Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
5.25. В.Д. Титов (Харків) Раціональність правового порядку
Говорячи про «раціональність», ми маємо на увазі, перш за все, «розумність» певної речі, явища, дії тощо. Але якщо потім починаємо обмірковувати, що таке «розумність», зустрічаємося з надзвичайно широким «віялом» можливих інтерпретацій, залежних від конкретної філософської позиції того або іншого автора, а то й з прямим нехтуванням самої необхідності у її артикульованості.
Тому, ажніяк не претендуючи на оригінальність, буду спиратися на саморобне та напівінтуїтивне розуміння «раціональності» (і відповідно «раціонального») як чогось систематично продуманого від підстав до наслідків, узгодженого з дійсністю та практичними завданнями.
«Систематично продумане» мислиться як деякий блок несуперечливо пов'язаних одна з одною думок. Якщо прийняти це припущення і застосувати його до раціональності правового порядку, постає питання: чи може правовий порядок бути систематично продуманим?
Спробуємо з'ясувати, що таке «порядок» і що таке «правовий порядок», знову ж таки покладаючись на здоровий глузд та логічний вивід, а не шукаючи готових відповідей у філософських чи правових авторитетів.
Наше слов'янське «ряд» походить від арійського rita, aria, грецького ortho зі значеннями «праве», «правдиве», правильне», а звідси і «справедливе» (тобто «вчинене з правдою»). Найбільш відчутний зв'язок колишнього rita з сучасним ritual та порядком, пор. лат. ordo та сучасне англійське order, німецьке Ordnung. Спочатку недиференційовані значення «порядку» і «правизни» («правоти», «права») десь у глибинах історичного життя розщепилися і надали підставу утворення похідних і більш складних конструктів. Доречі, у латинському ratio звуко-сполу-чення rt повертає нас до rita.
У «порядку» відчувається «поряд», і цьому «поряд» дуже пасує слов'янське «лад». Порядок може існувати лише тоді, коли е лад. Більш того, порядок слід налагоджувати, а невпорядкованого ладу теж не можна помислити. Налагодити, значить, зокрема, створити гармонічний лад між структурними (тектонічними) одиницями, що стоять «поряд», і саме завдяки цьому налагодженню тільки й можуть стояти «поряд».
Налагодження і сумісність як запорука знаходження «поряд» є фундаментальними (функціональною та результативною) рисами актуалізації порядку. Якщо йдеться про суспільство, то суспільний порядок може виникнути лише за умови встановлення суспільного ладу. До порядку апелюють пересічні громадяни, яким доводиться розплачуватися за помилки та зловживання влади. Це добре усвідомлюють і сучасні політики, коли під час виборчих кампаній обіцяють нарешті встановити «порядок» і «злагоду».
Для встановлення раціонального правового порядку необхідно не тільки бажання (воно очевидно є), але й політична воля, тим більше, що сучасна модель демократичного порядку передбачає принцип «верховенства права» або «правління права» (rule of law). Соціальний порядок, таким чином, має отримати не політичну, а правову домінанту, тобто політики повинні добровільно передати вищу владу законові та правникам. Сама ж ця правова домінанта певною мірою є для пострадянських країн, якщо не те, щоб неорганічною, а історично незвичною. Саме тому західна модель демократії так важко прививається на нашому грунті, і немає впевненості, коли вона таки прив'ється і дасть очікувані плоди у вигляді соціальне орієнтованої держави, де бездоганно витримуються усі стандарти прав і свобод людини і громадянина.
До того ж часу ми маємо скоріше не раціональний правовий порядок у власному сенсі слова, а конгломеративну суміш колишніх норм соціалістичного права з ситуативно-прийнятими під тиском політико-еконо-мічної кон'юнктури нормами. Соціалістичні норми (право на працю, на житло, соціальне забезпечення тощо), які так-сяк виконувалися у недалекому минулому, вже не мають належного матеріального забезпечення для того, щоб залишатися чинними. Норми ж, запозичені з правових систем більш розвинених країн, теж не мають належного забезпечення. Спроби ж системного оновлення законодавства (прийняття нових цивільного, кримінального, адміністративного, податкового кодексів тощо) здійснюються дуже важко. І справа тут не в тому, що незадовільна їх юридична якість (саме навпаки), а у тому, що не юристи, а політики визначають і вирішують шлях і термін оновлення правового порядку.
Отже, раціональність правового порядку суттєвим чином визначається позаправовими і, як це не парадоксально звучить, навіть ірраціональними чинниками - скажімо, емоціями, симпатіями та антипатіями, які так помітні у нашому політичному житті.
