Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.

3.15. П. В. Цимбал (Харків) Політична кримінологія: нові аспекти в умовах глобалізації

На рубежі століть організована злочинність, міжнародний тероризм перетворюються в одну з глобальних проблем, яка потребує вирішення. У зв'язку з цим важливу роль мають відігравати дослідження соціально-економічних, політичних, організаційно-управлінських факторів, які визначально впливають на криміногенну ситуацію в різних країнах. Коротко проаналізуємо політичні фактори, які проявляються як на міжнародному, так і національному рівнях. Підкреслимо, що певні процеси у політиці, навіть позитивні у стратегічному плані, прямо або опосередковано сприяють зростанню криміногенного потенціалу суспільств. Для України актуальною є задача опрацювання і здійснення політики боротьби з організованою злочинністю, тому важливо дослідити дію криміногенних факторів, серед яких можна виділити:

- невизначеність стратегії, пріоритетів, ідеології перехідного періоду;

- політична слабкість еліт;

- дискредитація реальної демократії;

- високий рівень корумпованості владних структур різних рівнів;

- зріст впливу тіньової політики і економіки в суспільстві;

- посилення впливу політико-економічних кланів на владу з метою її приватизації і тиску на правоохоронні органи;

- політика боротьби з організованою злочинністю часто носить популістський характер.

Особливістю України є те, що політичні процеси перехідного етапу, окрім головного позитивного ефекту, мають серйозні побічні наслідки криміногенного характеру. І одним із завдань для нас є своєчасне їх вивчення з метою впровадження ефективної політики протидії організованій злочинності.

Якщо звернутися до міжнародних факторів криміногенного характеру, то вони найбільш повно проявляються в соціально-економічній сфері з послідуючим виходом на велику політику. Згідно тверджень директора ВОТ Майка Мура на конференції ООН (02.2000р.), У світі розгорнувся процес створення суперконтинентальної економічної системи, але потрібно додати, що до неї активно пристосовується кримінально-тіньовий капітал, який підриває рух у напрямку глобалізації. Цей капітал переслідує конкретні цілі, а зокрема:

- домагається приходу у велику політику своїх лобістських груп і підтримує політико-економічні клани різних країн;

- підтримує потужну індустрію і торгівельно-посередницьку діяльність, націлену на виробництво фальсифікованої або малоякісної продукції, що призводить до руйнування технологічного рівня і підриває цивілізоване співробітництво між країнами;

- посилює наркобізнес і торгівлю людьми на теренах західних країн;

- використовує у своїх інтересах міжнаціональні, міжрелігійні конфлікти, створює нелегальні міграційні коридори та ін.

До нових явищ слід віднести практику взаємопідтримки авантюрно-кримінального і номенклатурного капіталів західних і постсоціалістич-них країн. Так, за даними Інтерполу, на кінець 90-х pp. з Росії було вивезено понад 300 млрд, дол., а з України - близько 20 млрд. дол. їх симбіоз становить загрозу, і, якщо в Європі посилилися контрзаходи, то, завдяки своїй маневреності, він активізувався в інших регіонах. За словами керівника міжнародного підрозділу боротьби із відмиванням грошей в Південно-Східній Азії Ріка Мак-Донелла через азійські підпільні банківські системи проходять трильйони доларів, що становить від 2-х до 5% світового валового продукту. Тому восени 2000 р. шість тихоокеанських островів Самоа, Вануату, Тіуе, Кука та ін., які вважалися «раєм для відмивання грязних грошей», терміново ввели законодавчі акти, що дозволяють проводити розслідування підозрілих грошових транзакцій. Вцілому, згідно підрахунків журналу «Економіст», офіційний валовий продукт планети становить 39 трильйонів дол., із них 9 трильйонів дол. припадає на тіньовий бізнес, серед якого визначимо:

- кримінальну торгівлю (black market), тобто незаконне виробництво продукції і надання послуг;

- паралельну економіку (laden economy);

- виробництво легального продукту, який не знаходиться в полі зору держави і підриває основи управління.

До серйозних перепон слід віднести практику політизації цроблем боротьби із злочинністю. Політичні лідери різних,напрямків використовують такі гасла як: «наведення порядку», «знищення мафії і корупції» з метою досягти влади чи утримати її в своїх руках. Часто проблеми злочинності зводяться докласових, ідеологічних чи національно-релігійних факторів. Продовжується експлуатація тези щодо «родимих п'ятен» та «злочинних народів». Як правило, політизація посилюється в багатьох суспільствах під час криз та виборчих кампаній і негативно позначається на розвитку суспільної думки. Реалістичний політичний підхід виходить із того, що злочинність є загальнолюдською проблемою, і її рівень залежить від наявності ефективного соціального контролю, здатності суспільних механізмів протидіяти цьому негативному явищу.

