Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Публій Овідій Назон Любовні елегії Переклад А.Содомори

1

Вірші ці теж я складав, у вогкому краї пелігнів

Зроджений, славний співець пустощів власних - Назон.

Воля Амура на це. Тут не місце вам, жони суворі:

Лад мого вірша легкий вадить поважній ході.

Щасна обранцем своїм наречена мене хай читає,

Хай - недосвідчений ще, в першій любові, хлопчак.

А з юнаків хтось, що так, як і я, поранений з лука,

Вгледівши в вірші тому щось від своєї жаги,

Хай подивується: "Як то вчений співець міг дізнатись

Про походеньки мої - віршами їх оспівав?"

Я ж про небесні бої, про сторукого Гігеса, тямлю,

Співом озвавсь голосним (не бракувало снаги!), -

Як відплатила Земля і як опинивсь на Олімпі

Й разом із Оссою впав із височин Пеліон.

Мав я і хмари, й грім у руці з Громовержцем нарівні -

Гримнути б добре він міг, неба свого захисник!..

Та не впустила мене моя любка - й громи я зневажив,

Про Громовержця забув - наче його й не було.

Вибач, Юпітере! Зброя твоя ні на що не згодилась:

Двері глухими були навіть до грому твого.

Тут я за зброю свою - за вмовляння, елегії взявся,

Ласкою слів я здолав твердість сувору дверей.

Пісня спроможна стягти навіть місяця роги криваві

Й Фебових білих, мов сніг, коней вернути назад;

Пісня отруйну змію може вбивчого зуба позбавить,

До свого витоку знов здатна погнати ріку.

Будь-які засуви пісня розсуне; навстіж розчинить

Будь-які двері вона, хоч би й дубові були.

Що то дало б мені - славить Ахілла, героя прудкого?

Чим допоміг би мені той а чи інший Атрід?

Чим - у боях, у блуканнях гартований? Чим - нещасливий

Гектор, що тіло його коні в пилу волокли?..

Інша річ - та, що вславляю піснями ясну її вроду, -

Йде до співця самохіть, щоб нагородою буть!

Щедра для мене платня! Прощавайте, героїв імення!

Вашої величі блиск, вірте, не вабить мене!

Тільки б до віршів моїх ви горнулись, милі красуні, -

їх укладаю не я - рум'янолиций Амур.

2

Ти, що свою господиню всякчас бережеш, Багоаде,

Вільну хвилину знайди - дещо до діла скажу.

Вчора в альтанці дів Данаїд я жінку помітив -

Там на дозвіллі вона знай походжала собі.

Поспіхом їй написав я в надії на зустріч. "Не можна" -

Відпис був стислий, а ще, видно, тремтіла рука.

Перепитав я, чому, - пояснила, що так уже пильно,

Що й не склепляєш очей, службу свою ти несеш.

Не наривайся на гнів, коли глузду в тебе не бракне:

Хто нам навіює жах, зичимо скону тому.

Та й чоловік її - пень: безглуздям є те пильнувати,

З чого, пильнуй - не пильнуй, крихти не візьме ніхто!

Втім, хай шаліє, сліпий від свого розуміння любові,

Цноту хай бачить у тій, що багатьом до смаку.

Дай їй вільніше дихнуть, дай нишком побавитись трохи:

Зробиш ту послугу їй - тим же віддячить тобі.

Спільником стань - і слузі господиня слухняною буде,

Спільником боязко буть - то хоч крізь пальці дивись.

Потай читає листа - вважай, що писала їй мати;

А незнайомця зустрінь, мовби знайомим він був.

Піде до подруги хворої - ти, хоч та зовсім не хвора,

Слово й своє приточи: важко бідненькій, мовляв.

Пізно повернеться - довго її не чекай, лиш на груди

Звісивши голову, спи - тихо похропуй собі.

Не дізнавайсь, як шанують жінки лляношатну Ісіду,

На напівкруглий театр з острахом не поглядай.

Будеш за спільника у потаємному - зиск буде гарний,

Тільки принишкни собі - от і вся праця твоя.

Спільника люблять, він домом правує, його не карають,

Сильний він; інші - ніщо, гідна зневаги юрба.

Різне вигадує він, аби часом не випливла правда,

Владні обоє вони, й разом слугують одній.

Хай чоловік невдоволено хмуриться, жіночці варто

Лиш усміхнутись йому - тут же їй буде годить.

Часом на тебе вона налетить, обізве спересердя

Катом, пустить з очей (вдавану, звісно) сльозу, -

Ти заперечуй, але - щоб вона брала все-таки гору.

Огріх придумай собі - правду в неправді ховай.

З тим і повага в людей, і маєтки ростимуть у тебе;

Швидко (лиш дій, як кажу) зможеш і волю купить.

Бачив не раз ти донощика - він ланцюга мав на шиї:

Хто віроломний, тому буть у в'язниці гидкій.

В водах шукає води, плоди, що втікають, хапає

Тантал: це кара за злий, за балакучий язик.

Надто вже пильну над Іо опіку мав сторож Юнони, -

Нині - богиня вона, він - передчасно сконав.

Дехто аж сині од пут волочив, помітив я, ноги -

Лиш через те, що звістив мужа про зраду жони.

Мало такому! Нашкодив-бо двом язик його злобний:

Мужа на біль наразив, а на неславу - жону.

Вір мені, зовсім не милі мужам жінок походеньки:

Вухо нагострює всяк, хоч і не радий те чуть.

Байдуже ставиться муж до жони - даремний донос твій,

Любить - то горя йому, ревний слуго, завдаси.

Як то нелегко провину чиюсь довести, хоч і явну! -

Захист ласкавий судді може й блудниця знайти.

Хоч би й сам спостеріг, та їй, не собі, він повірить, -

"Щось, - присоромить себе, - недобачати я став".

Витисне жінка сльозу - розплачеться сам, заволавши:

"Ой же, заплатить мені той осоружний шептун!"

Що ж на нерівний йдеш бій? Скуштуєш, подоланий, різки,

Ну, а вона у судді вже на колінах сидить!

Я ж за лихе не берусь, я не змішую в кухлі отрути,

Грізно в правиці моїй гострий не зблискує меч.

Я лиш благаю тебе: дозволь, щоб любив я спокійно, -

Що може м'якшого буть, ніж це прохання моє?

Додати в закладки

  
Переклад Translate