Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Публій Овідій Назон Любовні елегії Переклад А.Содомори

Поки ти пісню свою доводиш до гніву Ахілла,

Й зброїш, мій Марку, мужів, що присягнули тобі, -

Я лиш розтрачую час, лінивець, під тінню Венери,

Славні дерзання мої ніжний ламає Амур.

Часто я любці казав: "Лиши мене в спокої, врешті!"

Ще я не змовк, а вона - вже на колінах моїх.

Часто: "Таж сором..." - зітхав, - а вона, тамуючи сльози:

"Сором кохати мене?.. Ну й дожилась, дожилась!.."

Шию руками мені обів'є - все цілує й цілує,

Поки мене не вкладуть ті поцілунки рясні.

От і подоланий я! Вже не зброю - домашні діяння

Та свої власні бої славити буду в піснях.

Мав я і скіпетр в руці: трагедія нашим старанням

Виросла; їй і служив, скільки ставало снаги.

Висміяв паллу Амур, і котурни мальовані, й скіпетр,

Що його похапцем я так по-домашньому взяв.

І манівцем повело божество мене - любка гнівлива,

Над трагедійним співцем вже тріумфує Амур!

Що до снаги, те роблю: научаю майстерно кохати

(Втім, та наука тонка вчителю шкодить не раз)

Чи сную вірші про те, що Уліссові шле Пенелопа,

А чи, Філлідо, про твій, скривджена владарко, плач, -

А чи про те, що Паріс, Макарей, і Ясон безсердечний,

І Гіпполіт, і його батько читали колись;

Що промовляла, журна, з мечем у правиці Дідона,

Що - повелителька струн Лесбосу ліри - Сапфо.

Скоро вернувсь мій Сабін, об'їхавши світ, із собою

Він попривозив листи - відгуків слово живе.

Значить, Улісса печатку впізнала жона його вірна,

Мачуха Федра - до рук лист Гіпполіта взяла;

Благочестивий Еней відповів нещасливій Еліссі;

І до Філліди є лист, тільки б живою була!

До Гіпсіпіли прийшло від Ясона писання печальне;

Фебові ліру, Сапфо (ти ж полюбила) склади!..

Тож і в твоїй, хоч озброєння, Макре, оспівуєш, пісні

Побіч із Марсом, бува, золотом блисне Амур.

Є там Паріс і жона-перелюбниця (славою - злочин!),

Є Лаодамія ще - з мужем померла вона...

Радше (я ж знаю тебе!) не бої, а кохання ти славиш, -

І таки в мій, прийде час, табір ти перебіжиш!

19

Зайве, на думку твою, пильнувати, дурню, дружину, -

Хоч ради мене пильнуй, підігрівай мою хіть!

Лиш заборона смаку додає; дозволиш - набридне.

З дозволу - бовдур хіба, телепень буде любить.

Хай і страхи водночас, і надія служить коханцям,

Хай і відмова не раз місце благанню дає!

Що мені з щастя того, як його не відтінить хмарина?

Те, що нічим не грозить, те й не привабить нічим.

Дивну цю рису в мені таки вгледіла хитра Корінна, -

Знає, кмітлива, тепер, як упіймати мене!

Скільки разів на біль голови нарікала, здорова!

Я хоч-не-хоч за поріг мусив од неї іти...

Скільки разів дорікала мені - й ні в чому не винен

Мусив я стільки ж разів бути її прохачем!

Так одуривши мене, пригаслий вогонь піджививши,

Знову благанням моїм радо назустріч ішла.

Що то за ласки були! А що за слова найсолодші!

Скільки цілунків було - бачать боги! - і яких!..

Так от, красунечко, й ти, що недавно мій зір полонила,

Підступів часто лякайсь, часто мені відмовляй.

Перед порогом твоїм не раз мене змушуй лежати

Й мерзнути там одинцем, доки тягтиметься ніч.

Так, тільки так загартуєш любов, що міцнітиме з часом, -

Ось що мені до смаку, що підживляє мій дух!

Інша, масна, по яку лиш рукою досить сягнути,

Шкодить: мов меду об'ївсь - от і нудотно стає.

Не заховав би Данай свою доньку в мідяній вежі, -

Від Громовержця вона, певно, б у тяж не зайшла.

Ока з рогатої Іо й на мить на спускала Юнона -

І її муж через те Іо ще дужче жадав.

Хочеш легкого, доступного - з дерева рви собі листя,

Дзбанами воду черпай у повноводій ріці.

Щоб володіти коханцем найдовше - обманюй коханця.

От настанови даю!.. Знову на горе собі!..

Все ж потурання - на шкоду мені: втікачів - здоганяю,

А здоганяють мене - я тоді за втікача.

Ти, хто за жіночку, кралю свою, аж надто спокійний,

Двері свої зачинить з вечора вже поспішай.

Хто крадькома на поріг твого дому ступає, розвідай,

І чому в тиші нічній брешуть собаки не раз.

Що за листи, що їх жвава служниця приносить-відносить,

І чому кралі твоїй спати окремо кортить.

Хай ось таке допече тобі врешті колись до живого, -

Щоб на підозрі твоїй я свою хитрість гострив.

На побережжі, кажу, на безлюдді, пісок нехай краде,

Хто собі взяв за мету дурня дружину любить.

Ось що затям: як жоні довіряти не перестанеш,

То перестане вона милою бути мені!

Довго я в муках чекав: пильнуватимеш добре дружину -

Добре снувати брехню, думав я, буду тобі.

Бевзь ти однак! На таке, що й сором дивитись крізь пальці,

Дивишся - тим і кладеш край насолоді моїй!..

Що ж це - о горе мені! - й не знатиму вже заборони?..

Вже й не помститься ніхто за подаровану ніч?

Жодних віднині страхів? Не зітхатиму вже на постелі?

Приводу вже не даси, щоб проклинав я тебе?

Що мені з того, скажи, дурнуватого звідника-мужа?

Він, недотепа, мені смак до любові псує!

Іншого йди пошукай, кому люба така терпеливість:

Доки мовчиш, як той пень, - я не суперник тобі!

Додати в закладки

  
Переклад Translate