Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
§4. Публічне і приватне право
Предмет і метод правового регулювання, на яких ґрунтуються поділи системи права на галузі, визначаються глибинним поділом права на дві підсистеми: приватну і публічну, відомі ще з часів Давнього Рима. За відомою формулою римського юриста Ульпіана, публічне право є стосовним до становища держави, приватне - до користі окремих осіб.
Публічне і приватне право - це, з одного боку, суперечливі, а з іншого - взаємозалежні грані права. Сьогодні правові системи багатьох цивілізованих країн ґрунтуються на принципі поділу права на приватне й публічне (ФРН, Франція, Італія, Іспанія та ін.). Світова юридична наука визнає поділ права на приватне й публічне певною мірою умовним, але необхідним.
Представимо поділ права на приватне й публічне з указівкою предмета, ознак, методу, які є стосовними до кожного з них:
Публічне право
Приватне право
- підсистема права, що регулює державні, міждержавні та суспільні відносини.
- підсистема права, що регулює майново-вартісні відносини і особисті немайнові відносини, які виникають із приводу духовних благ і пов'язані з особистістю 'їх учасників.
Предмет регулювання публічного права
Предмет регулювання приватного права
- сфера "державних справ": сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д.
- сфера "приватних справ": сфера статусу вільної особи, приватної власності, вільних договірних відносин, спадкування, вільного переміщення товарів, послуг і фінансових коштів і т.д.
Ознаки публічного права:
Ознаки приватного права:
1) регулює відносини між державними органами або між приватними особами і державою; 2) забезпечує публічний інтерес - акцентує увагу на заборонах, обов'язках людей (підданих) перед державою; 3) забезпечує одностороннє волевиявлення суб'єктів права; 4) припускає широку сферу розсуду; 5) містить норми загальні й безособові, що мають нормативно-орієнтувальний вплив; 6) характеризується переваженням директивно-обов'язкових норм, розрахованих на ієрархічні відносини суб'єктів і субординацію правових норм і актів; 7) широко використовує новітні технічні прийоми.
1) регулює відносини приватних осіб між собою; 2) забезпечує приватний інтерес: акцентує увагу на економічній свободі, вільному самовиявленні й рівності товаровиробників, захисті власників від сваволі держави; 3) забезпечує вільне волевиявлення суб'єктів при реалізації своїх прав; 4) припускає широке використання договірної форми регулювання; 5) містить норми, які є зверненими до суб'єктивного права та забезпечують судовий захист; 6) характеризується переваженням диспозитивних норм, розрахованих на самовідповідаль-ність за свої обов'язки та дії; 7) зберігає класичну юридичну техніку.
Метод публічного права - Метод приватного права -
імперативний диспозитивний
Галузі права, у яких началом є публічне право:
Галузі права, у яких началом є приватне право:
- конституційне, - адміністративне, - кримінальне, - фінансове, - що включає бюджетне і податкове, - адміністративно-процесуальне; - кримінально-процесуальне, - міжнародне публічне, - міжнародне гуманітарне право та ін.
- цивільне, - сімейне, - авторське, - житлове, - трудове, - цивільне процесуальне, - міжнародне приватне право та ін.
Критерії віднесення норм до приватного ни публічного права:
1) інтерес (публічний, державний інтерес - галузь публічного права, приватний - галузь приватного права);
2) предмет правового регулювання (приватному праву властиві норми, які регулюють майнові відносини, публічному - немай-нові);
3) метод правового регулювання (у публічному праві - метод субординації, у приватному - координації);
4) суб'єктний склад (публічне право регулює відносини приватних осіб із державою або між державними органами, приватне - приватних осіб між собою).
Таким чином, галузі права можна поділити на ті, у яких переважають начала публічного права, і ті, у яких превалюють начала приватного права. Для перших є характерним імперативний (супідрядності) метод правового регулювання, для других -диспозитивний (автономії).
