Віра в те, що дурні не думають, – найнебезпечніша форма оптимізму. / Данило Рудий

Додати в закладки

Переклад

Translate

Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.

§7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування

Територія будь-якої держави поділяється на адміністративно-територіальні одиниці. Соціальна природа адміністративно-територіальних утворень різна.

Можна виділити два шляхи їх утворення:

— природний - поселення, міста, села, селища виникають внаслідок історичного природного (общинного) групування людей для спільного життя (знизу);

— штучний - райони, повіти (районна ланка), області, губернії (обласна ланка) є результатом видання і реалізації актів державної влади (зверху).

У адміністративно-територіальних одиницях, що сформувалися природним шляхом, як правило, обираються органи самоврядування, котрі займаються місцевими справами.

У адміністративно-територіальних одиницях, сформованих штучним шляхом, управління здійснюється агентами держави (губернатором, префектом, головою районної адміністрації), призначуваними центральною владою - президентом, урядом. У таких адміністративно-територіальних одиницях можуть обиратися органи місцевого самоврядування з тим, щоб представляти інтереси природних адміністративно-територіальних утворень.

Місцеве самоврядування - особливий вид управління, реалізація гарантованого законом права територіальних спільнот громадян і органів, яких вони обирають, самостійно, під свою відповідальність, вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в рамках закону і виходячи із інтересів населення. Тут територіальна спільнота (громада, комуна, муніципалітет) виступає первинним суб'єктом місцевого самоврядування, її не слід плутати з територіальною одиницею (село, селище, місто, регіон, область), яка є просторовою основою місцевого самоврядування, а не його суб'єктом.

Місцеве самоврядування має специфічну правову форму в кожній державі і залежить від її устрою, історичних, національних та інших особливостей. При однаковості ознак місцевого самоврядування у країнах по-різному вирішується питання: чи представляють органи місцевого самоврядування глибинний шар державної влади або є відокремленими від держави, але взаємодіючими з нею, специфічними організаціями управління справами суспільства.

Наприкінці XX ст. колективна думка про місцеве самоврядування знайшла втілення в Загальній декларації про місцеве самоврядування і Європейській хартії про місцеве самоврядування від 15 жовтня 1985 р. Верховна Рада України ратифікувала Європейську хартію про місцеве самоврядування, яка натепер перетворилася на частину українського законодавства. Відповідно до цих європейських документів Конституція України (розділ XI) дозволила місцевому самоврядуванню самостійно вирішувати питання місцевого значення.

Функціонування системи місцевого управління розглядається як децентралізація і деконцентрація влади. Під децентралізацією розуміється передача центром окремих повноважень місцевим виборним органам, а під деконцентрацією - делегування повноважень призначуваним із центру органам місцевої адміністрації. Місцеве самоврядування - це децентралізована форма управління.

Основні системи місцевих органів самоврядування і управління такі.

1. Англо-американська система. В адміністративно-територіальних одиницях для вирішення місцевих питань обирається рада, зазвичай на 4 роки, її склад може бути як обраним, так і найнятим. Проте призначуваних чиновників із центру на місцях немає. Ця система місцевого самоврядування збереглася в "старих" державах - Англії, Канаді, Австралії та ін. її немає в нових країнах, що розвиваються, де створені більш централізовані системи.

2. Континентальна (романо-германська) (Франція, Італія, Бельгія та ін.). При формуванні управління адміністративно-територіальних одиниць використовується змішаний принцип: виборність і призначуваність. Це пояснюється розмежуванням самоврядування в общинах і управління в адміністративно-територіальних одиницях. В общинах - виборні органи самоврядування, без призначуваних "зверху" адміністраторів. У адміністративно-територіальних одиницях - як виборні, так і призначувані чиновники з центру, покликані здійснювати "адміністративний контроль" за органами самоврядування.

3. Соціалістична система. Хоча це й віджила в цілому система, проте її елементи в ряді країн збереглися й дотепер. Державна система будувалася на відкиданні принципу поділу влади. Місцева Рада була органом державної влади на своїй території. Усі інші державні органи (наприклад, суди) формувалися Радами і були підвладними їм. Не було відносної самостійності місцевого самоврядування щодо центральних органів.

4. Іберійська система (Іспанія, Португалія, деякі країни Латинської Америки). Місцеві ради обираються лише населенням, а глави адміністрацій - або населенням, або радою. В усіх випадках голови адміністрацій затверджуються органами державної влади. Вони поєднують у своїх руках публічну владу територіального колективу і державну владу.

5. Гібридні форми характерні для країн Африки. У державах, де є кочові племена (Гана, Камерун, Нігер та ін.), функції управ-

ління здійснюють або ватажки одноособове, або ради ватажків чи старійшин. Серед осілого населення адміністративні функції ватажків є скасованими, проте за своїм становищем вони входять до складу органів місцевого самоврядування, особливо на низовому рівні (Малаві, Свазіленд, Сьєрра-Леоне, Ванутау, Па-пуа-Нова Гвінея та ін.).

6. Військові режими (Нігерія - до 29 травня 1999 p., Алжир та ін.). Характеризуються виключно централізованою системою управління. На місця призначаються офіцери, що є військовими губернаторами, комендантами. Органи місцевого самоврядування розпускаються. При військових губернаторах і комендантах можуть створюватися дорадчі ради, до складу яких включаються і цивільні особи.

Риси місцевого самоврядування в Україні.

1. Не є складовою частиною державного механізму управління в країні, проте, як і держава, здійснює публічну владу, владу народу.

2. Є однією з форм народовладдя. Здійснюється громадою ("місцевим співтовариством") у межах певної території як безпосередньо (референдум, вибори, сходи та ін.), так і через органи місцевого самоврядування.

3. Має особливий суб'єкт - населення, громадяни, що мешкають на певній території.

4. Має особливий об'єкт управління - питання місцевого значення.

5. Має самостійність, що виражається в його організаційній відокремленості, у праві на фінансово-економічні ресурси, у виконанні значної частини суспільних справ у рамках закону та ін.

6. Несе відповідальність за свою діяльність, що забезпечується різними формами контролю з боку населення.

7. Поєднує у собі засади інституту громадянського суспільства і державної влади: баланс державних і місцевих інтересів забезпечується законом. Значна частина діяльності місцевого самоврядування - вирішення питань, на які держава впливає у багато способів (правових, фінансових та ін.). Органи місцевого

самоврядування можуть наділятися окремими повноваженнями органів виконавчої влади, брати участь у здійсненні державних функцій. У цьому разі державні органи мають право здійснювати контроль за реалізацією наділених повноважень.

Відзначимо, що конституційний поділ державної влади і місцевого самоврядування в Україні має практичне підґрунтя, хоча й не носить абсолютного характеру. Важливо, щоб у самоврядуванні поєдналися дві основи - державна та громадська.

Організаційні форми місцевого самоврядування виражаються через форми демократії:

— безпосередню (широка особиста участь громадян в управлінні через громадські ради, комісії, домові, вуличні квартальні та інші органи самоорганізації населення, референдуми, опитування та інші форми, що допускаються за законом);

— представницьку (наявність представницьких вищих органів на місцях, обраних посадових осіб і право відкликання їх виборцями; функціонування органів місцевого самоврядування: сільських, селищних, міських Рад та їх виконкомів).

Представницька і виконавча частини органу місцевого самоврядування, при збереженні своєї відносної самостійності, об'єднані в єдине ціле одним керівником. Цим керівником є голова самих Рад.

(Див. про самоврядування главу "Загальне вчення про демократію", про органи місцевого самоврядування в Україні - главу "Державні органи влади України").

Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.

ЗМІСТ

1.	Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.

