Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Поль Верлен Вірші Переклад Миколи Лукаша
ПІВГОЛОСОМ
Люба, не треба розмов,
Мила, шкода голосів,
Сповнимо нашу любов
Тишею темних лісів.
Злиймо і душі, й серця,
Снімо небачені сни,
Хай шепітком вітерця
Шепче сосна до сосни.
Очі мрійливо примруж,
Руки на грудях схрести,
Нумо між синявих руж,
Ніби сновиди, брести.
Хай безгоміння росте,
Лиш шевеліє трава,
Хай верховіття густе
Нас від тривог укрива.
А як із чорних дубів
Вечір врочисто впаде,
Нашої розпачі спів
Хай соловей заведе.
СЕНТИМЕНТАЛЬНА РОЗМОВА
В старім саду серед нічної мли
Дві постаті непевнії пройшли.
В них зір погас, уста у них змарніли,
I ледве чутно голоси бриніли.
В старім саду, в зимову ніч сумну
Два привиди будили давнину.
- Ти згадуєш, як ми колись любились?
- Навіщо вам ті згадки знадобились?
- Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?
Чи рвешся серцем ти до мене? - Ні.
- Як ми колись удвох жили щасливо,
Зливаючи серця й вуста! - Можливо.
- Де синь небес, де сяєво надій?
- Надії ті почезли в тьмі густій.
Отак ішли вони у ніч зимову,
I тільки місяць чув чудну розмову.
Із збірки «ДОБРА ПІСНЯ» * * *
Поки перший промінь зронить
Ніжне сяйво ранковé,
- В небі дзвонить
Срібло жайворонкове,-
Зірко, в очі глянь співцеві,
В чулім серці запали,
- В чебрецеві
Будять день перепели,-
Запали ту мрію чисту,
Що цвіте не одцвіта,
- Медянисто
Наливаються жита,-
I думки мої співочі
Понеси в далеку даль,
- Мерехкоче
Скрізь роса, немов кришталь,-
Де спить мила, ти, лелітко,
Їй про мене нагадай...
- Швидко, швидко,
Сонце йде на небокрай!
* * *
В місячнім світлі
Мліють гаї;
В ночі розквітлій
Тчуть солов'ї
Співи-узори...
О люба зоре!
В ставі сріблистім
Чорна верба,
Шепче між листям
Вітру журба
Палко і рвійно...
Разом помріймо!
З висі тремкої
Тиша злина,
В мирі й спокої
Спить осяйна
Світу будова...
Хвиля чудова!
* * *
Скінчились випроби страшні:
Всміхнись, душе, будучині!
Минули дні тривожні, хмарні,
Видіння здиміли кошмарні,
Страхи почезли назавжди,-
Ще хвильку, серце, підожди!
Засніть, жалі, мовчіть, докори,
Жадана мить настане скоро.
I очі змучені мої,
Що рвуться вбачити її,
I слух мій, радісно сп'янілий,
Що прагне вчути голос милий,
I все моє палке єство
Святкує славне торжество -
Ту мить, коли, як спів, натхненна,
Мене зустріне наречена!
* * *
Вже пройшла зима - широко й розлого
Розлилось навкруг світло і тепло.
Веселіє серце в доброго і злого,
Лагідніє страдника пахмурне чоло.
Все цвіте, буяє, все дзвенить, співає,
Навіть хмурий наш, хворий наш Париж
Молодим сонцям радо розкриває
Тисячні обійми червінькових криш.
В мене ж на душі цілий рік весніє,
Квітне флореаль ласки і тепла,
Мрія коло мрії райдужно ясніє,
Пломінь коло пломеню радісно пала.
Це блакитне небо - лиш вінець лазурі,
Що в душі сміється світло-молодій,
Це моя весна, це кінець зажурі,
Це велике свято здійснених надій.
Хай цвіте весна й стигне літа сила,
Хай за ними йде осінь і зима!
Всі чотири пори, мила, ти скрасила,
Ти сама краса, ти любов сама!
Із збірки «РОМАНСИ БЕЗ СЛІВ» ЗАБУТІ АРІЄТИ * * *
Це захоплене зомління,
Це закохане томління,
Хвильні трепети лісів
У руках вітрів пестливих
I між віток шелестливих
Хор сп'янілих голосів.
О, цей шелест, шемріт, шепіт,
Воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет,
Журкіт, муркіт, свист і писк,
Трав розмайних шелевіння,
Шум води по моховинню,
По камінню плеск та блиск...
Хто ж до всього того шуму
Вплів мотив тривоги й суму,
Жаль снує душа - чия?
То, напевно, ми з тобою
День прощаємо журбою,
То душа твоя й моя!
Книга: Поль Верлен Вірші Переклад Миколи Лукаша
ЗМІСТ
На попередню
|
|
