Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Езопові байки Переказ для дітей П.Цімікалі Переклад В.Забаштанського, А.Чердаклі

Кілька лисиць, полюючи спекотного літнього дня, дуже спрагли. На лихо, поблизу не було ні криниці, ні джерела. Надумали вони піти напитися до Меандру. Та, діставшися річки, побачи-| ли, що берег дуже високий і крутий, а вода| мчить і вирує. Спинилися лисиці, задума-і лися.

- Е-е-е, спробуй-но звідси напитися! - каже одна.

- Отож-то й є! Гляньте - вода лютує! Аж піниться! Ніяк і вступити в річку! - притакнула друга. ;

- Жаль! - зітхнула третя.- Я вже конаю із спраги!

- І я ось-ось зомлію. Але лізти туди - нема дурних. Хоч би мене за царя обрали за це - не полізу, - докинула інша.

- А ніхто й не пообіцяє тобі царства, ти й так можеш утопитися, - засміялася подруга, нахилившись над потоком. А підвівшися, покрутила головою.

- Кому як, а мені аж моторошно!

І лисиці, стоячи на березі, почали роздивлятися на обидва боки, чи нема де спадистого [140]схилу, щоби дістатися води. Але берег скрізь був крутий.

- Безталанні ми! - кажуть.- Кому ще випало вмирати зі спраги, коли поруч стільки води?

Тоді одна молода лисичка, промітна та жвава, що мала себе за велику розумницю й любила хизуватися своєю кмітливістю, почала з них глузувати.

- Безталанні! Хі-хі-хі! Вже б сказали, що боягузи! Води злякалися, страшно їм скупатися!

- А ти що, не боїшся? - спитала подруга.

- Я? Анітрохи! Чи ти думаєш, я така, як ви?

- Голубонько, - відказала їй літня лисиця, - не боягузи ми, і це не раз доводили. Але ти бачиш, яка скажена ця річка?

- Отож я й кажу, що боїтеся! - не вгавала та. - Хіба ні?

То напийся сама, коли така розумна! - вигукнула одна підстаркувата лисиця, якій урвався терпець.

- А що ви думаєте? Нап'юсь тієї ж миті шубовсть у річку! Стрімка течія підхопила лисицю, закрутила й винесла аж на [141] середину. А подруги, тільки-но вона виринула, загукали з берега:

— Ти ж не тікай, не кидай нас! Подивись, пошукай такого місця, де б ми могли спуститися.

Та сміливиці було не до того. Вода мчала її швидше й швидше не знати куди. Що її чекало? Неймовірний жах пройняв лисицю.

— Егей! — гукали подруги.— Зроби нам ласку, хоч оглянься та скажи що-небудь!

Але як озирнутися? Як відповідати? А проте, щось треба було сказати, і, коли вода підкинула лисицю, вона крикнула:

— Відповідь моя в морі! Оце я й пливу по неї.

Здивувалися лисиці з такої мови, глянули одна на одну.

Аж раптом з дерева долинув насмішкуватий голос птаха:

— Вона пливе чи вода її несе? Ох, бідолашна, терпить через свою голову! Хотіла бути розумною там, де великого розуму не треба, от і має! Вона може втопитися, але й досі козириться, не хоче показати, яку дурницю вчинила. Хотіла б опинитися на березі, та пізно. Хіба що Зевс їй допоможе... [142]

Сіли якось двоє рибалок у човен і, тільки-но на світ благословилося, попливли в море. День починався погідний, небо було чисте й блакитне.

— Я певен — сьогодні нас чекає багатющий улов. Погода — кращої не треба, пора — саме для лову, а ми рибалки вправні та спритні. Гріх не наловити! — каже задоволено один.

— Авжеж!— притакнув другий.— Сьогодні кошики будуть повні.

Почали вони вибирати снасті. Що за напасть? Нажива з'їдена, а риби нема.

— Ти диви!— каже один.— Такого мені ще не бувало. Дивоглядь та й годі!

— А може, на інші гачки щось зловилося? Рано нарікати. Нумо гляньмо, друже!

Але й далі не траплялося нічогісінько, крім одного-єдиного рака, та й той устиг дременути.

— Чи не податися куди-інде? Може, там пощастить!

— Гаразд.

Налягли вони на весла, запливли ще далі в море й знов закинули снасті. Простояли до [143] полудня, але й тут намарне. Зажурилися рибалки.

- Скажи комусь - не повірить! Вже відколи в морі, а досі й рибинки не бачили. ?

Рушили невдахи до берега й запливли й невеличку, оточену скелями затоку, де завжди? водилася риба. Довго рибалили, а риба не бралася та й не бралася. Так тривало, аж поки смеркло.

З досади рибалкам і говорити не хотілося Аж ось один пробурчав:

- Ет, змарнували ми день! Жаль праці.

- Так нам і треба, такі ми рибалки! - озвався другий.

І взялися вони, засмучені, за весла - рушати додому. Коли це з води вистрибнула здоровенна1 рибина і впала в човна. Така здорова, аж човен захитався.

- Тунець! - вигукнули рибалки. Смуток їхній як рукою зняло.

- Та ще який тунець! Велетень! За такого; праці не жаль. Нам таки пощастило!

- Оце так удача! Мабуть, за ним гналася якась драпіжниця, і він стрибнув у нашого човна рятуватися. Ну, тепер хоч не з порожнім» руками повернемося. [144]

Невдовзі рибалки дісталися берега й поспішили на базар - продавати рибину.

- Оце так риба! - зачудувався покупець.- Певне, ви дуже вдалі рибалки.

Один рибалка, схиливши голову, осміхнувсяй мовив:

- Еге, ні на що не придалася б наша вдатність, коли б доля не послала нам рибину в останню мить.

Додати в закладки

  
Переклад Translate