Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
Одним із основних завдань правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ є забезпечення прав, свобод, обов'язків і насамперед безпеки особи.
Реалізація цього завдання відбувається шляхом охорони та захисту прав і свобод особи. Для його досягнення від співробітників органів внутрішніх справ вимагається:
виявлення правопорушників;
розкриття і розслідування злочинів;
припинення правопорушень;
відновлення порушених прав і свобод громадянина;
застосування примусових заходів до правопорушника;
контроль за дорожнім рухом тощо.
Співробітник органів внутрішніх справ має керуватися у своїй професійній діяльності принципом презумпції невинності особи, який закріплено в Конституції України.
Обов'язком співробітників органів внутрішніх справ у випадках обмеження прав і свобод громадянина є:
— при затриманні - роз'яснити привід і підставу такого затримання;
— при застосуванні такого запобіжного заходу, як взяття під варту та ін., - роз'яснити права та обов'язки, що випливають із цього.
Права І свободи законослухняного громадянина забезпечуються органами внутрішніх справ та їхніми посадовими особами у ході спеціальних та індивідуальних профілактичних заходів:
- організація рейдів і вжиття інших заходів з метою виявлення осіб із девіантною (що відхиляється від правомірної) настановою;
- поставлення на облік осіб, що ухиляються від правомірної поведінки;
- робота з особами, що мають девіантну настанову, на її зміну в напрямку законослухняної поведінки;
- робота з притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушення.
Завдяки своєчасним профілактичним заходам співробітників органів внутрішніх справ (дільничних інспекторів міліції, оперативних уповноважених, інспекторів міліції у справах неповнолітніх та ін.) права і свободи осіб із схильністю до протиправної поведінки зберігаються цілком або втрачаються на менший строк. Запобігання дій особи на стадії підготовки до правопорушення дозволяє або зберегти її права у повному обсязі, або уберегти від їхньої втрати на тривалий строк. Особа, що вчинила умисний злочин і викрита, позбавляється волі (відбувається обмеження прав і свободи дій у просторі) або втрачає права і повноту волі на триваліший період, ніж та особа, що готується до злочину (відбувається обмеження прав і свободи дій у часі).
Значна роль відведена органам внутрішніх справ у забезпеченні громадської безпеки особи. Забезпечення громадської безпеки особи - це насамперед створення умов як для використання прав громадянами, так і для виконання обов'язків співробітниками міліції. До числа останніх належить вимога забезпечити належне функціонування загальнодозвільної (а не карально-застрашливої) системи. Неможливо забезпечити права і свободи особи без тонного дотримання робітниками органів внутрішніх справ заборон (не розголошувати відомостей стосовно приватного життя громадянина; не чинити дій, які зачіпають честь і гідність особи, та ін.) / використання дозволянь (застосування таких жорстких заходів, як фізична сила, спеціальні засоби, вогнепальна зброя), передбачених законодавцем.
До юридичних гарантій забезпечення прав особи органами внутрішніх справ належать:
- гарантії охорони - виражаються в порядку, підставі та межах застосування примусових заходів. Робітник органів внутрішніх справ не має права чинити дії з обмеження свободи особи, що виходять за рамки закону;
- гарантії захисту - виражаються в системі правових і організаційних засобів, спрямованих на:
а) припинення незаконного обмеження волі особи (звільнення заручників, звільнення необгрунтоване затриманого як підозрюваного у вчиненні злочину та ін.);
б) скасування незаконного правозастосувного акта (постанови про порушення кримінальної справи та ін.);
в) відшкодування збитків, заподіяних особі в результаті незаконного обмеження її волі.
Превентивні-організаційні заходи, застосовувані працівниками органів внутрішніх справ для забезпечення прав особи, пов 'язані з охороною правопорядку і виражаються в організації і здійсненні:
- патрульно-постової служби;
- оперативно-розшукової діяльності;
- індивідуальній і спеціальній профілактиці;
- юрисдикційній діяльності.
Роль органів внутрішніх справ та їх співробітників у забезпеченні прав особи визначена правовими актами, які встановили межі їх правозастосовної діяльності. Кожний із структурних підрозділів органів внутрішніх справ, їх посадових осіб має свою компетенцію: функції, завдання; керується матеріальними (характер правопорушення, особа правопорушника, ступінь провини та ін.) і процесуальними (термін розгляду матеріалів перевірки, обґрунтованість доказів та ін.) нормами в межах своїх повноважень.
Забезпечення прав і свобод особи органами внутрішніх справ залежить від подолання причин, які породжують такі порушення:
- недосконалість законодавства (суперечності, прогалини, відсутність уніфікації міжнародних і вітчизняних правових норм);
- недоліки організаційно-управлінської діяльності (нечіткість структурної побудови органів, служб, підрозділів, невідповідність їх завдань і функцій, розстановка сил і засобів та ін.);
- недостатньо високий рівень правосвідомості та правової культури (правовий нігілізм, ігнорування принципу верховенства права, настанова на карально-застрашливий характер діяльності, недоврахування місцевих національних традицій та ін.);
- недоліки кадрової політики (низький професійний рівень підготовки кадрів, перепідготовки, проведення професійної атестації кваліфікаційними комісіями та ін.).
Забезпечення прав особи органами внутрішніх справ значною мірою залежить від стану реалізації прав їх співробітників, насамперед від їх соціально-правової захищеності.
Гарантії прав особи потребують організаційних і процедурних форм їх реалізації органами внутрішніх справ. Процедури надають громадянам орієнтир:
— до кого звернутися;
— яким є порядок дій;
— у якій формі здійснювати дії;
— у які строки;
— які можливі результати.
Геноцид (від лат. genus - група і caeclere - убивати) - свідоме знищення груп людей.
Апартеїд - нелюдські акти, вчинені з метою встановити І підтримувати панування однієї расової групи людей над іншою.
Істотний внесок у встановлення стандартів у галузі прав людини робить Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Нині до її складу входять 53 держави-члени.
Апатрид - особа без громадянства.
Біженець (іноземний громадянин чи особа без громадянства) - особа, змушена залишити місце свого постійного проживання (територію іншої держави) унаслідок вчиненого там щодо неї насильства або переслідування чи реальної небезпеки зазнати насильства або іншого переслідування.
Право на життя людини в сприятливих умовах вперше офіційно визнано в Стокгольмській декларації Конференції ООН про навколишнє середовище від 16.06.72. Дана формула з необхідними трансформаціями відбилася спочатку в Конституції СРСР 1977 p., а згодом у чинних конституціях країн СНД.
Спосіб забезпечення правового захисту громадян у сфері дії публічного права в Англії, США мас свої особливості І називається "квазісудовим".
Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
ЗМІСТ
1. | Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
|
|
2. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
3. | §2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
4. | §3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
5. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
6. | §2. Предмет теорії держави і права
|
|
7. | §3. Функції теорії держави і права
|
|
8. | §4. Метод теорії держави і права
|
|
9. | §5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
10. | §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
11. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
|
|
12. | §2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
13. | §3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
14. | §4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
15. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
16. | §2. Поняття і ознаки держави
|
|
17. | §3. Сутність держави
|
|
18. | §4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
19. | §5. Функції держави
|
|
20. | §6. Типологія держав
|
|
21. | §7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
22. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
|
|
23. | §2. Політична система суспільства і держава
|
|
24. | §3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
|
|
25. | §4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
26. | §5. Відносна самостійність держави
|
|
27. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
28. | §2. Класифікація форм державного устрою
|
|
29. | §3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
30. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
|
|
31. | §2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
32. | §3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
33. | §4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
34. | §5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
35. | §6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
36. | §7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
37. | §8. Професійна і державна служба.
|
|
38. | §9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
39. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
40. | §2. Глава держави
|
|
41. | §3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
42. | §4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
43. | §5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
44. | §6. Судові органи влади
|
|
45. | §7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
46. | §8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
47. | §9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
48. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
49. | §2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
50. | §3. Особа і держава
|
|
51. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
|
|
52. | §2. Функції і принципи демократії
|
|
53. | §3. Форми та інститути демократії
|
|
54. | §4. Демократія і самоврядування
|
|
55. | §5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
56. | §6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
57. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
58. | §2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
59. | §3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
60. | §4. Система обов'язків людини і громадянина
|
|
61. | §5. Система прав дитини
|
|
62. | §6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
63. | §7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
64. | §8. Міжнародний захист прав людини
|
|
65. | §9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
66. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
67. | §1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
68. | §2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
|
|
69. | §3. Теорія елітарної демократії
|
|
70. | §4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
71. | §5. Теорія корпоративної демократії
|
|
72. | §6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
|
|
73. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
|
|
74. | §2. Походження права
|
|
75. | §3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
76. | §4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
77. | §5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
78. | §6. Поняття і ознаки права
|
|
79. | §7. Сутність права
|
|
80. | §8. Принципи права
|
|
81. | §9. Функції права
|
|
82. | §10. Цінність права
|
|
83. | §11. Співвідношення права і закону
|
|
84. | §12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
85. | §13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
|
|
86. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
|
|
87. | §2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
88. | §3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
89. | §4. Публічне і приватне право
|
|
90. | §5. Галузь права
|
|
91. | §6. Інститут і підгалузь права
|
|
92. | §7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
93. | §8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
94. | §9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
95. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
96. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
97. | §2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
|
|
98. | §3. Норми-звичаї і норми права
|
|
99. | §4. Корпоративні норми і норми права
|
|
100. | §5. Поняття і ознаки норми права
|
|
101. | §6. Види норм права
|
|
102. | §7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
103. | §8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
104. | §9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
105. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
106. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
107. | §2. Принципи і функції правотворчості
|
|
108. | §3. Стадії правотворчого процесу
|
|
109. | §4. Види і форми правотворчості держави
|
|
110. | §5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
111. | §6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
|
|
112. | §7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
113. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
|
|
114. | §2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
115. | §3. Види нормативно-правових актів
|
|
116. | §4. Поняття і ознаки закону
|
|
117. | §5. Законодавчий процес
|
|
118. | §6. Види законів
|
|
119. | §7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
120. | §8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
121. | §9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
122. | §10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
123. | §11. Відомчий акт
|
|
124. | §12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
125. | §13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
126. | §14. Міжнародний договір
|
|
На попередню