Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
Об'єднання громадян тією чи іншою мірою беруть участь у політичному житті суспільства, у політичних відносинах із державою і, відтак, взаємодіють (співробітничають або конфліктують) із нею.
Взаємовідносини держави і об'єднань громадян мають правовий характер.
Об'єднання громадян - це добровільне громадське формування людей, створене на основі спільності інтересів для реалізації своїх прав і свобод.
Об'єднання громадян не є об'єктами управління з боку державних структур, їх діяльність визначається статутом (положенням), цілями і завданнями їх створення, що не виходять за рамки закону. Беручи участь у соціально-політичному і культурному житті суспільства і держави, громадські організації та їх об'єднання реалізують права, передбачені статутами (положеннями).
До громадських об'єднань можна віднести політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні об'єднання, масові громадянські рухи, асоціації, релігійні організації тощо. Основними з них є політична партія і громадська організація.
Політична партія - добровільне об'єднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, які прагнуть домогтися або утримати державну владу, впливають на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності.
В Україні членами політичної партії можуть бути лише її громадяни. Реєстрація політичної партії провадиться Міністерством юстиції України.
Громадська організація - добровільне об'єднання людей, створене ними для досягнення особистих і громадянських цілей, що діє на засадах самоорганізації, самоврядування, самооплати (спілки, товариства, групи, об'єднання, не засновані урядом або міждержавною угодою). Наприклад, профспілки - - громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Профспілки
створюються без безпосереднього дозволу на засадах вільного вибору їх членів.
В Україні громадська організація реєструється Міністерством юстиції, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Усі громадські об'єднання рівні перед законом.
Держава (в особі державних органів і посадових осіб):
1) встановлює юридичні норми, які визначають порядок їх офіційного визнання (легалізації) шляхом реєстрації;
2) реєструє об'єднання громадян і встановлює їх ідентифікаційний код. В Україні діють Українська республіканська партія, Народно-демократична партія, Партія зелених, Соціалістична партія та ін., Спілка адвокатів, Наукове товариство ім. Тараса Шевченка тощо;
3) забезпечує дотримання прав і законних інтересів об'єднань громадян;
4) здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності об'єднань громадян зареєстрованому статуту:
нагляд за виконанням і дотриманням законності здійснюють органи прокуратури;
контроль над джерелами і розмірами надходжень і сплатою податків здійснюють фінансові органи і органи державної податкової адміністрації;
5) передбачає відповідальність уповноважених осіб громадських об'єднань за порушення законодавства;
6) не втручається у діяльність громадських організацій, тому що вони не є об'єктами державного управління;
7) створює режим найбільшого сприяння для їх функціонування: наділяє певними пільгами або зовсім звільняє від податків, або надає дотації і кошти.
Громадські об'єднання можуть:
1) допомагати державі вирішувати завдання економічного, соціального, культурного будівництва шляхом прийняття спільних політичних рішень із державними органами. Наприклад, "Спілка лідерів місцевої і регіональної влади України" (громадська організація, створена в 1999 р.) підписала разом із Президентом "Декларацію про державну регіональну політику", спрямовану на реформування державного устрою країни;
2) брати участь у різних видах політичної діяльності шляхом створення спільних комісій із державними органами;
3) брати участь у формуванні (висувати кандидатуру, провадити передвиборну агітацію тощо) корпусу депутатів представницьких органів державної влади, тобто бути суб'єктами фундаторської діяльності держави;
4) бути з ряду питань суб'єктами правотворчої діяльності держави (наприклад, укладення колективного договору);
5) вносити пропозиції до органів державної влади (наприклад, ініціативні законопроекти через народних депутатів до Верховної Ради);
6) бути з ряду питань суб'єктами правозастосовної (складання протоколу про адміністративні правопорушення) і контрольно-наглядової (робота громадянських інспекторів охорони природи) діяльності держави;
7) проводити масові заходи (демонстрації, мітинги тощо);
8) захищати права членів організації в державних органах та ін. Громадські об'єднання не можуть:
1) втручатися в діяльність одне одного;
2) втручатися у діяльність державних організацій і посадових осіб. Так, організаційні структури політичних партій не можуть створюватися і діяти в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях (ст. 37 Конституції України);
3) мати воєнізовані формування (ст. 37 Конституції України);
4) підмінювати діяльність комерційних (господарських) організацій, ставити перед собою мету одержання прибутку або створюватися з цією метою.
і Забороняються:
громадські організації і партії, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення (ст. 37 Конституції України).
Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.
Громадські організації діють у рамках правового режиму, встановленому державою.
Якщо держава - це суверенна політична організація всього народу, то партії, інші громадські організації - лише учасники здійснення політичної влади. Вони виражають волю своїх членів, груп людей, певних верств суспільства, діють у рамках закону і не мають державно-владних повноважень.
Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
ЗМІСТ
1. | Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
|
|
2. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
3. | §2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
4. | §3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
5. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
6. | §2. Предмет теорії держави і права
|
|
7. | §3. Функції теорії держави і права
|
|
8. | §4. Метод теорії держави і права
|
|
9. | §5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
10. | §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
11. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
|
|
12. | §2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
13. | §3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
14. | §4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
15. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
16. | §2. Поняття і ознаки держави
|
|
17. | §3. Сутність держави
|
|
18. | §4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
19. | §5. Функції держави
|
|
20. | §6. Типологія держав
|
|
21. | §7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
22. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
|
|
23. | §2. Політична система суспільства і держава
|
|
24. | §3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
|
|
25. | §4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
26. | §5. Відносна самостійність держави
|
|
27. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
28. | §2. Класифікація форм державного устрою
|
|
29. | §3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
30. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
|
|
31. | §2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
32. | §3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
33. | §4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
34. | §5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
35. | §6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
36. | §7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
37. | §8. Професійна і державна служба.
|
|
38. | §9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
39. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
40. | §2. Глава держави
|
|
41. | §3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
42. | §4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
43. | §5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
44. | §6. Судові органи влади
|
|
45. | §7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
46. | §8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
47. | §9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
48. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
49. | §2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
50. | §3. Особа і держава
|
|
51. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
|
|
52. | §2. Функції і принципи демократії
|
|
53. | §3. Форми та інститути демократії
|
|
54. | §4. Демократія і самоврядування
|
|
55. | §5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
56. | §6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
57. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
58. | §2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
59. | §3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
60. | §4. Система обов'язків людини і громадянина
|
|
61. | §5. Система прав дитини
|
|
62. | §6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
63. | §7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
64. | §8. Міжнародний захист прав людини
|
|
65. | §9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
66. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
67. | §1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
68. | §2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
|
|
69. | §3. Теорія елітарної демократії
|
|
70. | §4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
71. | §5. Теорія корпоративної демократії
|
|
72. | §6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
|
|
73. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
|
|
74. | §2. Походження права
|
|
75. | §3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
76. | §4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
77. | §5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
78. | §6. Поняття і ознаки права
|
|
79. | §7. Сутність права
|
|
80. | §8. Принципи права
|
|
81. | §9. Функції права
|
|
82. | §10. Цінність права
|
|
83. | §11. Співвідношення права і закону
|
|
84. | §12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
85. | §13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
|
|
86. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
|
|
87. | §2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
88. | §3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
89. | §4. Публічне і приватне право
|
|
90. | §5. Галузь права
|
|
91. | §6. Інститут і підгалузь права
|
|
92. | §7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
93. | §8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
94. | §9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
95. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
96. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
97. | §2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
|
|
98. | §3. Норми-звичаї і норми права
|
|
99. | §4. Корпоративні норми і норми права
|
|
100. | §5. Поняття і ознаки норми права
|
|
101. | §6. Види норм права
|
|
102. | §7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
103. | §8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
104. | §9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
105. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
106. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
107. | §2. Принципи і функції правотворчості
|
|
108. | §3. Стадії правотворчого процесу
|
|
109. | §4. Види і форми правотворчості держави
|
|
110. | §5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
111. | §6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
|
|
112. | §7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
113. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
|
|
114. | §2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
115. | §3. Види нормативно-правових актів
|
|
116. | §4. Поняття і ознаки закону
|
|
117. | §5. Законодавчий процес
|
|
118. | §6. Види законів
|
|
119. | §7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
120. | §8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
121. | §9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
122. | §10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
123. | §11. Відомчий акт
|
|
124. | §12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
125. | §13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
126. | §14. Міжнародний договір
|
|
На попередню