Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.

§8. Професійна і державна служба.

Державний службовець і працівник приватного сектора.

Посадова особа

Професійна служба - професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті, об'єднаннях громадян, органах місцевого самоврядування, недержавних структурах за призначенням, обранням, конкурсом, контрактом, що має своїм змістом реалізацію управлінських функцій.

Професійна служба за ознакою її організації і порядком проходження може бути поділена на такі види:

державна служба

служба в органах місцевого самоврядування

служба в комерційних організаціях

Відповідно до ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Державна служба - врегульована законодавством професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті з практичного виконання завдань і функцій держави і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державна служба може бути поділена на два види:

цивільна

мілітаризована

- у державних органах та їх апараті (законодавчої, виконавчої і судової гілок влади)

- у державних установах і органах управління державними підприємствами

- військова (у Збройних Силах)

- воєнізована (в органах міліції та ін.)

Службовими особами є службовці державних органів, організацій, органів управління державними підприємствами, органів місцевого самоврядування, комерційних організацій, що своїми діями створюють юридичні акти або спроможні породжувати, змінювати чи припиняти конкретні правовідносини.

Службовець - учасник подвійних правовідносин:

- трудових, що залежать від професійного особистого становища, трудових прав і обов'язків, від процесу праці;

- адміністративних, що залежать від виконання служби, управлінських функцій (відносин влади).

Державний службовець - працівник державної організації, установи, підприємства, що в установленому законом порядку здійснює трудові функції на професійних засадах на основі трудового договору (контракту), що одержує заробітну плату з державних коштів відповідно до займаної посади і підкоряється службовій дисципліні.

Власне (безпосередні) державні службовці - особи, що мають виконавчо-розпорядницькі повноваження від імені держави. У багатьох країнах даних осіб відносять до чиновників і відріз-

няють від простих державних службовців (учителів державних шкіл, працівників пошти, телеграфу та ін.). З юридичної точки зору відмінності між ними кореняться в нормах галузі права, що визначає їх спеціальний (службовий) правовий статус: правовий статус чиновників (безпосередніх державних службовців) визначається нормами адміністративного права, а правовий статус простих державних службовців - нормами трудового права (за допомогою трудового договору). Не однаковими є й порядок їх прийняття на службу (присяга), привілеї (незмінюваність) та ін.

У ряді країн, що належать до англо-американського типу правових систем, найчисленнішу групу службовців розглядають як публічну службу, а власне державних службовців - як цивільну, яка є різновидом публічної служби. Крім цивільної служби виділяють ще такі галузі служби: поліцейську, військову, судову, тюремну та ін.

Ознаки державного службовця як професіонала управління:

— має інформацію як особливий предмет праці, за допомогою якої впливає на тих, хто управляються (обслуговуються);

— працює оплатно (одержує заробітну плату);

— працює в інтересах тих, хто оплачує роботу;

— працює на професіональній основі, обіймаючи посади відповідно до кваліфікації та досвіду.

Обсяг і порядок використання державним службовцем владних повноважень фіксуються в юридичному документі - посадовій інструкції, штатному розкладі та ін.

Залежно від характеру здійснюваних функцій державних службовців можна поділити на:

керівників;

спеціалістів;

технічний персонал;

допоміжний персонал.

Працівники комерційних організацій зайняті в приватному секторі; їх колективи називають, як правило, персоналом.

Особа, що здійснює трудові функції на основі трудового договору (контракту) у приватному секторі, одержує плату за свою працю залежно від прибутку недержавної, комерційної організації.

Всі працівники комерційної організації відносно до власності на її майно поділяються на дві категорії:

Наймані працівники (службовці)

Працюючі власники

- виконують роботу за винагороду, розмір і умови якої визначають відповідні договори найму

- володіють частиною майна і коштів підприємства та одержують винагороду у вигляді частки прибутку, що залишилася у розпорядженні підприємства

Якщо предметом інтересу найманих працівників є підвищення заробітної плати, то працюючих власників - прагнення більше інвестувати, тобто вкладати, із тим щоб розширити виробництво і надалі одержувати більший прибуток за дивідендами.

Особливою групою службовців державних органів, підприємств, установ, працівників недержавних (комерційних) організацій є посадові особи.

Посадова особа - фахівець з управління, що обіймає посаду в державному органі, підприємстві, установі, комерційній організації і постійно або тимчасово виконує організаційно-розпорядчі та інші функції, пов'язані з владним впливом на підлеглих і зі здійсненням юридичне значущих дій, спрямованих на породження, зміну чи припинення правовідносин.

Ознаки державної посадової особи:

1) виконує функції публічного характеру;

2) є юридичне наділеною державно-владними повноваженнями;

3) має право видавати правові акти, обов'язкові для інших осіб (підлеглих і/або не підлеглих по службі);

4) виступає носієм і представником державної влади;

5) може бути притягнена до підвищеної юридичної відповідальності.

У Законі України від 2 жовтня 1996 р. "Про звернення громадян" закріплено право громадян на оскарження дій посадових осіб державних органів і громадських організацій. У ст. 55 Конституції України наголошується, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Класифікація посадових осіб держави може бути різною. Категорії посадових осіб залежно від їх статусу.

1. Недержавні службовці, що обіймають державні посади і мають владно-розпорядчі повноваження щодо осіб, не підпорядкованих по службі (представники влади). Це вищі посадові особи (суддя, прокурор та ін.). їх статус визначається Конституцією та іншими законами.

2. Державні службовці, тобто особи, що перебувають на службі в державних органах та їх апараті. Вони діють відповідно до Закону України "Про державну службу", інших законів про організацію і діяльність окремих державних органів.

3. Особи, що обіймають керівні посади в органах управління державних органів і організацій (глави міністерств, відомств та ін.).

4. Особи, що мають виборчий мандат (депутати, Президент). Категорії посадових осіб залежно від обсягу посадових повноважень:

- повноваження яких мають внутрішньоор-ганізаційний характер

- повноваження яких мають публічний характер, тобто поширюються за рамки державних органів на організації і громадян, безпосередньо не підпорядкованих їм по службі

- наділені повноваженнями застосовувати засоби примусу щодо осіб, їм не підпорядкованих

керівний склад підприємств, установ, організацій

міністри, глави державних комітетів, голови місцевих Рад народних депутатів та ін.

судді, працівники міліції та ін.

Посадовими особами в комерційних організаціях (господарських товариствах) України не можуть бути:

— члени виборних органів громадських організацій;

— військовослужбовці;

— посадові особи органів прокуратури, суду, служби державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату;

— посадові особи органів державної влади і управління, покликані здійснювати контроль за діяльністю комерційних організацій.

Вищою посадовою особою в Україні є Президент.

Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.

ЗМІСТ

1.	Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
2.	Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
3.	§2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
4.	§3. Юриспруденція як система юридичних наук
5.	Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
6.	§2. Предмет теорії держави і права
7.	§3. Функції теорії держави і права
8.	§4. Метод теорії держави і права
9.	§5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
10.	§6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
11.	Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
12.	§2. Загальні закономірності виникнення держави
13.	§3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
14.	§4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
15.	Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
16.	§2. Поняття і ознаки держави
17.	§3. Сутність держави
18.	§4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
19.	§5. Функції держави
20.	§6. Типологія держав
21.	§7. Деякі наукові концепції сучасної держави
22.	Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
23.	§2. Політична система суспільства і держава
24.	§3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
25.	§4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
26.	§5. Відносна самостійність держави
27.	Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
28.	§2. Класифікація форм державного устрою
29.	§3. Види форм державного (політичного) режиму
30.	Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
31.	§2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
32.	§3. Принципи організації та діяльності державного апарату
33.	§4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
34.	§5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
35.	§6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
36.	§7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
37.	§8. Професійна і державна служба.
38.	§9. Служба в органах внутрішніх справ
39.	Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
40.	§2. Глава держави
41.	§3. Вищий виконавчий орган влади
42.	§4. Представницькі органи влади на місцях
43.	§5. Виконавчі органи влади на місцях
44.	§6. Судові органи влади
45.	§7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
46.	§8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
47.	§9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
48.	Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
49.	§2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
50.	§3. Особа і держава
51.	Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
52.	§2. Функції і принципи демократії
53.	§3. Форми та інститути демократії
54.	§4. Демократія і самоврядування
55.	§5. Демократія як загальнолюдська цінність
56.	§6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
57.	Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
58.	§2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
59.	§3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
60.	§4. Система обов'язків людини і громадянина
61.	§5. Система прав дитини
62.	§6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
63.	§7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
64.	§8. Міжнародний захист прав людини
65.	§9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
66.	Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
67.	§1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
68.	§2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
69.	§3. Теорія елітарної демократії
70.	§4. Теорія партисипаторної демократії
71.	§5. Теорія корпоративної демократії
72.	§6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
73.	Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
74.	§2. Походження права
75.	§3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
76.	§4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
77.	§5. Сучасні концепції праворозуміння
78.	§6. Поняття і ознаки права
79.	§7. Сутність права
80.	§8. Принципи права
81.	§9. Функції права
82.	§10. Цінність права
83.	§11. Співвідношення права і закону
84.	§12. Співвідношення національного і міжнародного права
85.	§13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
86.	Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
87.	§2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
88.	§3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
89.	§4. Публічне і приватне право
90.	§5. Галузь права
91.	§6. Інститут і підгалузь права
92.	§7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
93.	§8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
94.	§9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
95.	§10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
96.	Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
97.	§2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
98.	§3. Норми-звичаї і норми права
99.	§4. Корпоративні норми і норми права
100.	§5. Поняття і ознаки норми права
101.	§6. Види норм права
102.	§7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
103.	§8. Структура норми права і норми-розпорядження
104.	§9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
105.	§10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
106.	Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
107.	§2. Принципи і функції правотворчості
108.	§3. Стадії правотворчого процесу
109.	§4. Види і форми правотворчості держави
110.	§5. Види правотворчості громадянського суспільства
111.	§6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
112.	§7. Юридичні джерела (форми) права
113.	Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
114.	§2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
115.	§3. Види нормативно-правових актів
116.	§4. Поняття і ознаки закону
117.	§5. Законодавчий процес
118.	§6. Види законів
119.	§7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
120.	§8. Дія нормативно-правового акта в часі
121.	§9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
122.	§10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
123.	§11. Відомчий акт
124.	§12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
125.	§13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
126.	§14. Міжнародний договір

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate