Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Яка користь бачити, не маючи смаку! / Григорій Сковорода

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова


Оповідка п'ятнадцята

«В одній лісистій країні жило подружжя горобців, яке звило собі гніздо на темнокорому дереві тамала; горобчиха нанесла яєць, і незабаром у них мало з'явитися потомство. А тут ошалілий, змучений спекою лісовий слон у пошуках затінку влаштувався під тамалою і в нестямі зламав хоботом саме той сучок, на якому примостилися горобці. Ну, звісно, горобині яйця побилися, а горобчиха впала в тугу. Один дятел, якого звали Каштакута, стривожений горем своєї найкращої подруги, сказав їй так: «Хіба сльозами лихові зарадиш? Ось послухай: [85]

За померлими пандити особливо не сумують.

Пам'ятайте про різницю між пандитами й дурними!

А також про те, що

Коли оплакує дурний того, який не вартий сліз,

З одного горя робить він два горя й тяжко вболіва.

До того ж

По померлім сльози лити, рюми квасить марне діло.

Краще всій рідні по ньому влаштувать обряд належний».

Горобчиха відповіла: «Нехай так, але ж той скажений слон знищив моє потомство в самому зародку. Коли ти справжній друг, то краще придумаймо, яким способом убити нам злочинця, що завдав мені тяжкого горя. Сказано ж:

Лиш того слід шанувати,

Хто в нещасті помагає,

Хто в біді з тобою поруч,

Хто прийшов тобі на поміч».

Каштакута мовив: «Воістину ти справедливо сказала, шановна. Недарма ж кажуть:

Той друг, хто у нещасті друг, хоч би й з чужого роду був.

Коли у нас усе гаразд, то прагне другом стати всяк.

До того ж

Той друг, хто у нещасті друг; хто батьку вірний - той лиш син,

При кому лад - отой слуга, хто дба про дім - ото й жона.

Згодом ти переконаєшся в силі мого розуму. У мене є чудова подруга - муха, яку звуть Вінарава. Зараз я її покличу, і вона пособить нам цього слона доконати». От прийшов Каштакута удвох з горобчихою до мухи і сказав: «Люба моя, у моєї подруги горобчихи велике горе,- слон-пройдисвіт знищив усі яйця, які вона відклала. Допоможи нам зігнати його зі світу». Муха йому відповіла: «Ну, аякже, дятлику! Допоможу. Звісна річ: [86]

Товаришам допомагать - чи ж не найвище це добро?

Чому б гуртом не помогти у справі другові своєму?

І це справедливо. Але в мене є ще вірна подруга жаба, яку звуть Бгека. Я покличу її, і ми порадимося між собою, що робити. Бо ж

Як люди мужні, мудреці й на шастрах добре знаються,

Завжди в них досягається продумана як слід мета».

Тоді вони втрьох подалися до жаби, про все оповіли і стали чекати її розсуду. Вона подумала і нарешті сказала: «Та що цей нікчемний слон може вдіяти з розгніваним натовпом? Послухайте моєї поради. Ти, мухо, в обідню пору лети до цього, збудженого тічкою, слона і дзижчи йому в саме вухо, подібно до солодкозвучної віни; слухаючи твоє дзижчання, той розчулиться і заплющить очі. А ти, дятле, тим часом виклюєш йому зіниці. Тоді слон, змучений спрагою, почувши жаб'яче кумкання, подумає, що тут десь поблизу є ставок, і попрямує на ці звуки, але з осліпу звалиться в яму і помре, розпавшись на п'ять початкових стихій. Отак ми всі разом і відплатимо йому!» На цьому вони й погодилися. Муха полетіла до того знавіснілого слона і своїм солодким дзижчанням примусила його заплющити очі, а дятел підкрався і видзьобав їх. Слон, змучений спрагою, пішов у той бік, звідки доносилося жаб'яче кумкання, але по дорозі впав у яму і вбився насмерть. Ось тому я й кажу:

І жаба, й муха, й горобець, хоч поодинці всі дрібні,

Змогли великого слона у спілці покарать насмерть».

Тоді озвався гусак до своєї жінки: «Хай буде так, люба! Сукупно з друзями я висушу Океан». Невдовзі він скликав воРон, журавлів, лебедів, павичів та інших пернатих і звернувся до них з такими словами: «О, я обурений тим, Щ° Океан поглинув наші яйця. Покараймо його за це». тоді птахи, порадившись, відповіли: «Ми не можемо висушити Океану. Бо, як кажуть: [87]

Слабкий, від безуму сліпий, на вражу силу ідучи,

В біду ускочить, як той слон, що ікла об стрімчак зламав.

Є в нас повелитель Вайнатея. Ходімо до нього, розкажімо про все, і він, згораючи від люті через те, що родові його вчинили кривду, зможе помститися. Так-от, він пом-ститься йому, і ви не матимете горя. Правду кажуть:

Могутньому володарю свому,

І другові із добрим, щирим серцем,

Слузі порядному і вірній жінці

Відкрийся з горем і щасливий будеш.

То рушаймо ж до Вайнатеї, бо він для усіх нас господар». Дійшовши згоди, всі птахи з похнюпленими головами та заплаканими очима прибули до Вайнатеї і смутними голосами почали скаржитись: «О яка несправедливість, яка несправедливість учинилася! О володарю наш, у цієї вельми добропорядної гуски Океан забрав усі відкладені яйця! Так може загинути весь наш пташиний рід, якщо іще комусь спаде на думку вдатись до такого свавілля. Сказано ж:

Той поводиться мерзенно, а наслідує це інший,

Так живуть всі нерозумно, про мету забувши вищу.

А також

Тих, кого бездушно дурять лиходій, шахрай і слуги,

Захищати треба,наче від крутійства й ошуканства.

Як захища підлеглих цар, за нього моляться вони,

Як цар не захищає їх, вони на нього зводять гріх.

Вогонь, що спалахне, коли підлеглих тиснуть, не згаса,

Допоки він не спопелить і царське щастя, й царський рід.

Цар - брат усім, хто без братів, цар - вірний поводир сліпих.

Цар - матінка і батько всім, хто гідно в світі цім живе.

Жадає цар винагород - повинен він

У спосіб будь-який підлеглих берегти, [88]

Дарами й почестями поливать, немов з відра,

Як садівник, що дба про виноград.

Немов росток, що із зернини виклюнувсь,

Доглянутий господарем дбайливим,

Із плином часу плід йому дарує.

Так дасть захищений народ багатство.

Зерно, перлини, золото, а ще й коштовності ясні -

Усе могутньому царю від підданих перепада».

От вислухав Гаруда горем убитих птахів і, перейнятий гнівом, подумав: «Істинну правду кажуть пернаті! Піду я зараз і висушу Океан!» А тим часом, поки він так міркував, до нього явився посланець від самого Вішну і мовив: «О проводирю пернатих! Послав мене до тебе сам Всемогутній Нараяна! Для звершення божого діла ти маєш в Амараваті піти. Негайно треба вирушати!» Вислухав його Гаруда й гордовито сказав: «О после, яке пуття володареві від такого несправного слуги, як я? Так-от, поклонись йому і перекажи, може, нехай він шукає собі іншого їздового слугу? А ще передай повелителеві нашому мій низький уклін! Правду кажуть:

Хто інших зневажає честь, тому не служать мудреці,

Не дасть ніяких він плодів, як не дає і солончак».

Посол мовив: «Вайнатеє, хіба наш повелитель коли-небудь щось недобре говорив? Тоді скажи, чим він тебе образив?» І відповів Гаруда: «Скориставшись тим, що на ньому покоїться наш повелитель, Океан узяв та й змив гусячі яйця. Якщо повелитель не покарає його за це, я Бгагавану більше не слуга - так і перекажи йому». Той щодуху помчав до Бгагавана і все йому розповів. Почувши з уст гінця про те, як смертельно образили Вай-натею, Бгагаван подумав: «Так, справедливо гнівається Вайнатея. Просто хоч іди до нього та вибачайся. Отож кажуть:

В служінні вірного слугу й знічев'я ти не ображай,

Про нього, мов про сина, дбай, піклуючись про статок свій.

А також [89]

І цар не наріка на слуг, їм і дари, й чини дає.

Облагодіяні царем, вони за нього йдуть на смерть.

Розсудивши так, Бгагаван майнув до Вайнатеї в Золоте місто, а той побачив, що сам повелитель прийшов у його домівку, і від сорому опустив голову. Потім схилився перед ним і мовив: «О повелителю! Океан, запишавшись, тому що править тобі за ложе, завдав мені тяжкої образи - він забрав потомство одного з моїх слуг. Лише заради того, щоб тебе не скривдити, я його не висушую. Із страху перед хазяїном навіть собаку не б'ють. Як говориться:

Хоч роду підданий слуга, але не вчинить він чогось,

Що шкоди завдало б царю,- для нього краще нагла смерть».

І Бгагаван на те мовив: «Твоя правда, Вайнатеє. Недарма кажуть:

За провину служці кара, тож і панові покара,

Від стидовиська прислуги доля й пану припадає.

Так-от, іди забери в Океану викрадені яйця і віддай їх гусакові, а сам, не гаючись, вирушай до Амараваті». Після цього Бгагаван, пригрозивши Океанові вогняною стрілою, звернувся до нього з гнівними словами: «О мерзотнику, зараз же віддай яйця гусакові, бо інакше я тебе перетворю на суцільну сушу!» Тоді переляканий Океан повернув викрадені яйця гусакові, а той приніс їх своїй жінці. Ось тому я й кажу:

Хто ворожнечу почина, розвідавши ворожу міць,

Той пересилить ворогів, як пересилив море птах.

А через те ніколи не треба зневірюватися й опускати руки».

Санджівака пильно вислухав усе і напосідливо запитав: «А як же тобі пощастило, друже мій, довідатися, що повелитель мене недолюблює? Відколи нас обох зв'язує близька дружба, він завжди зі мною дуже лагідно поводився, і я ніколи не помічав, щоб його гнітило якесь невдоволення. Ну, скажи мені на милість,- чого б це я мав його вбивати?» Відповів на це Даманака: «Звідки я знаю? Але [90] зваж,- якщо в нього очі налиті кров'ю, брови насуплені, три зморшки прорізують чоло та ще й смикаються куточки рота,- оце тобі й докази недоброзичливого ставлення до тебе. Хіба це можна тлумачити інакше? Обміркуй усе, а я поки що піду до себе. Коли ти можеш, то зроби щось, аби не розпалася дружба. А якщо вночі ти наважишся піти туди, то розпрощаєшся з тілом, бо:

Гроші від нещасть страхують, у сім'ї дружин тримають,

Мудрі грішми і жінками, знай, себе оберігають.

А загалом для скривдженого сильним наймудріша політика - податися в чужі краї. Тікай швидше, і ти врятуєшся від напасті. Бо ж кажуть:

Хоч мудрі і дружин, бува, відстоюють своїм життям,

Але й пильнують плоть свою - у ній продовження життя.

А також

Хто за будь-яких обставин а чи щасних чи нещасних,

Зможе сам собі зарадить, той дотримується віри.

Дурень той, хто ради статків ладен і життя віддати,

Бо ж, якщо життя пропало, то пропало і багатство».

Отак помислив Даманака й побіг до Каратаки, а той, побачивши його, спитав: «Ну, шанбвний приятелю, чого ти домігся?» Відповів йому на це Даманака: «Поки що я там посіяв зерно політики, яка призведе до вбивства, а далі все піде за велінням долі. Недарма кажуть:

Як відвернеться Всевишній, то здійснити задум мусиш,-

Покладайсь на власні сили, щоб усунути свій промах.

До того ж

До людини-лева успіх сам приходить,

А нікчеми покладаються на долю,-

Здійснюй задум тільки волею своєю,

При невдачі не шукай вини чужої».[91]

Каратака мовив: «То розкажи ж мені, яке зерно політики ти посіяв?» Даманака відповів: «Та я так набрехав їм обом, що поміж ними от-от спалахне ворожнеча, і ти побачиш,- поруч їм ніколи не жити». Каратака з докором зауважив: «Ой негарно, шановний, ти вчинив, кинувши в океан гніву таких вірних та щасливих друзів. Сказано ж:

І той, хто щастя пізнає, і той, хто йде шляхом нещасть,-

У народженні якомусь неодмінно нещасливий.

Та й негоже радіти посіяному тобою розбрату - не вартий похвали той, що творить зло. Правду кажуть:

Ниций інших хист применшить, а в ділах не посприяє.

Миша звалить кіш з харчами, а піднять його не зможе».

Даманака йому відповів: «Недосвідчений ти, як бачу, шановний, у політиці, то я тебе напоумлю. Кажуть:

Той, хто хворість не здолає, ворога не переможе,

В зародку від них загине, як ввійти їм дасть у силу.

Так отой Санджівака нам обом ворог - він же зайняв пост міністра, на який ми з тобою мали спадкове право. .Недарма кажуть:

Хто на місце претендує, батькове а чи дідівське,

Ворог той-таки тому, хто на цім посту і в шані.

Отож так само, як без ніякої вигоди я привів Санджіваку, пообіцявши йому свободу від страху, скину його з поста міністра. Справедливо ж сказано:

Якщо мерзотнику віддасть свою посаду мудрий,

Погубить сам себе, адже він сам себе одурить.

Той, в кого розум є, не дасть паскуді ходу,-

Пусти коханця в дім і він хазяйнувати буде.

І тому я вирішив довести його до загибелі, або він муситиме покинуть наш край. Та про це, крім тебе, нікому не слід знати. Лише так можна досягти своєї мети. А ще ж кажуть: [92]

Із серця викинь жалощі і слово оберни на меч,

Разити без вагання слід,- відступник, бач, не чинить так.

Якщо він загине, то ми наїмось досхочу. От бачиш, посіявши ворожнечу, ми й міністерську посаду займемо, і голод утамуємо. Чого ж ти, дурню, мною незадоволений? Сказано ж:

Зло іншим заподіявши, досягне успіху мудрець,

Вмре з голоду недоумок, як нещасний Чатурака».

І Каратака спитав: «А як це сталося?», і Даманака йому розповів.

Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова

ЗМІСТ

1. Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
2. ВТРАТА ДРУЖБИ Отож починається перша книга «Втрата...
3. Оповідка перша «А було це так. Неподалік од якогось міста...
4. Оповідка друга «Один шакал, з худющою від голоду шиєю,...
5. Оповідка третя «Є в цих краях місто, відоме під назвою...
6. Оповідка четверта «В одній, бог його знає якій, країні, є...
7. Оповідка п'ята «В одному містечку жили двоє друзів - ткач...
8. Оповідка шоста «Росло в одній країні крислате дерево...
9. Оповідка восьма «Жив у одному лісі лев на ім'я...
10. Оповідка дев'ята «В одного володаря була дуже гарна...
11. Оповідка одинадцята «В одній порослій густим лісом країні...
12. Оповідка дванадцята «В одній країні на березі Океану жила...
13. Оповідка п'ятнадцята «В одній лісистій країні жило...
14. Оповідка шістнадцята «Живе в одній країні, де...
15. Оповідка сімнадцята «Живе в якійсь країні, на високій...
16. Оповідка двадцята «Росте в одній лісистій країні велика...
17. Оповідка двадцять друга «В одного раджі була улюблена...
18. ПРИДБАННЯ ДРУЗІВ Відсіль починається «Придбання друзів»,...
19. Оповідка перша «Є в країні Дакшінатьї місто, що зветься...
20. Оповідка третя «Жив у якійсь лісистій країні пулінда. І...
21. Оповідка четверта «Жив в одному місці купець на ім'я...
22. Оповідка п'ята «В одному селищі жив ткач на ім'я...
23. Оповідка шоста «В одному селищі жив могутній бик на ім'я...
24. ПРО ВІЙНУ ВОРОН І СОВ Третя тантра - «Сказання про війну...
25. Оповідка перша «В якомусь лісі жив ватажок слонячого...
26. Оповідка друга «Жив я колись на одному дереві, а трохи...
27. Оповідка третя «В якомусь селищі жив брахман на ім'я...
28. Оповідка п'ята «В якомусь селі жив брахман на ім'я...
29. Оповідка восьма «Живе собі в одному селищі бідний брахман...
30. Оповідка десята «Росло на якійсь горі у далекій країні...
31. Оповідка дванадцята «Жила неподалік від гори Варуни, в...
32. ВТРАТА НАБУТОГО Починається четверта тантра, що зветься...
33. Оповідка перша «Кажуть, що жив у якійсь криниці жаб'ячий...
34. Оповідка друга «Кажуть, що в якійсь країні жив лев на ім'я...
35. Оповідка третя «В одному селищі жив гончар, який колись...
36. Оповідка п'ята «Жив у якомусь селищі пральник на ім'я...
37. Оповідка восьма «Є в одному селищі місце, де живуть...
38. Оповідка десята «В одному селищі жив багатий старий...
39. Оповідка дванадцята «В якомусь лісі на гіллястому дереві...
40. Оповідка чотирнадцята «Є цар на ім'я Нанда, чоловік Землі,...
41. Оповідка шістнадцята «Жив у якійсь лісистій місцевості...
42. НЕСПОДІВАНІ ДІЯННЯ Починається книга, найменована...
43. Оповідка перша «В одному селищі жив брахман Девашарман,...
44. Оповідка третя «Жили в якомусь селищі четверо брахманських...
45. Оповідка п'ята «В якомусь озері жили дві рибини. Одну з...
46. Оповідка сьома «В одному селищі жив ткач Мантхара. Якось,...
47. Оповідка восьма «В невеличкому місті жив дуже скупий...
48. Оповідка десята «В якомусь місті правив цар на ім'я...
49. Оповідка тринадцята «Жив на якомусь озері птах Бгаранда,...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate