Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Публій Овідій Назон Любовні елегії Переклад А.Содомори

Персню, що зблиснеш ось-ось на пальчику любки-красуні,

Свідку моєї жаги (в тому вся цінність твоя!),

Милим даруночком будь! Од радості вся заяснівши,

Хай на свій пальчик вона хутко надіне тебе.

Гарно так їй підійди, як вона мені гарно підходить,

Ніжно круг пальчика їй, наче віночок, обвийсь.

От пощастило тобі!.. Забавлятися буде тобою, -

Сам подарунок зробив - сам же і заздрю йому!..

От якби в перстень той діва Ееї мене обернула

Чи чародійник старий - житель Карпафських глибин!

Тут же б запрагнув тебе, грудей торкнувся б, а далі -

Волю б лівиці я дав - нею б сягнув під поділ.

З пальця, тісний, зісковзнув би таки, припав би до лона,

Вже не кільцем, а грудьми (бо чарівник!) - до грудей.

Чи послужив би печаткою їй - для листів потаємних,

Щоб не чіплявсь камінця віск із таблички цупкий.

А якби прикрим був лист, я тулився б до вуст її вогких,

Тільки б писання того не запечатать мені.

В скриньку захоче покласти мене - не дам себе зняти:

Тут же тіснішим кільцем довкола пальця зімкнусь.

Смутком тобі, моя любко, мій світе, повік хай не буду,

Пальчик твій без нарікань радо хай носить мене

Навіть тоді, коли в теплій воді омиватимеш тіло, -

Не постраждає ж у ній очко ясне - самоцвіт,

А навпаки: будеш голою - хіть мої члени розпалить,

І, хай я перстень лише, діло своє довершу.

Втім, чи не сню наяву? Рушай же, дарунку маленький!

Хай вона знає, що ти - вірності нашої знак!

16

Ось я в Сульмоні живу, в третині краю пелігнів,

Тут не просторо, але - води здорові довкіл.

Хай опівденна жарінь до тріщин випалить землю,

Хай із висот палахтить лють Ікарійського пса, -

Води проточні й тоді підволожують ниву пелігнів,

Трави на грунті пухкім мають до росту снагу.

Щедра зерном тут земля, щедріша - на виногрона,

Видно подекуди тут навіть Паллади плоди.

Де лиш струмочок дзюрчить - м'яка простелилася зелень,

Дерен вологій землі служить за тінь рятівну.

Тут лиш вогню мого брак... Та ні, я схибив на слові:

Мій-бо вогонь - при мені, одаль - причина вогню.

Хай мені б місце хтось дав між Кастором і його братом, -

Я, аби буть при тобі, не захотів би зірок.

Хай в неспокої лежать, земля хай душить і кривдить

Тих, хто далеко проклав по видноколу шляхи!

Вже коли треба в дорогу рушать кудись на край світу,

Хай би хоч за юнаком дівчина мусила йти.

Я б навіть Альпи долав під вітром їдким, аби тільки

З милою, тільки б удвох, - і насолоду б дістав!

З милою перепливти я б наважився Сірти лівійські

Й нотам, мінливим вітрам, парус довірити свій.

Я не злякався б страховиськ морських, що під лоном дівочим

Гавкають, ані твоїх, скельна Малеє, заток,

Навіть Харібди, що, судна поглинувши, цілим потоком

Воду вивергує й знов, спрагла, вбирає її.

Щойно ж гору візьме вітровладна сила Нептуна,

А рятівничих богів хвиля кудись однесе, -

Ти на рамена мені білосніжні клади свої руки -

І попливу я з таким милим, легким тягарем.

Часто, щоб бути з Герб, закоханий плив на той берег;

Був би й тоді переплив, та не заблиснув ліхтар.

Тут я без тебе... Й хоча мене стримують ниви, багаті

На виноград, хоч довкіл - щедрі струмками поля,

Хоч рівчаками спрямовує хвилю рільник роботящий,

Хоч прохолодний вітрець бавиться листям дерев, -

Все ж не вславлятиму я цілющого краю пелігнів,

Батьківських, рідних мені, не величатиму нив, -

Скіфів хіба, дикунів-кілікійців, британців і скелі,

Де Прометей залишив крові багряні сліди.

Горнеться в'яз до лози, лоза - тримається в'яза.

От тільки з милою я часто в розлуці чомусь.

Не присягалась хіба - і мною, й своїми очима,

Що наче зорі мені, разом іти крізь життя?

Тільки ж дівочі слова од летючого листя хисткіші,

Хвилі та вітер із них забавку роблять собі.

Та коли ти зберегла хоча б крихту уваги для мене,-

До обіцянок своїх час додавати й діла!

Тільки-но коні баскі бистрохідну рвонуть колісницю,

Ти понад вихором грив віжками лясни сама!

Ви ж, гордовиті, куди вона зверне, присядьте, вершини!

А на долинах витких - будьте легкими, шляхи!

17

Хто б уважав за ганьбу догоджати дівчині милій, -

Хай той суворий суддя ловить мене на ганьбі!

Хай там! Аби лиш не так мене мучила та, що посіла

Паф і Кітеру, де б'є пінява хвиля довкруж!

Тільки б ніжній своїй велительці здобиччю став я,

Раз уже доля така - кралі на здобич піти!

Врода вогню додає. Корінна різка, бо вродлива.

О, якби менше вона знала природу свою!..

Дзеркало винне! Від нього пиха: вона ж бо на себе

Лиш коли вбрана глядить і причепурена вся.

Хоч воно й так, хоч врода тобі дає право безмежне, -

Врода сліпуча, що й мій владно приковує зір, -

Все ж, із собою зрівнявши, мене відкидати не квапся:

З кращим (такий уже світ!) гірше йде в парі не раз.

Кажуть, що й Каліпсб закохалась у смертного мужа

Й не відпускала, хоч він тільки поверненням снив.

Вірять, що фтійський владар пізнав любов нереїди,

Що до Егерії в сні праведний Нума горнувсь.

А до Венери - Вулкан, хоч він (каліка, та й годі!)

Ногу коротшу тягнув, як від ковадла ступав.

Врешті, й двовірш цей начеб кульгав, але з героїчним

Гарно єднається тут дещо коротший рядок.

Тож і мене, моя зоре, прийми, якого вже маєш,

І, що робити мені, приписи в ліжку давай!

Не посоромлю тебе, тягарем тобі прикрим не буду, -

Зайве було б і ховать нашу любов од людей.

Замість багатств я дзвінких пісень нагромадив чимало,

Хто б то, скажи, не бажав бути хай згадкою в них?

Знаю одну таку: всюди себе видає за Корінну,

Все б оддала, щоб таки справді Корінною буть!

Та чи в єдиному річищі дві різні річки пливтимуть -

Щедрий тополями Пад і прохолодний Еврот?

Хай і в своїх книжечках я співаю тільки про тебе!

Хай завдяки лиш тобі зблискує в пісні мій хист!..

Додати в закладки

  
Переклад Translate