2.	Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки

3.	§2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки

4.	§3. Юриспруденція як система юридичних наук

5.	Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права

6.	§2. Предмет теорії держави і права

7.	§3. Функції теорії держави і права

8.	§4. Метод теорії держави і права

9.	§5. Теорія держави і права в системі суспільних наук

10.	§6. Теорія держави і права в системі юридичних наук

11.	Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави

12.	§2. Загальні закономірності виникнення держави

13.	§3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу

14.	§4. Особливості виникнення держав у різних народів світу

15.	Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави

16.	§2. Поняття і ознаки держави

17.	§3. Сутність держави

18.	§4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації

19.	§5. Функції держави

20.	§6. Типологія держав

21.	§7. Деякі наукові концепції сучасної держави

22.	Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава

23.	§2. Політична система суспільства і держава

24.	§3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання

25.	§4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації

26.	§5. Відносна самостійність держави

27.	Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління

28.	§2. Класифікація форм державного устрою

29.	§3. Види форм державного (політичного) режиму

30.	Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави

31.	§2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави

32.	§3. Принципи організації та діяльності державного апарату

33.	§4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату

34.	§5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової

35.	§6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади

36.	§7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування

37.	§8. Професійна і державна служба.

38.	§9. Служба в органах внутрішніх справ

39.	Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади

40.	§2. Глава держави

41.	§3. Вищий виконавчий орган влади

42.	§4. Представницькі органи влади на місцях

43.	§5. Виконавчі органи влади на місцях

44.	§6. Судові органи влади

45.	§7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи

46.	§8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави

47.	§9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції

48.	Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу

49.	§2. Поняття і ознаки соціальної правової держави

50.	§3. Особа і держава

51.	Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії

52.	§2. Функції і принципи демократії

53.	§3. Форми та інститути демократії

54.	§4. Демократія і самоврядування

55.	§5. Демократія як загальнолюдська цінність

56.	§6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)

57.	Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини

58.	§2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини

59.	§3. Система основних прав і свобод людини і громадянина

60.	§4. Система обов'язків людини і громадянина

61.	§5. Система прав дитини

62.	§6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі

63.	§7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини

64.	§8. Міжнародний захист прав людини

65.	§9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини

66.	Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ

67.	§1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії

68.	§2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"

69.	§3. Теорія елітарної демократії

70.	§4. Теорія партисипаторної демократії

71.	§5. Теорія корпоративної демократії

72.	§6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"

73.	Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"

74.	§2. Походження права

75.	§3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві

76.	§4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу

77.	§5. Сучасні концепції праворозуміння

78.	§6. Поняття і ознаки права

79.	§7. Сутність права

80.	§8. Принципи права

81.	§9. Функції права

82.	§10. Цінність права

83.	§11. Співвідношення права і закону

84.	§12. Співвідношення національного і міжнародного права

85.	§13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив

86.	Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи

87.	§2. Поняття, основні ознаки і структура системи права

88.	§3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права

89.	§4. Публічне і приватне право

90.	§5. Галузь права

91.	§6. Інститут і підгалузь права

92.	§7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства

93.	§8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства

94.	§9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства

95.	§10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів

96.	Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами

97.	§2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія

98.	§3. Норми-звичаї і норми права

99.	§4. Корпоративні норми і норми права

100.	§5. Поняття і ознаки норми права

101.	§6. Види норм права

102.	§7. Спеціалізовані (нетипові) норми права

103.	§8. Структура норми права і норми-розпорядження

104.	§9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом

105.	§10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта

106.	Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості

107.	§2. Принципи і функції правотворчості

108.	§3. Стадії правотворчого процесу

109.	§4. Види і форми правотворчості держави

110.	§5. Види правотворчості громадянського суспільства

111.	§6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості

112.	§7. Юридичні джерела (форми) права

113.	Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт

114.	§2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів

115.	§3. Види нормативно-правових актів

116.	§4. Поняття і ознаки закону

117.	§5. Законодавчий процес

118.	§6. Види законів

119.	§7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави

120.	§8. Дія нормативно-правового акта в часі

121.	§9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб

122.	§10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.

123.	§11. Відомчий акт

124.	§12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади

125.	§13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації

126.	§14. Міжнародний договір

На попередню

Додати в закладки

Переклад

Translate

Додати в закладки

Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.

§7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування

Додати в закладки

Випадковий демотиватор:

Розділи сайту

Рекомендуємо

Інше