Переваження у галузі права начал публічного (або приватного) права не виключає наявності в ній норм приватного (або публічного) права і, відповідно, певного суміщення імперативна-
го і диспозитивного методів регулювання, що свідчить про відсутність "чистих" галузей права.
Приміром, підприємницьке право - система норм, що регулюють майнові (товарно-грошові) і управлінські відносини. Якщо методом регулювання перших є диспозитивний (орієнтований на рівність сторін-підприємців), то других - імперативний (у відносинах підприємців й органів управління він передбачає обов'язкові управлінські акти, адресовані підприємцям - у межах компетенції управлінського органу).
Екологічне, аграрне, земельне право внаслідок специфіки предмета правового регулювання потребують суміщення кількох методів правового регулювання.
В екологічному праві застосовуються: імперативний (владний) метод, необхідний для забезпечення виконання екологічних приписів; диспозитивний метод рівності сторін і вільного волевиявлення, необхідний для раціонального використання природних ресурсів, економічних заходів регулювання якості навколишнього середовища.
Земельне право також поєднує у собі елементи провідних методів (імперативний) адміністративного і (диспозитивний) цивільного права.
Процесуальним галузям права - цивільному процесуальному праву і кримінальному процесуальному праву - властиві елементи як диспозитивного, так й імперативного методу, з превалюванням одного з них. Зрозуміло, що система методів правового регулювання перебуває у постійному русі, динаміці.
Книга: Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
ЗМІСТ
1. | Теорія держави і права. Скакун О.Ф.. Глави 1-17.
|
|
2. | Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Глава 1. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ. §1. Поняття та ознаки юридичної науки
|
|
3. | §2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
|
|
4. | §3. Юриспруденція як система юридичних наук
|
|
5. | Глава 2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА. §1. Виникнення загальної теорії держави і права
|
|
6. | §2. Предмет теорії держави і права
|
|
7. | §3. Функції теорії держави і права
|
|
8. | §4. Метод теорії держави і права
|
|
9. | §5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
|
|
10. | §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
|
|
11. | Розділ II ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ. Глава 3 ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ. §1. Основні теорії походження держави
|
|
12. | §2. Загальні закономірності виникнення держави
|
|
13. | §3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
|
|
14. | §4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
|
|
15. | Глава 4 ДЕРЖАВНА ВЛАДА І ДЕРЖАВА. §1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
|
|
16. | §2. Поняття і ознаки держави
|
|
17. | §3. Сутність держави
|
|
18. | §4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
|
|
19. | §5. Функції держави
|
|
20. | §6. Типологія держав
|
|
21. | §7. Деякі наукові концепції сучасної держави
|
|
22. | Глава 5 ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА. §1. Громадянське суспільство і держава
|
|
23. | §2. Політична система суспільства і держава
|
|
24. | §3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
|
|
25. | §4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
|
|
26. | §5. Відносна самостійність держави
|
|
27. | Глава 6 ФОРМА ДЕРЖАВИ. §1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
|
|
28. | §2. Класифікація форм державного устрою
|
|
29. | §3. Види форм державного (політичного) режиму
|
|
30. | Глава 7 МЕХАНІЗМ І АПАРАТ ДЕРЖАВИ. §1. Механізм держави
|
|
31. | §2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
|
|
32. | §3. Принципи організації та діяльності державного апарату
|
|
33. | §4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
|
|
34. | §5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
|
|
35. | §6. Система \\"стримувань і противаг\\" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
|
|
36. | §7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
|
|
37. | §8. Професійна і державна служба.
|
|
38. | §9. Служба в органах внутрішніх справ
|
|
39. | Глава 8 ДЕРЖАВНІ ОРГАНІ ВЛАДИ В УКРАЇНІ. §1. Вищий представницький орган державної влади
|
|
40. | §2. Глава держави
|
|
41. | §3. Вищий виконавчий орган влади
|
|
42. | §4. Представницькі органи влади на місцях
|
|
43. | §5. Виконавчі органи влади на місцях
|
|
44. | §6. Судові органи влади
|
|
45. | §7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
|
|
46. | §8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
|
|
47. | §9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
|
|
48. | Глава 9 СОЦІАЛЬНА ПРАВОВА ДЕРЖАВА. §1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
|
|
49. | §2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
|
|
50. | §3. Особа і держава
|
|
51. | Розділ III ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ. ПРАВА ЛЮДИНИ. Глава 10 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ДЕМОКРАТІЮ. §1. Поняття і ознаки демократії
|
|
52. | §2. Функції і принципи демократії
|
|
53. | §3. Форми та інститути демократії
|
|
54. | §4. Демократія і самоврядування
|
|
55. | §5. Демократія як загальнолюдська цінність
|
|
56. | §6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
|
|
57. | Глава 11 ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. §1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
|
|
58. | §2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
|
|
59. | §3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
|
|
60. | §4. Система обов'язків людини і громадянина
|
|
61. | §5. Система прав дитини
|
|
62. | §6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
|
|
63. | §7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
|
|
64. | §8. Міжнародний захист прав людини
|
|
65. | §9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
|
|
66. | Глава 12 ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ДЕМОКРАТІЇ
|
|
67. | §1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
|
|
68. | §2. Теорія \\"плюралістичної демократії\\"
|
|
69. | §3. Теорія елітарної демократії
|
|
70. | §4. Теорія партисипаторної демократії
|
|
71. | §5. Теорія корпоративної демократії
|
|
72. | §6. Теорія \\"комп'ютерної демократії\\"
|
|
73. | Розділ IV ТЕОРІЯ ПРАВА. Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО. §1. Термін \\"право\\"
|
|
74. | §2. Походження права
|
|
75. | §3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
|
|
76. | §4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
|
|
77. | §5. Сучасні концепції праворозуміння
|
|
78. | §6. Поняття і ознаки права
|
|
79. | §7. Сутність права
|
|
80. | §8. Принципи права
|
|
81. | §9. Функції права
|
|
82. | §10. Цінність права
|
|
83. | §11. Співвідношення права і закону
|
|
84. | §12. Співвідношення національного і міжнародного права
|
|
85. | §13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
|
|
86. | Глава 14. ПРАВОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МАТЕРІАЛУ. §1. Поняття і структура правової системи
|
|
87. | §2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
|
|
88. | §3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
|
|
89. | §4. Публічне і приватне право
|
|
90. | §5. Галузь права
|
|
91. | §6. Інститут і підгалузь права
|
|
92. | §7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
|
|
93. | §8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
|
|
94. | §9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
|
|
95. | §10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
|
|
96. | Глава 15 НОРМИ ПРАВА У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. §1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
|
|
97. | §2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
|
|
98. | §3. Норми-звичаї і норми права
|
|
99. | §4. Корпоративні норми і норми права
|
|
100. | §5. Поняття і ознаки норми права
|
|
101. | §6. Види норм права
|
|
102. | §7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
|
|
103. | §8. Структура норми права і норми-розпорядження
|
|
104. | §9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
|
|
105. | §10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
|
|
106. | Глава 16 ПРАВОТВОРЧІСТЬ. §1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
|
|
107. | §2. Принципи і функції правотворчості
|
|
108. | §3. Стадії правотворчого процесу
|
|
109. | §4. Види і форми правотворчості держави
|
|
110. | §5. Види правотворчості громадянського суспільства
|
|
111. | §6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
|
|
112. | §7. Юридичні джерела (форми) права
|
|
113. | Глава 17. ПРАВОВИЙ АКТ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ. МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР. §1. Правовий акт
|
|
114. | §2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
|
|
115. | §3. Види нормативно-правових актів
|
|
116. | §4. Поняття і ознаки закону
|
|
117. | §5. Законодавчий процес
|
|
118. | §6. Види законів
|
|
119. | §7. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
|
|
120. | §8. Дія нормативно-правового акта в часі
|
|
121. | §9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
|
|
122. | §10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
|
|
123. | §11. Відомчий акт
|
|
124. | §12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
|
|
125. | §13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
|
|
126. | §14. Міжнародний договір
|
|
На попередню