Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Герберт Джордж Веллс Невидимець Переклад М. Іванова
II. ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ МІСТЕРА ТЕДДІ ГЕНФРІ
О четвертій годині, коли досить споночіло і місіс Гол уже наважилася піти до свого пожильця спитати, чи не хоче він чаю, до буфету ввійшов Тедді Генфрі, годинникар.
- Ну й погода, місіс Гол, - сказав він. - Якраз для поганих чобіт!
Сніг надворі сипав усе густіше.
Місіс Гол підтакнула, а тоді побачила, що при майстрові його валізка з інструментами.
- Коли ви вже тут, містере Тедді, - сказала вона, - то я хотіла б, щоб ви глянули на годинник у вітальні. Він іде й правильно вибиває години, тільки годинна стрілка завжди стоїть на шостій.
Місіс Гол провела майстра до вітальні, постукала у двері й увійшла.
Відчиняючи двері, вона побачила, що пожилець її сидить у кріслі перед каміном і немовби дрімає, схиливши набік перев'язану голову. Кімнату освітлювали тільки червоні жаринки в каміні. Місіс Гол усе видалося рудуватим, тьмяним і неясним, певно, тому, що вона якраз засвітила лампу в буфеті й очі її були ще засліплені тим світлом. На мить їй здалося, ніби в чоловіка, на якого вона дивилася, величезний, неймовірних розмірів рот на всю нижню частину обличчя. Це видиво - голова, вся в білому, потворні окуляри на очах і велетенська паща під ними - тривала одну лише мить. Незнайомець кинувся, випростався в кріслі й підніс руку. Місіс Гол широко розчинила двері, в кімнаті посвітлішало, і тепер вона побачила ясніше, що лице його прикрите хусткою точнісінько так, як і раніше було прикрите серветкою. Місіс Гол вирішила, що то їй привиділося у сутінках.
- Чи дозволите, сер?.. Цей чоловік прийшов подивитись на годинник, - сказала вона, отямившись після хвилинного збентеження.
- Подивитись на годинник? - перепитав він напівсонним голосом, прикриваючи рот рукою. - Звичайно, - додав він, приходячи майже зовсім до тями. [220]
Місіс Гол вийшла по лампу, а Незнайомець устав і потягся. Принесено було світло, і містер Тедді Генфрі, увійшовши, спинився перед забинтованим Незнайомцем. Він був, як сам потім казав, «ошелешений».
- Добрий вечір, - привітався Незнайомець, дивлячись на нього «омарячими очима», як розповідав потім вражений цими темними окулярами містер Генфрі.
- Сподіваюсь, я не перешкоджаю вам, - зауважив містер Генфрі.
- О ні, анітрохи, - відповів Незнайомець. - Хоч я думаю, - він обернувся до місіс Гол, - що ця кімната цілковито в моєму розпорядженні.
- Я гадала, сер, - почала була місіс Гол, - що ви хотіли б, щоб годинник...
- Звичайно, - перебив її Незнайомець, - але загалом я хотів би, щоб мені дали спокій і не турбували.
Він повернувся спиною до каміна й заклав руки за спину.
- А коли годинник полагодять, я попросив би принести чаю, - додав він. - Тільки не раніше, як полагодять годинник.
Місіс Гол збиралась уже залишити кімнату, - цього разу і не намагаючись зав'язати розмову, бо їй не хотілося, щоб її образили в присутності містера Генфрі, - коли пожилець спитав її, чи вжила вона заходів щодо його багажу на станції. Місіс Гол відповіла, що говорила про це з поштарем, і той обіцяв привезти багаж завтра вранці.
- А раніше - ви певні, що не можна? - спитав Незнайомець.
Місіс Гол була впевнена і з підкресленою холодністю ствердила це.
- Мушу попередити вас, що я - дослідник-експериментатор, - пояснив Незнайомець, - і не сказав про це досі тільки тому, що занадто змерз і був стомлений.
- Справді, сер? - вражено відповіла місіс Гол.
- І в моєму багажі - різні апарати та прилади.
- То все, безперечно, дуже корисні речі, сер, - докинула місіс Гол.
- І я, природно, бажаю вести далі мої досліди.
- Звичайно, сер.
- Приїхав я до Айпінга, - досить невимушено провадив він, - тому що... шукаю самотності. Я не хочу, щоб мені заважали працювати. А тут ще цей нещасний випадок...
«Я так і знала», - подумала місіс Гол.
- ...вимагає певної відлюдності. Очі в мене такі слабкі й так болять, що іноді мені годинами доводиться сидіти в [221] темряві... і зачинятися. Подеколи. Не зараз, звісно. І коли ось у такі хвилини мене турбують, наприклад, сторонні люди, які заходять до моєї кімнати, - це завдає мені болісних страждань. Я хочу, щоб ви добре усвідомили мої слова.
- Певна річ, сер, - відповіла місіс Гол. - І... дозвольте запитати...
- Це, здається, й усе, - перебив Незнайомець зі спокійною рішучістю, яка клала край подальшим балачкам. Свої запитання й вияви прихильності місіс Гол мала залишити до слушнішої нагоди.
Коли місіс Гол вийшла, він (так казав пізніше містер Генфрі) став перед каміном і стежив, як лагодять годинник. Працюючи, містер Генфрі поставив лампу біля себе, і ясне світло падало на його руки та на сам годинник, в кімнаті ж було напівтемно. Коли він підводив голову, перед очима в нього плавали кольорові плями. Цікавий від природи, містер Генфрі розібрав (у чому не було жодної потреби) увесь механізм, щоб довше побути в кімнаті, а може, й розпочати розмову з Незнайомцем. Але Незнайомець був мовчазний і нерухомий. Такий нерухомий, що це аж нервувало Генфрі. Йому здавалося, ніби в кімнаті він сам. Коли він поглянув на Незнайомця, то побачив у зеленуватому плямистому тумані, що поплив перед очима, тільки забинтовану голову та величезні темні окуляри, які прикро дивилися на нього. Генфрі це здалося таким незвичайним, що добру хвилину він і собі не спускав з нього очей. Потім Генфрі відвів погляд. Дуже незручне становище! Треба б сказати що-небудь. Може, зауважити, що для такої пори року погода стоїть занадто холодна?
- Погода... - почав був він.
- Чого ви не кінчаєте й не йдете? - озвалась закам'яніла постать, мабуть, ледь стримуючи гнів. - Вам треба було тільки закріпити на стрижні годинну стрілку. Ви просто байдики б'єте.
- Звичайно, сер... ще хвилинку. Я зараз...
І містер Генфрі, хутко закінчивши роботу, пішов. Вийшов він, проте, надзвичайно сердитий.
- А, чорт! - бурмотів містер Генфрі, пробираючись містечком через замети. - Треба ж бо чоловікові іноді лагодити годинники... Подумаєш! - провадив він далі. - На тебе, значить, і дивитись не можна? - І знову: - Здається, що ні. Якби тебе шукала поліція, то й тоді ти не зміг би бути більш закутаний та забинтований.
На розі вулиці він побачив Гола, який нещодавно одружився з господинею заїзду, де зупинився Незнайомець, і [222] вряди-годи, коли випадала нагода, перевозив пасажирів з Айпінга до Сіддербріджа. Тепер він саме повертався додому. Судячи з того, як він поганяв коня, Гол, очевидно, вже хильнув трохи в Сіддербріджі.
- Як справи, Тедді? - гукнув він мимохідь.
- У вас там якийсь чудернацький постоялець, - відповів Тедді.
Гол зупинився.
- Що таке? - спитав він.
- Та якийсь там чудернацький пожилець зупинився в заїзді «Карета й коні», - пояснив Тедді. - їй же бо!
І він жваво заходився описувати Голу химерного Незнайомця.
- Він так наче перевдягнений. Я, в усякому разі, неодмінно подивився б на його обличчя, якби він спинився в мене, - вів далі Генфрі. - Але жінки завжди такі довірливі, коли йдеться про когось чужого. Він оселився у вас, Голе, і не сказав навіть свого імені.
- Та невже? - спитав Гол, не дуже меткий на розум.
- Так, так, - наполягав Тедді. - І заплатив за тиждень. Отож раніше ви його не здихаєтесь. І купу різних речей, каже, має - завтра йому тільки привезуть. Лишається сподіватися, що це не будуть ящики з камінням, Голе.
І містер Генфрі розповів, як його тітку в Гастінгсі обдурив якийсь зайда із порожнім чемоданом. Уся ця розмова викликала у Гола якісь неясні підозри.
- Ну, поїхали, стара, - хльоснув він свою кобилу, - Треба навести лад.
А Тедді, розваживши душу, і собі почвалав далі.
Не довелось-таки Голові «наводити лад», бо коли він повернувся додому, добре перепало йому від дружини за те, що загаявся в Сіддербріджі; тож на всі свої несміливі запитання він чув лише гострі й ухильні відповіді. Але насіння підозри, посіяне Тедді в його душі, зійшло.
- Ви, жінки, на цьому не розумієтеся, - буркнув собі під ніс містер Гол, твердо вирішивши при першій же нагоді докладніше дізнатися про свого пожильця. І як тільки Незнайомець пішов спати, - а це було десь о пів на десяту, - містер Гол з дуже войовничим виглядом вступив у вітальню, суворо оглянув меблі, немов бажаючи показати, що він, а не цей Незнайомець тут господар, і трохи зневажливо зиркнув на аркуш з якимись математичними обчисленнями, що його залишив Незнайомець. [223]
Укладаючись на ніч, він порадив місіс Гол дуже пильно стежити за багажем Незнайомця, який привезуть завтра.
- Не стромляй носа до моїх справ, Голе, - відповіла місіс Гол. - Я й сама в них розберуся.
їй тим більше хотілося присікатись до Гола, шо Незнайомець таки й справді був незвичайний пожилець і дуже непокоїв її. Серед ночі вона прокинулась: їй приснилися потворні, білі, схожі на брукву, голови на довжелезних стеблах, з величезними чорними очима, що ганялись за нею. Але місіс Гол була жінкою розумною, тому вона здолала свої страхи, повернулася на другий бік і знову заснула.
Книга: Герберт Джордж Веллс Невидимець Переклад М. Іванова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
