Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
Додати книгу на сайт:
3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
Нагадаємо, що слово «тест» англійського походження і означає випробування, перевірку. Тест успішності — це сукупність завдань, які зорієнтовані на визначення (вимір) рівня (ступеня) засвоєння певних частин змісту навчання.
Тести успішності повинні відповідати ряду вимог. Вони повинні бути: відносно короткотерміновими, тобто не вимагати великих затрат часу; однозначними, тобто не допускати вільного тлумачення тестового завдання; правильними, тобто виключати можливість формулювання багатозначних відповідей; відносно короткими; інформаційними, тобто такими, які забезпечують можливість зіставлення кількісної оцінки за виконання тесту з порядковою; зручними, тобто придатними для швидкої математичної обробки результатів; стандартними, тобто придатними для широкого практичного використання.
Тести успішності, або, як їх називають, шкільні тести забезпечують надійні висновки лише за умови правильного їх поєднання з групами тестів, які використовуються для діагностування різних сторін розвитку і формування особистості: тестів загальних розумових здібностей, розумового розвитку; тестів спеціальних здібностей у різних галузях діяльності; тестів для визначення окремих якостей (рис) особистості (пам'яті, мислення, характеру та ін.); тестів для визначення рівня вихованості (сформованості моральних, трудових та ін. якостей). Тому тестові випробовування завжди мають комплексний характер.
Тести успішності застосовуються на всіх етапах дидактичного процесу. З їх допомогою ефективно забезпечується попередній, поточний, тематичний і підсумковий контроль знань, умінь.
На етапі попереднього контролю педагог одержує інформацію про вихідний рівень успішності. Порівнюючи вихідний (початковий) рівень успішності з кінцевим (досягнутим), учитель може виміряти «приріст» знань, ступінь сформованості умінь і навичок, проаналізувати динаміку й ефективність процесу навчання, праці педагога. Зібрати такий обсяг інформації можна завдяки тестуванню, яке здійснюється за допомогою спеціально розроблених для цієї мети завдань.
Тестові завдання для поточного контролю (їх кількість не перевищує 6 — 8) формуються так, щоб охопити найважливіші елементи знань, умінь, які вивчили учні протягом останніх 2 — 3 уроків. Тривалість виконання тесту не повинна перевищувати 10 — 12 хв. Після завершення роботи обов'язково аналізуються допущені учнями помилки. Для прискорення аналізу використовуються зразкові тести з правильними відповідями. Дуже важливо при цьому домогтись усвідомлення кожним учнем причин виникнення помилок.
Створення тематичного тесту більш складне. У його основі лежить не проста перевірка засвоєних окремих елементів, а розуміння системи, що об'єднує ці елементи. Значну роль при цьому відіграють синтетичні, комплексні завдання, які об'єднують питання про окремі поняття теми, спрямовані на виявлення інформаційних зв'язків між ними. Для тематичного тестування краще використати готові тестові завдання, розроблені професіоналами служби педагогічного тестування.
На етапі підсумкового контролю в кінці кожного семестру і навчального року, а'також в процесі екзаменів (заліків) використовуються різні варіанти підсумкових тестів успішності. Головна вимога до підсумкових тестів — відповідність рівню національного стандарту освіти.
Усе більшого поширення набувають технології підсумкового тестування із застосуванням комп'ютерів і спеціалізованих програм.
Для технічної підтримки тестування використовуються спеціальні засоби, які поділяються на дві великі групи. До першої належать пристрої для індивідуальної перевірки — перфокартки різних видів, матриці, облікові картки тощо. Другу групу складають засоби групового контролю — автоматизовані класи (контрольно-навчальні комплекси), які реалізують ідеї програмованого навчання. Саме поєднання ефективного управління пізнавальним процесом і систематизованого тестування успішності сприяє суттєвому підвищенню якості навчального процесу.
Короткотермінове опитування всіх учнів на уроці за допомогою тестів сьогодні використовує багато педагогів. Перевагою такої перевірки є те, що одночасно продуктивно працює весь клас, і за декілька хвилин можна одержати інформацію про успішність всіх учнів. Це примушує їх систематично готуватись до кожного уроку, що і вирішує проблему ефективності засвоєння знань. При перевірці визначаються прогалини в знаннях, що дуже важливо для продуктивного самонавчання. Індивідуальна і диференційована робота з учнями по попередженню неуспішності також базується на поточному тестуванні.
Звичайно, не всі необхідні характеристики засвоєння можна одержати засобами тестування. Такі, наприклад, показники, як уміння конкретизувати свою відповідь прикладами, знання фактів, уміння логічно і доказово висловити свою думку та інші характеристики знань, умінь, навичок діагностувати тестуванням неможливо. Це означає, що тестування повинно обов'язково поєднуватися з іншими (традиційними) формами і методами перевірки.
Книга: Конспект лекцій Педагогіка
ЗМІСТ
| 1. | Конспект лекцій Педагогіка
|
|
| 2. | 2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
|
|
| 3. | 3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
|
|
| 4. | 4. Філософські основи педагогіки.
|
|
| 5. | 5. Суть нової методології педагогіки.
|
|
| 6. | 6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
|
|
| 7. | 7. Педагогічні цінності.
|
|
| 8. | 8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
|
|
| 9. | 9. Методи педагогічних досліджень.
|
|
| 10. | Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
|
|
| 11. | 2. Спадковість у людському розвитку.
|
|
| 12. | 3. Соціалізація і становлення особистості.
|
|
| 13. | 4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
|
|
| 14. | Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
|
|
| 15. | 2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
|
|
| 16. | 3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
|
|
| 17. | 4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
|
|
| 18. | 5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
|
|
| 19. | 6. Основні тенденції розвитку освіти.
|
|
| 20. | Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
|
|
| 21. | 2. Рушійні сили педагогічного процесу.
|
|
| 22. | 3. Педагогічний процес як система.
|
|
| 23. | 4. Цілісність педагогічного процесу.
|
|
| 24. | 5. Закономірності педагогічного процесу.
|
|
| 25. | 6. Організація педагогічного процесу.
|
|
| 26. | Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
|
|
| 27. | 2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
|
|
| 28. | 3. Педагог демократичної школи.
|
|
| 29. | 3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
|
|
| 30. | 3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
|
|
| 31. | 3.3. Професійно значимі якості.
|
|
| 32. | 3.4. Професійна компетентність.
|
|
| 33. | ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. ЧАСТИНА II. ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ. Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
|
|
| 34. | 1. Поняття про дидактику.
|
|
| 35. | 2. Основні дидактичні концепції.
|
|
| 36. | 3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
|
|
| 37. | Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
|
|
| 38. | 2. Процес навчання як система.
|
|
| 39. | 3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
|
|
| 40. | 4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
|
|
| 41. | 5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
|
|
| 42. | 6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
|
|
| 43. | 7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
|
|
| 44. | 8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
|
|
| 45. | 9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
|
|
| 46. | Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
|
|
| 47. | 2. Класифікація закономірностей навчання.
|
|
| 48. | 3. Поняття про принцип, правило.
|
|
| 49. | 4. Система дидактичних принципів.
|
|
| 50. | Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
|
|
| 51. | 2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
|
|
| 52. | 3. Теорії організації змісту освіти.
|
|
| 53. | 4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
|
|
| 54. | 5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
|
|
| 55. | Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
|
|
| 56. | 2. З історії форм організації навчання.
|
|
| 57. | 3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
|
|
| 58. | 4. Урок - основна форма організації навчання.
|
|
| 59. | 5. Типи і структура уроків.
|
|
| 60. | 6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
|
|
| 61. | 7. Нестандартні уроки.
|
|
| 62. | 8. Допоміжні форми навчання.
|
|
| 63. | 10. Самоаналіз уроку.
|
|
| 64. | Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
|
|
| 65. | 2. Класифікація методів навчання.
|
|
| 66. | 3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
|
|
| 67. | 4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
|
|
| 68. | 5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
|
|
| 69. | 6. Бінарні методи навчання.
|
|
| 70. | 7. Ситуаційний метод.
|
|
| 71. | 8. Вибір методів навчання.
|
|
| 72. | Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
|
|
| 73. | 2. Прості засоби.
|
|
| 74. | 3. Складні засоби.
|
|
| 75. | Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
|
|
| 76. | 2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
|
|
| 77. | 3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
|
|
| 78. | 4. Оцінювання результатів навчання.
|
|
| 79. | Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
|
|
| 80. | 2. Процес виховання як система.
|
|
| 81. | 3. Особливості виховного процесу.
|
|
| 82. | 4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
|
|
| 83. | 5. Механізми становлення особистості.
|
|
| 84. | 6. Школи гуманістичного виховання.
|
|
| 85. | 7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
|
|
| 86. | 8. Самовиховання учнів.
|
|
| 87. | Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
|
|
| 88. | 2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
|
|
| 89. | 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
|
|
| 90. | 3.2. Виховання розумової культури.
|
|
| 91. | 3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
|
|
| 92. | 3.4. Виховання основ моральної культури.
|
|
| 93. | 3.5. Виховання екологічної культури.
|
|
| 94. | 3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
|
|
| 95. | 3.7. Виховання естетичної культури.
|
|
| 96. | 3.8. Формування фізичної культури.
|
|
| 97. | Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
|
|
| 98. | 2. Колектив як форма виховання.
|
|
| 99. | 3. Педагогічне управління колективом.
|
|
| 100. | 4. Розвиток дитячого колективу.
|
|
| 101. | 5. Колектив і особистість.
|
|
| 102. | 6. Учнівський колектив.
|
|
| 103. | 7. Позашкільні форми виховання.
|
|
| 104. | Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
|
|
| 105. | 2. Класифікація методів виховання.
|
|
| 106. | 3. Методи формування свідомості особистості.
|
|
| 107. | 4. Методи організації діяльності.
|
|
| 108. | 5. Методи стимулювання.
|
|
| 109. | Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
|
|
| 110. | 2. Комплексний підхід.
|
|
| 111. | 3. Виховні справи.
|
|
| 112. | 4. Тематика виховних справ.
|
|
| 113. | 5. Виховна справа як система.
|
|
| 114. | Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
|
|
| 115. | 2. Критерії вихованості.
|
|
| 116. | 3. Ступені вихованості
|
|
| 117. | 4. Методи діагностики вихованості.
|
|
| 118. | Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
|
|
| 119. | 2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
|
|
| 120. | 3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
|
|
| 121. | 4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
|
|
| 122. | 5. Суспільне виховання.
|
|
| 123. | Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
|
|
| 124. | 1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
|
|
| 125. | 2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
|
|
| 126. | 3. Внутрішкільне управління.
|
|
| 127. | 4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
|
|
| 128. | Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
|
|
| 129. | 2. Функції внутрішкільного управління.
|
|
| 130. | 3. Прийняття рішень.
|
|
| 131. | Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
|
|
| 132. | 2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
|
|
| 133. | 3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.
|
|
На попередню
Translate
