Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Публій Овідій Назон Любовні елегії Переклад А.Содомори
3
Слушне прошу: в чиї сіті попав я, хай та мене любить,
Ні - то хай робить все так, аби любив її я.
Ой, щось я високо взяв!.. Щоб тільки давалась любити!
Хай Кітерея моїх не відхиляє благань!
Не відкидай же того, хто служитиме вік тобі вірно,
Хто обіцяє тобі щиру та чисту любов!
Не представляє мене прославлених предків імення:
Рід мій од вершника йде, не від високих вельмож
Щоб моє поле зорать, не треба плугів незчисленних,
Витрати скромні в обох - матері, батька мого.
Феб зате й дев'ять супутниць його, й виноградарів батько -
Захист мій, з ними й Амур, що мене дав тобі в дар;
Й вірність несхитна моя, життя, від переступу вільне,
Щирість, рум'янець лиця - сором'язливості знак.
Тож і не пурхаю в пошуках ласощів з квітки на квітку, -
Тільки про тебе, повір, буде турбота моя.
Жити б з тобою лишень, скільки Парки літ мені спряли,
Жити б, а потім - щоб ти сльози лила, як умру!..
Стань же предметом щасливим пісень моїх - будуть пісні ті,
Доки складатиму їх, гідні предмету того!
Вславила пісня 16, що рогів налякалась; так само -
Й ту, що її спокусив птах, що на водах живе,
Й ту, що по морю пливла на бикові (оманливий образ!),
З остраху в ніжній руці вигнутий стиснувши ріг.
Так от і нас моя пісня по всьому вславлятиме світу,
Ймення твоє і моє будуть у парі навік
Буде й твій чоловік разом з нами на тій же гостині...
Хай би в останній вже раз він за столом тим приліг!
Значить, тільки як гість поглядатиму я на кохану?
Іншому радість така - близькість її відчувать?
Іншого тілом усім, притуляючись, пестити будеш?
Інший, коли закортить, шию обніме твою?
Ти не дивуйсь, що двовидих мужів за вином спонукала
Битись Атрака дочка - краля ж була серед краль!
Я, хоча ліс не мій дім, хоч я - не півкінь-півлюдина,
Все ж не вгамую руки, все ж я торкнуся тебе!
Слухай, як маєш поводитись нині, поради ж тієї
Хай не розносять вітри - Евр чи поривистий Нот.
Отже, раніше від мужа приходь - на що сподіваюсь,
Годі сказати, та все ж - дещо раніше приходь!
А як приляже й він - побіч нього, ласкава, цнотлива,
Ляж собі й ти, а мен^.. ніжкою потай торкайсь.
Зиркай на мене, знаки перехоплюй, читай із обличчя,
Натяк помітиш тонкий - натяком відповідь дай.
Порухом брів поведу найсердечнішу мову з тобою,
Пальці промовлять; вином слово черкну на столі.
Наша грайлива любов спливе тобі раптом на думку -
Тут же рум'янця свого пальцем великим торкнись.
А пригадаєш таке, за що мовчки б мені докоряла, -
Пальцями знизу візьмись легко за вушко своє.
Схвалювать будеш, моя найдорожча, слова мої, вчинки, -
Перстень на пальці крути - я зрозумію той знак.
Як вівтаря - так стола ти торкнись, коли мужеві схочеш, -
Він заслужив на таке! - всяких назичити бід.
Що намішав він тобі - хай сам те, порадь йому, вип'є.
Нишком прислузі кивни, що ти бажала б сама.
Келих повернеш - я перехоплю його, й з того краєчку,
Що пила тільки-но ти, я залюбки надіп'ю.
А як подасть тобі те, що сам спочатку надкусить,
Наїдок той відхили - не для твоїх-бо він уст.
Не дозволяй, щоб до шиї твоєї тягнувсь він руками,
До нечутливих грудей не нахиляй голови.
Пальцем торкнутись не дай йому пуп'янків-перс твоїх ніжних,
Про поцілунки палкі - то й говорити дарма!
А поцілуєш - зізнаюсь при всіх у коханні до тебе:
"Мій поцілунок!" - гукну, - й підуть у хід кулаки.
Все це принаймні спостережу. Та ще ж є накидка...
Що приховає вона?.. Страх огортає сліпий!
Не притуляй же стегно до стегна, а литку - до литки,
Ногу струнку від його, грубої, одаль тримай.
Стільки ж у мене страхів! Бо й сам зухвало поводивсь,
Сам собі приклад подав - сам і терплю через те!
З любкою в нетерпеливій жазі своє діло солодке
Ми під полою, було, вправно вели до кінця.
З іншим того не роби! А щоб сумнівів не залишалось -
Паллу з плечей, що мовчить про потаємне, зніми.
Мужа до чарки схиляй раз од разу (але без цілунків!),
І, поки питиме він, чистого все підливай.
А як догодить собі, у вино як порине, в дрімоту, -
Чим нам зайнятись тоді, місце підкаже й пора.
Станеш, додому піти наготовившись, ми - за тобою,
Лиш постарайся, щоб ти поміж середніх ішла.
Знайдеш мене в тій юрбі, а ні - знайду тебе сам я, -
Тут уже ґав не лови - сміло торкайся мене!
Лишенько! Що з тих порад? Вони - на якусь там годинку!
Ніч завітає-таки - й любощам нашим кінець!
Муж під замок уночі її візьме, а я зі сльозами
Лиш до жорстоких дверей милу свою проведу.
Буде цілунки зривать з її вуст, і не тільки цілунки!..
Що даєш нишком мені - муж своїм правом бере.
Лиш неохоче давай (це ти можеш!), немовби з принуки,
Ласку без ласки зроби, а без любові - любов!
Тож, коли просьба моя має силу, - нехай не відчує
Втіхи ні він уночі, ні - що й казати вже! - ти.
Втім, яка доля тій ночі б не випала, ти мені вранці
Впевнено, твердо скажи, що не кохала його.
Книга: Публій Овідій Назон Любовні елегії Переклад А.Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