Отже, ми коротко розглянули три групи чинників, під впливом яких українське суспільство поступово втрачає імунітет проти злочинності і схиляється до стану криміналізму, коли звичайні політичні заходи чи програми не працюють. За цих умов, по-перше, позитивну роль може відіграти та політична сила, яка запровадить нову відкриту політику і зробить кардинальні кроки для створення нової політичної ситуації, що викликає підтримку з боку громадськості і провідних міжнародних структур. Політика протидії організованій злочинності набуває ефективності тоді, коли спирається як на державні, так і громадські інститути. По-друге, реальна опозиційна сила може запропонувати стратегічну лінію, здолати супротив, і добитися позитивних зрушень у напрямку оздоровлення криміногенної ситуації. По-третє, в умовах глобалізації особливої актуальності набуває концепція «гуманітарного вторгнення» та можливості її поступового втілення на практиці в тих країнах, які неспроможні справитися з проблемами. Погодимося з думкою досвідченого політика і аналітика Мішеля Рокара про те, що в сучасному світі суспільні процеси переплітаються і вимагають переходу до нових методів і форм глобального управління. Але розпочинати потрібно з процесу реструктуризації всієї системи цінностей, який не може відбутися без встановлення соціального контролю над злочинністю, навіть у віддалених країнах. Якщо звернутися до соціологічних опитувань в нашій країні, то 60% респондентів погоджуються з тим, що Україна не може самостійно вирішити проблему злочинності, тому необхідним є співробітництво з міжнародними правоохоронними органами.

Отже, розвиток політичної кримінології дає можливість, по-перше, поглибити дослідження політичних аспектів феномену організованої злочинності, по-друге, виявити напрямки пристосування злочинності до політичних режимів і глобальних процесів сучасного світу, по-третє, опрацювати політичні заходи протидії цьому негативному явищу та створити концепцію кримінологічної безпеки суспільства.

Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.

ЗМІСТ

1.	Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
2.	1.2. Л. М. Газнюк (Харків) Соматично-прегнантна обумовленість соціального порядку
3.	1.3. О.М.Губарь (Макеевка) Мораль и право в естественно-правовой и позитивистской концепции
4.	1.4. В. Ю. Дубниченко (Донецк) Проблема правосознания в русской религиозной философии
5.	1.5. Г. П. Климова, А. В. Климов, А. И. Уколов (Харьков) Политические аспекты социального порядка
6.	1.6. А. В. Климова (Днепродзержинск) Взаимосвязь традиционных, нравственных и правовых аспектов социального порядка
7.	1.7. Клаус-Михаэль Кодалле (Йена, ФРГ) Томас Гоббс: философия языка и политика
8.	1.8. Ю. В. Конотопцева (Харків) Свобода і соціальний порядок в розвитку суспільства: роль еліти
9.	1.9. Л.Д. Кривега (Запорожье) Социальный порядок: мировоззренческие измерения
10.	1.10. О. М. Кривуля (Харків) Співвідношення морального і правового порядку
11.	1.11. А. П. Лантух (Харків) Маргіналізація як засіб раціоналізації соціального порядку
12.	1.12. В. Н. Леонтьева (Харьков) Системность культуротворчества и социальный порядок
13.	1.13. С.И.Максимов (Харьков) Этико-антропологические основания правопорядка
14.	1.14. Я.А.Музалевская (Харьков) Природа морали и основания социального порядка (к постнеклассической постановке проблемы)
15.	1.15. Б. И. Поклад (Луганск) Социальный порядок как фундаментальное понятие криминологии
16.	1.16. С. В. Приживара (Харьков) Социальная ответственность и социальный порядок
17.	1.17. О. П. Проценко, И. М. Ушно (Харьков) морально-правовые предпосылки свободы предпринимательской деятельности
18.	1.18. Л. В. Рязанцева (Харьков) «Проблематизация блага»: эгоизм в перспективе морали и права
19.	1.19. О. Ф. Скакун (Харьков) Право, законность, правопорядок: их взаимозависимость и тенденции развития
20.	1.20. Пол М. Слоун (США) Основы общественного порядка
21.	1.21. О. М. Тетерич (Харьков) Соотношение морального и правового регулирования
22.	1.22. А. В. Толстоухов (Київ) Проблема взаємодії ліберальної і демократичної свободи
23.	1.23. Г. Л. Тулъчинский (Санкт-Петербург, Россия) Проблема либерализма и эффективная социальная технология
24.	1.24. И. А. Филина (Полтава) Социальный порядок как условие социального прогресса
25.	1.25. Фолькер Герхардт (Берлин, ФРГ) Политика - это больше, чем сумма морали и права
26.	1.26. Л.А.Шаповал (Харків) Право. Держава. Правопорядок
27.	1.27. В. В. Шкода (Харьков) О всеобщем порядке охранения
28.	1.28. В. Ятченко (Дніпродзержинськ) Метафізичний вимір авторитетності соціального порядку (культурно-історичний аспект)
29.	2.1. В. Л. Ботезат (Харьков) Проблема народной воли и демократического государства
30.	2.2. Н.А.Бусова (Харьков) Проблема легитимации правового порядка
31.	2.3. О. В. Гарник (Дніпропетровськ) Проблема легітимації правового примусу в сучасній філософи права (постмодерністська та дискурсивно-етична орієнтації)
32.	2.4. В. В. Гордієнко (Харків) Державне право на легітимне насильство: кордони та межі відтворювання
33.	2.5. В.А.Жадько (Запоріжжя) Межі ефективності права
34.	2.6. М. М. Жовтобрюх (Запоріжжя) Засади чинності звичаєвого права
35.	2.7. С. А. Заветный (Харьков) Возможности и пределы права как вида социального управления
36.	2.8. Н. С. Корабльова (Харків) Дисциплінарні технологи у техніках покарань: рольовий вимір
37.	2.9. А А Лакиза (Симферополь) Об относительной независимости права
38.	2.10. Н.Я.Мокрецова (Харьков) Психологические аспекты отношения к правовым нормам
39.	2.11. В. Б. Окороков (Днепропетровск) Метафизика свободы (теория справедливости и границы легитимации)
40.	2.12. Н. П. Осипова (Харків) Механізм аналізу соціальної ефективності права
41.	2.13. О.И.Помников (Луганск) Аристотель и современность: опыт размышления на тему справедливости
42.	2.14. В.В.Рябокляч (Полтава) До визначення правового відчуження
43.	2.15. Л. А. Сухих (Харьков) Правовые нормы и правовая защищенность
44.	2.16. А. О. Червяцова (Харків) Легітимність державної влади: основні критерії
45.	2.17. И. В. Я ценко (Харьков) Договор как основа правопорядка
46.	3.1. Ю. І. Агапова, І. Г. Скиба (Луганськ) Проблема прав людини в процес! викладання мовознавчих дисциплін у спеціалізованих вузах системи МВС
47.	3.2. А. П. Алексеєнко (Харків) Гуманізм як принцип соціального порядку
48.	3.3. М. Ф. Анісімова (Запоріжжя) Забезпечення прав і свобод осіб, що засуджені до позбавлення волі: вимоги міжнародних стандартів та реалії національних пенітенціарних установ
49.	3.4. Д. В. Бацун (Харьков) Проблема универсальности идеи прав человека
50.	3.5. Йозеф Зайферт (Шаан, Ліхтенштейн) Думки про професійну етику поліцейського
51.	3.6. И. В. Карпенко (Харьков) О «порядке понятий» в понятии «социальный порядок»
52.	3.7. Н.Н.Крестовская (Одесса) Статус ребенка как показатель гуманности права: история и современность
53.	3.8. К. Б. Левченко (Київ) Національні інституції по дотриманню прав людини: рекомендації міжнародних організацій та український досвід
54.	3.9. В. Н. Мороз (Днепродзержинск) О некоторых проблемах взаимодействия человека, гражданского общества и государства в сфере правового порядка
55.	3.10. С. Д. Порощу к, Т.С.Порощук (Запоріжжя) Особливості сучасного правового статусу особи
56.	3.11. В. Г. Рибалка, В. Т. Жежерун (Харків) Примус до правопорядку у військовій діяльності
57.	3.12. Л. Д. Тимченко, Л. А. Тимченко (Харьков) Глобализация в сфере прав человека: негативные и позитивные тенденции развития
58.	3.13. C. І. Ткачов, Н. О. Ткачова (Харків) Місце цінностей в процесі розбудови справедливого суспільства
59.	3.15. П. В. Цимбал (Харків) Політична кримінологія: нові аспекти в умовах глобалізації
60.	4.1. В. В. Акимов, В. И. Чуб (Харьков) Незаконный оборот наркотиков в Украине и парадигма национальной безопасности
61.	4.2. І. В. Банікевич (Харків) Проблеми правоохоронної діяльності у перехідному суспільстві
62.	4.3. І. В. Венедіктова (Харків) Упорядкування відносин власності в перехідному суспільстві
63.	4.4. В. І. Гадяцький (Харків) Практична філософія та філософський конформізм у ситуації неправового порядку
64.	4.5. Е. А. Гнатенко (Луганск) Понятие общественной опасности: философский и правовой подходы
65.	4.6. В. І. Горбань, О. В. Горбань (Полтава) Право і соціальні трансформації: проблема взаємозв'язку
66.	4.7. О. Г. Даніл'ян (Харків) Формування правових механізмів розв'язання протиріч в перехідних суспільствах
67.	4.8. Ю. В. Дука (Запоріжжя) Проблема податкового порядку в сучасному українському суспільстві
68.	4.9. Н. М. Ємельянова (Донецьк) Правовий нігілізм у перехідному суспільстві
69.	4.10. І.Д. Загрійчук (Харків) Правове регулювання міжнаціональних взаємовідносин: філософські аспекти
70.	4.11. В. Л. Зубов (Запорожье) Проблемы правового регулирования предпринимательской деятельности в Украине
71.	4.12. Н. Г. Карпунова (Луганськ) Гуманітаризація процесу виховання курсантів вузів системи МВС України як фактор гуманізації правоохоронної дільності
72.	4.13. Е. Г. Михайлева (Харьков) Элита и легитимация социального порядка: проблемы транзитивного социума
73.	4.14. В. Н. Овчаренко (Харьков) Проблемы формирования правосознания в переходный период
74.	4.15. В. А. Светлов (Санкт-Петербург, Россия) Фундаментальная вероятностная теорема анализа и разрешения конфликтов
75.	5.1. В.А.Абашник (Харьков-Йена, ФРГ) Назначение полиции в системе «харьковского полицейского законодательства» Л. Г. К. Якоба
76.	5.2. Г. Є. Аляев (Полтава) Прогрес права як трансформація морально-правової свідомості
77.	5.3. Т. А. Андреева (Донецк) Нравственные ценности и правовое нормотворчество в истории человечества
78.	5.4. Е.А.Афонін,А.Ю. Мартинов (Київ) Проблема свободи та порядку в контексті всесвітньої історії (або бельгійський прототип для української перспективи)
79.	5.5. А. Г. Барадачев (Харьков) Воля как основание юридической ответственности
80.	5.6. В. П. Будз (Львів) Проблема співвідношення національних і універсальних цінностей як основних інструментів соціальних змін в філософії історії Михайла Гру шевського
81.	5.7. Роберт Вальтер (Вена, Австрия) Правовая теория в Австрии в XX веке
82.	5.8. Клаус Дирксмаер (Йена, ФРГ) О способности правовой философии к изменениям
83.	5.9. Н. І. Завадова (Полтава) Екологічна етика та її основа
84.	5.10. О. Г. Івахненко (Харків) Кодекс честі офіцера як поєднання правових і моральних цінностей
85.	5.11. В. Ю. Калюжна (Луганськ) Традиції пуританізму в системі освіти США та їх значення для духовного розвитку країни
86.	5.12. Т. В, Кондратюк (Київ) Цінності як засіб правової регуляції соціальних взаємовідносин
87.	5.13. С. Куцепал (Полтава) Дві моделі влади в постмодерн!
88.	5.14. О. М. Литвинов, О. В. ПІерстньов (Луганськ) Проблема громадянства та національності у національній державі (за працею Юргена Габермаса «Громадянство і національна ідентичність»)
89.	5.15. И. В. Минаков (Харьков) Система права как эффект поля онтологии
90.	5.16. І. М. Мухін (Запоріжжя) Системно-трансформаційні ресурси суспільства як основа реалізації соціальної свободи (правовий аспект)
91.	5.17. С. Е. Острога (Харків) Головні напрями філософсько-логічного аналізу мови права
92.	5.18. Ж. О. Павленко (Харків) Експертні оцінки в праві
93.	5.19. В. В. Попов (Харьков) Ирония и юмор в двойственности образа закона
94.	5.20. Л. А. Радионова (Харьков) И. Кант о философии свободы
95.	5.21. Н. Н. Саппа (Харьков) Развитие норм, правил, прав и игровая деятельность
96.	5.22. І. І. Севру к (Харків) До питання про «порядок» та його сенси
97.	5.23. В. В. Снегирев (Луганск) О понятии «национальное государство» в современном государствоведении
98.	5.24. О. В. Стричинець (Харків) Роль класифікацій у структуруванні правового порядку
99.	5.25. В.Д. Титов (Харків) Раціональність правового порядку
100.	5.26. Ж. С. Тростановский (Германия, Дюссельдорф) Категории права, обязанности, ответственности и их взаимосвязь
101.	5.27. А. К. Чаплыгин (Харьков) Дилетантизм как условие и антитеза философского практицизма
102.	5.28. B.I. Чернишева (Луганськ) проблема поліцейського цинізму в контексті Гуманізації системи підготовки правоохоронних органів (на прикладі США і України)
103.	5.29. Г. П. Чміль (Київ) Дисциплінарний дискурс екранних мистецтв і становлення індивідуальності
104.	5.30. В. Н. Шаповал (Харьков) Свобода и порядок как трансцендентальные корреляты отношения «человек-мир»
105.	5.31. Е. Н. Юркевич, Н. В. Попова (Харьков) Герменевтическая практика в юриспруденции: догматические и адогматические аспекты

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate