Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§5. Види правотворчості громадянського суспільства
Види правотворчості громадянського суспільства за суб'єктами:
1. Законотворчість громадянського суспільства (народу) - референдум. Це засадна конституційно-правова форма прийняття законів громадянським суспільством;
2. Підзаконна правотворчість:
а) органів місцевого самоврядування (представницьких органів - рад народних депутатів, виконавчих органів і виборних посадових осіб);
б) громадських організацій (партій, профспілок та і їх посадових осіб);
в) комерційних організацій (акціонерних товариств відкритого і закритого типу та ін., їх посадових осіб);
г) трудових колективів (колективні договори й угоди).
Визнання безпосередньої правотворчості громадянського суспільства (народу) як самостійного виду правотворчості є умовним, оскільки референдум (народне голосування) - лише заключний етап правотворчості, на якому відбувається затвердження нормативно-правового акта. Процес його прийняття (обговорення, доробки тощо) здійснюється, як правило, у представницькому державному органі. Громадянам на референдумі пропонується лише сказати: "так" чи "ні". Водночас завдяки референдуму громадянське суспільство виступає самостійним суб'єктом правотворчості, надає законопроекту сили закону, який за своєю юридичною чинністю не поступається законам держави. Таким чином, у правотворчості виражається державна воля народу. Факт участі громадян у референдумі є підставою для розгляду останнього як особливого демократичного виду правотворчості громадянського суспільства.
Рішення, ухвалені всеукраїнським референдумом (конституційним і законодавчим), мають найвищу юридичну чинність і не
потребують будь-якого затвердження. Вони служать правовою підставою правотворчої та правозастосовної діяльності державних органів (про референдуми див. главу "Загальне вчення про демократію").
Правотворчість органів місцевого самоврядування примикає до правотворчості державних органів і водночас утворює особливий, відокремлений від держави вид правотворчої діяльності. Право створювати і приймати нормативно-правові акти (рішення) надається представницьким органам місцевого самоврядування і посадовим особам муніципальних утворень міста, селища, села. Органи місцевого самоврядування (наприклад, Ради народних депутатів районів у містах) утворюються населенням для вирішення завдань місцевого значення, їх рішення діють у суворо визначених територіальних рамках (див. §"Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування").
Нормотворчість громадських об'єднань (організацій) виражається у розробці та прийнятті статутів, у яких визначаються права і обов'язки об'єднання або організації, порядок їхньої діяльності, реорганізації та ліквідації. Нормативні акти видаються також їх керівниками. Такі нормативні рішення мають силу остільки, оскільки відповідають чинним нормативно-правовим актам, виданим державою, і приймаються в межах повноважень фундаторів і керівництва об'єднання. На відміну від правотвор-чих функцій державних органів, нормотворча діяльність громадських організацій, як правило, виключає самостійне прийняття ними норм права.
Нормотворчість комерційних корпорацій полягає у виданні корпоративних норм, спрямованих на регулювання питань життя колективу (як використовувати отриманий підприємством прибуток, у якому порядку провадити розрахунки з контрагентами та ін.) і на деталізацію, конкретизацію законодавчих розпоряджень (наприклад, інструкція про порядок провадження претензійної та позовної роботи - корпоративний акт, який регулює порядок пред'явлення претензій на конкретному підприємстві та який деталізує і конкретизує законодавчі положення). Нормотворчість корпорацій виражається в статутах підприємств, які є актами фундаторського характеру, а також у положеннях, правилах, посадових інструкціях та ін.
Нормотворчість трудових колективів (державних і комерційних підприємств, установ, організацій) спрямована на розвиток норм трудового права, які поширюють свою дію лише на відносини одного підприємства, установи або організації, де їх прийнято. Правотворчість трудових колективів виступає, як правило, у вигляді нормативних угод, що містять обов'язкові до виконання правові розпорядження. Такою нормативною угодою є колективний договір - консолідований акт у галузі праці.
Колективний договір - правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні та виробничі відносини між роботодавцем і трудовим колективом на підприємстві, в установі, організації. Він укладається -
з одного боку - трудовим колективом в особі однієї або кількох профспілок, інших уповноважених трудовим колективом представницьких органів;
з іншого боку - роботодавцем безпосередньо або уповноваженими ним представниками.
Колективний договір укладається на підприємствах, в їх структурних одиницях, наділених правами юридичної особи, незалежно від форми власності, відомчої приналежності та кількості робітників; поширюється на всіх робітників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковим як для керівництва (власника), так і для робітників. Він підлягає обов'язковому обговоренню і схваленню трудовим колективом на загальних зборах (конференціях) робітників даного підприємства, установи, організації.
У колективному договорі можна передбачити додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, як-от: форма, система і розмір заробітної плати, умови і охорона праці робітників, добровільне й обов'язкове медичне і соціальне страхування, робочий час і час відпочинку та ін.
Завдяки колективним договорам і угодам членам громадянського суспільства, роботодавцям і робітникам надається можливість самостійно встановлювати права і обов'язки, обмежувати втручання держави у сферу, що становить приватний інтерес. Проте держава не усувається повнюстю із цієї сфери і має право застосовувати примусові заходи до осіб, що не виконують своїх зобов'язань за колективними договорами і угодами.
Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
ЗМІСТ
| 1. | Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
|
|
| 2. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
| 3. | §2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
| 4. | §3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
| 5. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
| 6. | §2. Предмет теорії держави і права
|
|
| 7. | §3. Функції теорії держави і права
|
|
| 8. | §4. Метод теорії держави і права
|
|
| 9. | §5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
| 10. | §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
| 11. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
|
|
| 12. | §2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
| 13. | §3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
| 14. | §4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
| 15. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
| 16. | §2. Поняття і ознаки держави
|
|
| 17. | §3. Сутність держави
|
|
| 18. | §4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
| 19. | §5. Функції держави
|
|
| 20. | §6. Типологія держав
|
|
| 21. | §7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
| 22. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
|
|
| 23. | §2. Політична система суспільства і держава
|
|
| 24. | §3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
|
|
| 25. | §4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
| 26. | §5. Відносна самостійність держави
|
|
| 27. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
| 28. | §2. Класифікація форм державного устрою
|
|
| 29. | §3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
| 30. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
|
|
| 31. | §2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
| 32. | §3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
| 33. | §4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
| 34. | §5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
| 35. | §6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
| 36. | §7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
| 37. | §8. Професійна і державна служба.
|
|
| 38. | §9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
| 39. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
| 40. | §2. Глава держави
|
|
| 41. | §3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
| 42. | §4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
| 43. | §5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
| 44. | §6. Судові органи влади
|
|
| 45. | §7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
| 46. | §8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
| 47. | §9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
| 48. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
| 49. | §2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
| 50. | §3. Особа і держава
|
|
| 51. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
|
|
| 52. | §2. Функції і принципи демократії
|
|
| 53. | §3. Форми та інститути демократії
|
|
| 54. | §4. Демократія і самоврядування
|
|
| 55. | §5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
| 56. | §6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
| 57. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
| 58. | §2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
| 59. | §3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
| 60. | §4. Система обов'язків людини і громадянина
|
|
| 61. | §5. Система прав дитини
|
|
| 62. | §6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
| 63. | §7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
| 64. | §8. Міжнародний захист прав людини
|
|
| 65. | §9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
| 66. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
| 67. | §1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
| 68. | §2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
|
|
| 69. | §3. Теорія елітарної демократії
|
|
| 70. | §4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
| 71. | §5. Теорія корпоративної демократії
|
|
| 72. | §6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
|
|
| 73. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
|
|
| 74. | §2. Походження права
|
|
| 75. | §3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
| 76. | §4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
| 77. | §5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
| 78. | §6. Поняття і ознаки права
|
|
| 79. | §7. Сутність права
|
|
| 80. | §8. Принципи права
|
|
| 81. | §9. Функції права
|
|
| 82. | §10. Цінність права
|
|
| 83. | §11. Співвідношення права і закону
|
|
| 84. | §12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
| 85. | §13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
|
|
| 86. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
|
|
| 87. | §2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
| 88. | §3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
| 89. | §4. Публічне і приватне право
|
|
| 90. | §5. Галузь права
|
|
| 91. | §6. Інститут і підгалузь права
|
|
| 92. | §7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
| 93. | §8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
| 94. | §9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
| 95. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
| 96. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
| 97. | §2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
|
|
| 98. | §3. Норми-звичаї і норми права
|
|
| 99. | §4. Корпоративні норми і норми права
|
|
| 100. | §5. Поняття і ознаки норми права
|
|
| 101. | §6. Види норм права
|
|
| 102. | §7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
| 103. | §8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
| 104. | §9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
| 105. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
| 106. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
| 107. | §2. Принципи і функції правотворчості
|
|
| 108. | §3. Стадії правотворчого процесу
|
|
| 109. | §4. Види і форми правотворчості держави
|
|
| 110. | §5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
| 111. | §6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
|
|
| 112. | §7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
| 113. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
|
|
| 114. | §2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
| 115. | §3. Види нормативно-правових актів
|
|
| 116. | §4. Поняття і ознаки закону
|
|
| 117. | §5. Законодавчий процес
|
|
| 118. | §6. Види законів
|
|
| 119. | §7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
| 120. | §8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
| 121. | §9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
| 122. | §10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
| 123. | §11. Відомчий акт
|
|
| 124. | §12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
| 125. | §13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
| 126. | §14. Міжнародний договір
|
|
На попередню
Translate
