Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
3.11. В. Г. Рибалка, В. Т. Жежерун (Харків) Примус до правопорядку у військовій діяльності
З виникненням Української держави, створенням нею власних Збройних Сил першочерговою проблемою стало не тільки відтворювання морального клімату у військовому середовищі, але й застосування примусу до правопорядку у процесі військової діяльності. Для цього склалися сприятливі умови, обставини й можливості для кардинального виконання цього надзвичайно важливого завдання військової розбудови. Особливості вираження примусу до правопорядку вимагають великої напруги розумових і фізичних сил, творчого ставлення до справи та знання нормативно-правових документів, які визначають теоретико-методо-логічні, конституційно-правові та системно-практичні основи організації діяльності військовослужбовців.
Військова діяльність є специфічною і має свої особливості, які пов'язані з функціонуванням військових формувань та виконанням поставлених завдань. Правове примушення до правопорядку в Збройних Силах в сучасних умовах набуває різного змістового забарвлення: від роз'яснення правових норм в повсякденній військовій діяльності до суворого покарання. В основі примусу лежить осудження дій військовослужбовців, поведінка яких суперечить правовим нормам, наказам командирів та вимогам керівних документів Міністерства оборони України.
Повнота прав командира вкарбована перш за все в його наказах, в яких концентрується волю, зусилля, знання, майстерність підлеглих для досягнення єдиної мети. Юридична сила наказу командира викладена в Дисциплінарному статуті ЗСУ (ст.6) [1, с. 160]. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами заходів примусу аж до арешту й притягнення його до кримінальної відповідальності.
Але це статутно-офіційне право до примушування, як кажуть, лежить на поверхні. Насправді ж, коли командир починає рішуче вимагати дотримання наданого наказу, це питання, ця дія набуває для нього фатального, згубного характеру в мирний час повсякденної діяльності. З питання відкритої відмови виконати наказ начальника (а це буває, коли підлеглий знаходиться в напруженому психологічному стані і вже не здатний оцінювати свою поведінку) ця дія загострюється, як правило, до питання: чи правильно примушував командир підлеглого до виконання наказу? Бо тут може постати парадокс: підлеглий не виконує наказ. За статтею 232 Кримінального кодексу України військовослужбовцю в цьому випадку передбачається покарання у вигляді позбавлення волі строком від одного до п'яти років, а в бойовій обстановці - карається смертною карою або позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. У бойовій обстановці такий погляд на примус до правопорядку не викликає питань. В той же час поняття «примусу» до правопорядку в його крайніх виявах в повсякденній діяльності свідомо або ж несвідомо дискредитується в «повзучу», а місцями і в пряму його заміну спекулятивними потураннями. Засудження підлеглого в мирний час за невиконання наказу дорівнює вбивству підлеглого або самогубству командира, відправці його в «небуття».
В сучасних умовах покарання підлеглого за непокору буде розглядатися як перевищення влади з боку командира, як злочин. Примус до правопорядку є фундаментальною категорією всієї правової науки, яка на жаль багатьма командирами не застосовується в повному обсязі. І коли молодий випускник-лейтенант зустрічається з невиконанням наказу, він намагається використати всі свої можливості, щоб примусити підлеглого до його виконання. І частіше за все, побоюючись за свій авторитет, долаючи дезорганізацію, наполягає на суворому покаранні за випадок відкритої відмови підлеглого. Старші начальники всі ці дії лейтенанта придушують, як могильною плитою, своїми доказами, що командир перевищив свої повноваження. Це робиться з метою, перш за все, щоб на підрозділ не падала така тінь (арешт, суд, втручання вищого командування), а, з другого - щоб поставити молодого командира у стан правової рівності: тобто - винен підлеглий, який не виконує наказ, але винен і молодий командир, бо він обов'язково десь помилився у своїх діях.
Щоб не відбувались такі антиправові пасажі в практичній діяльності, треба знати головні форми примусу, до яких відносять нагадування, попередження, заборону, критику, несхвальний відгук' про військовослужбовця, позбавлення військового звання та всю систему дисциплінарних покарань (догана усна або в наказі) [2, с. 61-62].
Правове та політичне обґрунтування суперечливої складності в генезису філософського поняття «примусу» не відкидає можливості використовувати його в крайніх формах, але ж треба знати, що кожний військовослужбовець повинен пам'ятати про невідворотність кари за правопорушення. Цю «невідворотність» треба об'єднувати з ідеєю систематичного правового виховання. Ідеологічне переоснащення юнака, який приходить до лав Збройних Сил України полягає, в систематичному примусі його до виконання свого службового обов'язку перед Батьківщиною як правовими нормами, так і нормами морального характеру [3, с. 58].
Примус у військовій діяльності є життєвою необхідністю для функціонування військових підрозділів, що обумовлює обмеженість свободи дій і вчинків військовослужбовця у порівнянні до цивільної особи його віку.
Примус втратить свій вплив на військовослужбовця, якщо той в повсякденному житті буде виконувати усі вимоги командирів. В цьому контексті примус повинен бути багатофункціональним в своєму правовому полі. Слід визначити головні функції примусу до правопорядку у військовій діяльності. Серед багатьох існуючих слід виділити:
- регулятивно-орієнтуючу (тобто Конституція України, Військова присяга, Статути Збройних Сил України, моральні традиції українського війська, базові міжнародні правові стандарти орієнтують військовослужбовця на певний стиль діяльності, на певну правову лінію поведінки, і тим самим значною мірою регулюють статутно-правові відносини між начальниками та підлеглими) [4, с. 77];
- пізнавально-виховну (засвоєння правових норм є процесом пізнання граничних рівнів в існуванні порядку в Збройних Силах);
- комунікативно-об'єднуючу (якщо військовослужбовці добре засвоюють вимоги правових документів, то між ними складаються певні зв'язки - відносини перш за все на моральній основі).
Сьогодні треба враховувати, що бажання захищати Батьківщину вже не є головним мотивом для багатьох призовників. З переходом до професійної армії в Україні на перший план вийде матеріальна зацікавленість, бо сьогодні правова незахищеність, невирішеність питання взаємовідносин між військовослужбовцями різного строку служби, залучення до господарських робіт тощо, знижують престижність армії [5, с. 19]. Конкурсно-контрактні засади відповідають можливості забезпечувати постійну бойову готовність відповідною морально-психологічною роботою. Примус до підтримки військового порядку, забезпечення вимог повсякденної служби повинно поступово переводитись з нормативно-правових до моральних заходів. Подібний підхід буде сприяти позитивну ставленню контрактників до військової діяльності. Тобто моральна гуманістична спрямованість у відносинах між командирами та підлеглими, матеріальна зацікавленість у службі, формування культури демократизму військовослужбовців повинна здійснюватись шляхом складної взаємодії правових та моральних норм, шляхом орієнтування військовослужбовців на ідеали гуманізму і демократії, на вдосконалення демократичних параметрів військово-професійної діяльності.
Список літератури:
1. Військові статути Збройних Сил України. - К., 1999. 2. Афонін Е. А. Становлення Збройних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми. - К.: Інтерграфік, 1994. 3. Нечипоренко Л. С., Подоляк Я. В., Пасынок В. Т. Воспитание: Учебное пособие. - Харьков: Основа, 1997. 4. Военная психология и педагогика: Учебное пособие. - М.: Изд-во Совершенство, 1998. 5. Танеев В. Престиж военной профессии в Украине // Политическая мысль. - 1995. - №1 (5).
Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
ЗМІСТ
| 1. | Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
| |
| 2. | 1.2. Л. М. Газнюк (Харків) Соматично-прегнантна обумовленість соціального порядку
| |
| 3. | 1.3. О.М.Губарь (Макеевка) Мораль и право в естественно-правовой и позитивистской концепции
| |
| 4. | 1.4. В. Ю. Дубниченко (Донецк) Проблема правосознания в русской религиозной философии
| |
| 5. | 1.5. Г. П. Климова, А. В. Климов, А. И. Уколов (Харьков) Политические аспекты социального порядка
| |
| 6. | 1.6. А. В. Климова (Днепродзержинск) Взаимосвязь традиционных, нравственных и правовых аспектов социального порядка
| |
| 7. | 1.7. Клаус-Михаэль Кодалле (Йена, ФРГ) Томас Гоббс: философия языка и политика
| |
| 8. | 1.8. Ю. В. Конотопцева (Харків) Свобода і соціальний порядок в розвитку суспільства: роль еліти
| |
| 9. | 1.9. Л.Д. Кривега (Запорожье) Социальный порядок: мировоззренческие измерения
| |
| 10. | 1.10. О. М. Кривуля (Харків) Співвідношення морального і правового порядку
| |
| 11. | 1.11. А. П. Лантух (Харків) Маргіналізація як засіб раціоналізації соціального порядку
| |
| 12. | 1.12. В. Н. Леонтьева (Харьков) Системность культуротворчества и социальный порядок
| |
| 13. | 1.13. С.И.Максимов (Харьков) Этико-антропологические основания правопорядка
| |
| 14. | 1.14. Я.А.Музалевская (Харьков) Природа морали и основания социального порядка (к постнеклассической постановке проблемы)
| |
| 15. | 1.15. Б. И. Поклад (Луганск) Социальный порядок как фундаментальное понятие криминологии
| |
| 16. | 1.16. С. В. Приживара (Харьков) Социальная ответственность и социальный порядок
| |
| 17. | 1.17. О. П. Проценко, И. М. Ушно (Харьков) морально-правовые предпосылки свободы предпринимательской деятельности
| |
| 18. | 1.18. Л. В. Рязанцева (Харьков) «Проблематизация блага»: эгоизм в перспективе морали и права
| |
| 19. | 1.19. О. Ф. Скакун (Харьков) Право, законность, правопорядок: их взаимозависимость и тенденции развития
| |
| 20. | 1.20. Пол М. Слоун (США) Основы общественного порядка
| |
| 21. | 1.21. О. М. Тетерич (Харьков) Соотношение морального и правового регулирования
| |
| 22. | 1.22. А. В. Толстоухов (Київ) Проблема взаємодії ліберальної і демократичної свободи
| |
| 23. | 1.23. Г. Л. Тулъчинский (Санкт-Петербург, Россия) Проблема либерализма и эффективная социальная технология
| |
| 24. | 1.24. И. А. Филина (Полтава) Социальный порядок как условие социального прогресса
| |
| 25. | 1.25. Фолькер Герхардт (Берлин, ФРГ) Политика - это больше, чем сумма морали и права
| |
| 26. | 1.26. Л.А.Шаповал (Харків) Право. Держава. Правопорядок
| |
| 27. | 1.27. В. В. Шкода (Харьков) О всеобщем порядке охранения
| |
| 28. | 1.28. В. Ятченко (Дніпродзержинськ) Метафізичний вимір авторитетності соціального порядку (культурно-історичний аспект)
| |
| 29. | 2.1. В. Л. Ботезат (Харьков) Проблема народной воли и демократического государства
| |
| 30. | 2.2. Н.А.Бусова (Харьков) Проблема легитимации правового порядка
| |
| 31. | 2.3. О. В. Гарник (Дніпропетровськ) Проблема легітимації правового примусу в сучасній філософи права (постмодерністська та дискурсивно-етична орієнтації)
| |
| 32. | 2.4. В. В. Гордієнко (Харків) Державне право на легітимне насильство: кордони та межі відтворювання
| |
| 33. | 2.5. В.А.Жадько (Запоріжжя) Межі ефективності права
| |
| 34. | 2.6. М. М. Жовтобрюх (Запоріжжя) Засади чинності звичаєвого права
| |
| 35. | 2.7. С. А. Заветный (Харьков) Возможности и пределы права как вида социального управления
| |
| 36. | 2.8. Н. С. Корабльова (Харків) Дисциплінарні технологи у техніках покарань: рольовий вимір
| |
| 37. | 2.9. А А Лакиза (Симферополь) Об относительной независимости права
| |
| 38. | 2.10. Н.Я.Мокрецова (Харьков) Психологические аспекты отношения к правовым нормам
| |
| 39. | 2.11. В. Б. Окороков (Днепропетровск) Метафизика свободы (теория справедливости и границы легитимации)
| |
| 40. | 2.12. Н. П. Осипова (Харків) Механізм аналізу соціальної ефективності права
| |
| 41. | 2.13. О.И.Помников (Луганск) Аристотель и современность: опыт размышления на тему справедливости
| |
| 42. | 2.14. В.В.Рябокляч (Полтава) До визначення правового відчуження
| |
| 43. | 2.15. Л. А. Сухих (Харьков) Правовые нормы и правовая защищенность
| |
| 44. | 2.16. А. О. Червяцова (Харків) Легітимність державної влади: основні критерії
| |
| 45. | 2.17. И. В. Я ценко (Харьков) Договор как основа правопорядка
| |
| 46. | 3.1. Ю. І. Агапова, І. Г. Скиба (Луганськ) Проблема прав людини в процес! викладання мовознавчих дисциплін у спеціалізованих вузах системи МВС
| |
| 47. | 3.2. А. П. Алексеєнко (Харків) Гуманізм як принцип соціального порядку
| |
| 48. | 3.3. М. Ф. Анісімова (Запоріжжя) Забезпечення прав і свобод осіб, що засуджені до позбавлення волі: вимоги міжнародних стандартів та реалії національних пенітенціарних установ
| |
| 49. | 3.4. Д. В. Бацун (Харьков) Проблема универсальности идеи прав человека
| |
| 50. | 3.5. Йозеф Зайферт (Шаан, Ліхтенштейн) Думки про професійну етику поліцейського
| |
| 51. | 3.6. И. В. Карпенко (Харьков) О «порядке понятий» в понятии «социальный порядок»
| |
| 52. | 3.7. Н.Н.Крестовская (Одесса) Статус ребенка как показатель гуманности права: история и современность
| |
| 53. | 3.8. К. Б. Левченко (Київ) Національні інституції по дотриманню прав людини: рекомендації міжнародних організацій та український досвід
| |
| 54. | 3.9. В. Н. Мороз (Днепродзержинск) О некоторых проблемах взаимодействия человека, гражданского общества и государства в сфере правового порядка
| |
| 55. | 3.10. С. Д. Порощу к, Т.С.Порощук (Запоріжжя) Особливості сучасного правового статусу особи
| |
| 56. | 3.11. В. Г. Рибалка, В. Т. Жежерун (Харків) Примус до правопорядку у військовій діяльності
| |
| 57. | 3.12. Л. Д. Тимченко, Л. А. Тимченко (Харьков) Глобализация в сфере прав человека: негативные и позитивные тенденции развития
| |
| 58. | 3.13. C. І. Ткачов, Н. О. Ткачова (Харків) Місце цінностей в процесі розбудови справедливого суспільства
| |
| 59. | 3.15. П. В. Цимбал (Харків) Політична кримінологія: нові аспекти в умовах глобалізації
| |
| 60. | 4.1. В. В. Акимов, В. И. Чуб (Харьков) Незаконный оборот наркотиков в Украине и парадигма национальной безопасности
| |
| 61. | 4.2. І. В. Банікевич (Харків) Проблеми правоохоронної діяльності у перехідному суспільстві
| |
| 62. | 4.3. І. В. Венедіктова (Харків) Упорядкування відносин власності в перехідному суспільстві
| |
| 63. | 4.4. В. І. Гадяцький (Харків) Практична філософія та філософський конформізм у ситуації неправового порядку
| |
| 64. | 4.5. Е. А. Гнатенко (Луганск) Понятие общественной опасности: философский и правовой подходы
| |
| 65. | 4.6. В. І. Горбань, О. В. Горбань (Полтава) Право і соціальні трансформації: проблема взаємозв'язку
| |
| 66. | 4.7. О. Г. Даніл'ян (Харків) Формування правових механізмів розв'язання протиріч в перехідних суспільствах
| |
| 67. | 4.8. Ю. В. Дука (Запоріжжя) Проблема податкового порядку в сучасному українському суспільстві
| |
| 68. | 4.9. Н. М. Ємельянова (Донецьк) Правовий нігілізм у перехідному суспільстві
| |
| 69. | 4.10. І.Д. Загрійчук (Харків) Правове регулювання міжнаціональних взаємовідносин: філософські аспекти
| |
| 70. | 4.11. В. Л. Зубов (Запорожье) Проблемы правового регулирования предпринимательской деятельности в Украине
| |
| 71. | 4.12. Н. Г. Карпунова (Луганськ) Гуманітаризація процесу виховання курсантів вузів системи МВС України як фактор гуманізації правоохоронної дільності
| |
| 72. | 4.13. Е. Г. Михайлева (Харьков) Элита и легитимация социального порядка: проблемы транзитивного социума
| |
| 73. | 4.14. В. Н. Овчаренко (Харьков) Проблемы формирования правосознания в переходный период
| |
| 74. | 4.15. В. А. Светлов (Санкт-Петербург, Россия) Фундаментальная вероятностная теорема анализа и разрешения конфликтов
| |
| 75. | 5.1. В.А.Абашник (Харьков-Йена, ФРГ) Назначение полиции в системе «харьковского полицейского законодательства» Л. Г. К. Якоба
| |
| 76. | 5.2. Г. Є. Аляев (Полтава) Прогрес права як трансформація морально-правової свідомості
| |
| 77. | 5.3. Т. А. Андреева (Донецк) Нравственные ценности и правовое нормотворчество в истории человечества
| |
| 78. | 5.4. Е.А.Афонін,А.Ю. Мартинов (Київ) Проблема свободи та порядку в контексті всесвітньої історії (або бельгійський прототип для української перспективи)
| |
| 79. | 5.5. А. Г. Барадачев (Харьков) Воля как основание юридической ответственности
| |
| 80. | 5.6. В. П. Будз (Львів) Проблема співвідношення національних і універсальних цінностей як основних інструментів соціальних змін в філософії історії Михайла Гру шевського
| |
| 81. | 5.7. Роберт Вальтер (Вена, Австрия) Правовая теория в Австрии в XX веке
| |
| 82. | 5.8. Клаус Дирксмаер (Йена, ФРГ) О способности правовой философии к изменениям
| |
| 83. | 5.9. Н. І. Завадова (Полтава) Екологічна етика та її основа
| |
| 84. | 5.10. О. Г. Івахненко (Харків) Кодекс честі офіцера як поєднання правових і моральних цінностей
| |
| 85. | 5.11. В. Ю. Калюжна (Луганськ) Традиції пуританізму в системі освіти США та їх значення для духовного розвитку країни
| |
| 86. | 5.12. Т. В, Кондратюк (Київ) Цінності як засіб правової регуляції соціальних взаємовідносин
| |
| 87. | 5.13. С. Куцепал (Полтава) Дві моделі влади в постмодерн!
| |
| 88. | 5.14. О. М. Литвинов, О. В. ПІерстньов (Луганськ) Проблема громадянства та національності у національній державі (за працею Юргена Габермаса «Громадянство і національна ідентичність»)
| |
| 89. | 5.15. И. В. Минаков (Харьков) Система права как эффект поля онтологии
| |
| 90. | 5.16. І. М. Мухін (Запоріжжя) Системно-трансформаційні ресурси суспільства як основа реалізації соціальної свободи (правовий аспект)
| |
| 91. | 5.17. С. Е. Острога (Харків) Головні напрями філософсько-логічного аналізу мови права
| |
| 92. | 5.18. Ж. О. Павленко (Харків) Експертні оцінки в праві
| |
| 93. | 5.19. В. В. Попов (Харьков) Ирония и юмор в двойственности образа закона
| |
| 94. | 5.20. Л. А. Радионова (Харьков) И. Кант о философии свободы
| |
| 95. | 5.21. Н. Н. Саппа (Харьков) Развитие норм, правил, прав и игровая деятельность
| |
| 96. | 5.22. І. І. Севру к (Харків) До питання про «порядок» та його сенси
| |
| 97. | 5.23. В. В. Снегирев (Луганск) О понятии «национальное государство» в современном государствоведении
| |
| 98. | 5.24. О. В. Стричинець (Харків) Роль класифікацій у структуруванні правового порядку
| |
| 99. | 5.25. В.Д. Титов (Харків) Раціональність правового порядку
| |
| 100. | 5.26. Ж. С. Тростановский (Германия, Дюссельдорф) Категории права, обязанности, ответственности и их взаимосвязь
| |
| 101. | 5.27. А. К. Чаплыгин (Харьков) Дилетантизм как условие и антитеза философского практицизма
| |
| 102. | 5.28. B.I. Чернишева (Луганськ) проблема поліцейського цинізму в контексті Гуманізації системи підготовки правоохоронних органів (на прикладі США і України)
| |
| 103. | 5.29. Г. П. Чміль (Київ) Дисциплінарний дискурс екранних мистецтв і становлення індивідуальності
| |
| 104. | 5.30. В. Н. Шаповал (Харьков) Свобода и порядок как трансцендентальные корреляты отношения «человек-мир»
| |
| 105. | 5.31. Е. Н. Юркевич, Н. В. Попова (Харьков) Герменевтическая практика в юриспруденции: догматические и адогматические аспекты
| |
На попередню
| 
Translate