Ще більше значення має гра егоїстичних інтересів окремих осіб та груп, що можуть лобіювати вигідний їм закон або успішно провалювати інший, послаблювати поправками вимоги тих або інших законів. Що ж стосується виконання вже прийнятих законів, то й тут ми маємо таку ситуацію, коли навіть конституційні норми, начебто наділені прямою дією, можуть не виконуватися роками.
Таким чином, про раціональність правового порядку ми можемо говорити тільки як про теоретичний ідеал, а не як про актуальний феномен.
Книга: Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
ЗМІСТ
1. | Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. / Кривуля О. М.
| |
2. | 1.2. Л. М. Газнюк (Харків) Соматично-прегнантна обумовленість соціального порядку
| |
3. | 1.3. О.М.Губарь (Макеевка) Мораль и право в естественно-правовой и позитивистской концепции
| |
4. | 1.4. В. Ю. Дубниченко (Донецк) Проблема правосознания в русской религиозной философии
| |
5. | 1.5. Г. П. Климова, А. В. Климов, А. И. Уколов (Харьков) Политические аспекты социального порядка
| |
6. | 1.6. А. В. Климова (Днепродзержинск) Взаимосвязь традиционных, нравственных и правовых аспектов социального порядка
| |
7. | 1.7. Клаус-Михаэль Кодалле (Йена, ФРГ) Томас Гоббс: философия языка и политика
| |
8. | 1.8. Ю. В. Конотопцева (Харків) Свобода і соціальний порядок в розвитку суспільства: роль еліти
| |
9. | 1.9. Л.Д. Кривега (Запорожье) Социальный порядок: мировоззренческие измерения
| |
10. | 1.10. О. М. Кривуля (Харків) Співвідношення морального і правового порядку
| |
11. | 1.11. А. П. Лантух (Харків) Маргіналізація як засіб раціоналізації соціального порядку
| |
12. | 1.12. В. Н. Леонтьева (Харьков) Системность культуротворчества и социальный порядок
| |
13. | 1.13. С.И.Максимов (Харьков) Этико-антропологические основания правопорядка
| |
14. | 1.14. Я.А.Музалевская (Харьков) Природа морали и основания социального порядка (к постнеклассической постановке проблемы)
| |
15. | 1.15. Б. И. Поклад (Луганск) Социальный порядок как фундаментальное понятие криминологии
| |
16. | 1.16. С. В. Приживара (Харьков) Социальная ответственность и социальный порядок
| |
17. | 1.17. О. П. Проценко, И. М. Ушно (Харьков) морально-правовые предпосылки свободы предпринимательской деятельности
| |
18. | 1.18. Л. В. Рязанцева (Харьков) «Проблематизация блага»: эгоизм в перспективе морали и права
| |
19. | 1.19. О. Ф. Скакун (Харьков) Право, законность, правопорядок: их взаимозависимость и тенденции развития
| |
20. | 1.20. Пол М. Слоун (США) Основы общественного порядка
| |
21. | 1.21. О. М. Тетерич (Харьков) Соотношение морального и правового регулирования
| |
22. | 1.22. А. В. Толстоухов (Київ) Проблема взаємодії ліберальної і демократичної свободи
| |
23. | 1.23. Г. Л. Тулъчинский (Санкт-Петербург, Россия) Проблема либерализма и эффективная социальная технология
| |
24. | 1.24. И. А. Филина (Полтава) Социальный порядок как условие социального прогресса
| |
25. | 1.25. Фолькер Герхардт (Берлин, ФРГ) Политика - это больше, чем сумма морали и права
| |
26. | 1.26. Л.А.Шаповал (Харків) Право. Держава. Правопорядок
| |
27. | 1.27. В. В. Шкода (Харьков) О всеобщем порядке охранения
| |
28. | 1.28. В. Ятченко (Дніпродзержинськ) Метафізичний вимір авторитетності соціального порядку (культурно-історичний аспект)
| |
29. | 2.1. В. Л. Ботезат (Харьков) Проблема народной воли и демократического государства
| |
30. | 2.2. Н.А.Бусова (Харьков) Проблема легитимации правового порядка
| |
31. | 2.3. О. В. Гарник (Дніпропетровськ) Проблема легітимації правового примусу в сучасній філософи права (постмодерністська та дискурсивно-етична орієнтації)
| |
32. | 2.4. В. В. Гордієнко (Харків) Державне право на легітимне насильство: кордони та межі відтворювання
| |
33. | 2.5. В.А.Жадько (Запоріжжя) Межі ефективності права
| |
34. | 2.6. М. М. Жовтобрюх (Запоріжжя) Засади чинності звичаєвого права
| |
35. | 2.7. С. А. Заветный (Харьков) Возможности и пределы права как вида социального управления
| |
36. | 2.8. Н. С. Корабльова (Харків) Дисциплінарні технологи у техніках покарань: рольовий вимір
| |
37. | 2.9. А А Лакиза (Симферополь) Об относительной независимости права
| |
38. | 2.10. Н.Я.Мокрецова (Харьков) Психологические аспекты отношения к правовым нормам
| |
39. | 2.11. В. Б. Окороков (Днепропетровск) Метафизика свободы (теория справедливости и границы легитимации)
| |
40. | 2.12. Н. П. Осипова (Харків) Механізм аналізу соціальної ефективності права
| |
41. | 2.13. О.И.Помников (Луганск) Аристотель и современность: опыт размышления на тему справедливости
| |
42. | 2.14. В.В.Рябокляч (Полтава) До визначення правового відчуження
| |
43. | 2.15. Л. А. Сухих (Харьков) Правовые нормы и правовая защищенность
| |
44. | 2.16. А. О. Червяцова (Харків) Легітимність державної влади: основні критерії
| |
45. | 2.17. И. В. Я ценко (Харьков) Договор как основа правопорядка
| |
46. | 3.1. Ю. І. Агапова, І. Г. Скиба (Луганськ) Проблема прав людини в процес! викладання мовознавчих дисциплін у спеціалізованих вузах системи МВС
| |
47. | 3.2. А. П. Алексеєнко (Харків) Гуманізм як принцип соціального порядку
| |
48. | 3.3. М. Ф. Анісімова (Запоріжжя) Забезпечення прав і свобод осіб, що засуджені до позбавлення волі: вимоги міжнародних стандартів та реалії національних пенітенціарних установ
| |
49. | 3.4. Д. В. Бацун (Харьков) Проблема универсальности идеи прав человека
| |
50. | 3.5. Йозеф Зайферт (Шаан, Ліхтенштейн) Думки про професійну етику поліцейського
| |
51. | 3.6. И. В. Карпенко (Харьков) О «порядке понятий» в понятии «социальный порядок»
| |
52. | 3.7. Н.Н.Крестовская (Одесса) Статус ребенка как показатель гуманности права: история и современность
| |
53. | 3.8. К. Б. Левченко (Київ) Національні інституції по дотриманню прав людини: рекомендації міжнародних організацій та український досвід
| |
54. | 3.9. В. Н. Мороз (Днепродзержинск) О некоторых проблемах взаимодействия человека, гражданского общества и государства в сфере правового порядка
| |
55. | 3.10. С. Д. Порощу к, Т.С.Порощук (Запоріжжя) Особливості сучасного правового статусу особи
| |
56. | 3.11. В. Г. Рибалка, В. Т. Жежерун (Харків) Примус до правопорядку у військовій діяльності
| |
57. | 3.12. Л. Д. Тимченко, Л. А. Тимченко (Харьков) Глобализация в сфере прав человека: негативные и позитивные тенденции развития
| |
58. | 3.13. C. І. Ткачов, Н. О. Ткачова (Харків) Місце цінностей в процесі розбудови справедливого суспільства
| |
59. | 3.15. П. В. Цимбал (Харків) Політична кримінологія: нові аспекти в умовах глобалізації
| |
60. | 4.1. В. В. Акимов, В. И. Чуб (Харьков) Незаконный оборот наркотиков в Украине и парадигма национальной безопасности
| |
61. | 4.2. І. В. Банікевич (Харків) Проблеми правоохоронної діяльності у перехідному суспільстві
| |
62. | 4.3. І. В. Венедіктова (Харків) Упорядкування відносин власності в перехідному суспільстві
| |
63. | 4.4. В. І. Гадяцький (Харків) Практична філософія та філософський конформізм у ситуації неправового порядку
| |
64. | 4.5. Е. А. Гнатенко (Луганск) Понятие общественной опасности: философский и правовой подходы
| |
65. | 4.6. В. І. Горбань, О. В. Горбань (Полтава) Право і соціальні трансформації: проблема взаємозв'язку
| |
66. | 4.7. О. Г. Даніл'ян (Харків) Формування правових механізмів розв'язання протиріч в перехідних суспільствах
| |
67. | 4.8. Ю. В. Дука (Запоріжжя) Проблема податкового порядку в сучасному українському суспільстві
| |
68. | 4.9. Н. М. Ємельянова (Донецьк) Правовий нігілізм у перехідному суспільстві
| |
69. | 4.10. І.Д. Загрійчук (Харків) Правове регулювання міжнаціональних взаємовідносин: філософські аспекти
| |
70. | 4.11. В. Л. Зубов (Запорожье) Проблемы правового регулирования предпринимательской деятельности в Украине
| |
71. | 4.12. Н. Г. Карпунова (Луганськ) Гуманітаризація процесу виховання курсантів вузів системи МВС України як фактор гуманізації правоохоронної дільності
| |
72. | 4.13. Е. Г. Михайлева (Харьков) Элита и легитимация социального порядка: проблемы транзитивного социума
| |
73. | 4.14. В. Н. Овчаренко (Харьков) Проблемы формирования правосознания в переходный период
| |
74. | 4.15. В. А. Светлов (Санкт-Петербург, Россия) Фундаментальная вероятностная теорема анализа и разрешения конфликтов
| |
75. | 5.1. В.А.Абашник (Харьков-Йена, ФРГ) Назначение полиции в системе «харьковского полицейского законодательства» Л. Г. К. Якоба
| |
76. | 5.2. Г. Є. Аляев (Полтава) Прогрес права як трансформація морально-правової свідомості
| |
77. | 5.3. Т. А. Андреева (Донецк) Нравственные ценности и правовое нормотворчество в истории человечества
| |
78. | 5.4. Е.А.Афонін,А.Ю. Мартинов (Київ) Проблема свободи та порядку в контексті всесвітньої історії (або бельгійський прототип для української перспективи)
| |
79. | 5.5. А. Г. Барадачев (Харьков) Воля как основание юридической ответственности
| |
80. | 5.6. В. П. Будз (Львів) Проблема співвідношення національних і універсальних цінностей як основних інструментів соціальних змін в філософії історії Михайла Гру шевського
| |
81. | 5.7. Роберт Вальтер (Вена, Австрия) Правовая теория в Австрии в XX веке
| |
82. | 5.8. Клаус Дирксмаер (Йена, ФРГ) О способности правовой философии к изменениям
| |
83. | 5.9. Н. І. Завадова (Полтава) Екологічна етика та її основа
| |
84. | 5.10. О. Г. Івахненко (Харків) Кодекс честі офіцера як поєднання правових і моральних цінностей
| |
85. | 5.11. В. Ю. Калюжна (Луганськ) Традиції пуританізму в системі освіти США та їх значення для духовного розвитку країни
| |
86. | 5.12. Т. В, Кондратюк (Київ) Цінності як засіб правової регуляції соціальних взаємовідносин
| |
87. | 5.13. С. Куцепал (Полтава) Дві моделі влади в постмодерн!
| |
88. | 5.14. О. М. Литвинов, О. В. ПІерстньов (Луганськ) Проблема громадянства та національності у національній державі (за працею Юргена Габермаса «Громадянство і національна ідентичність»)
| |
89. | 5.15. И. В. Минаков (Харьков) Система права как эффект поля онтологии
| |
90. | 5.16. І. М. Мухін (Запоріжжя) Системно-трансформаційні ресурси суспільства як основа реалізації соціальної свободи (правовий аспект)
| |
91. | 5.17. С. Е. Острога (Харків) Головні напрями філософсько-логічного аналізу мови права
| |
92. | 5.18. Ж. О. Павленко (Харків) Експертні оцінки в праві
| |
93. | 5.19. В. В. Попов (Харьков) Ирония и юмор в двойственности образа закона
| |
94. | 5.20. Л. А. Радионова (Харьков) И. Кант о философии свободы
| |
95. | 5.21. Н. Н. Саппа (Харьков) Развитие норм, правил, прав и игровая деятельность
| |
96. | 5.22. І. І. Севру к (Харків) До питання про «порядок» та його сенси
| |
97. | 5.23. В. В. Снегирев (Луганск) О понятии «национальное государство» в современном государствоведении
| |
98. | 5.24. О. В. Стричинець (Харків) Роль класифікацій у структуруванні правового порядку
| |
99. | 5.25. В.Д. Титов (Харків) Раціональність правового порядку
| |
100. | 5.26. Ж. С. Тростановский (Германия, Дюссельдорф) Категории права, обязанности, ответственности и их взаимосвязь
| |
101. | 5.27. А. К. Чаплыгин (Харьков) Дилетантизм как условие и антитеза философского практицизма
| |
102. | 5.28. B.I. Чернишева (Луганськ) проблема поліцейського цинізму в контексті Гуманізації системи підготовки правоохоронних органів (на прикладі США і України)
| |
103. | 5.29. Г. П. Чміль (Київ) Дисциплінарний дискурс екранних мистецтв і становлення індивідуальності
| |
104. | 5.30. В. Н. Шаповал (Харьков) Свобода и порядок как трансцендентальные корреляты отношения «человек-мир»
| |
105. | 5.31. Е. Н. Юркевич, Н. В. Попова (Харьков) Герменевтическая практика в юриспруденции: догматические и адогматические аспекты
| |
На попередню
|