих сумах. Тут лише за різницею здійснюється платіж на загальних під­ставах. Такі розрахунки можуть здійснюватися зарахуванням зо-

бов'язань між двома платниками або групи платників усіх форм власності однієї та різних галузей господарства.

Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків і за їхнім станом у господарників. Учасники розрахун­ків зі свого боку також повинні контролювати своєчасне проведення розрахунків. Підприємство, яке не дотримується встановлених стро­ків платежів, має сплачувати на користь одержувача коштів пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прос­трочення, якщо більший розмір пені не обумовлений угодою сторін. Платник повинен самостійно нараховувати пеню з несплаченої суми і подавати банку доручення на її переказування.

Певну відповідальність за порушення порядку розрахунків несе і сам банк. У разі затримання зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта з вини банку одержувач коштів отримує від нього пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення, якщо більший розмір пені не передбачено угодою про проведення розрахунково-касових операцій. За необгрунтоване списання у безспірному поряд­ку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 % списаної суми. Банк не несе відповідальності за досто­вірність змісту розрахункового документа.

Складовою державного механізму розрахунків є міжбанківські розрахунки. В Україні реалізуються загальні принципи організації міжбанківських розрахунків, які склалися у світовій практиці і які основані на таких моделях:

— за рахунками міжфілійних оборотів;

— через кореспондентські рахунки, які відкривають комерційні
банки один у одного;

— через кореспондентські рахунки, відкриті банками в Націо­
нальному банку;

— через клірингові палати.

Більшість міжбанківських розрахунків здійснюється через сис­тему електронних платежів (СЕП) за безпосередньої участі Націо­нального банку України, що є методологічним центром не тільки розрахунків у моделі СЕП, а й інших моделей.

Національний банк є методичним центром організації готівко­вого обороту в країні. Він розробив «Порядок ведення касових опе­рацій у народному господарстві України», який був затверджений 2 лютого 1995 р. НБУ встановив єдині правила приймання грошей до кас, їх зберігання і видавання, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і дотримання касо­вої дисципліни всіма суб'єктами господарської діяльності незалеж­но від форм власності, крім банків і підприємств Мінзв'язку. У цих структурах організація обороту готівки здійснюється за спеціально встановленими правилами.

З метою обмеження готівкового обороту НБУ використовує такі методи його регулювання:

— лімітування залишків готівки у касах підприємств і установ;

— визначення норм і цілей витрачання грошей із виторгу;

— встановлення порядку і строку здавання готівкового виторгу
у банк;

— контроль за дотриманням правил касової дисципліни.

Комерційні банки заінтересовані в чіткій і раціональній органі­зації готівкового обороту своїх клієнтів, оскільки від цього залежить обсяг їхньої касової готівки і можливість керувати цією готівкою. Банки, поряд з державними органами (Податкова служба, КРУ Мін­фіну тощо), здійснюють контроль за дотриманням підприємствами й установами встановленого порядку ведення касових операцій. До порушників касової дисципліни, зокрема тих, які допускають не­повне і несвоєчасне здавання виторгу в банк, перевищення ліміту залишку каси і норми витрачання грошей із виторгу, використання отриманих у банку грошей не за цільовим призначенням тощо, зас­тосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. До комерційних банків за поданням НБУ також застосовуються санкції у вигляді штрафів за видачу готівки без відповідного обгрунтування і за невс­тановлення ліміту кас.

Додати в закладки

  
Переклад Translate