Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Історія держави і права зарубіжних країн.Мудрак

11.4. Особливості розвитку феодального права в Німеччині

Сповільнені темпи розвитку феодалізму на німецьких землях зумовили тривале збереження там пережитків звичаєвого права, що відповідало інтересам землевласників. Безліч князівств заважала встановленню єдиних норм права. Майже у кожній частині країни діяли свої правові звичаї, з яких па-нівний стан намагався закріпити ті, що оберігали їхні приві-леї.

У XІІ – XVІ ст. у правотворчості велику роль відігравали шефени – члени феодальних судів. Вони зобов’язані були не тільки з’ясовувати фактичну сторону справи, усвідомлювати й оцінювати докази, а й у разі потреби “відшукувати права”. Тому навіть коли випадки були однаковими, шефени могли виносити найрізноманітніші вердикти, враховуючи інтереси феодалів.

У XІІІ ст. з’явились приватні записи права, такі як “Сак-сонське зерцало” і “Швабське зерцало”. Джерелами їх були норми звичаєвого і канонічного права, а також норми, запо-зичені з кодексу Юстиніана. Автором “Саксонського зерцала” вважають одного з магдебурзьких шефенів Ейке фон Репхофа.

Уже з першої статті збірника видно прагнення відтіснити служителів церкви від розгляду громадських прав і право-порушень.

Як будь-яка пам’ятка феодального права, “Саксонське зерцало” дає суворий поділ жителів на залежних і вільних. Були й проміжні групи напіввільних осіб, які виконували різ-ні повинності. Дрібні рицарі й заможні селяни вважались ше-фенським станом. Зерцало складається з двох частин. Перша містить норми земського права, яке поширювалось на вільних шефенського стану і відображало головним чином практику судів. Друга – ленне право, яке діяло лише серед шляхетних панів, вищої знаті. Воно визначало порядок успадкування зе-мельних наділів, регулювало відносини між сеньйорами і ва-салами.

За об’єктом регульованих правовідносин земське право було ширше, ніж ленне. Його джерелом були норми звичаєвого права, укази короля, приписи князів.

“Саксонське зерцало” передбачало дуже суворі покарання за скоєні злочини. Замість штрафів, навіть за дрібні кра-діжки, передбачалась смертна кара. Різниця між нічним і денним злодіями полягала лише у визначенні виду покаран-ня. Першого належало повісити, другому – відрубати голову. Пограбування млина, церкви, цвинтаря каралось колесуван-ням. За чаклунство винного спалювали на вогнищі (книга 2, ст.13). Серед покарань згадуються також виривання язика, відрубування голови. Будь-який виступ проти імператорської влади карався смертною карою (заколюванням).

Пізніше, деякі положення “Саксонського зерцала” були використані в Магдебурзькому праві – збірнику норм міського права початку XІV ст. На відміну від зерцала, магдебурзькі закони детальніше визначали норми регулювання товарно-грошових відносин, чого майже не знали попередні правові звичаї. З часом стали з’являтись збірники норм міського права. Судді могли виносити рішення, виходячи із судових рішень, але прецедентне право в Німеччині не розвивалось.

Звичаєве право, що діяло в Німеччині тривалий час, умовно можна розділити на три частини: право феодалів, се-лянське право і міське.

Партикуляризм ленного, земського і міського права, відсутність єдиного зводу імперських законів змушували суддів дедалі частіше звертатись до дигестів і кодексу Юстиніана.

Наприкінці XV ст. звід римського права був офіційно визнаний імператором як діюче джерело цивільного права. Це положення зберігалось майже чотири століття. Щодо най-складніших казусів шефенам дозволялось брати консультації в університетах. Свої висновки професори права давали у фо-рмі проекту рішення, інколи обов’язкового для суду. Вони також визначали межі використання римського права, давали свої коментарі.

Рецепцію римського права можна було пояснити, насамперед, тим, що воно містило норми, які можна було застосовувати щодо всіх майнових відносин, що ґрунтувалися на приватній власності. Позначився також вплив церкви. Відомо, що канонічне право увібрало в себе багато норм римського права. Рецепція римського права пояснюється й тим, що суд шефенів не міг винести задовільного рішення в усіх скла-дних майнових суперечках.

