Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 2. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна

8.7. РОБОТА З ПРОБЛЕМНИМИ БАНКАМИ

Головною функцією банківського нагляду є виявлення проблем­них банків і застосування відповідних заходів щодо них.

З погляду розумного (пруденційного) банківського нагляду проб­лемним є банк, який демонструє можливість чи вірогідність банк­рутства; банкрутство банку може зумовити одна з двох класичних причин:

1) неплатоспроможність, що означає відсутність у банку дос­
татньої кількості активів, щоб виконати свої зобов'язання. Іншими
словами, коли банк відчуває дефіцит власних коштів (має від'ємний
капітал), він визнається неплатоспроможним;

2) неліквідність, тобто банк не у змозі виконати свої зобов'язан­
ня перед вкладниками чи кредиторами.

Теоретично неплатоспроможний банк може продовжувати функ­ціонувати, особливо якщо центральний банк дає йому свої кошти, тобто підвищує його ліквідність, щоб дати можливість виконати свої зобов'язання.

Критерії проблемної діяльності визначаються на підставі аналізу дотримання банком пруденційних норм і нормативів ведення бан­ківської справи: показників обов'язкових економічних нормативів та інших норм, передбачених нормативними актами Національного банку України.

Критерії проблемної діяльності різняться:

а) за характером інформації, яка грунтується на аналізі основних показників фінансового стану комерційного банку. Ці показники узагальнені в системі «CAMEL»;

б) за джерелами надходження та періодичністю (оперативністю)
отримання інформації:

— оперативна інформація, отримана в процесі безвиїзного контро­
лю, — бухгалтерська і статистична звітність, щоденні баланси тощо;

— інформація, отримана в результаті здійснення службою бан­
ківського нагляду Національного банку України інспекцій діяльнос­
ті комерційних банків та їхніх установ;

— інформація, отримана від контрольних та правоохоронних ор­
ганів тощо;

— інформація, отримана в результаті перевірок діяльності ко­
мерційних банків незалежними аудиторськими організаціями, упов­
новаженими відповідно до чинного законодавства на здійснення та­
ких перевірок;

в) за порядком затвердження критеріїв:

— обов'язкові економічні нормативи, встановлені в законодав­
чому порядку Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

— орієнтовні показники діяльності комерційних банків, які зат­
верджуються Правлінням Національного банку України.

Невиконання один або кілька раз комерційним банком обов'яз­кового економічного нормативу є підставою визнання його проб­лемним.

Комплексна рейтингова оцінка комерційного банку за системою «CAMEL» визначається на підставі оцінки кожного компонента си­стеми за результатами виїзного інспектування банку (у період між інспекторськими перевірками — оперативним шляхом).

Проблемний характер діяльності комерційного банку, який по­требує спеціальної уваги служби банківського нагляду, може визна­чатися на підставі таких загальних оцінок.

Комерційний банк, який отримав рейтингову оцінку «5», має ве­лику імовірність краху в найближчому майбутньому, його життє­здатність та платоспроможність перебувають під загрозою. Фінан­совий стан банку є настільки критичним, що потребує невідкладної допомоги з боку акціонерів або зовнішніх джерел фінансової допо­моги. За відсутності негайних і рішучих виправних заходів банк має бути реорганізованим (через злиття, приєднання) або ліквідований.

Комерційний банк, який дістав рейтингову оцінку «4», має значні фінансові недоліки, що призвели до небезпечного і нестабільного його фінансового стану, оскільки не були своєчасно усунені керів­ництвом банку.

Комерційний банк, який отримав рейтингову оцінку «З», харак­теризується такими недоліками фінансового стану, які можуть бути визначені в діапазоні від помірно серйозних до таких, що характе­ризують фінансовий стан банку як незадовільний. У разі погіршення загального стану в економіці діяльність комерційного банку стає в таких умовах уразливою, його фінансовий стан може погіршитися,

якщо проведені керівництвом банку заходи усунення недоліків вия­вилися неефективними.

Комерційні банки, які отримали рейтингову оцінку «5» або «4», негайно включаються до категорії проблемних банків.

Комерційні банки, які отримали рейтингову оцінку «З», можуть бути включені до категорії проблемних за рішенням Правління На­ціонального банку України.

Усі комерційні банки, які отримали рейтингову оцінку «5» або «4», мають недостатній розмір капіталу.

Критерії проблемної діяльності за ознакою «достатність капіта­лу» визначаються за такими основними показниками:

1) капітал банку (норматив Н1);

2) платоспроможність комерційного банку (норматив НЗ);

3) достатність капіталу (норматив Н4).

На підставі результатів аналізу інспектори служби банківського нагляду визначають якість активів банку, здатність керівництва управляти ними, оцінювати адекватність інформаційної системи управління.

Крім виконання банком обов'язкових нормативів, інспектори оцінюють також ризик банківських активів (кредитний ризик) через класифікацію цього ризику.

Служба банківського нагляду зосереджує свою увагу на класифі­кованих активах, особливо на позиках, що є нестандартними (проб­лемними).

Комерційні банки, що мають високий рівень проблемних позик порівняно з власними коштами банку (понад 50 %), мають бути включені до категорії проблемних.

Оцінка проблемної діяльності дається через відносні показники, що отримані за результатами аналізу структури активів, кредитного портфеля, збитків із урахуванням кредитних ризиків, процентних ризиків і ризиків ліквідності.

Кредитні та інвестиційні ризики можуть бути оцінені за допомо­гою таких нормативів:

— максимального розміру ризику на одного позичальника;

— «великих» кредитних ризиків;

— інвестування;

— максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств,
які надаються інсайдерам;

— максимального розміру наданих міжбанківських позик.
Проблемна діяльність визначається безвиїзним (оперативним)

наглядом на підставі аналізу дотримання комерційним банком як обов'язкових економічних нормативів, так і орієнтовних показників. Перелік оперативних показників може бути значним, що обумов­люється різноманітністю банківських операцій та багатоваріантніс-тю аналітичних висновків.

Негативний висновок за результатами аналізу оперативних пока­зників може свідчити про наявність деяких проблем у діяльності комерційного банку та бути підставою для проведення інспекційної перевірки.

Включенню банку до категорії проблемних має передувати зас­тосування службою банківського нагляду комплексу попереджу­вальних заходів на підставі результатів безвиїзного контролю.

Банківський нагляд повинен уміти виявляти внутрішні проблеми банку. Ними можуть бути шахрайські дії, порушення законів і нор­мативних документів тощо. Загалом з погляду оцінки його фінансо­вого стану основна увага має приділятися платоспроможності і лік­відності.

У разі виявлення проблем у діяльності банків органи банківського нагляду можуть прийняти рішення про застосування таких заходів:

— вимагати, щоб банк терміново збільшив розмір капіталу до
рівня, який відповідає встановленим нормативам, і завдяки цьому
забезпечив повний захист коштів вкладників;

— передбачити реорганізацію (придбання даного банку більш
сильним, у власність якого перейдуть всі депозитні зобов'язання).
Отже, його вкладники стануть клієнтами більш стійкого банку, не
зазнаючи при цьому втрат;

— припинити діяльність банку і почати процедуру його ліквіда­
ції відповідно до чинного законодавства.

Слабкою стороною систем банківського нагляду багатьох країн є нездатність вжити термінові заходи стосовно проблемних банків після того, як під час контролю були виявлені їхні проблеми.

Причиною такої бездіяльності зазвичай є недостатні повнова­ження щодо застосування примусових дій, передбачених у законо­давстві, або небажання з боку органів влади (іноді з політичних причин) вживати непопулярні, але необхідні заходи для захисту коштів вкладників.

На стадії радикального втручання в діяльність проблемних бан­ків вживаються такі заходи:

— установлення режиму фінансового оздоровлення;

— припинення діяльності (відкликання ліцензії на здійснення
банківських операцій);

— ліквідація (банкрутство).

Режим фінансового оздоровлення — це система заходів, спрямо­ваних на усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності та скрутного фінансового стану, а також на­слідків цих порушень, що дають право на застосування таких захо­дів на період, визначений Національним банком України, але не більше як на 12 місяців.

Підставою для переведення комерційного банку на режим фінан­сового оздоровлення є невиконання протягом трьох місяців загаль-

новстановлених пруденційних норм та нормативів ведення банків­ської справи, визначених Національним банком України.

Під час переведення комерційного банку на режим фінансового оздоровлення передбачається, що керівництво банку у 10-денний термін надає розроблену програму фінансового оздоровлення відпо­відному регіональному управлінню Національного банку України.

Регіональне управління Національного банку України у 5-денний термін проводить експертизу програми з погляду її ефективності та подає департаменту банківського нагляду Національного банку України відповідні висновки.

Програма фінансового оздоровлення має містити:

— аналіз причин, які призвели до погіршення фінансового стану
та зумовили збиткову діяльність комерційного банку;

— конкретні заходи фінансового оздоровлення та розрахунок
економічного ефекту від проведення кожного заходу;

— календарний графік виконання заходів фінансового оздоров­
лення;

— прогнозні показники діяльності комерційного банку, яких
передбачено досягнути після виконання заходів фінансового оздо­
ровлення.

Залежно від підстав, за якими комерційний банк переведений на режим фінансового оздоровлення, банк зобов'язаний передбачити такі заходи щодо поліпшення його фінансового стану:

— зареєструвати у встановлений термін оголошений статутний
фонд;

— сформувати власні кошти у відповідному розмірі;

— сформувати резервний фонд та резерв на можливі втрати за
позиками комерційних банків у необхідних сумах;

— диверсифікувати активи й пасиви в напрямі підвищення їхньої
ліквідності;

— ліквідувати збиткові філії;

— провести інвентаризацію заборгованості за поданими пози­
ками та неотриманими процентами за користування позиками за
станом на перше число місяця після прийняття рішення про вста­
новлення банку режиму фінансового оздоровлення. Безнадійні до
повернення позики слід списати з балансу за рахунок резерву на
можливі втрати за позиками комерційних банків. У разі недостатно­
сті коштів зазначеного резерву банк у встановленому порядку по­
криває збитки від кредитної діяльності за рахунок коштів резервно­
го фонду, фондів економічного стимулювання, інших фондів банку,
нерозподіленого прибутку тощо;

— організувати роботу щодо оголошення банкрутами боржників
банку, які припинили повернення позик або виплату процентів за
користування позиками;

— погасити дебіторську заборгованість до економічно обгрунто­
ваного розміру та повного погашення дебіторської заборгованості з
простроченими строками позивної давності;

— здійснити поповнення кореспондентського рахунку для забез­
печення проведення розрахунково-касових операцій клієнтів через
обов'язковий продаж власної іноземної валюти, повернення валют­
них інвестицій в Україну, реалізації цінних паперів, а також реалі­
зації інших як дохідних, так і недохідних активів;

— забезпечити першочергове погашення заборгованості за вкла­
дами фізичних осіб, строк дії договорів яких минув;

— визначити відповідальних осіб з управління кредитними ризи­
ками за рахунок раціоналізації управління банком у цілому;

— вжити заходів щодо створення та подальшого інтенсивного
розвитку внутрішнього аудиту;

— внести необхідні зміни в систему управління підрозділами
центрального апарату банку та його установами, запровадити прог­
нозування і планування роботи щодо залучення та розміщення кре­
дитних ресурсів, забезпечити своєчасне доведення планів і лімітів
до установ банку;

—- переорієнтувати діяльність на прибуткові види послуг;

— направити прибуток, який залишився у розпорядженні банку,
до резервного фонду;

— припинити нарахування та виплату дивідендів акціонерам
(учасникам);

— припинити нарахування та виплату процентів за депозитами
працівників банку і членів їхніх родин.

У разі переведення комерційного банку на режим фінансового оздоровлення він проводить детальний аналіз видатків та вжива­ються заходи, спрямовані на скорочення таких видатків:

— за послуги щодо перевезення грошово-валютних цінностей;

— за послуги, пов'язані з виконанням факторингових, трастових,
лізингових операцій;

— на капітальний та поточний ремонт основних виробничих
фондів, включаючи орендовані (якщо це передбачено договором
оренди), на утримання та обслуговування приміщень, амортизацію
основних виробничих фондів;

— пов'язаних з експлуатацією автотранспорту, компенсацією
вартості паливно-мастильних матеріалів, ремонтом, технічним обс­
луговуванням та техоглядом автотранспорту;

— на рекламу в межах норм, що передбачені Міністерством фі­
нансів України та Міністерством економіки України;

— на утримання апарату управління;

— на службові відрядження;

— пов'язаних з виплатою надбавок і доплат до посадових окладів,
тарифних ставок, крім випадків, передбачених чинним законодавством;

—пов'язаних з оплатою праці позаштатних працівників;

—представницьких;

— пов'язаних з компенсацією за використання особистих авто­
мобілів для службових поїздок;

— пов'язаних із упровадженням платіжно-розрахункових засо­
бів — пластикових карток, дорожніх чеків тощо;

— на придбання дрібного інвентаря і малоцінних та швидкозно­
шуваних предметів;

— на утримання та експлуатацію технічних засобів — теле- і ра­
діостанцій, комутаторів, телевізорів тощо.

Якщо банк переводиться на режим фінансового оздоровлення, здійснюється аналіз видатків, які фінансуються за рахунок балансо­вого прибутку банку, та вживаються заходи щодо їх скорочення, зо-.' крема за такими напрямами:

— на модернізацію устаткування та реконструкцію основних
фондів;

— на утримання власної служби охорони банку;

— на підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів;

— на оплату робіт (послуг), не пов'язаних з банківською діяльні­
стю, зокрема робіт з благоустрою міст і селищ, надання допомоги
сільському господарству, правоохоронним органам тощо;

— на фінансування будівництва нових об'єктів, розширення і
технічне переозброєння діючих виробничих потужностей;

— пов'язаних з внесками у створення підприємств і товариств
усіх видів власності;

— пов'язаних з додатковою оплатою праці у вигляді премій, ви­
нагород, надбавок, а також доплат, не передбачених чинним зако­
нодавством;

— пов'язаних з матеріальною допомогою працівникам банку, в
тому числі з внеском на житлове будівництво, на погашення креди­
ту, наданого на житлове будівництво, а також позичками на поліп­
шення житлових умов тощо та оплатою житла;

— пов'язаних з оплатою путівок на відпочинок, екскурсіями,
мандрівками, заняттям спортом;

— відрахувань на утримання органів управління;

— пов'язаних з додатковими виплатами компенсацій на відряд­
ження понад передбачені законодавством норми;

— на благодійність;

— на проведення презентацій, ювілеїв, святкових заходів;

— на маркетинг і рекламу, представницьких видатків понад ус­
тановлені норми й нормативи;

— пов'язаних з організацією банками філій та представництв, у
тому числі за кордоном.

Комерційному банку, який переведений на режим фінансового оздоровлення, забороняється:

— залучати вклади фізичних осіб, відкривати нові вкладні рахун­
ки та поповнювати діючі;

— надавати гарантії, поручительства, бланкові кредити, а також
надавати всі пільгові (збиткові для банку) кредити, у тому числі
банківським працівникам;

— нараховувати та сплачувати проценти за кредитами, наданими
установами одного банку.

Національний банк України відкликає з комерційного банку, який переведений на режим фінансового оздоровлення, ліцензію на проведення операцій з касового виконання державного бюджету, в тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків дер­жавних позабюджетних фондів, а також може відкликати ліцензію на здійснення окремих банківських операцій.

Якщо основні фінансові показники комерційного банку, особли­во ті, на які звернув увагу Національний банк України, не поліпши­лись або погіршилися і не виконана програма фінансового оздоров­лення протягом установленого режиму фінансового оздоровлення, Національний банк України за поданням відповідного регіонально­го управління НБУ ухвалює рішення про скасування режиму фі­нансового оздоровлення, про вжиття відповідних заходів щодо до­строкового погашення стабілізаційної позики та застосовує такі додаткові дії:

— з метою забезпечення інтересів клієнтів забороняє проведення
активних операцій за кореспондентським рахунком комерційного
банку, за винятком розрахунково-касових операцій клієнтів за умо­
ви наявності коштів на їхніх розрахункових, поточних рахунках,
операцій із здійснення платежів до державного бюджету та виплати
заробітної плати;

— усуває керівництво банку від управління;

— призначає тимчасову адміністрацію для управління банком;

— відкликає ліцензію на здійснення окремих чи всіх банківських
операцій;

— ухвалює рішення про реорганізацію чи ліквідацію банку і ви­
ключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних
бірж та інших фінансово-кредитних установ.

У разі ефективного виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення, поліпшення фінансового стану та дот­римання економічних показників комерційному банку, який переве­дено на режим фінансового оздоровлення, відновлюється загальний режим його діяльності.

Книга: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 2. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна

ЗМІСТ

1.	НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА. Частина 2. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна
2.	РОЗДІЛ 8 РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАГЛЯД. 8. 1. НЕОБХІДНІСТЬ І ЗАВДАННЯ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ
3.	8. 2. ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ
4.	8. 3. РЕЄСТРАЦІЯ І ЛІЦЕНЗУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
5.	8. 4. УСТАНОВЛЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЕКОНОМІЧНИХ НОРМАТИВІВ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ
6.	8.5. Визначення рейтингової оцінки діяльності банків
7.	8.6. ВИЇЗНЕ ІНСПЕКТУВАННЯ БАНКІВ
8.	8.7. РОБОТА З ПРОБЛЕМНИМИ БАНКАМИ
9.	Розділ 9 Методологія платіжного балансу України. 9.1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
10.	9.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
11.	9.3. ПРИНЦИП ФОРМУВАННЯ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
12.	9.4. ІНТЕГРОВАНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
13.	9.5. ФОРМИ ПОБУДОВИ ТА ОСНОВИ АНАЛІЗУ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
14.	Розділ 10 Національний банк україни – центр методичного забезпечення організації кредитування і грошових розрахунків. 10.1. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ
15.	10.2. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ
16.	РОЗДІЛ 11 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ -ЦЕНТР МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ. 11.1. СУТЬ І ВИДИ ОБЛІКУ
17.	11.2. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ
18.	11.3. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ
19.	11.4. ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ УКРАЇНИ
20.	11.5. МЕТОДИЧНЕ І НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ
21.	РОЗДІЛ 12 ЗВІТНІСТЬ БАНКІВ. 12.1. СУТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗНАЧЕННЯ ЗВІТНОСТІ
22.	12.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВІТНОСТІ БАНКІВ
23.	12.3. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ УСТАНОВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
24.	12.4. СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ УСТАНОВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
25.	12.5. ФІНАНСОВА ТА СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
26.	12.6. ПОРЯДОК ПОДАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ
27.	РОЗДІЛ 13 ВНУТРІШНІ РЕВІЗІЇ. 13.1. СУТЬ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ КОНТРОЛЮ
28.	13.2. СУТЬ, ЗАВДАННЯ І ВИДИ РЕВІЗІЇ
29.	13.3. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ БАНКУ УКРАЇНИ
30.	13.4. ЗДІЙСНЕННЯ РЕВІЗІЙ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ЇХНІХ РЕЗУЛЬТАТІВ

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate