Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Щоб бути чистим, треба не тільки митися, скільки не мазатись об щось брудне... / Володимир Державин

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Езопові байки Переказ для дітей П.Цімікалі Переклад В.Забаштанського, А.Чердаклі


ЗВІЗДАР

Жив колись уславлений звіздар. Щоночі довгими годинами вдивлявся він у небо, вивчаючи зірки.

І трапилося звіздарю піти одного вечора у справах за місто.

Вирушив він о тій порі, коли вже запалюють світло, і невдовзі опинився у полі. Ніч була тиха, повітря свіже, в чистому небі жваво мерехтіли зорі. Звіздар на ходу вдивлявся в [228]них, задерши голову вгору. Незабаром він так захопився, що забув про все на світі.

А що під ноги він не дивився, то зненацька налетів на пересохлий колодязь і звалився в нього. На щастя, не забився, бо на льоту зачіплявся за кущі, що повиростали на стінках колодязя, і це сповільнило падіння. Та колодязь був глибокий, і звіздар, хоч як старався, не міг вилізти з нього.

- От біда,- задумався він тоді.- Як же це воно сталося? Як мені перебути тут усю ніч? Тут так холодно й волого, що я простуджуся, а до того ж мої рідні чекатимуть мене і хвилюватимуться.

І він почав щосили гукати:

- Рятуйте! Рятуйте! Я в колодязі й не можу вилізти! Хто там проходить, зласкався, витягни мене! Рятуйте! Рятуйте!

На його щастя мимо колодязя проїжджав верхи на віслюку якийсь чоловік. Почувши крики, чоловік під'їхав до колодязя.

- Заспокойся, бідолахо! - сказав він.- Я допоможу тобі вилізти. Добре, що я маю віслюка. Потерпи трохи, я роздобуду десь мотуза й одразу повернуся.

І справді, невдовзі чоловік повернувся, опустив [230] мотуза в колодязь і допоміг звіздарю вилізти.

- Щиро дякую, чоловіче,- сказав звіздар, вибравшись нагору.- Якби не ти, було б мені непереливки.

- Але як ти туди впав? - запитав чоловік.- Ти що, не бачив, куди йдеш?

- Не бачив,- зітхнув звіздар.- Я дивився на зорі й думками був у небі.

Чоловік підніс ліхтаря до обличчя потерпілого і враз вигукнув, сміючись:

- А, тепер я тебе впізнав! Ти звіздар! Усе місто знає тебе, бо ти мудрий. Але я скажу тобі дещо, а ти вже мені вибачай, звіздарю. Ти поклав усе своє життя на те, щоб дізнатися, що діється на небі, але ніколи й оком не кинув униз, щоб дізнатися, що діється в тебе під ногами.

Звіздар не відповів, Ще раз подякувавши чоловікові, він швидко подався своєю дорогою. А чоловік сів на віслюка й рушив до міста, похитуючи головою й бурмочучи:

- Багато є таких. Думають лише про велике, а тим часом безпорадні в найпростішому Ділі, яке й дитина годна зробити. [231]

ЛИСИЦЯ Й ВИНОГРАД

Ох, як же ж хотілося опівдні лисиці їсти! Та то й не дивно, бо хоч стільки вона вибігала, хоч як обнишпорила всю гору, ніякої поживи так і не роздобула. І крім ожини відучора й рісочки не мала в роті.

- Ні, так не годиться,- сказала вона сама собі.- Спущусь-но я в долину, може, хоч там на щось натраплю.

Вона побігла схилом гори вниз і незабаром уже була в зеленій долині. І перше, що вона побачила перед собою, був густий, тінистий кущ винограду, обвішаний спокусливими чорними гронами - безліччю грон, вони висіли одне біля одного.

- Ого! - здивувалася руда й проковтнула слину. І відразу підстрибнула, намагаючись дістати гроно. Але всі грона були високо, й лисиця не дотяглася до жодного. Тоді вона присіла й знову підстрибнула, однак і не доторкнулася до ягід.

Лисиця стала, пильно придивилася блискучими примруженими очима до грон і сказала собі:

- Оте довге гроно я дістану, якщо підстрибну ще дужче. [232]

І справді, зібравши всю свою силу, вона підстрибнула так високо, що й мавпа могла б їй позаздрити. Так високо підстрибнула, що якби ще трішки, то зачепила б кінчик довгого грона з великими круглими ягодами.

- Ну, почекай! - роздратовано вигукнула лисиця.- Хоч би як ти було високо, я тебе дістану.

І вона почала підстрибувати, мов шалена, витягуючи шию й лапи - то ліву, то праву, то обидві разом, намагаючись ухопити ягоди. Та хоч як старалася, нічого не виходило. Гроно висіло собі, недосяжне для лисячих пазурів.

А лисиця все стрибала й стрибала, мов чмелена, аж поки нарешті втихомирилася, задихана, змучена, ледь жива від утоми. Знову обдивилася одне по одному грона палаючими очима, облизала язиком губи і сказала презирливо:

- І нащо мені здався цей виноград? Він же зелений!

Та й рушила геть.

А неподалік на шовковиці сиділи дві сороки і про щось розмовляли. Та як тільки вони побачили, що до винограду підбігла лисиця й почала стрибати, то враз урвали свою балачку. Й стали зацікавлено спостерігати, дістане лисиця [234] до грона чи ні. Довго розважалися сороки шаленими лисячими стрибками.

- Хі-хі-хі,- засміялась одна,- ти ба, давно мені не було так весело!

- А мені? - засміялась і друга.- Оце-то вистрибує! Як ти гадаєш, дістане чи ні?

- Та хто його знає. Але щось не віриться. Гарна була сорокам потіха.

- Певне, вона дуже голодна, якщо витворяє таке заради кількох нікчемних виноградин,- сказала одна.

- Я теж так думаю, але мені її не жаль,- озвалася друга.- Бо й ми, якщо потрапимо в її пазури, не врятуємося.

- О, дивись, вона йде геть,- здивувалася перша.- Не змогла добути жодної виноградини, хоч яка вправна й хитра. Слухай, що я їй скажу, ти помреш зо сміху!

І вона дочекалася, поки лисиця опинилася під шовковицею, а тоді нахилилася й гукнула, вдаючи з себе здивовану:

- О, кого я бачу! Пані лисиця в наших краях? День добрий, пані лисице! Як ся маєш?

Лисиця підвела голову й побачила сороку.

- День добрий,- кинула вона неохоче, бо [235]знала, що з сороками навіть лисиці краще не мати справи.

- Яким вітром до нас? - запитала сорока.

- Та я не сюди, я аж он туди йду, на отой пригірок,- відповіла лисиця.

- О, тоді присядь та відпочинь, поласуй виноградом он з того куща. Освіжишся, спрагу вгамуєш, бо така спека! Ти тільки поглянь, яка ряснота!

- Та я бачила,- сказала лисиця,- але не захотіла їсти, бо він зелений.

- Зелений?

- Ну, звичайно! Я їм лише солодкі, достиглі плоди. Я дуже дбаю про своє здоров'я, тому досі жодного разу не хворіла!

І лисиця рушила повагом, як велика пані, хоч від голоду її аж нудило.

Як тільки вона зникла за деревами, сороки аж зайшлися реготом. Насміявшись уволю, вони почали щосили горланити:

- Сороки, ворони, горлиці, одуди, горобці, усі птахи польові, збирайтеся швидше сюди, почуєте щось смішне!

Птаство мовби цього й чекало. Ледь зачувши сорок, воно позліталося на шовковицю, і сороки почали розповідати навперебій про лисицю й [236] виноград. Що тут скоїлось, коли вони закінчили. Щебет, сміх, свист! Неможливо переповісти! Один горобець перелетів на кущ винограду, дзьобнув виноградину й розсміявся.

- Слухайте, оце так зелений! Він же солод-кий-солодкий, як мед. Полечу розповім цю історію моїм діткам!

- І ми! І ми! - закричали й інші птахи і хмарою знялися з шовковиці.

Кожен птах помчав розповідати про лисячі муки всім, хто тільки трапиться на шляху. І невдовзі в долині не залишилося жодної тварини, жодного птаха, які б не знали оповідки про лисицю й виноград. А кури й собаки розповіли своїм господарям, бо в ті часи звірі вміли говорити, а люди розуміли їхню мову. Із уст в уста ця історія розлетілася по всіх усюдах, і відтоді її вже не забували.

Зимовими вечорами бабусі, сидячи біля вогню, розповідали її своїм онукам, а ті, коли виростали й старіли, своїм. Пташки в м'якеньких гніздечках вищебечували її своїм маленьким діткам, які ще не вміли літати. Кози в загонах розповідали козенятам, щоб вони увечері лежали спокійно, а від кіз чули цю історію і корови, і телята, і ослики, і ягнята, [237]і поросята, і всі сміялися. Але найдужче сміялися кури й півні на своїх сідалах, сміялася й уся інша птиця, та й досі сміється, коли її почує.

Книга: Езопові байки Переказ для дітей П.Цімікалі Переклад В.Забаштанського, А.Чердаклі

ЗМІСТ

1. Езопові байки Переказ для дітей П.Цімікалі Переклад В.Забаштанського, А.Чердаклі
2. ЛИСИЦЯ І ВОРОНА Якось ворона, пролітаючи над господою,...
3. ХЛІБОРОБ І ОРЕЛ Якось уранці навантажив хлібороб на...
4. КОЧОВИК І ВЕРБЛЮД Правився якось кочовик із верблюдом у...
5. ВОЛИ ТА ОСІ Якось запріг селянин волів, навантажив воза...
6. ОЛЕНЬ І ВИНОГРАДНИК Якось на зеленому схилі гори пасся...
7. ВІЗНИК ТА ГЕРАКЛ Геракл (Геркулес) - в грецькій...
8. ЖАБИ Серед зеленого поля було невеличке блакитне озерце....
9. ВОЯКА ТА КІНЬ Колись за давніх-давен жив хоробрий вояка. І...
10. СОБАКА, ПІВЕНЬ І ЛИСИЦЯ Край невеличкого, чепурненького...
11. ЛИСИЦЯ-НЕНАЖЕРА Бігла лисиця лісом, шукаючи поживи, бо...
12. КУРИ ТА ДИКИЙ КІТ Якось літнього дня в затінку дуба лежав...
13. ПАСТУХ-ЖАРТІВНИК Колись та десь був собі пастух, пас у...
14. МАВПИ-ТАНЦЮРИСТКИ Якось єгипетський цар забрів, гуляючи,...
15. ЛИСИЦЯ Й ЛЕВ - Ти вже виріс, став справжнім лисом,-...
16. ВОВК І ЦАПИК Стояв сонячний весняний день. Блакитне небо...
17. ЛИСИЦІ Кілька лисиць, полюючи спекотного літнього дня,...
18. ДВОЄ ПРИЯТЕЛІВ І ВЕДМІДЬ Двом приятелям випало одного разу...
19. СКНАРА Був собі колись один чоловік. Мав широкі лани,...
20. ВІСЛЮК, НАВ'ЮЧЕНИЙ СІЛЛЮ Жив колись мандрівний торговець....
21. ВІЛ І ЦАП Бродив якось віл темним лісом, шукаючи паші. Аж...
22. ЗАЙЦІ ТА ЖАБИ Зібралися якось на потаємній галявині в...
23. ДВА ЦАПИКИ Текла зеленою долиною жвава синя річечка....
24. МАВПА ТА ЛИСИЦЯ Було це за давніх часів. Надумалися якось...
25. МИШІ ТА КОТИ У великому старому будинку було багато мишей....
26. ПАСТУХ І МОРЕ Загнав пастух овець на зиму до кошари, яка...
27. ТРИ БИКИ Й ЛЕВ На зеленій, укритій буйними травами леваді...
28. ЗВІЗДАР Жив колись уславлений звіздар. Щоночі довгими...
29. КОЗИ Й ЧАБАН Погожого дня один чабан вигнав із печери...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate