Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
Оповідка перша
«В якомусь лісі жив ватажок слонячого стада - здоровенний слон на ім'я Чатурданта, тобто з чотирма бивнями. Одного разу в тих краях була превелика засуха, що спричинила пересихання заводей, ставків, озер і боліт. Звернулись тоді всі слони до свого повелителя: «О божественний, багато наших слоненят померло від спраги, а інші конають у нестерпних муках. Уклінно просимо тебе знайти якесь водоймище, щоб ми могли удосталь напитися і зберегти своє здоров'я». Усе добре обміркувавши, він сказав: «Є в одній чудовій країні на рівнині велике озеро, яке живиться водами самої Ганги, що протікає в Паталі - під землею, так от вирушаймо туди». Послухали вони його й подались до того озера. Аж п'ять ночей добувались вони до нього, а як поприходили, одразу кинулися в воду, досхочу наплавались і стали вибиратись на берег. Блукаючи туди-сюди, вони зруйнували чимало затишних заячих нір, яких на тому березі була сила-силенна. Багатьох зайців покалічили, потрощили їм лапи, шиї, голови, а велику кількість затоптали насмерть. Коли стадо слонів пішло звідтіля, настрахані й закривавлені зайці зібрались докупи й почали голосити: «Ой, яке ж нам горе! Відтепер цей повелитель слонів ходитиме сюди повсякчас, бо ніде навкруги води немає, і погибелі нам не минути. Недарма ж кажуть:
Слони вбивають приторком, змія - смердючим подихом,
Усмішкою - володарі, нещирим словом - злодії.
Отож треба нам шукати порятунку. І один з них мовив: «Доведеться усім нам розлучитися з тілом. Бо ж і Ману, і В'яса говорили: [164]
Одного ради роду кинь, задля села - свій рід залиш,
Кинь ради джанапади все, а духу ради - землю кинь.
Задля душі повинен цар залишить без вагання край,
Які б доглянута земля дари осінні не несла.
Якщо ти дбаєш про жінок, копійку навіть бережи,
Заради доброзичливих пожертвуй гроші і жінок».
Але інші з ним не погодились: «Ми не можемо залишити місця, яке заповіли нам батьки й діди». А один з них запропонував налякати чим-небудь слонів, коли вже так склалося. Недарма кажуть:
Хоч в кобри трути і нема, вона роздує свій капшук
Хоча отрути і нема, а той капшук накличе жах.
Зайчуки загомоніли: «Ну, коли так, то треба придумати щось вірогідне, аби слон справді перелякався. А навести ману на нього може тільки дуже кмітливий посол. Він піде до ватажка слонів нібито як посланець від нашого повелителя Віджаядатти, котрий живе на місячному диску. Удаваний посол має сказати йому, що, мовляв, сам Чандра (тобто Місяць) забороняє слонам приходити до цього озера, бо в ньому мешкає його васал, і тоді, вислухавши таку значущу промову, він піде звідси геть». Всі одностайно схвалили цей намір: «Згода! А за посла нехай іде довговухий Ламбакарна - заєць, який уміє доладно говорити і знає посольську справу. Пошлемо його. Сказано ж:
Той, хто приховує думки, і шастри знає, й мовчазний,
Розгадує думки чужі,- достойний царським буть послом.
Хто нерозумний і скупий, крім того ще й страшний брехун,
Той не влаштує жодних справ послом при царському дворі.
Так-от, довіривши Ламбакарні це діло, ми убезпечимо себе від лиха.
Декотрі сказали: «Авжеж, він справний заєць. Тільки цей урятує нам життя; іншого виходу нема». На тому й ухвалили. І тоді Ламбакарна, діставши повноваження посла, вирушив до повелителя стада слонів, пробрався стежкою до недоступного для них місця і так мовив слонові -і Чатурданті: «Чого ж це ти, харцизяко, безтурботно й : грайливо приходиш на це озеро, куди тобі й потикатись не і слід?! Ішов би ти краще звідси!» Той здивувався й запи- тав: «А ти хто такий?» І Ламбакарна сказав: «Звуть мене Віджаядатта, живу я на просторах місячного диска, а направив мене до тебе послом сам Чандрамас-володар, Місяць-повелитель. Гадаю, шановному відомо, що послові, який віщає правду, не можна завдавати шкоди, бо вустами послів говорять їхні повелителі. Сказано ж: [165]
Якщо схрестилися мечі і вбиті родичі царя,
Повинні вижити посли, хоч мовлено й різкі слова».
Вислухавши Ламбакарну, Чатурданта сказав йому: «Швидше повідай мені, зайчику, послання від благословенного Чандрамаса». Той мовив: «Шановний зі своїм стадом учора знищив багато зайців. Хіба ти не знав, що вони мої піддані? Отож коли хочеш зостатися живим, ні в якому разі більше не підходь до того озера. Оце й усе послання!» Слон спитав: «А де ж, добродію, живе повелитель Чандра?» І заєць йому відповів: «Та ось у цьому озері - прибув сюди, щоб утішити бідолашних зайців, які вціліли після твого розбою. Через те мене й прислали до тебе». Слон сказав: «Раз так, то покажи мені його, і я, вклонившись йому, подамся в якусь іншу сторону». Заєць погодився: «Іди за мною, тільки без нікого, і я тобі покажу його». Так вони домовились і, коли споночіло, заєць привів слона до води й показав на Місяць, що віддзеркалювався посеред озера. «Ось бачиш,- мовив Ламбакарна,- наш повелитель поринув у самадгі - глибокі роздуми, а тому швидше кланяйся і мовчки йди собі, бо він страшенно розгнівається, коли ти порушиш його думки». Переляканий слон поклонився і вирушив зі своїм стадом у далекі мандри. Відтоді родини зайців щасливо живуть у своїх норах. Через те я й кажу:
У скруті згадане ім'я - рятунок може принести.
Так вижили колись зайці, згадавши образ місяця.
Нікчемного, ледачого, підлого, невдячного, розбещеного, схильного до шельмування не повинен садовити на трон той, хто хоче жити. Бо ж мовиться: [166]
Спитались підлого судді наївна сойка і вухань,
Ось чим кінчилось це для них - вони удвох зазнали втрат».
Спитали пернаті: «А як же це було?», і ворон розповів.
Книга: Панчатантра, або П'ять кошиків житейської мудрості Переклад Ігоря Серебрякова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