Незабаром після Великої селянської війни був розроблений і у 1532 р. затверджений рейхстагом звід законів, на-званий Кароліною, на честь імператора Карла V, який правив у той час. З 219 статей кримінального уложення 142 статті містять норми кримінального процесу, решта – кримінального права.

У зв’язку з тим, що окремі землі виступали проти прийняття загальноімперського законодавства, у вступній частині до Кароліни було сказано: “Але ми хочемо при цьому сказати, що старі, встановлені законні і добрі звичаї курфюрстів, князів і станів ні в чому не повинні заперечуватись”.

Таким чином, за кожною землею було збережено її особливе кримінальне право, Кароліна призначалась лише для за-повнення прогалин у місцевих законах.

Вона передбачає багаточисельне коло злочинів: державні (зрада, повстання, порушення земського миру та ін.); проти особи (вбивство, наклеп та ін.); проти моралі (кровозмішування, зґвалтування, двоєженство, подружня зрада та ін.); проти власності (підпал, грабіж, крадіжка, присвоєння), а та-кож деякі інші види злочинних діянь.

У Кароліні одержали фактично вірні визначення не тільки окремі злочини, а й деякі загальні поняття кримінального права: посягання, співучасть (наприклад, пособництво), необережність, необхідна оборона та ін.

Кароліна встановила дуже жорстокі покарання: значна кількість злочинів каралась смертною карою, причому були передбачені кваліфіковані види цієї кари: колесування, четвертування, закопування живим у землю, спалювання тощо. Значне місце займали тілесні покарання. Часто застосовувалось виривання язика і відрубування руки. При незначних проступках застосовувалось позбавлення честі, при цьому за-судженого виставляли до ганебного стовпа або в нашийнику на публічне осміювання.

Звертає на себе увагу встановлення жорстоких покарань за посягання на імператорську владу і на власність.

Більша частина статей Кароліни стосувалася правил су-дочинства.

Кароліна зберегла деякі риси обвинувального процесу. Потерпілий або інший позивач міг подати кримінальний позов, а обвинувачений – оскаржити і довести його безпідставність.

Сторони мали право пред’являти документи, вдаватись до запрошення свідків, користуватись послугами юристів. Якщо обвинувачення не підтверджувалось, позивач повинен був “відшкодувати збитки, безчестя і оплатити судові витрати”.

У цілому ж, основною формою розгляду кримінальних справ у Кароліні є інквізиційний процес. Обвинувачення пред’являлось суддею від імені держави. Слідство велося за ініціативою суду і не було обмежене строками. Широко застосовувались засоби фізичного впливу на підозрюваного, наприклад, допит, який проводився під час катування. При цьо-му Кароліна детально регламентує умови застосування кату-вання. Для визнання доказів достатніми для застосування до-питу з катуванням потрібні були свідчення двох “добрих” свідків (ст. 23). Головна подія, доведена одним свідком, вважалась напівдоказом. Ряд статей визначають порядок доведення злочину позивачем, якщо обвинувачений не зізнається. Остаточний вирок виносився на підставі особистого зізнання або свідчення винного (ст. 22).

Процес поділявся на три етапи: дізнання, загальне розслідування і спеціальне розслідування.

Дізнання складалось з встановлення факту здійснення злочину і особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.

Загальне розслідування містило короткий допит арештованого з метою встановлення деяких даних про злочин та об-ставини справи.

Спеціальне розслідування – детальний допит обвинуваченого і свідків, збір доказів для остаточного доведення вини злочинця та його засудження.

Покарання могли застосовувати на підставі не лише за-кону, а й таких “розмитих” понять, як “добрі звичаї”, “вказівки доброго і досвідченого у праві судді”.

Процес вели таємно і письмово.

Ця пам’ятка феодального права діяла в деяких частинах Німеччини до початку XІX ст.

У 1794 р. було створено Прусський земський кодекс. Якщо у праві Франції, Англії, Голландії цієї епохи дістали широкого відображення інтереси буржуазії, то Прусський кодекс майже повністю зберігав норми феодального права навіть відносно нерухомого майна. Отже, обмежувався доступ буржуазії до придбання землі. Зберігався поділ жителів на панів і слуг, тобто становий уклад.

У кодексі згадувалось про захист особи та власності під-даних. Відмінялись катування. Це був певний прогрес, хоч і після прийняття кодексу обмежувалось право зборів. Права церкви у сфері шлюбно-сімейних відносин були розширені.

Кодекс складається з двох частин. Перша частина присвячена нормам цивільного права, друга – правовому становищу станів, шкіл, церков, кримінальному праву. Дуже вели-ке місце у кодексі відведено особі короля і державній службі.

Розмірковування про захист особи і майна підданих в умовах поліцейського режиму мали символічний характер. Проте сам факт часткового визнання інституту буржуазної власності як основи суспільних відносин був кроком уперед.

Книга: Історія держави і права зарубіжних країн.Мудрак

ЗМІСТ

1.	Історія держави і права зарубіжних країн.Мудрак
2.	1.2. Значення історії держави і права як науки та її місце в системі юридичних дисциплін
3.	1.3. Періодизація історії держави і права зарубіжних країн
4.	1.4. Виникнення держави і права
5.	2.1. Виникнення держави та її розвиток
6.	2.2. Суспільний устрій та його еволюція
7.	2.3. Державний лад, суд, збройні сили
8.	2.4. Основні риси права
9.	3.1. Особливості виникнення і розвитку держави і права Месопотамії
10.	3.2. Утворення Вавилонської держави
11.	3.3. Правове становище окремих груп населення. Особливості рабства
12.	3.4. Державний устрій, суд, збройні сили
13.	3.5. Джерела права. Закони царя Хаммурапі
14.	4.1. Виникнення держави та її розвиток
15.	4.2. Особливості суспільного ладу
16.	4.3. Державний устрій, суд, збройні сили
17.	4.4. Закони Ману
18.	5.1. Виникнення держави та її розвиток. Держава Шан (Інь)
19.	5.2. Держава Чжоу
20.	5.3. Держава Цінь
21.	5.4. Держава Хань
22.	5.5. Основні риси права
23.	6.1. Розклад родоплемінних відносин і зародження держави в Афінах. Реформи Тезея
24.	6.2. Реформи Солона. Реформи Клісфена. Їх оцінка, демократизація державного ладу
25.	6.3. Правове становище населення. Рабовласницька демократія в Афінах
26.	6.4. Державний лад, суд, збройні сили. Основні риси афінського права
27.	6.5. Виникнення держави у Спарті
28.	6.6. Суспільний лад та державний устрій Спарти
29.	7.1. Зародження римської державності. Реформа Сервія Туллія
30.	7.2. Утворення аристократичної республіки. Правове становище населення
31.	7.3. Державний устрій, суд, збройні сили. Управління провінціями
32.	7.4. Криза і падіння республіки. Зміни в суспільному ладі
33.	7.5. Перехід до монархії. Принципат. Зміни в економіці, суспільному ладі та державному устрої в період принципату
34.	7.6. Домінат. Суспільний лад та державний устрій. Реформи Діоклетіана
35.	7.7. Джерела римського права
36.	8.1. Особливості виникнення держави у франків
37.	8.2. Суспільний лад. Реформа Карла Мартелла
38.	8.3. Державний устрій. Верденський договір 843 р. і розпад франкської держави
39.	8.4. Джерела права. Салічна правда
40.	9.1. Розвиток феодальних відносин. Період феодальної роздробленості
41.	9.2. Станово-представницька монархія. Центральне і місцеве управління (XІV – XV ст.)
42.	9.3. Абсолютна монархія. Державний устрій в період аб-солютизму. Реформи Рішельє та Людовіка XІV
43.	9.4. Джерела та характерні риси права
44.	10.1. Poзвитoк фeoдaльниx віднocин в Aнглії. Утвopeння aнглocaкcoнcькиx дepжaв
45.	10.2. Hopмaндcькe зaвoювaння ma йoгo вплив нa суспільний і дepжaвний уcтpій Aнглії в XІ – XІІ cт. Peфopми Генріха ІІ. Beликa Xapтія вoльнocтeй 1215 p.
46.	10.3. Утвopeння cтaнoвo-пpeдcтaвницькoї мoнapxії. Дepжaвний ycтpій.
47.	10.4. Bиникнeння і ocoбливocті aнглійcькoгo aбcoлютизмy. Зміни в cycпільнoмy лaді тa дepжaвний ycтpій.
48.	10.5. Xapaктepні ocoбливocті джepeл пpaвa. Cyдoвий пpeцeдeнт.
49.	11.1. Утворення і розвиток феодальної держави в X – XІІ ст.
50.	11.2. Виникнення та особливості станово-представницької монархії
51.	11.3. Становлення князівського абсолютизму
52.	11.4. Особливості розвитку феодального права в Німеччині
53.	12.1. Особливості становлення класового суспільства і держави в арабів
54.	12.2. Суспільний лад
55.	12.3. Організація держави і влади. Суд
56.	12.4. Джерела права
57.	13.1. Виникнення і розвиток феодальної держави в Польщі
58.	13.2. Виникнення і розвиток феодальної держави у Чехії
59.	13.3. Особливості виникнення і розвитку феодальної держави у Болгарії
60.	13.4. Виникнення і розвиток феодальної держави у Сербії
61.	14.1. Виникнення держави і її розвиток
62.	14.2. Суспільний лад
63.	14.3. Державний лад станово-представницької монархії
64.	14.4. Становлення абсолютної монархії і її особливості
65.	14.5. Джерела права
66.	15.1. Історія виникнення податків.
67.	15.2. Види податків.
68.	15.3. Податкові органи.
69.	15.4. Відповідальність за ухилення від сплати податків.
70.	16.1. Передумови, етапи та особливості англійської буржуазної революції. Проголошення республіки. Державний устрій. Реставрація монархії.
71.	16.2. Розвиток конституційної монархії і парламенту в XVII – XIXст.
72.	16.3. Зміни в державному устрої в кінці ХІХ – на початку ХХ століття.
73.	16.4. Основні джерела і риси права.
74.	17.1. Економічне і політичне становище північно-американських колоній Англії. Революційна війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 року.
75.	17.2. Створення конфедерації. Конституція США 1787 року. Білль про права 1791року.
76.	17.3. Причини та хід громадянської війни 1861-1865 р.р. Другий цикл по-правок до конституції. Реконструкція Півдня.
77.	17.4. Зміни в державному устрої США у другій половині ХІХ століття.
78.	18.1. Буржуазна революція 1789-1794 р. Проголошення республіки.
79.	18.2. Державний переворот 1799 року. Проголошення імперії і її падіння. Реставрація монархії Бурбонів.
80.	18.3. Революція 1848 року і проголошення Другої республіки. Паризька Комуна.
81.	18.4. Проголошення Третьої республіки. Конституційні закони 1875 року.
82.	18.5. Джерела і основні риси права.
83.	19.1. Німеччина після Віденського конгресу.
84.	19.2. Революція 1848 року і її вплив на розвиток німецьких держав.
85.	19.3. Утворення Німецької імперії. Конституція 1871 року.
86.	19.4. Характерні риси права.
87.	20.1. Державні реформи першої половини 18 століття.
88.	20.2. Формування нової системи права.
89.	20.3. Реформи 60-х—70-х років .Селянська реформа 1861р. Земська реформа 1864 р. Міська 1864р.Військова реформа 1874р.
90.	20.4. Оформлення конституційної монархії
91.	20.5. Розвиток права на початку ХХ ст.
92.	21.1. Централізація державної влади. Новий курс президента Ф.Д. Рузвельта.
93.	21.2. Зміни в конституції.
94.	21.3. Партійна система і її вплив на формування державних органів.
95.	21.4. Місцеве управління, суд, поліція.
96.	21.5. Характеристика основних джерел і галузей права.
97.	22.1. Листопадова революція 1918 року. Зміни в державному ладі, політичному режимі та партійній системі.
98.	22.2. Встановлення фашистської диктатури. Зміни в державному ладі та праві.
99.	22.3. Крах фашистської диктатури. Потсдамські угоди. Проголошення Федеративної Республіки Німеччини. Державний лад ФРН.
100.	22.4. Проголошення Німецької демократичної республіки. Об’єднання Німеччини.
101.	23.1. Зміни в державному устрої та політичному режимі між двома світовими війнами. Падіння Третьої республіки.
102.	23.2. Державний устрій та політичний режим Четвертої республіки.
103.	23.3. Державний устрій та політичний режим П’ятої республіки.
104.	23.4. Основні джерела та риси права.

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate