Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
Термін "право" вживають у різних значеннях (право першості в черзі; право на подяку за безкорисну допомогу; право спів-засновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав; право зажадати повернення свого майна із незаконного володіння та ін.). В усіх випадках термін "право" походить від кореня "прав", що означає правда, справедливість. Але не у всіх наведених прикладах термін "право" має юридичне значення. Право першості в черзі - це норма, що стала звичкою, норма - звичай, а не право в юридичному значенні слова. Право на подяку за допомогу - це моральна норма. Право спів-засновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав - це "право", що ґрунтується на законі, який чітко визначає, що таке корпоративні права. Таким самим, тобто основаним на законі, інших офіційних джерелах, є суб'єктивне право зажадати повернення свого майна із незаконного володіння. Лише в двох останніх випадках вживання терміна "право" має юридичне значення.
Тому в юридичній літературі останніх років (С.С. Алексеев, П.М. Рабинович) можна зустріти поділ права на:
- загальносоціальне, або безпосередньо-соціальне (випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави);
- спеціально-соціальне, юридичне (є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави).
Юридичне право ще називають "законодавчим правом", на відміну від звичаїв - "передзаконодавчого права".
Юридичне, "законодавче право" нерідко визначають як "позитивне право". Це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. "Позитивне право" як система норм, що містять права та обов'язки, офіційно закріплені державою, начебто то протиставляється "природному праву", яке має глибший, об-ґрунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини. Джерело прав людини - вона сама, її потреби та інтереси, її спосіб існування та розвитку. Вона же виступає їх носієм.
З цього погляду природне право як сукупність прав і обов'язків має загальносоціальне, людське походження, а не державне. Воно - продукт нормальної життєдіяльності людини, а не держави. Саме природне право є підставою невід'ємних, природних прав людини (право на життя, право на свободу, право на рівний еквівалент при товарному обміні), які існують незалежно від того, закріплені вони де-небудь чи ні.
Природні права безпосередньо випливають із природного порядку речей, із самого життя, з існуючих у суспільстві економічних, духовних та інших, у тому числі природних, чинників. Тому природні права ще називають "природженими" суб'єктивними правами. Вони й складають сутність загальносоціального, або безпосередньо-соціального права. З точки зору природно-правової теорії, права людини слід розуміти не як державний дарунок, а як "природжені", дані людині від природи права, які демократична держава закріплює в нормах Конституції, інших законах і в такий спосіб визнає їх "позитивними", "юридичними".
Юридичне право, у свою чергу, має два значення:
- об'єктивне юридичне право - система діючих у державі правових норм і принципів. Вони встановлені (або визнані) державою як регулятор суспільних відносин, забезпечені нею. Термін "об'єктивне" означає, що вони одержали об'єктивацію в офіційних державних актах і тому є незалежними від індивідуального інтересу (волі) та свідомості суб'єкта права (крім "автора" цих норм). Суб'єкт, вступаючи в громадське життя, уже стикається з "готовими" юридичними нормами, які виникли до нього і незалежно від нього;
- суб'єктивне юридичне право - правові норми і принципи як певні юридичне визнані можливості (свободи) суб'єкта права
задовольняти власний інтерес (приміром, можливість задовольнити інтерес особи, яка має пільги щодо податків, полягає в одержанні цих пільг). Термін "суб'єктивне" означає, що наданими можливостями (правами і свободами) суб'єкт на свій розсуд може скористатися або не скористатися, усе залежить від його волі (інтересу) та свідомості. Суб'єктивне юридичне право є похідним від об'єктивного, виникає на його підґрунті та у його межах.
Між двома значеннями терміна "право" існує тісний взаємозв'язок. Поки норма права є загальною і поширюється на усі випадки конкретної сфери життя та діяльності людини, вона є об'єктивною. Коли норма права стосується певної ситуації і здійснюється в конкретній поведінці суб'єкта, вона є суб'єктивною. Наприклад, громадянин С. може скористатися суб'єктивним правом на пільгу щодо податків у силу того, що така пільга передбачена в нормах податкового права. Об'єктивне право складається з норм, що виражені в законі, норм, що "говорять" про суб'єктивні права взагалі - безвідносно до конкретного суб'єкта.
Велику частину своїх прав суб'єкт не може здійснювати, якщо він не визнаний державою юридичне правоздатним, дієздатним і не стане носієм суб'єктивного юридичного права. Наділяючи громадян суб'єктивним юридичним правом, держава нібито то відкриває доступ до здійснення основних, невідчужуваних прав людини, даних йому від народження, від природи.
Це можна зобразити так:
— природні права людини -> норми об'єктивного права -"суб'єктивні юридичні права
Природні права людини (її безпосередньо-соціальні права) перетворюються на суб'єктивні юридичні права і одержують офіційне визнання за допомогою загальнообов'язкових норм права, встановлених і охоронюваних державою у вигляді об'єктивного права (про суб'єктивне право див. у главі 18 "Правовідносини. Юридичний факт").
Подальший конкретний виклад питань полягатиме в розкритті змісту юридичного права (об'єктивного та суб'єктивного).
Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
ЗМІСТ
| 1. | Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
|
|
| 2. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
| 3. | §2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
| 4. | §3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
| 5. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
| 6. | §2. Предмет теорії держави і права
|
|
| 7. | §3. Функції теорії держави і права
|
|
| 8. | §4. Метод теорії держави і права
|
|
| 9. | §5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
| 10. | §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
| 11. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
|
|
| 12. | §2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
| 13. | §3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
| 14. | §4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
| 15. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
| 16. | §2. Поняття і ознаки держави
|
|
| 17. | §3. Сутність держави
|
|
| 18. | §4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
| 19. | §5. Функції держави
|
|
| 20. | §6. Типологія держав
|
|
| 21. | §7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
| 22. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
|
|
| 23. | §2. Політична система суспільства і держава
|
|
| 24. | §3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
|
|
| 25. | §4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
| 26. | §5. Відносна самостійність держави
|
|
| 27. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
| 28. | §2. Класифікація форм державного устрою
|
|
| 29. | §3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
| 30. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
|
|
| 31. | §2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
| 32. | §3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
| 33. | §4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
| 34. | §5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
| 35. | §6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
| 36. | §7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
| 37. | §8. Професійна і державна служба.
|
|
| 38. | §9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
| 39. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
| 40. | §2. Глава держави
|
|
| 41. | §3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
| 42. | §4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
| 43. | §5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
| 44. | §6. Судові органи влади
|
|
| 45. | §7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
| 46. | §8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
| 47. | §9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
| 48. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
| 49. | §2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
| 50. | §3. Особа і держава
|
|
| 51. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
|
|
| 52. | §2. Функції і принципи демократії
|
|
| 53. | §3. Форми та інститути демократії
|
|
| 54. | §4. Демократія і самоврядування
|
|
| 55. | §5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
| 56. | §6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
| 57. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
| 58. | §2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
| 59. | §3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
| 60. | §4. Система обов'язків людини і громадянина
|
|
| 61. | §5. Система прав дитини
|
|
| 62. | §6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
| 63. | §7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
| 64. | §8. Міжнародний захист прав людини
|
|
| 65. | §9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
| 66. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
| 67. | §1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
| 68. | §2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
|
|
| 69. | §3. Теорія елітарної демократії
|
|
| 70. | §4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
| 71. | §5. Теорія корпоративної демократії
|
|
| 72. | §6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
|
|
| 73. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
|
|
| 74. | §2. Походження права
|
|
| 75. | §3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
| 76. | §4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
| 77. | §5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
| 78. | §6. Поняття і ознаки права
|
|
| 79. | §7. Сутність права
|
|
| 80. | §8. Принципи права
|
|
| 81. | §9. Функції права
|
|
| 82. | §10. Цінність права
|
|
| 83. | §11. Співвідношення права і закону
|
|
| 84. | §12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
| 85. | §13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
|
|
| 86. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
|
|
| 87. | §2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
| 88. | §3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
| 89. | §4. Публічне і приватне право
|
|
| 90. | §5. Галузь права
|
|
| 91. | §6. Інститут і підгалузь права
|
|
| 92. | §7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
| 93. | §8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
| 94. | §9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
| 95. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
| 96. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
| 97. | §2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
|
|
| 98. | §3. Норми-звичаї і норми права
|
|
| 99. | §4. Корпоративні норми і норми права
|
|
| 100. | §5. Поняття і ознаки норми права
|
|
| 101. | §6. Види норм права
|
|
| 102. | §7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
| 103. | §8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
| 104. | §9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
| 105. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
| 106. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
| 107. | §2. Принципи і функції правотворчості
|
|
| 108. | §3. Стадії правотворчого процесу
|
|
| 109. | §4. Види і форми правотворчості держави
|
|
| 110. | §5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
| 111. | §6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
|
|
| 112. | §7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
| 113. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
|
|
| 114. | §2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
| 115. | §3. Види нормативно-правових актів
|
|
| 116. | §4. Поняття і ознаки закону
|
|
| 117. | §5. Законодавчий процес
|
|
| 118. | §6. Види законів
|
|
| 119. | §7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
| 120. | §8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
| 121. | §9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
| 122. | §10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
| 123. | §11. Відомчий акт
|
|
| 124. | §12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
| 125. | §13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
| 126. | §14. Міжнародний договір
|
|
На попередню
Translate
